Постанова № 31221022, 16.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.05.2013 р. справа №5009/2575/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:Чернота Л.Ф.суддівСтойка О.В., Шевкової Т.А.від позивача:не з"явивсявід відповідача:Орлова К.А. - за дов. №65 від 21.11.2012р. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжяна рішення господарського суду Запорізької областівід28.02.2013 рокуу справі№5009/2575/12 (суддя Гончаренко С.А.)за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" м.Запоріжжядо відповідача Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжяпро стягнення 350 000,00 грн. ВСТАНОВИВ:

У 2012 році Товариство з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" м.Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя про стягнення 350 000,00 грн. збитків.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" м.Запоріжжя задоволені. Стягнуто з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" м.Запоріжжя 350 000,00 грн. збитків, 7 000,00 грн. судових витрат.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. апеляційна скарга Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. залишена без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2012р. касаційна скарга Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. задоволена. Рішення господарського суду Запорізької області від 22.08.2012р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 10.10.2012р. було скасовано, а справу було направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.02.2013р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" м.Запоріжжя задоволені. Стягнуто з Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" м.Запоріжжя 350 000,00 грн. збитків, 7 000,00 грн. судових витрат.

Відповідач, Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права України та порушенням норм процесуального права. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2013р. скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" м.Запоріжжя до судового засідання апеляційної інстанції не з»явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення, своїми процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, причини неявки не пояснив, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Відповідач, Державне підприємство "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя у судовому засіданні наполягає на задоволенні апеляційної скарги

Заслухавши представника відповідача, перевіривши матеріали справи та правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права України, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду відповідає вимогам чинного законодавства України, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2010р. між Казеним підприємством "Запорізький титано-магнієвий комбінат" - правонаступником якого є відповідач по справі - (Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тітан-Трейд" (Поклажодавець) був укладений договір зберігання майна ( далі по тексту - договір), відповідно до якого Зберігач приймає, а Поклажодавець передає на зберігання протягом строку цього договору калій хлористий у кількості 60 тон, загальною заставною вартістю 350 000,00 грн.

Поклажодавець, в свою чергу, зобов"язувався сплачувати кошти в сумі 500,00 грн. за зберігання майна протягом одного календарного місяця (п.1.2 договору)

Право власності на майно до Зберігача не переходить (п.1.3 договору).

В розділі 2 договору встановлено, що зберігач зобов'язаний, зокрема, вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна; повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього; зберігач не має права користуватися майном, крім випадків, узгоджених поклажодавцем, за умови, що таке право оформлюється письмово.

Пунктом 4.3. договору встановлено, що Зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, Зберігач повинен відшкодувати Поклажедавцеві всі пов`язані з цим збитки.

Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та зауважень, скріплений печатками обох підприємств. На виконання умов договору, відповідно до накладної №2 від 30.09.2010 р. позивач передав, а відповідач прийняв на відповідальне зберігання калій хлористий в кількості 60 тон заставною вартістю 350000 грн.

Листом № 04/02-01 від 04.02.2011р. позивач звернувся до відповідача з проханням повернути з відповідального зберігання калій хлористий повністю в кількості 60 т, однак листом №68-2.4/826 від 28.02.2011 р. відповідач відмовив у поверненні калію.

Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від виконання прийнятих на себе зобов'язань згідно до вказівок закону, договору, не допускається.

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності ( ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України).

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до п. 6.1. Договір діє до 31 грудня 2011 року.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Згідно ч. 1 ст. 951 Цивільного кодексу України збитки, завдані поклажедавцеві втратою (нестачею), відшкодовуються зберігачем у розмірі вартості речей, переданих на зберігання.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

В зв"язку з відмовою відповідача виконати обов"язки за договором зберігання та повернути калій хлористий зі зберігання, ТОВ "Тітан Трейд"звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про зобов'язання ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат"повернути калій хлористий, переданий на зберігання згідно договору зберігання від 10.09.2010 р.

Як свідчать матеріали справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 21.11.2011р. у справі №2/5009/5323/11 встановлено, що калій хлористий, який переданий на зберігання, був використаний відповідачем у виробничих цілях. Зазначене рішення набуло законної сили.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з ДП "Запорізький титано-магнієвий комбінат"на його користь 350 000 грн. збитків.

Предметом данного спору є стягнення збитків внаслідок порушення відповідачем свого зобов`язання за договором зберігання від 10.09.2010 р.

Судом досліджено зміст п. 4.3. Договору щодо заставної вартості майна.

Відповідно до ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

У данному випадку договір або окремі його пункти невизнані недійсними.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частинами 1 та 2 ст.623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Водночас, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно ст.22 Цивільного Кодексу України - особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 628 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України зміст договору становлять умови (пункти) договору, визначені на розсуд сторін і погоджені ними.

З матеріалів справи вбачається, що укладаючи договір зберігання, відповідач свідомо та добровільно погодився, що заставна вартість майна, яке передається на зберігання становить 350 000,00 грн., а відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини - відшкодування Поклажедавцеві всіх пов'язаних з цим збитків.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що оскільки заставна вартість переданого на зберігання майна встановлена безпосередньо у договорі, для визначення розміру збитків слід використовувати саме її, а не ціну придбання майна позивачем до передачі його на зберігання.

Дослідивши всі матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 350 000,00 грн., які виникли внаслідок втрати майна в розмірі його заставної вартості, є доведеними матеріалами справи, у зв»язку з чим вищевказана вимога підлягає задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2013 року у справі №5009/2575/12 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Запорізький титано-магнієвий комбінат" м.Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2013 року у справі №5009/2575/12 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2013 року у справі №5009/2575/12- без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Л.Ф. Чернота

Судді О.В.Стойка

Т.А. Шевкова

Надр.5 прим:

1 - у справу;2 - позивачу;

3 - відповідачу; 4 - ДАГС;5- ГСЗО