Постанова № 312246, 19.12.2006, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" грудня 2006 р. Справа № 10/182

За позовом прокурора Сокирянського району в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у Сокирянському районі

до приватно-орендного агропромислового підприємства “Промінь-2000”, с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області

про стягнення заборгованості з відшкодування пенсій у сумі 2363,69 грн.

Суддя Т.І. Ковальчук

За участю представників:

Від позивача –Селезньова Л.М., заступник начальника управління, дор. № 11 від 18.12.2006 р., Рибак І.М., юрисконсульт, дор. № 8 від 4.10.2006 р.

Від відповідача –не з’явився

У засіданні приймали участь –прокурор Філіпець В.П.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Сокирянського району звернувся з позовом в інтересах держави в особі позивача до відповідача про стягнення заборгованості з відшкодування пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, за 2005 рік у сумі 2363,69 грн.

Провадження у справі відкрито ухвалою від 21.08.2006 р., розгляд справи в судовому засіданні призначено на 14.09.2006 р.

Ухвалою від 14.09.2006 р. розгляд справи було відкладено на 05.10.2006р. у зв’язку з неявкою представника відповідача у судове засідання, ухвалою від 05.10.2006 р. –на 20.10.2006 р. у зв’язку з витребуванням від позивача додаткових документів.

Ухвалою від 20.10.2006 р. провадження у справі було зупинено до 19.12.2006 р. за клопотанням прокурора.

Ухвалою від 19.12.2006 р. провадження у справі поновлено.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідач є платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, що перебуває на фіксованому сільськогосподарському податку, й у відповідності до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств” та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду від 19.12.2003 р. № 21-1 зобов’язаний з 01.01.2005 р. відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до абз. 1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” зокрема, витрати в сумі 2363,69 грн. на виплату і доставку пільгової пенсії, виплаченої громадянці Босак Л.А.

Відповідач надав відповідь, у якій позов не визнав з тих підстав, що в Законі України “Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств” відсутній п.п. 6 п. 2, на який посилається прокурор у позові як на підставу позовних вимог, згідно з п. 6.9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду відшкодуванню підлягають пенсії, виплачені застрахованим особам за списком № 2 виробництв та за результатами атестації місць на посадах, що дають право на призначення пенсій за віком на пільгових умовах, крім того, згідно з абз. 5 пп.1 ч. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” виплата пенсій особам, яким пенсії призначені у відповідності до пунктів “в”-“е” та “ж” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, здійснюється з 01.01.2005 р. за рахунок Державного бюджету України.

У судових засіданнях 05.10.2006 р. та 20.10.2006 р. представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відповіді на позов, посилався на відсутність законодавчо закріпленого обов’язку платників фіксованого сільськогосподарського податку відшкодовувати Пенсійному фонду фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій у 2005 році.

У судове засідання 19.12.2006 р. представник відповідача не з’явився, однак це не перешкоджає вирішенню спору, оскільки відповідача належним чином повідомлено про час і місце судового засідання, що підтверджується підписом його представника в протоколі судового засідання від 20.10.2006 р., процесуальна позиція сторони відповідача відома суду.

Прокурор і представники позивача в судовому засіданні 19.12.2006 р. позовні вимоги підтримали.

Заслухавши пояснення прокурора і представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов є обгрунтованим, таким, що підлягає задоволенню.

Так, згідно з довідкою позивача (вх. № 9117 від 19.12.2006 р.) та поясненнями представників сторін, щодо яких немає заперечень в учасників судового розгляду, відповідач був у 2005 р. та є в даний час платником фіксованого сільськогосподарського податку та платником страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування (а.с.47).

Довідкою № 2704, виданою виконкомом Романківецької сільської ради 10.07.2003 р., засвідчується, що працівниця відповідача гр. Босак Л.А. народила і виховала до 8-річного віку 6 дітей, у зв’язку з чим у відповідності до п. “ж” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” їй була призначена пенсія за віком на пільгових умовах як жінці, що працює у сільськогосподарському виробництві та виховала п’ятеро і більше дітей (а.с. 6, 36, 40-43, 48).

01 січня 2004 року за винятками, зазначеними у Прикінцевих положеннях, набув чинності Закон України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (далі –Закон № 1058), який визначає, зокрема, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування в Україні.

Пунктом 2 Прикінцевих положень цього Закону передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди:

1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Виплата пенсій особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, здійснюється до 1 січня 2005 року за рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Тобто, протягом 2005 року діяв порядок, згідно з яким з 01.01.2005 р. за рахунок Державного бюджету здійснювалася виплата пенсій лише тим особам, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників, за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 10 ч. 2 ст. 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” у період з 01.01.1999 р. до 01.01.2005 р. сільгоспвиробники –платники фіксованого сільськогосподарського податку не відшкодовували Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених у відповідності до пунктів “б” – “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, оскільки фіксований сільськогосподарський податок сплачувався в рахунок, у тому числі, й збору на обов’язкове державне пенсійне страхування.

01.01.2005 р. набув чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств” від 23.12.2004 р. № 2287-ІV, згідно з яким абз. 10 ч. 2 ст. 1 Закону України “Про фіксований сільськогосподарський податок” було виключено, тим самим відновлено сплату сільськогосподарськими підприємствами Пенсійному фонду страхових внесків і фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій (пп. 1 п. 2 Закону № 2287-ІV).

Законом України “Про внесення змін до деяких Законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств –платників фіксованого сільськогосподарського податку” від 31.05.2006 р. № 2613-ІV, який набрав чинності 01.01.2006 року, до абз. 5 пп. 1 п. 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону № 1058 внесено зміни, згідно з якими виплата пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до пунктів “в” –“е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, також здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Таким чином, протягом 2005 року сільськогосподарські підприємства були зобов’язані відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених у відповідності до пунктів “б” –“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в установленому порядку і звільнені від цього обов’язку лише з 01.01.2006 р. –з набранням чинності Закону № 2613-ІV від 31.05.2005 р.

Згідно з абз. 12 п. 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, якщо пенсія на пільгових умовах призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, передбачених статтями 13, 14 та 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, які дали право на цю пільгову пенсію, то відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку цих пенсій здійснюється тими підприємствами, на яких цей стаж було вироблено у розмірах, передбачених частиною 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Тобто, за 2005 рік відповідач повинен відшкодовувати фактичні витрати позивача на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених по п. “б” –“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” пропорційно стажу роботи, який дав право на такі пенсії, відпрацьованому пенсіонером-пільговиком на підприємстві відповідача, а конкретно щодо гр. Босак Л.А. –у повному обсязі, оскільки останній пільгова пенсія призначена незалежно від віку та трудового стажу і її останнім місцем роботи була посада робітниці рільничої бригади відповідача (а.с. 36, 42).

За таких обставин суд не приймає як таке, що суперечить закону, твердження відповідача, що позивач не вправі вимагати відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів “в” –“е” та “ж” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” з тих підстав, що в 2005 році виплата таких пенсій повинна здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України.

Протоколом № 141716 від 21.07.2003 р. засвідчується розмір призначеної гр. Босак Л.А. пільгової пенсії, довідкою Сокирянського вузла поштового зв’язку від 04.10.2006 р. № 562 –фактичне отримання гр. Босак Л.А. зазначеної пенсії протягом 2005 року (а.с. 39, 48).

Згідно з направленим позивачем відповідачу розрахунком про фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”- “з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, за 2005 рік та довідки позивача (вх. № 9117 від 19.12.2006 р.) заборгованість відповідача по відшкодуванню зазначених витрат за період з червня по грудень 2005 року становить 2363,69 грн., що відповідає матеріалам справи і не спростовано відповідачем.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160-163, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватно-орендного агропромислового підприємства “Промінь-2002” (с. Романківці Сокирянського району Чернівецької області, р/р № 26001301827331 у Промінвестбанку, ід. код 32218253) на користь Управління Пенсійного фонду України в Сокирянському районі (м. Сокиряни Чернівецької області, вул. Центральна, 72А, р/р 2560713 у ВАТ “Державний Ощадний банк України”, ід. код 21430609) 2363,69 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій.

3. З набранням постановою законної сили видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративого судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі, проголошена і підписана 19 грудня 2006 року.

Суддя

Т.І.Ковальчук