Ухвала суду № 31235361, 12.05.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2011 р.справа № 2а-1769/09/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Мельника В.В. Туркіної Л.П.

при секретарі судового засідання:Ганноченку А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

на постанову: Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2009р. у справі № 2а-1769/09/0870,

за позовом: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

до: Товариства з обмеженною відповідальністю "Ленарж"

Приватного підприємця ОСОБА_2

про: визнання правочину недійсним,

встановив:

Позивач (далі - ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя, податковий орган) звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору № ЗП -10.01/07 від 10.01.2007р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ленарж» (далі - ТОВ «Ленарж», відповідач-1) та приватним підприємцем ОСОБА_2 (далі - ПП ОСОБА_2, відповідач-2).

На обґрунтування позовних вимог зазначалось, що доказами спрямованості умислу одного з суб'єктів оспорюваної угоди - ТОВ «Ленарж» на укладання цієї угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, є висновки суду по кримінальній справі, викладені в вироку Жовтневогодо районного суду м. Запоріжжя у справі № 1 - 344/09. Зазначене є підтвердженням того, що укладаючи дану угоду, сторони мали намір приховувати отримані за угодою грошові кошти від оподаткування.

Постановою суду першої інстанції в задоволенні позову відмовлено. При цьому суд зазначив, що позивачем не доведено факту умислу сторін угоди, чи однієї з них на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким скасувати судове рішення та прийняти нове, про задоволення позовних вимог. Позивач вважає, що судом не надана належна оцінка фактичним обставинам справи, невірно застосовані норми матеріального права. Наполягає на тому, що господарські зобов'язання по продажу Відповідачем-2 Відповідачу-1 металопродукції на загальну суму 3929403 грн. 20 коп. були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідач-1 заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обгрунтованим.

Перевіривши постанову суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на норми ст.234 Цивільного кодексу України (ЦК України), згідно з якою фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Як свідчать матеріали справи, у жовтні 2008 року податковим органом проведено позапланову перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Ленарж» (відповідач-1) з питань правомірності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету сум податку на прибуток та податку на додану вартість у взаємовідносинах з ПП ОСОБА_2 (відповідач-2) та з ПП ОСОБА_3 За результатами перевірки складено акт №129/23- 1/31775592 від 24.10.2008р., в якому зазначається, що в ході перевірки було встановлено факт взаємовідносин ТОВ «Ленарж» з ПП ОСОБА_2 щодо постачання ПП ОСОБА_2 металопродукції на адресу ТОВ «Ленарж». Між цими суб'єктами господарювання було укладено договори № ЗП-12.01/06 від 12.01.2006р. та № ЗП-10.01/07 від 10.01.2007р. Розрахунки за даними господарськими зобов'язаннями проводилися у безготівковій формі на загальну суму 3929403,20грн. При цьому, судом встановлено, що зазначені договори містять усі суттєві умови та за формою відповідають встановленим законом вимогам. Факт виконання договорів підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками-фактурами, відповідними платіжними дорученнями.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно того, що сам по собі договір на постачання металопродукції не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства. Укладання та виконання таких договорів законом не заборонено, законодавство лише вимагає наявності ліцензії на здійснення діяльності з металопродукцією.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_2 зареєстрований як фізична особа - підприємець, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи серії НОМЕР_1 Згідно зі свідоцтвом платника податку на додану вартість (ПДВ) № НОМЕР_2 ПП ОСОБА_2 зареєстрований як платник ПДВ, тобто мав право виписувати податкові накладні.

Суд також вірно визначився та не заперечується позивачем, що реєстрація ОСОБА_2 у податкових органах відбулася на підставі визначених законодавством документів, відповідність законодавству яких перевірялась під час реєстрації самим податковим органом.

За приписами ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрати законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При цьому колегія суддів також враховує, що вирок у кримінальній справі № 1-344/09 від 14.05.2009р, на який посилається податковий орган, не спростовує укладення та виконання спірних договорів їх сторонами, проте невиконання однією із сторін договору зобов'язань перед бюджетом не є безумовним доказом недійсності укладеного в законному порядку договору.

Матеріали справи не містять переконливих доказів, які б підтверджували те, що укладення спірного договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили б про намір сторін ухилитися від оподаткування внаслідок виконання саме спірного договору.

З матеріалів справи вбачається, що угоди № ЗП-12.01/06 від 12.01.2006р. та № ЗП- 10.01/07 від 10.01.2007р. укладались відповідачами з метою отримати у власність товар та реалізувати його контрагентам нашого підприємства для отримання прибутку. Металопродукція була отримана підприємством відповідача-1 у власність, що підтверджується первинними документами до цих договорів. Договори № ЗП-12.01/06 від 12.01.2006р. та № ЗП- 10.01/07 від 10.01.2007р. та первинні документи до них складені у відповідності до вимог чинного законодавства; договори були фактично виконані сторонами, а саме: відповідач-1 перерахував грошові кошти на поточній рахунок відповідача-2, а відповідач-2, у свою чергу, передав металопродукцію підприємству відповідача-1. Отримана металопродукція в подальшому реалізовувалась цілій низці підприємств - контрагентів відповідача-1. Операції по реалізації продукції були прибутковими, у зв'язку з чим відповідачем-1 були сплачені в держбюджет податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість.

Крім того, суд першої інстанції вірно зауважує в постанові, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України, на яку також посилається позивача, правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже - нікчемним. Разом з тим, як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК України, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається.

За таких обставин, доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд прийняв законне та обгрунтоване рішення, підстав для скасування якого не вбачається.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2009р. у справі №2а-1769/09/0870 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2009р. у справі №2а-1769/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: Л.П. Туркіна