Постанова № 31229910, 13.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 907/125/13-г

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддів Данко Л.С.

Кордюк Г.Т.

при секретарі судового засідання Карнидал Л.Ю.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокурора міста Ужгорода за № 72-2376 вих-13 від 10.04.2013р.

на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 р. про залишення позову без розгляду

у справі № 907/125/13-г (суддя - О.В. Васьковський)

за позовом Прокурора міста Ужгорода, м. Ужгород

до Ужгородської міської ради, м. Ужгород

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ужгородського дочірнього підприємства туристсько-оздоровчого комплексу „Світанок" Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист", м. Ужгород, Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист", м. Ужгород, та ОСОБА_2, с. Баранинці, Ужгородський район

про визнання недійсними частково рішень

за участю представників сторін:

від Прокуратури: Куцик В.Б. - старший прокурор відділу (посвідчення від 24.10.2012 р. № 011165);

від позивача: не з'явились;

від відповідача: не з'явились;

від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 р. у справі № 907/125/13-г (суддя - О.В. Васьковський) позов Прокурора міста Ужгорода до Ужгородської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Ужгородського дочірнього підприємства туристсько-оздоровчого комплексу „Світанок" Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист", Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист" та ОСОБА_2 про визнання недійсними частково рішень Ужгородської міської ради №518 від 24.05.2012 р. щодо припинення приватному Закарпатському обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» права постійного користування земельною ділянкою 0,1890 га по АДРЕСА_1 та № 520 від 24.05.2012 р. про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_2 площею 0,1890 га для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення по АДРЕСА_1 з подальшою передачею її в оренду залишено без розгляду.

Ухвала місцевого господарського суду мотивована тим, що наявність факту порушення земельного законодавства з боку фізичної та юридичної особи недержавної форми власності у правовідносинах, що виникли між ними, не може свідчити про порушення інтересів держави, щодо захисту яких прокурор реалізує свої повноваження у силу положень Закону України „Про прокуратуру" та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, а також відсутність органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах свідчить про недоведеність порушень інтересу держави у зазначених прокурором обставинах, а відтак позов залишено без розгляду на підставі п.1ч.1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Прокуратура міста Ужгород, не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, оскаржила її в апеляційному порядку. На думку апелянта, в даному випадку мало місце порушення інтересів територіальної громади, оскільки оскаржуваним рішенням Ужгородської міської ради зменшується площа земель рекреаційного призначення, шляхом припинення права розпорядження, користування, володіння земельною ділянкою площею 0,18 га. В апеляційній скарзі та в доповненнях до неї прокурор вказує, що Ужгородською міською радою прийнято рішення №518 та № 520 від 24.05.2012 р. всупереч вимогам ст. ст. 92, 116,149 Земельного кодексу України, оскільки вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень, однак при прийнятті рішення не було погодження користувача земельної ділянки ДП ТОК «Світанок», а заява голови правління ПрАТ «Закарпатурист» не може враховуватись для прийняття рішення, оскільки право постійного користування на земельну ділянку по АДРЕСА_1 м. Ужгород належить відповідно до Державного акту серії І-ЗК №000031 від 25.06.1998 р. Готельному комплексу «Світанок» ОДП «Закарпаттурист», правонаступником якого є ДП ТОК «Світанок». Крім цього, вказана заява голови правління ПрАТ «Закарпаттурист» прийнята за межами наданих йому повноважень, оскільки законодавчими нормами та статутами товариства і Дочірнього підприємства не надано повноважень голові правління відмовлятись від користування земельною ділянкою, яка передана ДП ТОК «Сітанок» в постійне користування. Разом з цим, є неправомірним положення рішення Ужгородської міської ради № 518 щодо втрати чинності Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК № 000031, оскільки рішення прийнято не на підставі належної заяви землекористувача. В доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначає, що згідно договору ОСОБА_2 придбав будівлю спального корпусу №3 загальною площею 920,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , яка розташована на земельній ділянці 0,1890 га, однак судом не взято до уваги, що згідно довідки форми 6-зем, площа будівлі, яку відповідно до договору купівлі - продажу було придбано становить 466 кв. м. або площа земельної ділянки на якій розташований об'єкт становить 0,0466 га., а відтак до ОСОБА_2 безпідставно перейшло право на оренду земельної ділянки територіальної громади міста Ужгород площею 0,14 га, тому земельна ділянка рекреаційного призначення вибула із володіння, користування, розпорядження територіальної громади, що і свідчить про порушення інтересів останньої. Також, зазначив, що в даному випадку органом, який вправі виступати та представляти інтереси територіальної громади є Ужгородська міська рада, однак прокурор міста Ужгорода звертається за захистом інтересів держави у зв'язку з тим, що Ужгородською міською радою вирішено питання незаконного вилучення земельної ділянки та передачі її в оренду і таким чином територіальна громада міста Ужгорода протиправно позбавлена права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

Дані обставини, на думку скаржника, є безумовною підставою для скасування ухвали місцевого господарського суду.

Приватне Закарпатське обласне акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» у листі від 23.04.2013 р. № 111 вказало, що підтримує апеляційну скаргу прокурора.

Ужгородська міська рада у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № Львівського апеляційного господарського суду 05-04/1837/13 від 29.04.2013 р.) вказує, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства, прийнята у відповідності до норм матеріального, процесуального права та зазначає, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності діють як органи, через які держава або територіальні громади реалізують повноваження власника земельних ділянок. Таким чином, держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. В даних правовідносинах земельна ділянка була матеріальним об'єктом, яка внаслідок волевиявлення сторін у встановленому законом порядку перейшла до іншої особи. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 19.04.2013 р. прийнято апеляційну прокурора міста Ужгорода за № 72-2376 вих-13 від 10.04.2013р. на ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 р. про залишення позову без розгляду у справі № 907/125/13-г до провадження та призначено до розгляду в судове засідання на 29.04.2013 р. в складі колегії суддів: Давид Л.Л. (головуючий суддя), Данко Л.С., Юрченка Я.О.

Розпорядженням в.о.голови Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 р. у зв»язку із перебуванням у відпустці судді Юрченка Я.О. в склад колегії суддів для розгляду справи №907/125/13-г господарського суду Закарпатської області введено суддю Кордюк Г.Т.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2013 р., враховуючи зміну складу колегії суддів, розгляд справи № 907/125/13-г відкладено в судове засідання на 13.05.2013 р.

В судовому засіданні 13.05.2013 р. прокурор підтримав доводи апеляційної скарги з мотивів, викладених в такій. Представники відповідача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в судове засідання не з'явились, причин неявки не повідомили.

Згідно ч. 5 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає скасуванню з наступних підстав.

22 жовтня 1997 р. рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради народних депутатів «Про виділення та приватизацію земельних ділянок» № 161 вирішено надати Ужгородському готельному комплексу «Світанок» Закарпатського обласного дочірнього підприємства «Закарпаттуритс» в постійне користування земельну ділянку площею 1,65 га по АДРЕСА_1 з наступною видачею державного акта.

Пунктом 2.2. розпорядження міського голови «Про реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності» №27 від 29.01.1998 р. погоджено розміщення та діяльність Ужгородського готельного комплексу «Світанок» обласного дочірнього підприємства «Закарпаттурист» за адресою АДРЕСА_1.

В подальшому на підставі вказаного рішення, готельному комплексу «Світанок» ОДП «Закарпаттурист» 25.06.1998 р. видано державний акт на право постійного користування землею серії І-ЗК №00003 та зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 201.

Надалі, згідно договору купівлі - продажу від 18.05.2011 р. 10/100 частки будівель комплексу (будівель спального корпусу№3) загальною площею 920,5 м.кв. Закарпатським обласним Закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» продано громадянину ОСОБА_2 Місце розташування об'єкту - АДРЕСА_1. Згідно кадастрової справи, виконаної Приватним підприємством «Закарпаттурист» (ліцензія АБ №349475, АВ №078225), вищевказане нерухоме майно розташоване на земельній ділянці загальною площею 0,1890 га, кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:31:001:0188, Довідка про присвоєння кадастрового номеру на земельну ділянку від 24.02.2011 р. № 56/02-22, видана Головним управлінням Держкомзему у Закарпатській області (п. 1.5. договору).

14 жовтня 2011 р. головою правління Приватного Закарпатського обласного акціонерне товариство по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» Товтин Н.М. подано до Ужгородської міської ради заяву про надання згоди на вилучення земельної ділянки площею 0,1890 га, що розташована за адресою АДРЕСА_1. Крім цього, в заяві вказується, що земельна ділянка на яку надається згода на вилучення, знаходиться в постійному користуванні ПрАТ «Закарпаттурист» на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗК №000031, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №201, кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:31:001:0188. Земельна ділянка вилучається з метою надання її ОСОБА_2, у зв'язку з відчуженням йому ПрАТ «Закарпаттурист» нерухомого майна, яке знаходиться на вищевказаній земельній ділянці.

