Рішення № 31220886, 22.04.2013, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 1601/14149/2012

Провадження № 2/524/381/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2013 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого - судді - Кривич Ж.О.,

при секретарі - Сичовій Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2012 року до суду звернувся ПАТ «Раййфайзен Банк Аваль» з вказаним позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

У судовому засіданні представник позивача Савченко Л.П. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити позовну заяву; стягнути з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором за № 014/0058/82/107970 від 12.06.08 року на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», яка станом на 05.03.13 року складає 14 064 дол. 52 цент, що в гривневому еквіваленті становить 112 417 грн. 70 коп., з яких:

- сума поточної заборгованості за кредитом - 9 506 дол. США 63 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 75 986 грн. 49 коп.;

- прострочена заборгованість по несплаченим процентам - 382 дол. США 21 цент, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 3 055 грн. 00 коп.;

- сума нарахованої пені за прострочення погашення кредиту - 4 175 дол. США 68 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 33 376 грн. 21 коп.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні позов визнали частково; просили відмовити в частині позовних вимог до відповідача щодо стягнення пені за прострочення погашення кредиту на підставі п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, встановив наступне:

12.06.2008 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/0058/82/107970, відповідно до якого позивач надав позичальнику кредит у сумі 14 500 дол. США 00 центів зі строком користування кредитними коштами до 12.06.2018 року, зі сплатою 13,00 % річних.

09.02.09 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, відповідно до якої проведена реструктуризація кредиту у вигляді пролонгації дії Кремдитного договору строком ндо 12.01.24 року, а також зниження в період з 09.02.09 року до 09.02.10року процентної ставки за кредитом до 11,00 % річних

Відповідно до Кредитного договору ОСОБА_2 узяла на себе зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у встановлені кредитним договором терміни.

Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ОСОБА_2 належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором; щомісячних платежів не здійснює, чим порушує права позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У зв'язку з виникненням простроченої заборгованості за кредитним договором позивач направив відповідачу вимогу № С17-114-1/1231 від 19.09.11 року про дострокове повернення кредитних коштів, сплату відсотків за користування кредитними коштами з нарахуванням пені, на яку вона не відреагувала, свої зобов'язання за кредитним договором не виконала.

Станом на 05.03.13 року ОСОБА_2 має заборгованість перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» складає 14 064 дол. 52 цент, що в гривневому еквіваленті становить 112 417 грн. 70 коп., з яких:

- сума поточної заборгованості за кредитом - 9 506 дол. США 63 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 75 986 грн. 49 коп.;

- прострочена заборгованість по несплаченим процентам - 382 дол. США 21 цент, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 3 055 грн. 00 коп.;

- сума нарахованої пені за прострочення погашення кредиту - 4 175 дол. США 68 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 33 376 грн. 21 коп.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання та валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» установлено, що кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучення коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції незалежно від виду валюти, як використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії.

Відповідно до ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього ж Декрету.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що уповноважені банки на підставі банківської ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Щодо вимог п.п. «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті. Ця обставина не дозволяє стверджувати, що режим індивідуального ліцензування поширюється на валютні операції, пов'язані з наданням резидентами (банками та іншими фінансовими установами) кредитів в іноземній валюті іншим резидентам.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року №483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банком кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої в установленому порядку.

У разі наявності в банку відповідної генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав дозвіл НБУ на право здійснювати банківські операції визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» 28 жовтня 1991 року № 57 на здійснення певних валютних операцій, який є генеральною ліцензією.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки розмір пені є значно більшим простроченої заборгованості та нарахованих відсотків, розмір пені слід зменшити.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Необхідно стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 11 804 дол. 90 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 94 356 грн. 56 коп., з яких:

- сума поточної заборгованості за кредитом - 9 506 дол. США 63 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 75 986 грн. 49 коп.;

- прострочена заборгованість по несплаченим процентам - 382 дол. США 21 цент, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 3 055 грн. 00 коп.;

- сума нарахованої пені за прострочення погашення кредиту за період з 12.03.12 року 05.03.13 року - 1 916 дол. США 06 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 15 315 грн. 07 коп.,

а також судові витрати понесені банком при подачі позову до суду в розмірі 943 грн. 56 коп.

Керуючись ст. ст. 526, 527, 530, ч. 1 ст. 533, 550, ч. 3 ст. 551, ч. 3 ст. 553, ч. 2 ст. 554, 589, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 14, 57 - 59, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (м. Полтава, вул.. Монастирська, 5а, рахунок № 290955819 в Полтавській ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605, код 22550043) заборгованість за кредитним договором № 014/0058/82/107970 від 12.06.08 року в розмірі 11 804 (одинадцять тисяч вісімсот чотири) дол. 90 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 94 356 (дев'яносто чотири тисячі триста п'ятдесят шість) грн. 56 коп., з яких:

- сума поточної заборгованості за кредитом - 9 506 дол. США 63 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 75 986 грн. 49 коп.;

- прострочена заборгованість по несплаченим процентам - 382 дол. США 21 цент, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 3 055 грн. 00 коп.;

- сума нарахованої пені за прострочення погашення кредиту за період з 12.03.12 року 05.03.13 року - 1 916 дол. США 06 центів, що за курсом НБУ станом на 05.03.13 року становить 15 315 грн. 07 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (м. Полтава, вул.. Монастирська, 5а, рахунок № 290955819 в Полтавській ОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605, код 22550043) судовий збір в розмірі 943 (дев'ятсот сорок три) грн. 56 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м.Кременчука протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя