Постанова № 31233068, 14.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Коршиков С.К.

Суддя-доповідач - Ястребова Л.В.

УКРАЇНА

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року справа №812/1039/13-а

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Ястребової Л.В., суддів Ляшенка Д.В., Чумака С.Ю.,

секретар Борисова А.А.,

за участі представника позивача Рибалкіна О.О.,

представників відповідача Сердюкова С.О., Тулупової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 812/1039/13-а за позовом Державного підприємства "Антрацит" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Луганську Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 08.01.2012 року № 0001648012 та № 0001638012, яким йому було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість та нараховано у зв'язку з цим штрафну санкцію у сумі 1,00 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що у нього були всі правові підстави для формування валових витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з ПП «Укрстандарт 2009», а висновки акту перевірки щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та вказаним контрагентом носять характер припущень та спростовуються наявними первинними документами, які підтверджують реальний характер цих відносин, у зв'язку з чим вказані повідомлення-рішення є неправомірними, прийняті з порушенням норм діючого законодавства, є такими що порушують законні права та охоронювані інтереси позивача і підлягають скасуванню.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Антрацит» відмовлено повністю. позовні вимоги задоволені, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що наявність податкових накладних не є єдиною умовою формування податкового кредиту, а позивачем не надано достатніх доказів, які б підтверджували фактичні поставки продукції, а тому не підтверджено право на формування податкового кредиту.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та постановити нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає останні обґрунтованими, а постанову суду такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що з 2 13.12.2012 по 17.12.2012 відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку Державного підприємства «Антрацит» (код ЄДРПОУ 32226065) з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з червня 2011 по січень 2012 року.

За висновками акту перевірки позивачем порушені:

- ч. «а» п 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ДП «Антрацит» занижено податок на додану вартість на суму 7024106 грн. у т.ч. по періодах: липень 2011р. - 1605375 грн.; жовтень 2011р. - 1506844 грн.; листопад 2011р. - 2047773 грн.; грудень 2011р. - 1475001 грн.; січень 2012р. - 389113 грн.

- ч. «а» п 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010р. № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого ДП «Антрацит» завищено від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту в періоді, що перевірявся на загальну суму 3821875 грн., у т.ч. по періодам:

червень 2011 року - 3821875 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 08.01.2013 відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення № 0001648012 від 08.01.2013, яким ДП «Антрацит» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10 536 159,00 грн. ( 7 024 106,00 - за основним платежем, 3 512 053,00 грн. - за штрафною санкцією) та №0001638012 від 08.01.2013, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3 821 875,00 та нараховано у зв'язку з цим штрафну санкцію у сумі 1,00 грн. (том 1 а.с.18,109).

Підставою для зробленого податковим органом висновку про наявність порушення позивачем податкового законодавства, стало твердження відповідача про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту та витрат перевіряємого періоду сум, сформованих по господарським операціям з ПП «Укрстандарт», оскільки позивачем не підтверджено первинними документами здійснення реальності господарських операцій.

Пунктом 14.1.181 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з положеннями п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг). До складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні. При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Податковим Кодексом України не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету. Статтею 201 ПК України передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо він має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що позивачем не надано будь-яких документів, що мають силу первинних, які б підтверджували фактичне здійснення господарської операції з ПП «Укрстандарт-2009».

Так, судом встановлено, що між позивачем та ПП «Укрстандарт» укладені договори на поставку товарів (т.2 а.с. 49-244; т. 3 а.с. 7-261; т. 5 а.с. 1-53; т. 6 а.с. 1-52, 202-251).

На підтвердження виконання умов вказаних договорів позивачем надано журнали-ордери та відомості за рахунком 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»; договори, податкові накладні, реєстр отриманих та виданих податкових накладних; товарно-транспортні накладні на постачання товару від ВП «УМТЗ» відокремленим підрозділом;, платіжні доручення; банківські виписки; реєстр платіжних доручень; видаткові накладні; товарно-транспортні накладні; картки складського обліку; акти приймання-передачі робіт; сертифікати якості, відповідності, карантинні сертифікати, журнали реєстрації довіреностей.

видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), подорожні листи, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (том 4 а.с. 1-50; 51-113;; 114-141; 158-236; т. 5 а.с. 66-81; т. 6 а.с. 53-201; т. 7 а.с. 1-18; 62-251; т. 8 а.с. 1-249; т. 9 а.с. 1-50, 51-245; т. 10 а.с. 1-244; т. 11 а.с. 1-252;, т. 12 а.с. 1-250; т. 13 а.с. 1-11; 51-243; т. 14 а.с. 1-50, 52-239).

Суми податку на додану вартість включені позивачем до податкового кредиту відповідного періоду, відображені в реєстрі отриманих податкових накладних.

Позивачем в ціні поставлених товарів, наданих послуг за укладеними договорами, сплачено податок на додану вартість. Податкові накладні містять всі необхідні реквізити і відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України.

Чинне законодавство не встановлює обов'язок покупця сплачувати ПДВ повторно ще й до бюджету в разі, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з врахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.

ПДВ, яке включене до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. З урахуванням вимог Податкового Кодексу України покупець сплачує суму ПДВ в ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи не надходження цих сум ПДВ до Державного бюджету.

Жодних доказів щодо відсутності реальних відносин між вказаними підприємствами податковим органом суду не надано, всі доводи останнього носять характер припущень.

З приводу недоліків товарно-транспортних накладних, на які постилається відповідач, колегія суддів зауважує, що не зазначення чи неповне зазначення у товарно-транспортній накладній певних реквізитів, як то пунктів навантаження чи розвантаження, прізвищ відповідальних осіб тощо, є формальними порушеннями порядку заповнення такої накладної і не можуть бути підставою для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість чи податку на прибуток, оскільки ТТН не є підставою для нарахування податкового кредиту або витрат підприємства. За таких обставин, зважаючи, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, колегія суддів вважає, що недоліки заповнення товарно-транспортної накладної взагалі не мають якогось значення для вирішення спору щодо наявності у позивача права на формування податкового кредиту чи витрат за наявності належним чином виданої податкової накладної та інших первинних документів, які підтверджують реальність виконання господарської операції.

Також, не може бути підставою для визнання відсутності реальності господарської операції і посилання на сертифікат якості, який підтверджує, що продукція якісна та відповідає стандартам, що діють в України та не впливає на правомірність формування податкового кредиту.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Висновки податкового органу про відсутність реального настання правових наслідків за вказаним правочином, укладеним між позивачем та вищезазначеним контрагентом, є лише його припущеннями і фактичними обставинами справи не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх фіктивними без наявності судового рішенням про визнання такого правочину недійсним саме з підстав його фіктивності.

У відповідності до частин 1 та 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріально та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 195-198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Антрацит" - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 13 березня 2013 року у справі № 812/1039/13-а - скасувати.

Позовні вимоги Державного підприємства "Антрацит" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.01.2013 № 0001648012, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 10536159,00 грн. та № 0001638012, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 3821875,00 грн. та нараховано штрафну санкцію у сумі 1,00 грн.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Колегія суддів: Л.В.Ястребова

Д.В.Ляшенко

С.Ю.Чумак