У зв'язку з наявністю вищевказаної заяви голови правління ПрАТ «Закарпаттурист», Ужгородською міською радою прийнято 24 травня 2012 р. рішення №518 від 24.05.12 р. „Про припинення права користування земельними ділянками", частиною 4 якого вирішено припинити Приватному Закарпатському обласному акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» право постійного користування земельною ділянкою площею 0,1890 га. по АДРЕСА_1. Вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії І-ЗК №0000, виданого 25.06.1998 року.

Також, 24.05.12 р. Ужгородська міська рада приймає рішення №520, яким ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 0,1890 га для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення по АДРЕСА_1 з подальшою передачею в оренду.

6 листопада 2012 р. на вимогу прокуратури міста Ужгород Державною інспекцією сільського господарства проведено перевірку законності прийняття Ужгородською міською радою вищевказаних рішень, за результатами якої складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства. За результатами проведеної перевірки, перший заступник начальника інспекції 19.11.2012 р. звернувся з клопотанням до Ужгородського міського голови про приведення у відповідність до вимог чинного земельного законодавства вищевказаних рішень, у зв'язку з порушенням вимог ст. 120 Земельного кодексу України (а.с. 60-61).

Дана обставина послугувала підставою для звернення прокурора з позовною заявою до господарського суду Закарпатської області. Як вбачається з позовної заяви прокурор міста Ужгорода заявляє позов до Ужгородської міської ради, при цьому зазначаючи, що він звертається за захистом інтересів держави у зв'язку з тим, що Ужгородською міською радою вирішено питання незаконного вилучення земельної ділянки та передачі її в оренду і таким чином територіальна громада міста Ужгорода протиправно позбавлена права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, а також те, що відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор доводить факт незаконного вилучення, у наведеному випадку, земельної ділянки, з тих підстав що відповідно до ст.149 Земельного кодексу України вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. ДП ТОК „Світанок" згідно п.1.6. Статуту є підприємством - правонаступником філії Ужгородського туристичного-оздоровчого комплексу „Світанок" у всій сукупності прав та обов'язків, у тому числі прав землекористувача по Державному акту серії І-ЗК №000031 виданому 25.06.1998 готельному комплексу „Світанок" ОДП „Закарпаттурист". Відтак, згоду ПАТ „Закарпаттурист" на вилучення земельної ділянки здійснила неналежна особа, тобто не землекористувач, що суперечить вимогам земельного законодавства.

Залишаючи позов без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що земельна ділянка, що є матеріальним об'єктом предмету позову належала на праві користування юридичній особі - суб'єкту господарювання недержавної форми власності. Внаслідок здійснення правочину у формі договору купівлі-продажу від 18.05.11 р., 10/100 частки будівель комплексу, будівлі спального корпусу №3, загальною площею 920,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, право користування земельною ділянкою, у порядку встановленому земельним законодавством та за наявності волевиявлення сторін правочину переходить до іншої особи - у даному випадку до громадянина ОСОБА_2 Представницькі ж процесуальні відносини прокурора виникають у зв'язку із необхідністю захисту інтересів держави у випадках визначених законом. Наявність факту порушення земельного законодавства з боку фізичної та юридичної особи недержавної форми власності у правовідносинах, що виникли між ними, не може свідчити про порушення інтересів держави, щодо захисту яких прокурор реалізує свої повноваження у силу положень Закону України „Про прокуратуру" та ст. 29 Господарського процесуального кодексу України.

При перегляді ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку, судова колегія керувалась наступним.

Згідно ст. 121 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів громадянина або держави у випадках, визначених законом.

Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про прокуратуру» при виявленні порушень закону прокурор у межах своєї компетенції має право звертатись до суду в передбачених законом випадках. Згідно ст. 36-1 даного Закону представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом, однією з форм представництва є звернення до суду з позовами або заявами. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень державних інтересів.

Статтею 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це у позовній заяві.

Зміст поняття «державні інтереси» розглянуто в Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 р.: державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У п. 5 цього ж Рішення Конституційного Суду України зазначається, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади

З наведеного вбачається, що прокурор, звертаючись до господарського суду в інтересах держави в порядку ст.2 Господарського процесуального кодексу України, наділений правом підписувати позовні заяви та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, лише тоді, коли держава, в особі визначеного нею органу, є учасником спірних правовідносин.

