Рішення № 31228699, 25.04.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" квітня 2013 р. Справа № 911/905/13

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСМЕТИЧНЕ ОБЄ'ДНАННЯ «СВОБОДА-УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С»

про стягнення 133 312,06 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Бурмістенко Н.О. - представник за довіреністю б/н від 11.03.2013 року;

від відповідача: не з'явились.

секретар судового засідання: Гуськова К.В.

Обставини справи:

18.03.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОСМЕТИЧНЕ ОБЄ'ДНАННЯ «СВОБОДА-УКРАЇНА» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. №15/03-13 від 15.03.2013 року (вх. №871) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» (далі - відповідач) про стягнення 133 312,06 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №08/05/12 від 08.05.2012 року, зокрема, щодо проведення повної та своєчасної оплати за поставлений товар, в результаті чого просить суд стягнути з відповідача 133 312,06 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.03.2013 року порушено провадження у справі та призначено розгляд на 11.04.2013 року.

09.04.2013 року через канцелярію господарського суду Київської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСМЕТИЧНЕ ОБЄ'ДНАННЯ «СВОБОДА-УКРАЇНА» з супровідним листом вих. №09/04-13 від 09.04.2013 року (вх. №9137) надійшли документи, на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2013 року.

Крім того, у вказаному листі позивач просив уточнити позовні вимоги, а саме: стягнути з відповідача 127 271,04 грн. основного боргу, 4 315,01 грн. пені та 1 726,01 грн. заборгованості за відсотками, а разом 133 312,06 грн.

11.04.2013 року в судове засідання представник відповідача, який у відповідності до ч.1 ст. 64 ГПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.04.2013 року у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача, розгляд справи було відкладено на 25.04.2013 року.

Присутній в судовому засіданні 25.04.2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

У судове засідання 25.04.2013 року представник відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить наявне в матеріалах повідомлення про вручення поштового відправлення, повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позовну заяву не надав.

Згідно роз'яснень п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи зазначене, суд дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, належно повідомленого про дату, час та місце судового засідання.

Крім того, у зв'язку з неподанням відповідачем на вимогу суду відзиву на позов, суд на підставі ст.75 ГПК України вважає за можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.04.2013 року господарським судом на підставі ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши представлені докази в їх сукупності, суд встановив:

08.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМЕТИЧНЕ ОБЄ'ДНАННЯ «СВОБОДА-УКРАЇНА» (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» (покупець за договором, відповідач у справі) було укладено договір поставки №08/05/12 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується періодично, у передбачені Графіком Поставок строки, передавати покупцю партії товару, а покупець зобов'язується приймати, використовувати у власній підприємницькій діяльності, і оплачувати цей товар на умовах та в порядку, визначеному Розділом VI цього договору.

Предметом поставки є визначені родовими ознаками вироби, а саме косметична продукція (засоби гігієни, засоби побутової хімії, парфумерні товари тощо - обрати необхідне) (далі - товари) з найменуванням, зазначеними у специфікації, яка є додатком №1 до договору, та/або інших документах згідно умов договору, підписаних сторонами (п. 1.2. договору).

Згідно п. 1.4. договору товар передається покупцю окремими партіями разом з документами, передбаченими п. 2.4. договору. Партією товару вважається його найменування, кількість, та ціна, зазначені в одній товарній накладній.

Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується стороною у специфікації та товарній накладній на поставку партії товару (п. 5.3. договору).

Відповідно до п. 6.1. договору оплата за поставлений товар здійснюється через 14 (чотирнадцять) календарних днів від факту реалізації товару. Грошові кошти перераховуються згідно реквізитів, вказаних постачальником у відповідній графі Розділу ХІІ договору.

Сторони, згідно п. 6.3. договору, домовились про застосування зарахування зустрічних однорідних вимог як належний спосіб розрахунку за власними зобов'язаннями. При цьому таке зарахування може здійснюватись як у формі двостороннього правочину, укладеного сторонами, так і у формі одностороннього правочину кожної із сторін (заява, Акт тощо).

Договір, згідно п. 8.1., укладається на строк у 1 (один) календарний рік, і діє починаючи з 08 травня 2012 року по 31 грудня 2012 року. Дія договору продовжується на строк 6 (шість) календарних місяців (1 рік), якщо жодна із сторін не попередить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів до закінчення строку дії договору. Подальше продовження строку дії договору не відбувається.

Отже, договір є чинним у період за який заявлено до стягнення заборгованість.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №08/05/12 від 08.05.2012 року у період з 16.05.2012 року по 25.09.2012 року позивач здійснив відповідачу поставку товару на загальну суму 156 974,52 грн.

Даний факт підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наступних видаткових накладних:

- №ФО-Ма00069 від 16.05.2012 року на суму 73 244,16 грн.;

- №ФО-0000016 від 06.06.2012 року на суму 9 354,00 грн.;

- №ФО-0000027 від 12.06.2012 року на суму 9 667,80 грн.;

- №ФО-0000091 від 25.06.2012 року на суму 12 754,08 грн.;

- №ФО-0000052 від 11.07.2012 року на суму 7 727,40 грн.;

- №ФО-0000099 від 24.07.2012 року на суму 5 132,88 грн.;

- №ФО-0000019 від 07.08.2012 року на суму 7 249,68 грн.;

- №ФО-0000127від 18.09.2012 року на суму 12 877,20 грн.;

- №ФО-0000120 від 28.08.2012 року на суму 12 367,08 грн.;

- №ФО-0000240 від 25.09.2012 року на суму 6 600,24 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні відповідні вказаним видатковим накладним товарно-транспортні накладні.

Судом встановлено, що вищезазначені видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку» затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 щодо зазначення обов'язкових в них реквізитів, а саме: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ; назву документа(форми); дату і місце складення документа; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції (у натуральному та\або вартісному виразі); посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші данні, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Дослідивши умови договору та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд дійшов висновку, що позивачем було належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором щодо поставки товару.

Однак, в порушення умов договору, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар в розмірі 29 700,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень за період з 07.06.2012 року по 11.09.2012 року.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було повернуто товар позивачу на суму 3,48 грн., про що свідчить накладна на повернення № 27 00-3 від 24.07.2012 року.

Інших доказів оплати відповідачем поставленого товару сторонами суду надано не було.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки.

В силу вимог ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До обов'язків покупця ч. 1 ст. 692 ЦК України відносить обов'язок оплати товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Сторонами, у п. 6.1. договору узгоджено строк оплати товару, а саме зазначено, що оплата за поставлений товар здійснюється через 14 (чотирнадцять) календарних днів від факту реалізації товару.

Сторонами не надано суду інформації щодо реалізації товару, отриманого від позивача за договором поставки №08/05/12 від 08.05.2012 року у період з 16.05.2012 року по 25.09.2012 року.

Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконання зобов'язання мають бути виконані у розумні строки.

Згідно п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов'язання вважається встановленим, коли чітко визначено строк (термін) виконання зобов'язання, або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою пов'язане настання такого зобов'язання.

Подія, є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як вбачається з п. 6.1. договору настання строку виконання зобов'язання щодо повної оплати відповідачем поставленого товару, сторони поставили в залежність від його реалізації відповідачем, а не від події, яка неминуче має настати. При цьому умовами договору строк реалізації відповідачем товару не встановлено, а відтак суд вважає, що наявність відповідного запису щодо реалізації товару не дозволяє дійти висновку про те, що сторони чітко встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов'язання щодо повної оплати товару відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з існуванням заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» з оплати поставленого товару, 27.11.2012 року позивачем на поштову адресу відповідача, вказану у договорі, була надіслана претензія №180 від 21.11.2012 року про прострочення виконання договору поставки, згідно якої позивач просив до 30.11.2012 року перерахувати заборгованість у розмірі 129 924,56 грн., з яких 127 271,04 грн. основна заборгованість, 1 804,46 грн. пені, 721,79 грн. 3% річних та 127,27 грн. інфляційних. Копія претензії, докази її направлення та отримання відповідачем 28.11.2012 року наявні в матеріалах справи.

Однак, відповіді на зазначену претензію від Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» не надходило.

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач не виконав взятого на себе за договором зобов'язання в повному обсязі та в строк, визначений позивачем у вказаній вимозі, і його заборгованість станом на момент розгляду справи у суді становить 127 721,04 грн. (156 974,52 грн. поставленого товару - 3,48 грн. повернутого товару - 29 700,00 грн. оплаченого товару).

Наявність вказаної заборгованості підтверджується також наявними в матеріалах справи копіями Акту взаємних розрахунків станом на 31.12.2012 року та Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.01.2013 року, підписаними уповноваженими особами обох сторін, підписи яких скріплені печатками товариств.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оскільки відповідач не скористався правом участі у судовому засіданні, не подав відзив на позов та докази, що підтверджують виконання ним своїх зобов'язань щодо оплати товару, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 127 721,04 грн. є обґрунтованою, доведеною позивачем належними та допустимими доказами, і такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 4 315,01 грн., нарахованої на загальну суму боргу з вартості неоплаченого товару за період з 01.10.2012 року по 15.03.2012 року з урахуванням здійснення часткової оплати товару та повернення товару за відповідними накладними відповідачем.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості товару доведено позивачем належними та допустимими доказами.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, господарський суд зазначає, що договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п. п. 1, 3 якого платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до п. 7.1. договору, у випадку несвоєчасної оплати поставленого товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі 1 (однієї) облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Беручи до уваги вимоги ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», та укладеного між сторонами договору, перевіривши, наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що він є невірним, у зв'язку з неправильним визначенням позивачем початку періоду прострочення.

Так, оскільки згідно вимоги позивача, надісланій відповідачу на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» повинно було розрахуватись з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМЕТИЧНЕ ОБЄ'ДНАННЯ «СВОБОДА-УКРАЇНА» до 30.11.2012 року, то прострочення відповідча за вказаним зобов'язанням почалося з 01.12.2012 року.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що розмір пені складає 2 745,92 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення127271.0401.12.2012 - 15.03.20131057.5000 %0.0205 %2 745,92Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 4 315,01 грн. пені підлягає задоволенню частково, а саме, у сумі 2 745,92 грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме, у стягненні 1 569,09 грн. пені (4 315,01 грн. - 2 745,92 грн.), суд відмовляє.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 1 726,01 грн., нарахованих на загальну суму боргу з вартості неоплаченого товару за період з 01.10.2012 року по 15.03.2012 року з урахуванням здійснення часткової оплати товару та повернення товару за відповідними накладними відповідачем.

Стаття 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки, відповідачем прострочено виконання грошового зобов'язання, то відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих на суму боргу, є правомірною.

Однак, у зв'язку з неправильним визначенням позивачем початку періоду прострочення, розрахунок річних, здійснений позивачем, є невірним.

Так, оскільки згідно вимоги позивача, надісланій відповідачу на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» повинно було розрахуватись з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОСМЕТИЧНЕ ОБЄ'ДНАННЯ «СВОБОДА-УКРАЇНА» до 30.11.2012 року, то прострочення відповідча за вказаним зобов'язанням почалося з 01.12.2012 року.

Господарський суд, здійснивши власний розрахунок, встановив, що розмір 3% річних складає 1 098,37 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів127271.0401.12.2012 - 15.03.20131053 %1098.37Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 726,01 грн. річних підлягає задоволенню частково, а саме, у сумі 1 098,37 грн. В іншій частині цієї позовної вимоги, а саме, у стягненні 627,64 грн. 3% річних (1 726,01 грн. - 1 098,37 грн.), суд відмовляє.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, виходячи з вищевикладених обставин справи, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованими.

Однак, оскільки позивачем допущені помилки при визначенні періоду нарахування пені та періоду нарахування 3% річних, позов підлягає задоволенню частково, у сумі 131 115,33 грн., з яких 127 271,04 грн. основний борг, 2 745,92 грн. пені та 1 098,37 грн. 3% річних. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до статті 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 44, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРТ-С» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Київська, буд. 64, ідентифікаційний код 24654657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОСМЕТИЧНЕ ОБЄ'ДНАННЯ «СВОБОДА-УКРАЇНА» (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд. 9, кім. 414, ідентифікаційний код 35121340) 127 271 (сто двадцять сім тисяч двісті сімдесят одну) грн. 04 коп. основного боргу, 2 745 (дві тисячі сімсот сорок п'ять) грн. 92 коп. пені, 1 098 (одну тисячу дев'яносто вісім) грн. 37 коп. 3% річних та 2 666 (дві тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 24 коп. судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя В. М. Антонова

Повне рішення складено 16.05.2013 року