Ухвала суду № 31225802, 16.05.2013, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів - Рожин Ю.М., Малько О.С., Оніпко О.В.,

секретар судового засідання Панас Б.В.,

за участю

представника ПАТ КБ „Приватбанк" Станкевича В.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Рівненської області цивільну справу за апеляційним скаргами відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 березня 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, що з'явились у судове засідання, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, на підставі доказів, наданих сторонами, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 березня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ „Приватбанк" заборгованість за кредитним договором в сумі 6863 грн. 40 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 27691 грн. 22 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором, штраф фіксованої частини та користування кредитом у сумі 500 грн., а всього 35054 грн. 62 коп. та судові витрати по справі в сумі 350 грн. 62 коп.

У апеляційній скарзі відповідач вказує, що суд безпідставно не врахував сплив трирічного строку позовної давності, що є самостійною підставною відмови у задоволенні позову. Договору з відповідачем про збільшення позовної давності не укладалось. Вважає, що належить застосувати загальний термін позовної давності та відмовити у позові скасувавши рішення суду першої інстанції.

Відповідач ПАТ КБ „Приватбанк" у апеляційній скарзі посилається на безпідставне застосування судом першої інстанції положень ч.3 ст.551 ЦК України на підставі якої зменшено стягнення неустойки, яка складається з пені та штрафу за порушення договірних зобов'язань відповідача. В рішенні суду не наведено належних обґрунтувань щодо істотних обставин, що виникли для відповідача при виконанні договірних умов пов'язаних з тяжким майновим станом, а також інших обставин, що зачіпають інтереси не тільки відповідача, а також позивача. За викладених обставин просить рішення суду першої інстанції змінити, в частині відмови позовних вимог стосовно стягнення неустойки та задовольнити ці вимоги у повному обсязі, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Апеляційній скарги відповідача та представника позивача підлягають відхиленню за наступних обставин.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем 8 квітня 2006 року виникли договірні зобов'язання пов'язані з надання кредиту ОСОБА_2 на придбання комп'ютерної техніки, відповідно до заяви позичальника №DNH4KS20671107, за якою надано кредит у розмірі 6863 грн. 39 коп. із сплатою за користування у розмірі 25,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення 8 квітня 2009 року.

Суд встановив, що відповідач станом на 26 грудня 2012 року порушив умови кредитного договору. має прострочену заборгованість по тілу кредиту у сумі 6863 грн. 40 коп., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 27691 грн. 22 коп., що підлягає обов'язковому стягненню, відповідно до вимог ст.526 ЦК України.

Застосовуючи положення ч.3 ст.551 ЦК України суд першої інстанції визнав нараховану позивачем неустойку у вигляді пені та штрафу у розмірі 47460 грн. 05 коп. за порушення відповідачем умов кредитного такою, що значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором та процентами за його користування, тому зменшив цей розмір до суми 500 грн., врахував, що позивач не вжив заходів щодо зменшення неустойки шляхом своєчасного звернення до суду про стягнення боргу.

Посилання відповідача на пропущення позивачем позовної давності звернення до суду не може прийматися до уваги за тих обставин, що 8 квітня 2006 року підписуючи заяву, яка носить форму договору на отримання кредиту, погодився з умовами надання споживчого кредиту за якими, відповідно до 5.5. термін позовної давності по вимогам про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом встановлюється сторонами тривалістю 5 років (а.с.4, 8-11).

Ця умова кредитування не протиричить положенням ст.259 ЦК України щодо збільшення за домовленістю сторін загальної позовної давності, визначену ст.257 ЦК України.

Судом першої інстанції обґрунтовано застосував положення ч.3 ст.551 ЦК України щодо зменшення неустойки, яка складається з пені та штрафних санкцій за порушення відповідачем умов кредитного договору. Зменшення розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків за наявності інших обставин, які мають істотне значення, пов'язане з майновим станом боржника. Застосування даної норми пов'язане із застосуванням ст.616 ЦК України, згідно якої суд має право зменшити розмір неустойки, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання або не вживав заходів щодо їх зменшення. Зазначене стосується цивільно-правової відповідальності боржника, а не сплати ним основного грошового боргу за кредитним договором, що суд на підставі вказаної норми закону змінити не може.

Представник кредитора в апеляційній скарзі зазначив, що заборгованість відповідача почалась з квітня 2006 року, носить постійний характер по тілу кредиту та процентам за користування кредитом. Не зазначив про наявність підстав, що перешкоджали своєчасному зверненню стягненню заборгованості. Позивач до суду з позовом звернувся в лютому 2013 року.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, доводи апеляційних скарг не спростовують висновок суду першої інстанції на підставі якого прийняте рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.303,307,308,313,314,315,317,323-325 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та представника відповідача публічного акціонерного товариства комерційний банк „Приватбанк" відхилити.

Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.

Судді: