Рішення № 31220597, 13.05.2013, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "13" травня 2013 р. Справа № 906/363/13-г

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Машевської О.П.

при секретарі судового засідання: Кобилінському К.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Остапенко В.М. - предст. НАК "Нафтогаз України", дов. №14-66 від 22.03.2013р., дійсна до 22.03.2016р.

від відповідача: Борушевська А.А.- предст. від-ча, довір. №101/16 від 09.01.2013р.,

(паспорт серії ВМ 56912, виданий Богунським РВ УМВС України в Житомирській обл. від 23.06.1998р.)

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м.Київ)

до Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир)

про стягнення 29351526,97 грн.

11 березня 2013 року позивачем Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пред'явлено позов до відповідача Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради (м. Житомир) про стягнення 29351526,97 грн. боргу, що виник на підставі Договору №7-2011-ТЕ-3-БО на постачання природного газу від 30.09.2011 р.

В обгрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до Договору №14/5434/12 про відступлення права вимоги отримав право вимоги від первісного кредитора ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" до боржника КП "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради за Договором на постачання природного газу №7-2011-ТЕ-З-БО від 30.09.2011р. в сумі 25 937 782, 62 грн. Крім права вимоги сплати спожитого природного газу за зобов'язаннями, також перейшли права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за вищезгаданим Договором. Тому просить суд стягнути з відповідача 25 687 782, 62 грн. боргу за поставлений природний газ, 2 546 559, 71 грн. - пеню за прострочення виконання грошового зобов'язання, 876 527, 14 грн. - 3% річних з простроченої суми, 240 657, 51 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою від 13 березня 2013р. господарський суд порушив провадження у справі, вжив заходи по підготовці справи до розгляду.

До початку розгляду справи по суті сторони не скористалися правом на зміну предмету або підстави позову та, відповідно, на подання зустрічного позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові, також в усній формі просить суд їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги позивача визнає частково, з підстав, наведених у відзиві на позов (а.с. 95-97). В засіданні суду 13.05.13р. представником надано суду заяву про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені в сумі 2 546 559, 71 грн.

Оскільки відповідно до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України господарський суд створив сторонам спору необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, тому в судовому засіданні представникам позивача та відповідача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду про часткове задоволення позову в порядку ст. 85 ГПК України.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши уповноважених представника позивача та відповідача -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2011р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Комунальним підприємством "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради було укладено Договір №7-2011-ТЕ-З-БО (бюджет) на постачання природного газу, згідно якого ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" зобов'язався передати у власність відповідача у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах даного Договору (надалі за текстом - Договір №7-2011-ТЕ-З-БО).

Обсяги постачання природного газу сторони визначили в п. 1.2. Договору №7-2011-ТЕ-З-БО та у Додатковій угоді №4 до Договору №7-2011-ТЕ-З-БО від 29.12.2012р. (а.с.21).

Постачання природного газу на об'єкти відповідача сторони погодили в п. 1.3. Договору №7-2011-ТЕ-З-БО, а також в Додатковій угоді до Договору №7-2011-ТЕ-З-БО від 14.10.2011р. (а.с. 17).

Ціни на газ сторони даного Договору №7-2011-ТЕ-З-БО погодили в розділі 7 зазначеного Договору та Додатковою Угодою №2 до Договору №7-2011-ТЕ-З-БО від 11.10.2011р., Додатковою Угодою №5 до Договору №7-2011-ТЕ-З-БО від 31.12.2011р. (а.с. 18, 22).

Оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу (п.7.1. Договору №7-2011-ТЕ-З-БО).

За порушення строку оплати відповідач сплачує на користь ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також відшкодовує понесені ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" збитки. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком (п. 9.3 Договору №7-2011-ТЕ-З-БО).

Пеня нараховується протягом 6 (шести) місяців, що передує моменту звернення з позовом (п. 9.5. Договору №7-2011-ТЕ-З-БО).

Сторони домовились, що строк позовної давності по даному Договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки (п. 11.3. Договору №7-2011-ТЕ-З-БО).

Сторони погодили, що даний Договір набирає чинності з 01 жовтня 2011 року і діє до 31 січня 2012 року, а в частині розрахунків - до повного здійснення (п. 12.1 Договору №7-2011-ТЕ-З-БО та п. 2 Додаткової угоди №4 до Договору №7-2011-ТЕ-З-БО від 29.12.2012р.)

Факт виконання зобов'язань позивачем щодо постачання природного газу підтверджується Актами приймання-передачі природного газу від 05.12.2011р., 10.01.2012р., 03.02.2012р., рахунками на сплату вартості природного газу (послуг транспортування) (а.с. 23-25, 26-33).

Відповідач свої зобов'язання з оплати коштів за постачання природного газу виконав частково.

15 жовтня 2012р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" був укладений Договір №14/5434/12 про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" передав, а новий кредитор - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" прийняв на себе право вимоги до боржника первісного кредитора - Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради за Договором на постачання природного газу №7-2011-ТЕ-З-БО від 30.09.2011р. у сумі 25 937 782, 62 грн. (а.с. 36-38).

Крім передачі права вимоги оплата спожитого природного газу за зобов'язаннями, зазначених в п. 1.1 Договору, до Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

Позивачем Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на виконання п. 2.3. Договору №14/5434/12 про відступлення права вимоги повідомлено боржника Комунальне підприємство "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради про відступлення права вимоги за Договором на постачання природного газу №7-2011-ТЕ-З-БО від 30.09.2011р. (а.с. 39-40).

Обставини прострочки виконання грошового зобов'язання відповідачем перед позивачем змусили останнього звернутися за захистом свого порушеного права з позовом до господарського суду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в сукупності за правилами ст. 43 ГПК України, господарський суд прийшов до висновку частково задовольнити позовні вимоги, з огляду на наступне.

Аналіз положень Договору №7-2011-ТЕ-З-БО від 30.09.2011р. на постачання природного газу дає підстави віднести його до договору поставки, тому спірні відносини, регулюються главою 30 розділом 1 Господарського кодексу України та главою 54 розділом 1 Цивільного кодексу України (ч.6 ст. 265 ГК України).

Згідно з приписами статті 265 Господарського Кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання, як це передбачено у статтях 11 та 509 ЦК України, що виникли з договору, інших юридичних фактів мають виконуватися належним чином відповідно до його умов, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства ( ст. 526 ЦК України).

Належне виконання зобов'язання - це виконання зобов'язання, обумовленого, насамперед, в договорі чи акті цивільного законодавства способом, предметом, у встановлений строк та в певному місці, належній особі та належною особою.

Статтею 530 ЦК України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За загальним правилом, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару ( ст. ст. 538 , 692 ЦК України).

Як зазначалося раніше, за фактично переданий газ остаточний розрахунок здійснюється, згідно п. 7.1. Договору №7-2011-ТЕ-З-БО, до 14-го числа місяця наступного за звітним.

У статті ст. 629 ЦК України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Так, у ч. 3 ст. 692 ЦК України визначено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідач проти позовних вимог позивача щодо основної суми заборгованості 25 687 782, 62 грн. заперечує, вказує на часткове погашення суми боргу в розмірі 687 782, 62 грн. до порушення провадження у справі, про що свідчить платіжне доручення №22 від 25.01.2013р. (а.с. 100).

Оцінені судом оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 за жовтень 2012 -березень 2013р. та платіжне доручення №22 від 25.01.2013р. доводять, що відповідач дійсно сплатив позивачу частково кошти за Договором №7-2011-ТЕ-З-БО в сумі 687 782, 62 грн., тому в цій частині позову господарський суд прийшов до висновку відмовити у її задоволенні, оскільки позивач безпідставно звернувся з нею до господарського суду.

З врахуванням вище викладеного та встановлених судом обставин, вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 25 000 000, 00 грн. доведена у повному обсязі та підлягає задоволенню у судовому порядку.

Окрім матеріально-правової вимоги про сплату основного боргу позивачем заявлено додаткові матеріально-правові вимоги про сплату пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 3% річних з простроченої суми, інфляційних нарахувань.

В силу дії статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань настають такі правові наслідки як сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Слід відмітити, що визначений у Договорі №7-2011-ТЕ-З-БО розмір пені за один день прострочки відповідає Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96ВР, яким встановлено обмеження розміру пені, що підлягає стягненню у судовому порядку подвійною обліковою ставкою НБУ, а порядок її нарахування - приписам ч. 6 232 Господарського кодексу України.

За наведених обставин, господарським судом не приймається до уваги, як такий, що суперечить вимогам чинного законодавства п. 9.5. Договору №7-2011-ТЕ-З-БО) про те, що пеня нараховується протягом 6 (шести) місяців, що передує моменту звернення з позовом, та одночасно відхиляються доводи відповідача в цій частині.

Стосовно заяви відповідача №2081/16 від 13.05.2013р. про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені у сумі 2 546 559, 71 грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Як зазначалось раніше, пунктом 11.4. Договору №7-2011-ТЕ-З-БО сторони зазначили, що строк позовної давності по даному Договору та по стягненню неустойки встановлюється тривалістю у 3 (три) роки.

Тобто, у Договорі №7-2011-ТЕ-З-БО включено елемент Договору про збільшення позовної давності в порядку ст. 259 ЦК України, що відповідає приписам ч. 2 ст. 628 цього Кодексу.

За таких обставин, господарський суд відхиляє заяву відповідача №2081/16 від 13.05.2013р. про застосування строку позовної давності в частині стягнення пені у сумі 2 546 559, 71 грн. як необгрунтовану, оскільки строк позовної давності про її стягнення в судовому порядку не сплинув.

