Ухвала суду № 312339, 11.12.2006, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2006 р. Справа № 02/5157а

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д.,

із секретарем судового засідання Олененко С.П., за участю представників:

позивача: Дмитренко О.С. –за довіреністю, відповідача: Биченко І.Я. –за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу

за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до дочірнього підприємства “Агрофірми “Байс-Агро”

про стягнення 13 468 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено вимогу про стягнення 13 468 грн. штрафних санкцій за незайняті інвалідами у відповідача в 2005 році 4 робочих місця, з мотивів порушення відповідачем вимоги статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, заперечила проти доводів відповідача та пояснила, що відповідач не виконав норматив, не створив 8 робочих місць для інвалідів, як вимагається Законом, він не вжив всіх можливих заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів, так як у звітах форми № 3-ПН ним не вказувалися вакансії саме для інвалідів, він не звертався до центру зайнятості, до Управління праці та соціального захисту населення для отримання інформації про проживання у селі інвалідів, які могли б працювати у відповідача.

Відповідач у Запереченні на адміністративний позов заперечив проти вимог позивача з мотивів виконання відповідачем нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки у відповідача в 2005 році було створено 17 робочих місць для працевлаштування інвалідів (при нормативі 8) і відсутня вина відповідача в тому, що фактично працювали лише 4, а ще 4 робочих місця не були зайняті інвалідами в зв’язку з тим, що відповідачу інваліди не направлялися і вони самостійно не зверталися, адже у Законі не вказано, в які саме органи повинно звертатися підприємство з питань працевлаштування інвалідів.

У судовому засіданні оголошувалася перерва із 23.11.2006р. по 11.12.2006р.

Оцінивши докази у їх сукупності, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Згідно статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон) для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання в 2005 році встановлювався норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працювало від 8 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця. Тобто, норматив встановлено Законом і не потребується встановлення його для кожного підприємства та доведення.

За Законом підприємства (об’єднання), установи, організації, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, не пізніше 15 квітня наступного року, штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об’єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Отже, у разі невиконання підприємством в 2005 році встановленого законом нормативу, воно зобов’язане сплатити штрафні санкції не пізніше 15 квітня 2006 року.

Як вбачається із звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік та не спростовується позивачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу в 2005 році у відповідача складала 207 осіб. Чотири відсотки від цієї кількості –8,28. Оскільки робочі місця для працевлаштування інвалідів повинні визначатися у цілих числах та застосовуючи правила математичного округлення цифр, суд вважає, що для відповідача норматив на 2005 рік складав 8 робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Із вказаного звіту відповідача також вбачається і не спростовується сторонами, що у відповідача в 2005 році фактично працювали 4 інваліди. Отже, 4 робочих місця не були зайняті інвалідами.

Відповідач стверджує, що у 2005 році ним було створено 17 робочих місць для працевлаштування інвалідів. Однак, суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, оскільки одна лише копія штатного розпису не може бути належним доказом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суду подані відповідачем копії листів на адресу Уманського районного центру зайнятості від 10.02.2005р., 16.05.2005р., 09.08.2005р., однак не подано доказів надсилання цих листів, а у листі від 22.06.2006р. № 581 на адресу позивача та на його письмовий запит Уманський районний центр зайнятості не вказав про звернення ДП Агрофірми “Байс-Агро” із проханням про працевлаштування інвалідів, тобто, не підтвердив факт звернення відповідача з питання працевлаштування інвалідів. Подані суду довідки сільських рад за грудень 2006 року також не можуть підтверджувати факт створення відповідачем у 2005 році належної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд вважає недоведеними твердження відповідача про відсутність його вини в тому, що він не виконав встановлений законом норматив. Суд прийшов до висновку, що відповідач не вжив у 2005 році всіх можливих заходів для створення ще чотирьох робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Оскільки відповідач не довів і належними доказами не підтвердив виконання ним встановленого Законом нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, не довів, що ним було вжито у 2005 році всіх залежних від нього заходів для недопущення порушення вимог Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” і забезпечення встановлено Законом нормативу створення робочих місця для працевлаштування інваліда, тому суд приходить до висновку про правомірність вимоги позивача про стягнення із відповідача штрафу за нестворення для працевлаштування інвалідів чотирьох робочих місць.

Як вбачається із даних звіту відповідача про зайнятість інвалідів за 2005 рік і не заперечується відповідачем, середня річна заробітна плата в 2005 році у відповідача складала 3366 грн. 67 коп. Таким чином, відповідач повинен сплатити штрафні санкції в сумі 13 466 грн. 68 коп.

На підставі ст. 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню до Державного бюджету 134 грн. 67 коп. судового збору.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 94, 160 –163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути із дочірнього підприємства “Агрофірми “Байс-Агро” комерційно-виробничої фірми “Байс”(20351, Черкаська область, Уманський район, смт. Бабанка, вул. Леніна, 1, ідентифікаційний код 30334495):

а) на користь Черкаського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Черкаси, проспект Хіміків, 50) штрафні санкції в сумі 13 466 грн. 68 коп.;

б) в доход Державного бюджету України для зарахування на реєстраційний рахунок відділення державного казначейства у м. Черкаси № 31110095600002, банк - Управління державного казначейства в Черкаській області, МФО 854018, код 22809222, код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку 095, через державну податкову інспекцію –134 грн. 67 коп. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду може бути подана до Київського міжобласного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом 10 днів з дня проголошення постанови, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Пащенко