Рішення № 31220736, 14.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "14" травня 2013 р. Справа № 906/340/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Соловей Л.А. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Павлюк Д.В., довіреність від 20.03.2013р.;

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (смт.Першотравенськ)

до Індивідуального підприємця Пустовойта Олександра Олександровича (м.Юбілейне, Московська область)

про стягнення 99053,25 російських рублів

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 990053,25 російських рублів заборгованості, що при перерахунку в гривні, за даними позивача, на день подачі позову становить 262789,83грн. Вимога позивача ґрунтується на неоплаті відповідачем поставленої згідно вантажно-митної декларації №101040001/2012/001889 від 23.11.2012р. електротехнічної продукції, яка поставлялась відповідачу на підставі укладеного між сторонами договору №2 від 28.12.2004р.

В адресованих суду заявах позивач двічі збільшував розмір позовних вимог та в останній заяві просив стягнути з відповідача 3679364,56 російських рублів. Судовий збір по збільшеній сумі позивач не сплатив, відповідним клопотанням просив відстрочити сплату судового збору по день ухвалення рішеня (а.с.33-34, 46, 54-55; 62).

Дослідивши заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової зави, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз'яснення сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов'язків і розгляду інших клопотань і заяв переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог, про що зазначається в протоколі судового засідання. При цьому неявка у судове засідання сторін або однієї з сторін, за умови, що їх належним чином повідомлено про час і місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені частиною першою статті 77 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011).

Розглянувши заяви позивача про збільшення позовних вимог, суд встановив, що позивач вказаною заявою змінив підставу позову, додавши вимогу про стягнення з відповідача заборгованості згідно вантажно-митних декларацій, які раніше не заявлялась, що відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України (яка передбачає право позивача змінити предмет позову лише до початку розгляду господарським судом справи по суті), є недопустимим, оскільки суд перейшов до розгляду справи по суті 25.03.2013р., що підтверджується протоколом судового засідання від 25.03.2013р. (а.с.30), а заяви про збільшення позовних вимог, в яких фактично змінені підстави позову, подані до суду 29.03.2013р. та 30.04.2013р. (а.с.33-34; 54-55). Крім того, суд приймає до уваги, що по вказаним заявам позивач на момент прийняття рішення судовий збір не сплатив.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про залишення без розгляду заяви позивача про збільшення позовних вимог, що не позбавляє позивача права звернутись до суду для захисту свого порушеного права в загальному порядку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, на виконання вимог ухвали суду надав акт звірки взаєморозрахунків станом на 19.04.2013р. підписаний представниками та скріпленого печатками обох сторін, з якого вбачається що відповідач визнав наявність боргу перед позивачем на суму 3619324,42 російських рублів (а.с.65).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив.

Оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, а надання письмового відзиву відповідно до вимог ст.59 ГПК України є правом відповідача, а не його обов'язком, суд вважає, що неявка представника відповідача та неподання відзиву не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 28 грудня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (продавець, позивач) та Індивідуальним підприємцем Пустовойтом Олександром Олександровичем (покупець, відповідач) укладено Договір №2 про поставку керамічних основ до електротехнічних патронів серії Е40, Е27, та Е14 (а.с.8), за умовами якого продавець зобов'язався виготовляти та поставляти покупцю керамічні основи, а покупець зобов'язався приймати та оплачувати вказану продукцію (п.1;2 договору).

Пунктом 6 додаткової угоди №17 від 31.12.2011р. до договору №2 від 28.12.2004р. сторони визначили, що оплата за відвантажену продукцію здійснюється покупцем по мірі надходження грошей від споживачів в Російській Федерації. Кошти, які надійшли від російських споживачів мають бути перераховані продавцю протягом одного двох банківських днів. Оплата за поставлені керамічні частини патронів для ламп накалювання НИДЮ 724263032 та НИДЮ 724263034 здійснюється покупцем на протязі 2-х місяців з моменту розмитнення.

На виконання умов договору №2 від 28.12.2004р. позивач виготовив для відповідача замовлену продукцію. Факт розмитнення продукції на загальну суму 1410339,20 російських рублів підтверджується вантажно-митною декларацією №101040001/2012/001889 від 23.11.2012р. та міжнародною товаро-транспортною накладною №0452710 (а.с.11-12, 24).

Однак, відповідач розрахунки за отриману продукцію провів лише частково, сплативши позивачу 420285,95 російських рублів.

Позивач направляв на адресу відповідача претензію від 12.02.2013р. за №01/4 про погашення заборгованості (а.с.14), проте відповідач в повному обсязі розрахунок за отриману продукцію не провів.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 990053,25 російських рублів.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд визнає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню , враховуючи наступне:

Згідно положень статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема з договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити продукцію, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що між сторонами підписано змішаний договір, оскільки він містить елементи різних договорів - договору поставки та договору підряду.

Так, згідно з пунктом 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, стаття 837 ЦК України передбачає, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Оскільки умовами договору передбачено, що позивач виготовляє для відповідача керамічні основи до електротехнічних патронів серії Е40, Е27, та Е14, а потім поставляє їх відповідачу, - підписаний договір за своєю правовою природою є договором підряду та договором поставки.

Приписами ч.ч.1,2 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання, в тому числі підприємці, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до Закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, пунктом 6 додаткової угоди №17 від 31.12.2011р. до договору №2 від 28.12.2004 року визначено, що оплата за поставлені керамічні частини патронів для ламп накалювання НИДЮ 724263032 та НИДЮ 724263034 здійснюється покупцем на протязі 2-х місяців з моменту розмитнення.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за отриману продукцію не провів. Наявність заборгованості в сумі 3619324,42грн. (станом на 19.04.2013р.) не заперечується відповідачем, що вбачається із акту звірки розрахунків, підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін (а.с.65).

Враховуючи, що відповідач в порушення умов договору №2 від 28.12.2004р. не провів в повному обсязі розрахунки з позивачем за поставлену згідно вантажно-митної декларації №101040001/2012/001889 від 23.11.2012р. електротехнічну продукцію, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 990053,25 російських рублів заборгованості обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості та письмових заперечень проти позову не надав, доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 990053,25 російських рублів заборгованості за поставлену продукцію.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Індивідуального підприємця Пустовойта Олександра Олександровича (141091, м.Юбілейне, Московська область, вул.Героїв курсантів, 9, кв.38, реєстраційний номер 304501836300342)

на користь відкритого акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (12746, Житомирська область, Баранівський район, смт.Першотравенськ, вул.Комсомольська, 1, код 05756926)

- 990053,25 російських рублів;

- 5255,78грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення.

Суддя Соловей Л.А.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2 -позивачу (рек.);

3 - відповідачу (рек.з повід.)