Ухвала суду № 31221793, 17.05.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Логойда Т.В.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2013 року справа №805/3239/13-а приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Компанієць І.Д., суддів Шальєвої В.А., Бишова М.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Гарантагро» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року по адміністративній справі №805/3239/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби до приватного підприємства «Гарантагро» про стягнення податкового боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач росив стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість в загальному розмірі 370494,67 грн., який утворився внаслідок несплати узгоджених сум: по основному платежу - 246994,67 грн., по штрафним (фінансовим) санкціям - 123500 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на день подачі декларації від 20 грудня 2012 року №9080326627 відповідач мав податковий борг, а тому відповідно до п. 87.9 ст. 87 гл. 9 Податкового кодексу України орган державної податкової служби зобов'язаний був зарахувати кошти, що сплачував такий платник податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПП «Гарантагро» на користь державного бюджету України податковий борг з податку на додану вартість в сумі 370494 грн. 67 коп.

Не погодившись з судовим рішенням, приватне підприємство «Гарантарго» звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, відповідач просив скасувати постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що позивач кошти за призначенням платежу «податкове зобов'язання по ПДВ за листопад 2012 року» в розмірі 475 грн сплатив до бюджету , що підтверджується платіжним доручення №211 від 26 грудня 2012 року. Проте, податковий орган неправомірно врахував сплату за вказаним платіжним дорученням в рахунок сплати боргу за повідомлення - рішення №0000252320/0 від 26.11.2010 року на суму 160400 грн, оскільки саме платник визначає в реквізиті платіжного доручення «призначення платежу», а податковий орган не має права самостійно змінювати спрямованість платежів до бюджету.

Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приватне підприємство «Гарантагро» як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Волноваському районі Донецької області Державної податкової служби.

Відповідач має податковий борг з податку на додану вартість в загальному розмірі 370494,67 грн., який утворився внаслідок неповної сплати узгоджених сум:

- по декларації від 20 грудня 2012 року № 9080326627 (дата виникнення податкового боргу 30 грудня 2012 року) - не сплачено 475 грн.;

- по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» від 25 листопада 2010 року №0000252320/0, яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - 106933 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53467 грн., з яких не сплачено основний платіж в сумі 106456,67 грн. та штрафні санкції;

- по податковому повідомленню-рішенню форми «Р» від 25 листопада 2010 року №0000262320/0, яким платнику податків визначено суму податкового зобов'язання за основним платежем - 140065 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70033 грн., які не сплачені.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2012 року у справі № 2а/0570/3474/2012, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.11.2012 року у справі № 2а/0570/4767/2012, визначенол законність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень від 25 листопада 2010 року №0000252320/0 та №0000262320/0.

З метою погашення податкового боргу контролюючим органом на адресу відповідача надсилалася податкова вимога форми «Ю» від 08.01.2013 року №1 на загальну суму 370494,67 грн., яка отримана відповідачем 08 січня 2013 року.

Проте ПП «Гарантагро» податковий борг не сплатив.

Сума податкового боргу відображена в обліковій картці платника податків і на день розгляду справи становить 370494,67 грн.

Платник податків сплачував податок на додану вартість платіжними дорученнями із зазначенням призначення платежу, зокрема, платіжним дорученням від 26 грудня 2012 року №211 на суму 475 грн. - зобов'язання по декларації від 20 грудня 2012 року № 9080326627.

Податковий орган зараховував ці кошти в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54, п. 56.11 ст. 56 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Пунктом 57.1 ст. 57 ПК України, яка визначає строки сплати податкового зобов'язання, встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі п.54.3 ст. 54 ПК України визначено випадки, коли контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

Платник податків несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого контролюючим органом узгодженого грошового зобов'язання (п. 54.5 ст. 54 вказаного Кодексу).

Згідно п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

На підставі пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129, п. 131.1 ст. 131 ПК України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111, п. 113.3 ст. 113, п. 116.1 ст. 116 ПК України за порушення законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у разі визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання накладаються на платника податків в порядку, встановленому ст. 123 вказаного Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом.

Відповідно до п.п. 95.1 - 95.3 ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Виходячи з вимог законодавства несплачений платником податків податковий борг підлягає стягненню з такого платника.

Судова колегія не приймає доводи апелянта, що податковий орган протиправно врахував суму 475 грн в рахунок сплати боргу, оскільки п.87.9 ст.87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зараховувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Тому зазначена сума коштів правомірно зарахована податковим органом в рахунок погашення податкового боргу, що існував у ПП «Гарантагро» до подання декларації від 20.12.2012 року №9080326627, відповідно до черговості виникнення боргу та незалежно від напряму платежу, визначеного платником податків.

На підставі викладеного судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.

Керуючись статтями 24, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Гарантарго» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року по адміністративній справі №805/3239/13-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 27 березня 2013 року по адміністративній справі №805/3239/13-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя І.Д.Компанієць

Судді: В.А. Шальєва

М.В. Бишов