Постанова № 312259, 18.12.2006, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2006 р. Справа № 6/254

Суддя господарського суду Чернівецької області Паскарь Авель Дмитрович

розглядаючи справу

за позовом Прокурор Новоселицького району в особіНовоселицька міжрайонна державна податкова інспекція

до Дочірнє підприємство виробничо-комерційної фірми "Каскад"

про стягнення заборгованості на активи платника - 83194,47грн.

за участю представників:

Від позивача: Робуляк І.Я., довіреність від 20.02.2006 року № 709/9/10-007;

Від відповідача: не з’явився;

За участю прокурора Філіпця В.П.,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Новоселицького району в інтересах держави в особі Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції звернувся з позовом до Дочірнього підприємства виробничо-комерційної фірми “Каскад”, м. Новоселиця Чернівецької області, про примусове стягнення податкового боргу за рахунок активів боржника в сумі 83 194,47 грн.

Позов обґрунтовується тим, що Дочірнє підприємство виробничо-комерційна фірма “Каскад” належним чином не виконує вимоги Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-III від 21.12.2000 року, відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті п’ятої якого платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, а у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження. Заборгованість відповідача перед бюджетами складає суму позову, яка відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті третьої вищезазначеного Закону може бути стягнута за рахунок активів відповідача виключно за рішенням суду.

Відповідач на призначений судом день розгляду справи, 18.12.2006 року, у судове засідання не з’явився. Натомість, вже втретє, направлений на його адресу рекомендованою поштою конверт з ухвалою про відкладення розгляду в адміністративній справі, повернувся до суду з відміткою про відсутність адресата за даною адресою, хоча відповідно до довідки № 406 від 18.12.2006 року, виданої державним реєстратором Новоселицької районної державної адміністрації, підприємство знаходиться саме за адресою, вказаною прокурором у позовній заяві.

Отже, як витікає з матеріалів справи, відповідач змінив своє місцезнаходження, не повідомивши про це податкові органи в установленому законом порядку, і тим самим позбавив себе можливості бути повідомленим про судовий розгляд даної справи.

За таких обставин та з метою розгляду справи в строки, визначені частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, слухання справи відбувається без участі відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши законодавство, що регулює спірні правовідносини, заслухавши представника позивача та прокурора, суд встановив наступне:

Статтею 9 Закону України “Про систему оподаткування” визначено, що платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язанні сплачувати належні суми податків (обов’язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Судом встановлено, що податкове зобов’язання відповідача в порядку, встановленому статтею 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року № 2181- ІІІ (далі – Закон 2181), узгоджено частково, за винятком штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки на суму 519,80 грн.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно преамбули Закону 2181, він є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовується до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення, а підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього закону передбачено вичерпний перелік випадків, в яких контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків.

Підпунктами 1.5, 1.9 статті 1 Закону 2181 встановлено, що штрафна санкція (штраф) це визначена плата, яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами, а податкове повідомлення визначено як письмове повідомлення контролюючого органу про обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Законом.

Вичерпний перелік податків і зборів (обов’язкових платежів) встановлений статтями 14 та 15 Закону України “Про систему оподаткування”, яким штраф за порушення норм регулювання готівки як один з видів податків або зборів не передбачений.

Таким чином, обов’язок відповідача сплатити штраф за вказані порушення у даному випадку до категорії податкового зобов’язання не відноситься.

Оскільки вказані штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення правил оподаткування, незважаючи на те, що відповідач факти застосування відносно нього цих штрафних санкцій ані в адміністративному, ані в судовому порядку не оскаржив, у позивача не було підстав для визначення їх як податкового зобов’язання з поширенням на них вимог Закону України 2181.

Відповідно до підпунктів 5.3.1, 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону 2181, платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації, а у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Підпунктом 3.1.1 пункту 3 статті 3 Закону 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186 пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства виробничо-комерційної фірми “Каскад” (м. Новоселиця, вул. Постишева, 2, Новоселицького району Чернівецької області, ідентифікаційний номер 30560686) за рахунок його активів на користь Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції (м. Новоселиця, вул. Леніна, 107, Новоселицького району Чернівецької області, ідентифікаційний номер 23246028) податковий борг в сумі 82 674,67 грн.

3. В решті позову відмовити за безпідставністю.

4. Судові витрати не стягувати.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя А.Д. Паскарь