Рішення № 31223535, 14.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.05.2013р. Справа № 905/2384/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., при секретарі Павленко М.С., розглянув справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про стягнення 24990 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Парапан Л.П. за довіреністю

від відповідача: не з'явився.

від третьої особи: - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА страхування», звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування в розмірі 24990 грн.

В правове обґрунтування вимог позивач посилається на статті 993, 1187, 1191, Цивільного кодексу України, статтю 27 Закону України «Про страхування», статті 22,37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач та третя особа у судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заявою від 13.05.2013р. відповідач просив відкласти розгляд справи на іншу дату, через зайнятість його представника в іншому судовому процесі.

Суд відмовляє у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки згідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Враховуючи, що ухвали суду від 04.04.2013р., 18.04.2013р. направлені відповідачу за адресою, зазначеною в позові та спеціальному витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, господарський суд вважає, що відповідач був повідомлений про розгляд справи належним чином, проте правом бути присутнім в судовому засіданні не скористався, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про наступне.

29 березня 2011 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №1119519/05 АВ (далі - Договір страхування) (а.с.17-21). Предметом Договору страхування виступають майнові інтереси ОСОБА_3 , пов`язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_1. Термін дії договору до 29.03.2012р. (а.с.9-14).

27 червня 2011р. в м. Донецьку, сталася дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобілів «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 та «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3

Внаслідок ДТП, власнику автомобіля марки «Daewoo Lanos», державний номер НОМЕР_1, була завдана матеріальна шкода. Вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля згідно акту виконаних робіт від 19.08.2011р. проведених СПД ОСОБА_4 склала 26 338 грн. 75 коп..

Згідно постанови Петровського районного суду м. Донецька по справі № 3-1027/11 від 04.08.2011 року ДТП трапилась у зв'язку з порушенням ОСОБА_1 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, що призвело до механічних пошкоджень застрахованого автомобіля, внаслідок чого його було визнано винним у вчиненні правопорушення та притягнено до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів строком на 6 місяців (а.с.11).

29 червня 2011 року Страхувальником було подано до позивача заяву про настання події, що має ознаки страхового випадку. (а.с.15-16).

ПрАТ «Страхова компанія «АХА страхування», на підставі Договору страхування №1119519/05 АВ, страхового акту № 2011/U/MOD03261/UIA8649 від 06.09.2011р., розрахунку страхового відшкодування від 05.09.2011р., виплатило власнику транспортного засобу страхове відшкодування у сумі 25116 грн. 75 коп. Доказ сплати підтверджується платіжним дорученням № 25419 від 08.09.2011 року (а.с.10).

Після виплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_3 до ПрАТ «Страхова компанія «АХА страхування» перейшло право зворотної вимоги, яке ОСОБА_3 має до особи відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ВЕ4565821 зі строком дії від 11.08.2010 р. до 10.08.2011 року цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «ВАЗ», державний номер НОМЕР_2 на момент ДТП, була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО». Цим полісом встановлено ліміт відшкодування за майнову шкоду у розмірі 25500 грн. та франшиза на суму 510 грн.

10 січня 2012 року в порядку досудового врегулювання спору, позивач звернувся до Відповідача із заявою про регресні вимоги. Проте, відповідач, на час звернення позивача із позовною заявою, кошти не перерахував, що стало підставою для звернення Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» з вказаним позовом.

Спеціальними законами, які регулюють відносини у сфері страхування, зокрема обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямовані на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, є Закони України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини 1 статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 993 Цивільного кодексу України передбачає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за спричинені збитки.

Згідно з пункту 33.1 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» учасники дорожньо-транспортної пригоди зобов'язані вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до абз. г пп. 38.1.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умови визначених у пп. 33.1.2. п. 33.1. ст. 33 цього Закону.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Абзацом 2 частини 1 статті 1192 ЦК України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У відповідності до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза, це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

У відповідності до п.12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Отже, з урахуванням приписів статей Цивільного кодексу України та Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до полісу ВЕ4565821 у позивача виникло право регресної вимоги до відповідача в сумі 24990 грн. (25500 грн.- 510 грн.= 24990 грн.).

Згідно зі статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, перелічені обставини справи, оцінивши відповідно до статті 43 ГПК України наявні в матеріалах справи докази та обставини справи за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку про те, що позивач довів заявлену до стягнення з відповідача суму збитків, а відтак позовні вимоги визнаються судом повністю обґрунтованими і тому підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про стягнення 24990 грн. - задовольнити повністю

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» ((83001, м. Донецьк, вул. Постишева, б.60, 7 пов., код ЄДРПОУ 31650052) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА страхування» (04070, м. Київ, вул. Братська, 14, код ЄДРПОУ 20474912) суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 24990 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто) грн. витрати по сплаті судового збору у сумі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 14 травня 2013 року.

Повний текст рішення складено та підписано 17 травня 2013 року.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили за правилами, встановленими частиною 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Е.В. Зекунов