Рішення № 31225552, 14.05.2013, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/2037/13-ц

2/264/848/2013

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

"14" травня 2013 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Хараджа О. О., при секретарі Человань К.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2013 року позивачка звернулась до суду з даним позовом, в якому, посилаючись на недійсність укладеного з відповідачем правочину, просила стягнути з останнього грошові кошти в сумі 4964,18 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн. В обґрунтування позову зазначила, що 06 червня 2012 року вона уклала з ПП «Грандфінресурс» договір №209102, відповідно до якого не пізніше 15 днів з дня його укладення мала отримати кредит в сумі 30000 гривень на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстрочення платежу на досить тривалий час, в порядку та на умовах, передбачених договором. Гроші потрібні були їй для газифікації її житлового будинку. На виконання умов договору станом на березень 2013 року вона сплатила суму в розмірі 4964,18 грн., проте відповідачем умови договору виконані не були і гроші вона не отримала. Вона вирішила розірвати договір, тому 17.10.2012 року направила на адресу відповідача заяву про його розірвання. Відповідь до теперішнього часу нею не отримана. Вона зрозуміла, що її обманули і має місце порушення його прав як споживача. Просить суд визнати укладений з ПП «Грандфінресурс» договір №209102 недійсним і стягнути з відповідача оплачені кошти за таким правочином в сумі 4964,18 грн. та моральну шкоду в сумі 10000 грн., оскільки вона була обманута відповідачем і весь цей період часу гостро потребувала матеріальних коштів.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, до суду надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій вона зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Не заперечує проти вирішення справи на підставі наявних в ній доказів в заочному порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Суд на підставі ст.ст. 224-225 ЦПК України вважає за можливе постановити рішення у справі за відсутності належним чином повідомленого відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 червня 2012 року між сторонами у справі був укладений договір № 209102, спрямований на придбання товару або суми в розмірі 30 000 грн. у позику, зазначеного у додатку №1 до даного Договору на умовах діяльності програми «Альянс Україна», що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Згідно умов договору (ст.1) адміністратор за згодою учасника зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії, а саме: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати учаснику відповідну суму в позику. Учасник, в свою чергу, зобов'язується (ст.2) сплатити одноразовий комісійний внесок та адміністративний платіж; своєчасно, не пізніше 15 числа кожного місяця сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату товару чи надає відповідні суми в позику, та адміністративні витрати, що є платою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.

Статтею 2 договору та додатком № 1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 4000 грн., та адміністративний платіж в сумі 1950 грн., що сплачується не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання Дозволу, тобто права на отримання обраного товару; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 983,33 грн., який включає чистий внесок в сумі 833,30 грн., за рахунок якого здійснюється оплата вартості товару чи надаються відповідні суми в позику, та адміністративні витрати в сумі 150 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримуватись умов договору та інше.

Відповідно до термінів, викладених в додатку № 2 договору, програма «Альянс Україна» базується на створенні груп учасників, метою яких є придбання бажаних товарів з розстроченням платежу на досить тривалий час, у порядку та на умовах, передбачених договором та додатками до нього.

За рахунок чистих внесків учасників програми формується грошовий фонд реєстру учасників програми (ст.1 Договору).

Відповідач організує та проводить заходи по розподілу грошового фонду реєстру, який проводиться не менше одного разу на два місяці. У випадку, коли у визначений строк проведення заходу не вистачило коштів, які утворюють фонд реєстру, тоді ця сума включається до фонду реєстру на наступний захід. При цьому право участі у розподілі грошового фонду реєстру надається не всім учасникам програми, а тільки тим, які матимуть найбільшу кількість платежів (ст. 4 додатку №2 до Договору).

Умовами програми "Альянс Україна»", що є додатком № 2 до Договору, а саме статтею 4, передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду та порядок проведення заходу згідно заяви. За їх змістом вбачається, що рішення про передачу учаснику товару залежить лише від волі відповідача, який сам на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар, є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем (ст. 2 Договору та п. 4.14 додатку №2 до Договору).

В день укладання договору 06 червня 2012 року позивачка перерахувала на користь відповідача одноразовий комісійний внесок в сумі 1950 гривень. Протягом наступних трьох місяців вона вносила щомісячні чисті внески по 833,33 грн. та адміністративні витрати по 150 грн., а саме: 20.07.2012 року, 16.08.2012 року та 17.09.2012 року, що підтверджується квитанціями. Окрім того, в день оплати одноразового комісійного внеску вона сплатила на користь ПАТ «ПУМБ» 19,50 грн. комісію за прийняття платежу. Також під час перерахування на користь відповідача щомісячного загального платежу через відділення Приватбанку та АТ «УкрСиббанку» на користь банківської установи нею було сплачено комісію на загальну суму 44,66 грн.

Всього за період з червня по вересень 2012 року на користь відповідача позивачка перерахувала кошти на загальну суму 4899,99 грн. Окрім того, вона понесла додаткові витрати, пов'язані з необхідністю оплати комісійної винагороди банку на загальну суму 64,16 грн.

Суд приходить до висновку, що укладений між сторонами договір є нікчемним, оскільки вводить споживача послуг в оману. Програма "Альянс Україна» формується виключно на коштах учасників програми, без залучення коштів Приватного підприємства «Грандфінресурс». Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми. В подальшому учасник, який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача, оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на отримання позики, яке надається не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми.

Договір не містить строків та (або) термінів отримання позивачем товару, не передбачає будь-яких гарантій його отримання навіть у разі повної оплати вартості. Натомість договором передбачено, що у випадку розірвання учасником договору одноразовий комісійний внесок та адміністративні витрати йому не повертаються (п. 8.2 додатку №2), повернення чистих внесків відбувається після закриття реєстру, що має місце після виконання платіжних зобов'язань останнього учасника у даному реєстрі (ст.12 додатку №2), при цьому у випадку відмови від участі, розірвання договору або виключення учасника з програми адміністратор докладе зусиль по заповненню вільного місця, щоб не допустити зменшення фонду реєстру (ст. 10 додатку №2), тобто повернення чистих внесків залежить від адміністратора та дій інших учасників.

Таким чином, відповідач здійснює свою діяльність з використанням нечесної підприємницької практики, що прямо заборонено статтею 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом України в постановах від 23 травня 2012 року по справі N 6-35цс12 та від 27 березня 2013 року по справі № 6-22цс13, які відповідно до вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Згідно із п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів із метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Як роз'яснено у п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Нечесна підприємницька практика включає в себе будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Сторони такого правочину не зобов'язані виконувати його умови. Будучи неправомірною дією, нікчемний правочин породжує лише ті наслідки, які передбачені законом для такого випадку, як реакція на правопорушення. Функція суду в таких випадках зводиться до застосування передбачених законом наслідків, пов'язаних з недійсністю такого правочину.

Положення ч. 2 ст. 215 ЦК України про те, що визнання нікчемного правочину недійсним судом не вимагається, означає, що недійсність - це об'єктивна властивість нікчемного правочину, а тому він є недійсним з моменту його вчинення. Нікчемний правочин і без рішення суду не має юридичної сили.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Доданими до позову документами підтверджується, що позивачка перерахувала на користь відповідача за нікчемним правочином грошові кошти на суму 4899,99 грн. З урахуванням наведених законодавчих приписів та практики ВСУ, що є обов'язковою для застосування судами України, суд вважає, що зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в порядку двосторонньої реституції.

Окрім того, ч. 2 ст. 216 ЦК України передбачено, що якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Під реальними збитками Цивільний кодекс України розуміє втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з частиною 1 статті 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У зв'язку з частковим виконанням нікчемного правочину позивачка понесла матеріальні збитки у вигляді комісійних платежів на користь банку на загальну суму 64,16 грн., які на думку суду, також підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (далі -Постанова) відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно п. 5 ч.1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Позивачем не доведено вчинення відповідачем будь-яких навмисних дій, що спричинили моральні страждання позивачки.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити у задоволені вимог про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини

вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 215, 216 ЦК України, ст.ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212-215, 224-225 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Грандфінресурс» про захист прав споживачів, визнання договору недійсним та відшкодування матеріальної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (01034, м. Київ, Шавченківський район, вул. Ярославів Вал 13/2Б, оф.3, п/р 26000962497574 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, ЄДРПОУ 31469012) на користь ОСОБА_1 грошові кошти за нікчемним правочином в сумі 4899,99 грн. та матеріальні збитки в сумі 64,16 грн., а всього в сумі 4964,15 грн.

Стягнути з Приватного підприємства «Грандфінресурс» (01034, м. Київ, Шавченківський район, вул. Ярославів Вал 13/2Б, оф.3, п/р 26000962497574 в ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, ЄДРПОУ 31469012) на користь держави судовий збір в сумі 229,40 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляція в апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О. О. Хараджа