Рішення № 31234166, 17.05.2013, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

№ 22-ц778/2618/13 Головуючий у 1 інстанції: Бойчева Н. В. Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2013 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Савченко О.В.,

суддів Стрелець Л.Г.,

Кочеткової І.В.,

при секретарі: Мосіній О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 березня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обгрунтування позову зазначав, що згідно кредитного договору № DNH4КР52950533 від 26.11.2006 року укладеного з відповідачем, остання отримала кредит в розмірі 2964,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік з кінцевим терміном повернення 26.11.2008 року.

У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконувала зобов'язання за договором, виникла заборгованість, яка станом на 08.01.2013 року становить 34156,76 грн. та складається з заборгованості за кредитом - 2964,00 грн., заборгованість за процентом за користування кредитом - 11654,67 грн.,пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором - 17435,39 грн.,штраф ( фіксована частина) - 500 грн., штраф ( процентна складова) - 1602,70 грн.

Посилаючись на те, що в добровільному порядку заборгованість не погашена, просив суд стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 34156,76 грн. за кредитним договором № DNH4КР52950533 від 26.11.2006 року та судові витрати.

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 25 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № DNH4КР52950533 від 26.11.2006 року : 2964,00 грн. заборгованість за кредитом; 11654,67 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом; суму неустойки у вигляді штрафу, а саме: 500 грн. (фіксована частина) , 1602,70 грн. штраф ( процентна складова), а всього стягнути 16721,37 грн. Вирішено питання про судові витрати. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить його змінити в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 17 435, 39 грн. та в цій частині ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В засідання апеляційного суду відповідач не з"явились. З поштових повідомлень видно, що судова повістка про виклик вручена її матері у передбачені законом строки. Відповідач не звернулась до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи з будь-яких поважних причин. У відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України така неявка відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 17435,39 грн суд першої інстанції виходив із того, що у даному випадку за наявності передбачених умовами кредитного договору штрафу і пені, як окремих видів штрафних санкцій, має місце подвійна цивільно-правова відповідальність одного і того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України ).

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України ).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України ).

Виходячи з аналізу зазначених статей, штраф є відповідальністю, яка залежить лише від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання й у часі визначається з настанням однієї з подій як невиконання або неналежне виконання зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тобто встановлює певні юридичні наслідки у вигляді обов'язку сплатити певну суму, яка залежить не тільки від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання, а й від часу такого невиконання.

Тобто, пеня та штраф є різними видами неустойки як засобу юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Штраф має разовий характер, тобто вичерпується з настанням самого факту порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 5.3. вищевказаного договору штраф застосовується у випадку порушення позичальником строків платежів по будь - якому із грошових зобов'язань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів. Позичальник щзобовьязаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Пеня ж, в свою чергу, відповідно до п. 5.1. кредитного договору у розмірі 0,15% від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожний день прострочки, але не менше 1 грн.

Таким чином суд у порушення вимог ст. ст. 212, 303 ЦПК України, на умови договору та положення ст. 549 ЦК України уваги не звернув, зокрема, що штраф та пеня, відповідно до умов кредитного договору, настають при різних обставинах порушення сторони боржника, а відтак є різними видами відповідальності за порушення зобов'язань боржником. У зв'язку з цим висновок суду першої інстанції щодо подвійної відповідальності відповідача за одне і теж саме порушення зобов'язання не ґрунтуються на законі.

Разом с тим, враховуючи обставини справи колегія суддів вважає необхідним при вирішенні питання про стягнення заборгованості з пені застосувати положення ч.3 ст. 551 ЦК України.

У відповідності до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За кредитним договором борг по тілу кредиту складає 2964 грн, а пеня нарахована в сумі 17435,39 грн.

Із наведених даних вбачається, що пеня значно перевищує заборгованість по кредиту.

Відповідно до положення ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість.

Виходячи з загальних положень цивільного законодавства про відповідальність та про забезпечення виконання зобов'язання санкція у вигляді пені спрямована на забезпечення виконання боржником своїх зобов'язань по поверненню позики.

Розмір санкції в грошовому виразі має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Враховуючи зазначенні обставини у сукупності, вочевидь не співмірність між нарахованою пенею і порушенням зобов'язання, керуючись засадами розумності, виваженості і справедливості, колегія судді приходить до висновку, що на підставі ч.3 ст. 511 ЦК України пеню необхідно зменшити, обмежившись сумою, яка відповідає боргу по тілу кредиту, а саме 3000грн. Така сума забезпечить задоволення інтересів кредитора і водночас не порушить баланс між інтересами кредитора та боржника.

Керуючись ст.ст.209,218,307,309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 25 березня 2013 року в цій справі в оскаржуваній частині скасувати, та ухвалити нове рішення наступного змісту:

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" пеню за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором у розмірі 3000 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: