Постанова № 31228700, 14.05.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р. Справа № 909/123/13-г

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Дубник О.П.

суддів Скрипчук О.С.

Матущака О.І.

при секретарі Гуньці О.П.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» без номера від 01.03.2013 року (вх. №05-05/121/135 від 19.03.2013 року)

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2013 року

у справі №909/123/13-г

за позовом Фізичної особи-підприємця Ільїна Ігоря Івановича, м. Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина», м. Івано-Франківськ

про стягнення 58680,10 грн.

Представники сторін:

від позивача: Фігель Ю.О., представник (довіреність в матеріалах справи);

від відповідача: не з'явився (належно повідомлений).

Судом роз'яснено учасникам судового процесу права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Відводів складу суду в порядку ст. 20 ГПК України не заявлялось. Заяв про технічну фіксацію судового процесу від учасників судового процесу не надходило.

Причини відкладення справи викладено в ухвалі суду від 10.04.2013 року.

10 квітня 2013 року апелянтом подано клопотання про зупинення провадження у справі у зв'язку із відкриттям провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» до Фізичної особи-підприємця Ільїна Ігоря Івановича про визнання неукладеним договору.

Судом відхилено зазначене клопотання скаржника, оскільки Господарським судом Львівської області зазначену позовну заяву повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» без розгляду.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 19.02.2013 року у цій справі (суддя Кобецька С.М.) позов задоволено, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина» (надалі ТОВ «Медсервіс-Галичина») на користь Фізичної особи-підприємця Ільїна Ігоря Івановича (надалі ФОП Ільїн І.І.) 58680,0 грн. заборгованості та 1720,50 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду,ТОВ «Медсервіс-Галичина» оскаржило його в апеляційному порядку. Зокрема, апелянт зазначає, що його представник добродій Гентош Р.Є. діяв на підставі зловмисної змови з позивачем та не повідомив скаржника про наявний позов про стягнення заборгованості, а довіреність від 01.08.2012 року, по якій інтереси відповідача представляв добродій Гентош Р.Є. була відкликана 01.02.2013 року. Також апелянт зазначає, що видаткова накладна №ІП9/000008 від 13.09.2012 року не може бути доказом у справі, оскільки не містить даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка підписала накладну зі сторони відповідача; зазначену накладну директор ТОВ «Медсервіс-Галичина» не підписував. ТОВ «Медсервіс-Галичина» просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу ФОП Ільїн І.І. зазначає, що повідомлення про скасування довіреності було направлено Гентошу Р.Є. 28.02.2013 року, тобто після винесення рішення у даній справі. Окрім цього, позивач зазначає, що довіреність на представника Гентоша Р.Є. відкликано наказом №9, однак Гентош Р.Є. не перебував у трудових відносинах з відповідачем. Також ФОП Ільїн І.І. зазначає, що видаткова накладна №ІП9/000008 від 13.09.2012 року підписана директором відповідача Дзюбаном О.Р. та завірена печаткою товариства. ФОП Ільїн І.І. просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апелянт частково виконав ухвалу суду, лише щодо сплати судового збору, в частині надання оригіналів доказів і явки директора вимоги суду зігнорував. Позивач надав суду оригінали договору купівлі-продажу №ІП 09/04 від 13.09.2012 року та видаткової накладної №ІП 9/000008 від 13.09.2012 року.

Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду, керуючись нормами ст. 101 ГПК України щодо меж перегляду справи в апеляційній інстанції, вважає, враховуючи надання позивачем витребуваних доказів, що є можливим прийняти за наслідками розгляду апеляційної скарги постанову в даному судовому засіданні.

Львівський апеляційний господарський суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, та дослідивши наявні докази у справі, зробив висновок, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. При цьому, апеляційний суд встановив наступні обставини та керувався такими мотивами.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.09.2012 року ФОП Ільїн І.І. передав ТОВ «Медсервіс-Галичина» товар на загальну суму 58680,10 грн., який відповідач не оплатив, що стверджується видатковою накладною №ІП9/000008 від 13.09.2012 року.

Статтею 181 ГК України передбачено можливість укладення правочинів у спрощений порядок. Зокрема, відповідно до ч.1 ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями ч.1, ч.2 ст.205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями ч.1, ч.2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Правовідносини, які виникли між сторонами, виходячи з їх змісту, по своїй правовій природі містять ознаки договору купівлі-продажу, правове регулювання якого здійснюється главою 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

Згідно з ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Посилання ТОВ «Медсервіс-Галичина» на підписання видаткової накладної №ІП9/000008 від 13.09.2012 року на суму 58680,10 грн. не уповноваженою особою спростовується тим, що дана накладна скріплена печаткою підприємства.

Апелянт не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв'язку з втратою, викраденням чи протиправним використанням печатки підприємства, як і не надано доказів порушення кримінальної справи щодо незаконного використання печатки підприємства (Аналогічна правова позиція відображена в постанові Вищого господарського суду від 09.04.2012 року по справі №35/5005/14139/2011)

Відповідно до ч.5ст.22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Частинами 1 та 3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ч.1 ст.237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства (ч.3 ст.237 ЦК України). Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю (ч.1 ст.244 ЦК України).

Згідно зі ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

Частиною 1 статті 238 ЦК України передбачено, що представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії довіреності від 01.08.2012 року, виданої ТОВ «Медсервіс-Галичина» на представника Гентоша Р.Є. останньому надавалось право на визнання позовних вимог, що не суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Відмова від цього права є нікчемною. Особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність. Права та обов'язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

В матеріалах справи наявна копія квитанції від 28.02.2013 року №0740 про відправку повідомлення Гентошу Р.Є. про відкликання довіреності від 01.08.2012 року, виданої ТОВ «Медсервіс-Галичина» на представника Гентоша Р.Є. Окрім цього, в матеріалах справи наявне повідомлення, адресоване Господарському суду Івано-Франківської області про відкликання довіреності, виданої на представника Гентоша Р.Є., яке надійшло до суду першої інстанції 05.03.2013 року.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на момент винесення оскаржуваного рішення (19.02.2013 року) відповідач не повідомив ні Гентоша Р.Є., ні суд першої інстанції про відкликання довіреності, а отже, в силу положень ст. 249 ЦК України, визнання позову представником ТОВ «Медсервіс-Галичина» (Гентошем Р.Є.) була правомірною та відповідала наданим йому повноваженням.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що місцевий господарський суд прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Також суд апеляційної інстанції враховуючи положення ст.ст. 49, 105 ГПК України, зробив висновок про те, що витрати за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 103, 105 ГПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської від 19.02.2013 року у справі №909/123/13-г без змін.

2. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Медсервіс-Галичина».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з розділом ХІІ-І ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.05.2013 року

Головуючий суддя Дубник О.П.

Судді Скрипчук О.С.

Матущак О.І.