Рішення № 31227591, 17.05.2013, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/4053/13-ц

Справа № 2/243/1702/2013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Гусинського М.О.,

при секретарі Карпенко О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні, моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

29.04.2013 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ВАТ «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, мотивуючи свої вимоги тими обставинами, що вона з 18.04.1969 року по 15.09.1998 року працювала у відповідача на різних посадах, 15.09.1989 року вона була звільнена з роботи за п. 5 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із переводом до іншого місця роботи. На час її звільнення заборгованість по заробітній платі складала 1831,86 грн., рішенням Слов'янського міськрайонного суду від 27.03.2000 року ця заборгованість була стягнута з відповідача на її користь, але в наслідок відсутності коштів відповідач і досі не виплатив їй цю заборгованість, що є порушенням ст. 116 КЗпП України Вона неодноразово звертався до відповідача про сплату їй заборгованості із заробітної плати, але до теперішнього часу заробітна плату не виплачена. Також протиправними діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає в душевних стражданнях, вона втратила свої налагоджені нормальні життєві зв'язки, вимушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя, для матеріального забезпечення себе та своєї родини. Моральну шкоду вона оцінює у 5000 грн. Просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 15466,30 грн. з розрахунку 94,94 грн. (середньомісячний заробіток) : 22,5 (середня кількість робочих днів) х 3665 (кількість робочих днів затримки виплати розрахунку) = 15466.30 грн., та моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.

Позивач ОСОБА_1. у судове засідання не з'явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій на задоволенні позову наполягала.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» - ліквідатор Котенева Е.А. у судове засідання не з'явилася, але надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, в якій позовні вимоги визнала частково: тільки в частині стягнення заборгованості із заробітної плати, стосовно позовних вимог в іншій частині - просила відмовити у їх задоволенні у зв'язку із дією мораторію на застосування економічних санкцій стосовно підприємств-банкрутів.

Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних обставин:

Як встановлено у судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 з 18.04.1969 року по 15.09.1998 року працювала у відповідача на різних посадах. Розмір заборгованості із заробітної плати складає 1831,86 грн. Рішення суду від 27.03.2000р. до теперішнього часу не виконано з-за банкрутства підприємства та відсутності грошей (а.с. 4,5,7, 14).

Середньомісячний заробіток позивача за два останніх місяці роботи складає 94,94 грн. (а.с. 13).

Суд, розглядаючи справу, виходив з наступного чинного законодавства України:

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата повинна виплачуватися робітнику регулярно у робочі дні у строки, встановлені колективною угодою, але не реже двух разів на місяць через проміжок часу, не перевищуючий шістнадцяти календарних днів.

Частиною першої ст. 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

З аналізу ч. 6, ч. 7 ст. 12 зазначеного Закону видно, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону. Дія мораторію припиняється з дня припинення провадження у справі про банкрутство.

Таким чином, враховуючи як обставини справи, так і вимоги законодавства, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову в частині стягнення заборгованості із заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільнені, при чому суд враховує як визнання відповідачем заборгованості із заробітної плати, так і відсутність заперечень стосовно розміру середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільнені.

Вирішуючи питання стосовно стягнення моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абзаців 5,6,7,9,10 пункту 2.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення ст. 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,2371 цього кодексу - у трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у ст. 2371 КЗпП України. Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором. Строки звернення до суду за відшкодуванням моральної шкоди в зазначеній статті (2371) не встановлено. Конституційний Суд України вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і КЗпП України підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права. Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

А тому, Конституційний Суд України, вище зазначеним рішенням вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 2371 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, відповідач по теперішній час фактично з позивачем при звільненні не розрахувався.

Однак, відповідно до ст. 2371 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому також враховуються ступень вини особи, яка завдала моральної шкоди та інші обставини, які мають істотне значення.

У зв'язку з цим, враховуючи обставини справи, відсутність навмисних дій з боку відповідача та його скрутне матеріальне становище, що потягло за собою визнання відповідача банкрутом, тривалий час не звернення позивача з вимогами про стягнення моральної шкоди (протягом 15 років), ненадання в судовому засіданні доказів на підтвердження фізичних та духовних страждань, а також те, що визнання факту порушень відповідачем строку розрахунку з позивачем сам по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу, суд вважає, що в стягненні моральної шкоди з відповідача на користь позивача належить відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 115, 116, 233, 2371 КЗпП України, Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 34 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 4, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відкритого Акціонерного Товариства «Содовий завод» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахунку при звільненні, моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: м. Слов'янськ, вул. вул. Чубаря, буд. 91, р/р 26004307660166 у філії відділення ПІБ м. Слов'янська, МФО 334561, код ЄДРПОУ 00204895:

· на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 15466 грн. 30 коп. (П'ятнадцять тисяч чотириста шістдесят шість гривен тридцять копійок).

· на користь держави судовий збір у сумі 229 грн. 40 коп. (Двісті двадцять дев'ять гривен 40 копійок) на доходний рахунок № 31210206700075, банк отримувача ГУ УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ), МФО 834016, Код ЄДРПОУ (банку) 37803368, код ЄДРПОУ (суду) 26503448, код класифікації доходів бюджету 22030001, отримувач ГУ УДКС у м. Слов'янську (м. Слов'янськ).

Позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду М. О. Гусинський