Постанова № 31235382, 09.03.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2011 р.

справа № 2а-5571/09/0870

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.

при секретарі судового засідання: Потапові К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно – експлуатаційне житлове об’єднання №11»

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року

у справі № 2а-5571/09/0870

за позовом: Комунального підприємства «Виробниче ремонтно – експлуатаційне житлове об’єднання №11»

до: Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

Встановила:

Комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об’єднання № 11» (далі – КП ВРЕЖО №11, або – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя (далі – ДПІ У Комунаровському районі м. Запоріжжя, або – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 30.09.2009 р. № 0000522305/0.

В обґрунтування позову КП ВРЕЖО №11 посилалося на те, що Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить положень, які б зобов’язували платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг), попередньо віднесених ним до валових витрат за першою з подією (в даному випадку оприбуткування результату робіт), у разі подальшої несплати вартості робіт у межах строку позовної давності. Вказувало, що податковим органом в акті також не зазначено правові підстави для такого корегування та періоду, в якому воно повинно бути проведено. Зазначало, що чинним законодавством не надано право податковому органу самостійно здійснювати перекваліфікацію цивільно-правових договорів за наслідками їх невиконання або неналежного виконання. На думку позивача, єдиним податково-правовим наслідком пов’язаним із закінченням строку позовної давності щодо кредиторської заборгованості, яка попередньо була віднесена до валових витрат, є розгляд її для цілей оподаткування, як безповоротної фінансової допомоги платнику податку, та, відповідно до вимог п. п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», виникнення обов’язку платника податку включити таку суму безповоротної фінансової допомоги до валового доходу відповідного податкового періоду.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду обґрунтовано посиланнями на норми п.п 4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких, сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, на підставі підпункту 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованих робіт (послуг), оскільки ним фактично не понесено витрат відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, КП ВРЕЖО №11 подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року скасувати. Позов задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на правові норми та обставини, зазначені у позові.

Заперечень на апеляційну скаргу до суду не надійшло.

У судовому засіданні представник позивача подав клопотання про часткове задоволення позову. Клопотання відхилено судом відповідно до норм ст. 51 КАС, яка виключає можливість зміни позовних вимог у суді апеляційної інстанції.

У судовому засіданні представник позивача доводи та вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача до суду не прибув. Про час та місце судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши апеляційну скаргу та інші матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та не спростовується сторонами, 30.09.2009 р., на підставі акта перевірки № 5157/2305/25478487 від 22.09.2009 р. ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.09.2009 р № 0000522305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств комунальної власності в сумі 82246,80 грн., в т.ч. 60213,00 грн. за основним платежем та 22033,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Перевіркою зокрема встановлено, що підприємством в порушення вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зменшило валові витрати на суму простроченої кредиторської заборгованості у розмірі 66606,80 грн., без урахування ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що відповідно до Договору від 01.04.2003 р. № 10 укладеного між КП «ВРЕЖО № 11» і ТОВ «Гарант-Сервіс», останнім були виконані роботи з технічного обслуговування ліфтів і систем диспетчеризації, які оформлені актами, а саме: 2029 від 31.05.2004 р., № 3031 від 31.05.2004 р., № 3033 від 31.05.2004 р., № 2029 від 30.06.2004 р., № 3031 від 30.06.2004 р., № 3033 від 30.06.2004 р., № 2029 від 31.07.2004 р., № 3031 від 31.07.2004 р., № 3033 від 31.07.2004 р., № 2029 від 31.08.2004 р., № 3033 від 31.08.2004 р.

Вартість виконаних робіт КП «ВРЕЖО № 11» частково була оплачена в сумі 8942,46 грн.

Станом на 01.10.2004 р. кредиторська заборгованість КП «ВРЕЖО № 11» перед ТОВ «Гарант-Сервіс» за вказаними актами виконаних робіт обліковується у розмірі 66606,80 грн. та станом на 01.01.2007 р. залишилась неоплаченою.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 0000522305/0 від 30.09.2009 р., КП «ВРЕЖО № 11» звернулося до суду.

Висновки податкового органу не можна визнати такими, що відповідають чинному законодавству, виходячи з наступного.

Згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат у відповідності до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5,3 - 5 7 цієї статті. Тобто, в самій податковій нормі, на яку посилається податковий орган в якості обгрунтування свого рішення, чітко визначено що до складу валових витрат підлягають включенню витрати або сплачені (фактично понесені) або нараховані протягом відповідного звітного періоду, що узгоджується із правилами податкового обліку визначення бази оподаткування податком на прибуток підприємств.

Так, в п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені правила ведення податкового обліку. Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), або дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Позивачем в межах здійснення господарської діяльності були отримані роботи, тому на підставі п. 11.2 ст. 11 та п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"'' їх вартість була віднесена до складу валових витрат у податковому періоді, на який припадала перша з подій (отримання результату робіт, товару, послуги), що відповідає вимогам податкового закону.

Вартість робіт, що залишилася не сплаченою на час збігу строку позовної давності, як це було встановлено під час податкової перевірки, згідно вимог п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" включено підприємством до складу валового доходу у звітному періоді, у якому закінчився строк позовної давності, що підтверджується податковою декларацією з податку на прибуток (Ш квартал 2007 р ). Так, платником податку у декларації з податку на прибуток підприємств у рядку 02.3 відображено доходи у вигляді безповоротної фінансової допомоги на суму заборгованості, за якою минув строк позовної давності.

Порушень платником податку п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" при формуванні валових витрат за спірними операціями податковим органом встановлено не було. Тому, на дату, встановлену п 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" платником податків правомірно було нараховані валові витрати.

Закон України „Про оподаткування прибутку підприємств" не містить положень, які б зобов'язували, платника податку зменшувати (або коригувати) валові витрати на суми витрат на придбання товарів (робіт, послуг) попередньо віднесених ним до валових витрат за першою з подій (в даному випадку оприбуткування товарів (робіт, послуг), у разі подальшої несплати їх вартості у межах строку позовної давності. Ні податковим органом, ані судом першої інстанції не зазначено правової підстави для такого корегування та періоду, в якому воно повинно бути проведено.

Посилання відповідача та суду першої інстанції на те, що позивачем порушено норми п.п5.1 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки пункт 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не встановлює порядку ведення податкового обліку, а дає лише визначення поняття валових витрат та їх складу.

Згідно п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», заборонено встановлювати додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат, крім тих, що зазначені у цьому Законі (до чого фактично призвели протиправні рішення податкового органу та суду першої інстанції).

Єдиним правовим наслідком, пов'язаним з закінченням строку позовної давності щодо стягнення кредиторської заборгованості, яка попередньо була віднесена до валових витрат, є розгляд її, для цілей оподаткування, як безповоротної фінансової допомоги (п. 1.22 ст. 1), та відповідно до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" виникнення обов'язку платника податку включити таку суму у якості безповоротної фінансової допомоги до валового доходу відповідного податкового періоду (коли закінчився строк позовної давності). Законодавцем не встановлено норм, які б передбачали зменшення валових витрат у зв'язку з закінченням строку позовної давності.

Таки чином, рішення суду першої інстанції та податкового органу не відповідають нормам матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду.

В той же час, судом апеляційної інстанції встановлено, що під час перевірки податковим органом також встановлено порушення норм п.п.5.3.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про що йдеться у акті перевірки (а.с.13-10).

Зазначені висновки позивачем у позові та апеляційній скарзі не спростовуються. Згідно пояснень позивача, сума нарахувань за операціями з ТОВ «Гарант-Сервіс» складає 29973,60 грн. (16652,0 грн. основного боргу, 13321,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

Зазначені пояснення відповідачем не спростовуються, а отже, повинні вважатися доведеними, виходячи з норм ч.3 ст.72 КАС.

На підставі викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову.

Виходячи з викладеного, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року скасувати. Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 30.09.2009 р. № 0000522305/0 в частині донарахування суми 29973,60 грн. (16652,0 грн. основного боргу, 13321,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 1 грн. 80 коп. судових витрат

Керуючись ст. ст. 195,196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія судів

ПОСТАНОВИЛА: -

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Виробниче ремонтно – експлуатаційне житлове об’єднання №11» задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 листопада 2009 року скасувати.

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя від 30.09.2009 р. № 0000522305/0 в частині донарахування суми 29973,60 грн. (16652,0 грн. основного боргу, 13321,60 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача за рахунок Державного бюджету України 1 грн. 80 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України

Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАСА України

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.А. Проценко