Згідно з частиною 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави, в якій зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або про відсутність у такого органу повноважень щодо звернення до господарського суду, прокурор набуває статусу позивача.

При цьому, якщо прокурор у позовній заяві не вказав обставин, пов'язаних з порушенням інтересів держави або з обгрунтуванням необхідності захисту таких інтересів, то господарський суд повертає позовну заяву без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України. У разі ж коли суд у зазначених випадках помилково порушив провадження у справі за позовом прокурора, відповідний позов залишається без розгляду згідно з пунктом 1 частини першої статті 81 названого Кодексу (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»).

Так, прокуратурою міста у позовній заяві вказується, що оскаржувані рішення Ужгородської міської ради прийняті з порушенням таких принципів земельного законодавства, установлених ст. 5 Земельноного кодексу України, як поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва, забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Оскаржуваними рішеннями щодо припинення землекористування та надання дозволу на розробку документації із землеустрою для подальшої передачі в оренду ОСОБА_2 порушено право власності територіальної громади на землі рекреаційного призначення, які вилученні з порушенням вимог законодавства, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земель рекреаційного призначення. Прокуратура міста Ужгород звертається за захистом інтересів держави у зв'язку з тим, що Ужгородською міською радою вирішено питання незаконного вилучення земельної ділянки та передачі її в оренду і таким чином територіальна громада протиправно позбавлена права володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою.

З огляду на вищевикладені обставини справи, норми чинного законодавства, судова колегія зазначає, що представницькі процесуальні відносини прокурора виникають у зв'язку з необхідністю захисту інтересів держави або громадянина.

Як з'ясовано судовою колегією, земельна ділянка 1,65 га належить на праві постійного користування готельному комплексу «Світанок» ОДП «Закарпаттурист» (м.Ужгород, АДРЕСА_1), згідно державного акта на право постійного користування землею серії І-ЗК №000031, виданого за рішенням Ужгородської міської ради від 22.10.1997 р. №161 для обслуговування будівель та який зареєстровано 25.06.1998 р. №201. Надалі згідно договору купівлі - продажу від 18.05.2011 р. 10/100 частки будівель комплексу (будівлі спального корпусу №3) загальною площею 920,5 кв.м. ЗОЗАТ по туризму та екскурсіях «Закарпаттурист» продано гр. ОСОБА_2 об'єкт продажу - нерухоме майно. Місце розташування об'єкта місто Ужгород, АДРЕСА_1., що розташоване на земельній ділянці 0,1890 га.

Таким чином, земельна ділянка, що є матеріальним об'єктом предмету позову належала на праві користування юридичній особі - суб'єкту господарювання недержавної форми власності. Внаслідок здійснення правочину у формі договору купівлі-продажу від 18.05.11 р., 10/100 частки будівель комплексу, будівлі спального корпусу №3, загальною площею 920,5 кв.м. за адресою АДРЕСА_1, право користування земельною ділянкою, у порядку встановленому земельним законодавством та за наявності волевиявлення сторін правочину перейшло до іншої особи - громадянина ОСОБА_2

В даному випадку, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, про те що прокурор не обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів саме держави, адже наявність факту порушення земельного законодавства, який потребує встановлення у судовому порядку, з боку фізичної та юридичної особи недержавної форми власності у правовідносинах, що виникли між ними, не може свідчити про порушення інтересів держави, щодо захисту яких прокурор реалізує свої повноваження у силу положень Закону України „Про прокуратуру" та ст. 29 ГПК України.

Отже, висновок місцевого господарського суду про залишення позову без розгляду є вірним та відповідає Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам».

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Відповідно до приписів ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об"єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції не спростовано, обставини, які відповідно до до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції, в порядку статтей 33,34 ГПК України, апелянтом не доведено, а оскаржувана ухвала прийнята у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали місцевого господарського суду не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу господарського суду Закарпатської області від 05.04.2013 р. у справі № 907/125/13-г залишити без змін, апеляційну скаргу Прокуратури міста Ужгорода, № 72-2376 вих.-13 від 10.04.2013р. - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

3. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України в порядку та строки, передбачені статтями 109-110 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу № 907/125/13-г повернути господарському суду Закарпатської області.

повний текст постанови підписано 16.05.2013р.

Головуючий суддя Давид Л.Л.

Суддя Данко Л.С.

Суддя Кордюк Г.Т.