Господарський суд також враховує, що при безготівкових розрахунках обов'язок перераховувати грошові кошти за боржника покладено на банк, що несе перед ним відповідне зобов'язання, тому місцем виконання грошового зобов'язання є банк боржника, а момент його виконання є дата списання відповідної суми з кореспондуючого рахунку банку, що обслуговує боржника (ст. 198, 341 ГК і ст. 528, 623, 1088 ЦК України, Закон України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні"), оскільки інше в договорі не визначено.

Так, у ст. 253 ЦК України зазначено, що перебіг строку починається з наступного дня після календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ч. 5 ст. 254 ЦК України зазначено, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Окрім того, згідно ч.1 статті 255 ЦК України у разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

У ч. 5 статті 261 Цивільного кодексу України зазначено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, визначення останнього дня строку виконання грошового зобов'язання є необхідною умовою для визначення початку прострочки у його виконанні, періоду для нарахування пені та перебігу строку позовної давності для її стягнення в судовому порядку.

Отже, господарським судом враховується, що не у кожному випадку 14 число місяця наступного за місяцем поставки газу буде останнім днем строку здійснення платежу, якщо припадатиме на вихідні та святкові дні.

Так, згідно першої поставки на суму 9 506 012, 04 грн., позивачем взято період для розрахунку пені з 15.12.2011р. (четвер) по 16.07.12р. , яку розраховано на суму 533 944, 88 грн. Господарський суд погоджується з позивачем в цій частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення оплати придбаного газу, що також не суперечить вимогам ч. 6 ст. 232 ГК України, оскільки в договорі не передбачено інше.

Стосовно другої поставки на суму 11 155 306, 42 грн. за період з 15.01.2012р. по 24.01.13р., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Останнім днем виконання відповідачем свого обов'язку припадає на 14.01.2012р., який припадає на суботу.

За таких обставин, останнім днем строку здійснення платежів буде 16.01.2012р. (понеділок), а не 14.01.2012р. як зазначеного позивачем, отже, прострочення суми сплати боргу розпочалось з 17.01.2012р. (вівторок).

Таким чином, кількість днів прострочення за період з 17.01.2012р. по 22.03.2012р. становить 66 днів прострочення, тому сума пені за цей період становитиме - 311 799, 96 грн., що на 9448, 48 грн. менше, ніж в розрахунку позивача.

Господарський суд погоджується з позивачем в частині застосованого ним періоду нарахування пені за прострочення оплати придбаного газу за трьома поставками, оскільки кількість днів прострочення становить 182 календарних дні.

За змістом частини 1 ст. 625 ЦК України боржник в будь - якому разі зобов'язаний виконати грошове зобов'язання перед своїм кредитором, а тому не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання .

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський суд вважає, що позивачем правомірно заявлено вимогу щодо сплати на його користь 3% річних з простроченої суми в розмірі 876 527, 14 грн., а тому вважає за необхідне її задовольнити в повному обсязі.

Нарахування позивачем суми інфляційних нарахувань за період з 16.12.2011р. по 15.03.2012р. на суму 240 657, 51 грн. господарський суд вважає обгрунтованим, оскільки, по перше, зобов'язання з оплати поставленого газу підлягало виконанню відповідачем у першій половині місяця наступного за місяцем поставки, що вказує на правомірність застосування індексу інфляції за грудень 2011 року, по -друге, позивачем розрахунок індексу інфляції за обраний ним період проведено "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін"), а не вибірково, по-третє, обрання початку та закінчення періоду розрахунку індексу інфляції, є правом позивача.

Тому заперечення відповідача в цій частині позову про те, що сума інфляційних втрат позивача повинна становити 15 482,31 грн., якщо розрахунок індексу інфляції здійснити за період грудень 2011року по лютий 2013 року, у якому мала місце дефляція (подорожчання гривні), господарський суд відхиляє як необгрунтоване.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності до ст. 49 ГПК України господарський суд покладає сплату судового збору на відповідача у повному обсязі, оскільки критерії пропорційності його покладення на позивача при частковому задоволенні позову не можуть бути застосовані, оскільки останній , в будь-якому разі, підлягав би сплаті позивачем у максимально визначеному законодавцем розмірі.

На підставі ст.ст.11, 253, 254, 255, 259, 261, 265, 509, 526, 530, 538, 549, 551, 610, 611, ч.2 ст. 625, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 230, 231, 232 ГК України, керуючись ст.ст.4-3, 4-7, 33, 34, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Житомиртеплокомуненерго" Житомирської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720):

- 25 000 000 грн. - основного боргу;

- 2 537 111, 23 грн. - пені;

- 876 527, 14 грн. - 3% річних з простроченої суми;

- 240 657, 51 грн. - суми інфляційних нарахувань;

- 68820, 00 грн. - судового збору.

3. Відмовити у стягненні 687 782, 62 грн. основного боргу та 9448, 48 грн. пені.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 17.05.2013року

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1- у справу

2- ПАТ "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6) - простою

3- КП "Житомиртеплокомуненерго" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Київська, 48) - на вимогу нарочним