Ухвала суду № 31229466, 19.03.2013, Рівненський міський суд Рівненської області

УХВАЛА

Справа № 1715/19051/12

19 березня 2013 року Рівненський міський суд Рівненської області

у складі:

головуючого - судді Денисюка П.Д.,

при секретарі Якимовій В.В.,

представника заявника - стягувача Антипенка М.М.,

представника боржника Шевчука В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне справу за клопотанням Компанії «SESVANDERHAVE N.V./S.A.» про визнання та надання згоди на примусове виконання рішення міжнародного арбітражу при Торгово-промисловій палаті України в справі АС №68у/2012 за позовом компанії «SESVANDERHAVE N.V./S.A.» до ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» про стягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар від 21 серпня 2012 року,

ВСТАНОВИВ:

Представник Компанії «SESVANDERHAVE N.V./S.A.» Антипенко М.М. звернувся до суду із клопотанням про визнання та надання згоди на примусове виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду (МКАС) при Торгово-примословій палаті (ТПП) України від 21 серпня 2012 року по справі АС №68у/2012 року та видати виконавчий лист, яким стягнути з ТОВ «Міжнародна насіннєва компанія» на свою користь 155099 євро 07 євроцентів, та судовий збір за подачу клопотання до суду. В обґрунтування вимог вказує, що рішенням від 21 серпня 2012 року Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-примословій палаті було стягнуто з ТОВ «Міжнародної насіннєвої компанії» на користь Компанії «SESVANDERHAVE N.V./S.A.» 155099 євро 07 євроцентів, із яких 138432 євро 50 євроцентів - вартість поставленого але неоплаченого товару, 9593 євро 34 євроценти - 3% річних, 7073 євро 23 євроценти - відшкодування витрат зі сплати арбітражного суду. Вказує, що рішення МКАС при ТПП України є остаточним, а отже набрало законної сили у день його винесення 21 серпня 2012 року, однак боржник у добровільному порядку його не виконав.

Представник заявника у судовому засіданні клопотання підтримав, просив його задоволити та видати виконавчий лист на примусове стягнення з боржника суми заборгованості.

Представник ТОВ «Міжнародної насіннєвої компанії» суду вказав, що заявником при зверненні з клопотанням про виконання рішення арбітражного суду було порушено правила визначення підсудності. Зазначив що у відповідності до ч.1 ст.392 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем розташування або місцезнаходженням боржника. З посиланням на викладене, просив у задоволенні клопотання відмовити.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 ЦПК України, суди розглядають справи про оскарження рішень третейських судів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів, про оспорювання рішень міжнародного комерційного арбітражу, а також про визнання та надання дозволу на виконання рішень міжнародного комерційного арбітражу.

Частиною 4 ст. 389-7 ЦПК України передбачено, що надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо місце арбітражу знаходиться на території України, здійснюється в порядку передбаченому ст. ст. 391-398 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 392 ЦПК України, питання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду розглядається судом за місцем проживання (перебування) або місцезнаходження боржника.

Судом встановлено, що 21 серпня 2012 року Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-примословій палаті виніс рішення по справі АС №68у/2012 за позовом компанії «SESVANDERHAVE N.V./S.A.» до ТОВ «Міжнародної насіннєвої компанії» про стягнення заборгованості за поставлений та неоплачений товар, згідно якого було стягнуто з ТОВ «Міжнародної насіннєвої компанії» на користь Компанії «SESVANDERHAVE N.V./S.A.» 155099 євро 07 євроцентів боргу за поставлений та неоплачений товар, із яких: 138432 євро 50 євроцентів - вартість поставленого але неоплаченого товару, 9593 євро 34 євроценти - 3% річних, 7073 євро 23 євроценти - відшкодування витрат зі сплати арбітражного суду.

Також встановлено, що 10 листопада 2008 року між Компанією «SESVANDERHAVE N.V./S.A.» та ТзОВ «Міжнародною насіннєвою компанією» укладений контакт №11.11.08/SES, з якого виник арбітражний спір у справі АС №68у/2012.

Пунктом 13.2 Контракту передбачено,що будь-який спір між сторонами підлягає розгляду Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України м. Київ, відповідно до регламенту даного арбітражу та на підставі законодавства України.

У добровільному порядку ТзОВ «Міжнародна насіннєва компанія» рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21.08.2012 року АС №68у/2012 не виконала.

Арбітражне рішення набрало законної сили, що підтверджено офіційним листом Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 25.09.2012 року, який засвідчив те, що арбітражне рішення по справі АС №68у/2012 від 21.08.2012 року було надіслане для ТзОВ "Міжнародна насіннєва компанія" рекомендованим повідомленням та, що відповідно до ст.32 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" зазначене рішення є остаточним та таким,що набрало законної сили.

Відповідно до вимог ст. 390 ЦПК України, рішення іноземного суду визнаються та виконуються в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Згідно із ст.35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті.

Сторони по справі є державами-учасницями Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк, 10 червня 1958 року), яка ратифікована Україною 10 жовтня 1960 року.

Пунктом 1 статті 1 цієї Конвенції передбачено, що вона застосовується щодо визнання і виконання арбітражних рішень, постановлених на території іншої держави, ніж держава, де запитуються їх визнання і виконання, за спорами, сторонами в яких можуть бути, як фізичні, так і юридичні особи. Вона застосовується також щодо арбітражних рішень, які не вважаються внутрішніми рішеннями у тій державі, де запитуються їх визнання та виконання.

Статтею 3 цієї Конвенції передбачено, що кожна договірна держава визнає арбітражні рішення, як обов'язкові та виконує їх відповідно до процесуальних норм тієї території, де запитуються визнання та виконання цих рішень, на умовах, викладених у статтях Конвенції.

Судовий порядок розгляду клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення міжнародного арбітражного суду регулюється розділом VII глави 1 «Про визнання та виконання рішень іноземних судів в Україні».

У статті 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» визначено вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні або у виконанні арбітражного рішення.

Підстави для відмови у задоволенні клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду також визначено в ст. 396 ЦПК України.

Відповідно до ст.5 Нью-Йоркської Конвенції, у визнанні та виконанні арбітражного рішення може бути відмовлено лише на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, який розглядає клопотання про визнання і виконання, доказ того, що:

а) одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті 2 Конвенції, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або

b) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або

с) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути і виконана; або

d) склад арбітражного суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами, або за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або

e) рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято.

Представник боржника посилається на неправильне застосування норм Цивільного процесуального кодексу України щодо правил підсудності та невиконання стягувачем вимог ст.394 ЦПК України щодо надання до клопотання документів, передбачених міжнародними договорами, згода на обов"язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, тягар доказування обставин невизнання виконання клопотання щодо розгляду спору покладається саме на боржника, тобто на ТзОВ «Міжнародна насіннєва компанія».

В п.20 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражі і про скасування рішень,постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України» від 24.12.1999 року №12 роз"яснено, що при розгляді й вирішенні зазначених заяв і клопотань суд має керуватися відповідними нормами ЦПК, Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», Положенням про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України, положеннями міжнародних договорів про міжнародний арбітраж, Регламентом Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні»,арбітражною угодою чи арбітражним застереженням сторін.

Судом було досліджено документи, передбачені міжнародними договорами, визначені ч.2 ст.394 ЦПК України, які відповідають даним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень (Нью-Йорк,1958 р.), Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж", ст.ст.389-7,391-398 ЦПК України, ст.ст. 208, 209, 212-215, 218, 223, 292, 294 ЦПК України, суд -

У Х В А Л ИВ:

Клопотання задоволити.

Надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 серпня 2012 року по справі АС №68у/2012 та видати виконавчий лист, згідно якого стягнути з ТзОВ «Міжнародна насіннєва компанія» (Україна, 33018, м. Рівне,вул. Курчатова, 62-а, код ЄДРПОУ 32171362, ІПН 321713617168) на користь Компанії «SESVANDERHAVE N.V./S.A.» (Belgium,3300,Tienen,Industriepark,Soldatenplein Z2,Nr.15.) борг в сумі 155099 (сто п'ятдесят тисяч дев'яносто дев'ять) євро 07 євроцентів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародної насіннєвої компанії" (Україна,33018, м. Рівне вул. Курчатова, 62-а, код ЄДРПОУ 32171362, ІПН 321713617168) на користь Компанії «SESVANDERHAVE N.V./S.A.» (Belgium, 3300, Tienen, Industriepark, Soldatenplein Z2,Nr.15.) 214 (двісті чотирнадцять) гривень 60 копійок, витрати по сплаті судового збору.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський міський суд шляхом подання протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням апеляційної скарги протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий