Рішення № 31228678, 14.05.2013, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року Справа № 925/512/13

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: Слюсар М.О. - за довіреністю;

від відповідача: Мартиненко К.А. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" до Комунального підприємства теплових мереж Черкаського району про стягнення 387 483, 12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 387 483,12 грн., з яких: 345 154,48 грн. залишку основного боргу за поставлений газ, 27 328,01 грн. пені, 710,37 грн. інфляційних та 14 290,26 грн. 3% річних на підставі договору № 77/11-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 28 січня 2011 року, укладеного між сторонами. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач визнав позовні вимоги в частині стягнення 345 154,48 грн. основного боргу та 14 290,26 грн. 3% річних, в частині стягнення інфляційних в сумі 710,37 грн. просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовної вимоги через неправильний розрахунок, а в частині стягнення пені просить суд зменшити розмір стягнення пені на 50 % в порядку п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд задовольняє позовні вимоги частково з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

28 січня 2011 року між сторонами по справі було укладено договір № 77/11-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання у відповідності до якого позивач (Постачальник) зобов'язався поставити відповідачу (Покупцеві) імпортований природній газ, а відповідач (Покупець) зобов'язався прийняти і оплатити природній газ в обсязі, зазначеному у п. 1.2 договору ( п. 1.1 договору).

Позивач (Постачальник) передає відповідачу (Покупцю) в період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2011 року природний газ з урахуванням вартості його транспортування в обсязі до 2371 ( дві тисячі триста сімдесят один) куб.м. ( п. 1.2 договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За твердженням позивача, він на виконання умов договору № 77/11-БО поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання від 28 січня 2011 року протягом січня - липня 2011 року та жовтня 2011 року поставив відповідачу природний газ на загальну суму 3 113 546,39 грн., що підтверджується актами прийому передачі природного газу ( а.с. 22-29) за підписами обох сторін.

Споживання газу у вказаному обсязі відповідач підтверджує.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна за 1 000 куб. м. природного газу становить 2 282,00 грн. без урахування податку на додану вартість збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того включає:

- збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природній газ -2%;

- податок на додану вартість за ставкою 20%.

До сплати за 1 000 куб. м. природного газу належить 2 561,64 грн., крім того ПДВ 20 % , всього з ПДВ 3 073,97 ( три тисячі сімдесят три гривні 97 коп.) гривень.

У відповідності до п. 4.1 договору оплата вартості газу згідно п. 3.1 проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата 34 (тридцять чотири ) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33 ( тридцять три) відсотки від вартості запланованих місячних обсягів газу до 20 та 30 (31) числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюються на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа, наступного за місцем поставки газу.

За доводами позивача, відповідач здійснив частковий розрахунок за поставлений газ в сумі 2 768 391,91 грн., що відповідач підтверджує.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 345 154,48 грн. за спожитий газ в період з січня-липня 2011 року, жовтня 2011 року. Доказів проведення розрахунків за газ у більшій сумі відповідач суду не надав.

Станом на час розгляду справи строки проведення розрахунків за спожитий газ для відповідача вже є такими, що настали.

Доказів проведення розрахунків за газ у сумі 345 154, 48 грн. відповідачем не подано, а тому цей борг слід стягнути з відповідача примусово.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами пункту 7.3.1 договору між сторонами, згідно з яким у разі порушення відповідач (Покупцем) умов п.4.1 договору, відповідач (Покупець) зобов'язався (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Умовами п. 9.3. договору між сторонами було спеціально досягнуто згоди про те, що строк позовної давності до вимог про стягнення основного боргу та неустойки встановлюється тривалістю у три роки, що не суперечить нормам ЦК України.

Позивач просить стягнути з відповідача за прострочення розрахунків з оплати поставленого товару пеню в сумі 27 328,01 грн. за період з 21.08.2011 року по 30.12.2011 року. Розрахунок пені проведено вірно та у відповідності до обставин справи. Доказів сплати пені в сумі 27 186,01 грн. відповідач суду не надав.

Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої пені на 50%, оскільки заборгованість по основному боргу виникла за рахунок різниці в тарифах по бюджетним організаціями, а на даний момент підприємство вимушене значні кошти витрачати на обов'язкові планові ремонти мережі, для зменшення витрат по підприємству навіть змушене було скоротити працівників, є комунальним підприємством, яке забезпечує соціальні потреби населення і не має можливості сплатити пеню в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.

У відповідності до п. 3 ст. 83 ГПК України, при прийнятті рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно роз'яснень інформаційного листа ВГСУ від 21.11.2011 року № 01-06/1623/2011, зазначена норма ГПК України може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав, їх розмір не може бути зменшено судом.

У відповідності до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Суд вважає за можливе з урахуванням інтересів обох сторін та соціально значимого статусу відповідача як комунального підприємства, зменшити нараховану позивачем суму пені на 50% і стягнути з відповідача лише 13 664,00 грн. пені, враховуючи те, що у виникненні заборгованості перед позивачем дійсно немає вини відповідача, який не отримав відшкодування фінансування різниці у тарифах на теплопостачання, а пеня є лише санкцією за порушення виконання зобов'язання і не є платежем, на очікуванні якого позивач будує свої фінансові розрахунки з господарської діяльності і, крім того, позивач крім нарахування пені за порушення зобов'язання нараховує відповідачу також і 3% річних та інфляційні, які покриватимуть його втрати від недоотримання платежів з боку відповідача. При обґрунтуванні позовних вимог позивач не вказав про те, що внаслідок невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань позивач поніс збитки (неотриманий платіж за договором такими збитками не є), а тому з урахуванням всіх вказаних обставин сума пені підлягає до зменшення.

Позивач також просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 14 290,26 грн. за період з 21.08.2011 року по 26.12.2012 року та інфляційні в сумі 710,37 грн. за період з грудня 2011 року по січень 2013 року.

В силу вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Суд, перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних в сумі 14 290,26 грн. та інфляційних в сумі 710,37 грн. за відповідні періоди (а.с. 4), встановив правильність їх нарахування та задовольняє позов повністю в цій частині.

Доказів проведення розрахунку за позовними вимогами відповідач суду не надав, наявність боргу перед позивачем за всіма платежами не спростував.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 345 154,48 грн. основного боргу за поставлений газ, 710,37 грн. інфляційних, 14 290,26 грн. як 3% річних та 13 664,00 грн. пені (50 % від заявленої суми).

В решті вимог слід відмовити повністю в зв'язку зі зменшенням розміру нарахованої пені на 50% .

На підставі ст. 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 7 750,00 грн. судового збору, оскільки зменшення пені відбулося за рішенням суду.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж Черкаського району (ідентифікаційний код 21375394, Черкаська область, Черкаський район, с. Червона Слобода, вул. Пономаренка, 2) на користь Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код 31301827, м. Київ, вул. Шолуденка, 1) -- 345 154,48 грн. основного боргу за поставлений газ, 710,37 грн. інфляційних, 14 290,26 грн. як 3% річних та 13 664,00 грн. пені та 7750,00 грн. судового збору.

3. В частині стягнення решти пені у позові відмовити повністю через її зменшення судом на 50%.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 17 травня 2013 року

Суддя Н.М. Спаських