Постанова № 312342, 13.12.2006, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2006 р. Справа № 02/5149а

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:

позивача: Слуцька Н.Ю.–за дорученням, відповідача: Дмитращенко В.В. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до державного підприємства "Центрукргеологія"

про стягнення 28 679 грн. 52 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення із державного підприємства "Центрукргеологія" 28 679 грн. 52 коп. штрафних санкцій за незайняті інвалідами у відповідача в 2005 році три робочих місця, з мотивів порушення відповідачем вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та невиконання встановленого законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити і стягнути із відповідача, правильне найменування якого дочірнє підприємство "Центрукргеологія", штрафні санкції в заявленій сумі 28 679 грн. 52 коп., оскільки відповідач не створив належним чином 3 робочих місця для працевлаштування інвалідів, не повідомив органам працевлаштування про потребу у інвалідах, оскільки у звітах форми № 3-ПН відсутні дані про вакансії для інвалідів, а у деяких звітах взагалі вакансії відсутні; у листі від 06.07.2006р. на запит позивача Черкаський міський центр зайнятості повідомив підприємства міста, які зверталися до Черкаського міського центру зайнятості щодо працевлаштування інвалідів у 2005 році; що відповідач не повідомляв Управлінню праці та соціального захисту населення про потребу в інвалідах, тобто, що відповідач не вжив всіх необхідних заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів; позивач не відноситься до державних органів, які повинні займатися працевлаштуванням інвалідів.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов заперечив проти вимоги позивача з тих підстав, що відповідачем виконано встановлений Законом норматив, відповідач створив робочі місця відповідно до нормативу і звертався до центру зайнятості щодо направлення відповідачу інвалідів для роботи, але ні центр зайнятості, ні позивач не направляли відповідачу інвалідів для працевлаштування і інваліди самостійно не зверталися.

Представники відповідача у судовому засіданні, заперечуючи проти позову, посилалися на доводи і міркування, викладені у відзиві на позов, та пояснили, що центру зайнятості була направлена інформація про вільні робочі місця й вакантні посади для працевлаштування інвалідів, тому відповідач стверджує, що у даній ситуації відсутня вина відповідача, оскільки відповідач створив необхідні робочі місця для інвалідів і повідомив про це державній службі зайнятості, яка повинна займатися працевлаштуванням інвалідів, але інваліди у 2005 році відповідачу не направлялися та не зверталися.

Оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у редакції від 5 липня 2001 року (далі - Закон) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, якщо інше не передбачено законом. Тобто норматив встановлено Законом і не потребується встановлення його для кожного підприємства та доведення.

За Законом підприємства (об’єднання), установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року, штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), у відповідній установі, організації.

Отже, у разі невиконання підприємством в 2005 році встановленого законом нормативу, воно зобов’язане сплатити штрафні санкції не пізніше 15 квітня 2006 року.

Як вбачається із Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, підписаного посадовими особами відповідача та поданого позивачу 03.10.2006р., середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 244 особи. Відповідно до припису статті 19 Закону для відповідача норматив на 2005 рік складав 10 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Із вказаного звіту та із Акту перевірки від 28.09.2006р., проведеної позивачем, вбачається, що у відповідача в 2005 році працювали сім інвалідів –щодо цього факту спору між сторонами немає.

Суд вважає недоведеними твердження відповідача про відсутність його вини в тому, що він не виконав встановлений законом норматив, виходячи із наступного.

Дійсно, відповідно до статті 18 Закону в редакції, яка діяла в 2005 році, працевлаштування інвалідів повинно було здійснюватися органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів (далі –органи працевлаштування інвалідів). Як вбачається із тексту абзацу 3 статті 18 Закону, діючої у 2005 року, підприємства зобов’язані створювати для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Як вбачається, відповідач подавав Черкаському міському центру зайнятості встановлені законом звіти форми № 3-ПН, однак, у них не вказувалися вакансії для інвалідів, а у звітах від 28.01.2005р., 28.02.2005р., 28.03.2005р., 28.04.2005р., 28.05.2005р. вказано про відсутність на підприємстві вільних робочих місць (вакантних посад). Суду не подано доказів виконання власного наказу по підприємству від 11.01.2005р. № 6.

Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не ставить вимогу до підприємств про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та про сплату штрафних санкцій у разі їх нестворення у залежність від фінансових, виробничих чи інших можливостей підприємств - Закон зобов’язує підприємства створити робочі місця для працевлаштування інвалідів, повідомити про їх створення державним органам працевлаштування і прийняти направлених інвалідів на роботу на підприємстві. У разі невиконання цієї вимоги Закон зобов’язує підприємства сплатити штрафні санкції. Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач не вжив всіх заходів щодо створення трьох робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році, як того вимагає закон.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив, що ним було вжито у 2005 році всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і забезпечення встановлено Законом нормативу створення ще трьох робочих місць для працевлаштування інвалідів, тому суд приходить до висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафних санкцій відповідно до статті 20 Закону.

Як вбачається із даних звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2005 рік і не заперечується відповідачем, середня річна заробітна плата в 2005 році у відповідача складала 9559 грн. 84 коп. Таким чином, відповідач повинен сплатити штрафні санкції в сумі 28 679 грн. 52 коп.

На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню до Державного бюджету 286 грн. 80 коп. судового збору.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160 –163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із дочірнього підприємства "Центрукргеологія" (18000, м. Черкаси, вул. Чкалова, 13, ідентифікаційний код 01432478):

а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Черкаси, проспект Хіміків, 50) штрафні санкції в сумі 28 679 грн.52 коп.;

б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31110095600002, банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію –286 грн. 80 коп. судового збору.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Пащенко

Постанова складена в повному обсязі 18.12.2006р.