Рішення № 31217328, 13.05.2013, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/677/13- ц

Провадження № 2/344/2248/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2013 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бойчука О.В.

секретар Кондратів Х.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Івано-Франківського міського суду цивільну справу за первісним позовом комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та зустрічним позовом ОСОБА_3 до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку,-

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги в розмірі 7995,77 грн., та збільшивши позовні вимоги протягом розгляду справи, остаточно просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку 10627,41 грн. заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Первісний відповідач ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про визнання недійсним договору від 22 листопада 2006 року про участь у витратах на утримання будинку. Зазначені позови об'єднанні ухвалою суду від 04 квітня 2013 року в одне провадження.

Представник первісного відповідача-зустрічного позивача ОСОБА_3 та первісного відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 у судовому засіданні первісний позов не визнав.

Представник первісного позивача-зустрічного відповідача у судовому вимоги зустрічного позову не визнав.

Представник первісного позивача-зустрічного відповідача у судовому засіданні вимоги первісного позову підтримав з підстав, викладених у позовній заяві і заяві про збільшення позовних вимог, та суду пояснив, що згідно укладеного договору комунальні послуги належно надавались первісним відповідачам. Оскільки договір не розірвано, послуги повинні бути оплачені. Просив первісний позов задовольнити. Вважає, що підстав для визнання недійсним договору немає. У задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник первісного відповідача-зустрічного позивача ОСОБА_3 та первісного відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 у судовому засіданні вимоги зустрічного позову підтримав з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, та суду пояснив, що належних комунальних послуг ОСОБА_3 не отримувала, оскільки відмовилась від них, надіславши первісному позивачу листа, а отже відмовилась від договору. Просив зустрічний позов задовольнити. Проти задоволення первісного позову заперечив з підстав, викладених у поданих суду письмових запереченнях. Просив у задоволенні первісного позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які надані суду сторонами на обґрунтування їхніх вимог та заперечень, з'ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про те, що із досліджених обставин справи випливають договірні правовідносини, а також про часткову обґрунтованість первісних позовних вимог та необґрунтованість вимог зустрічного позову у зв'язку з наступним.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно вимог статті 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень, крім випадків наявності підстав для звільнення від доказування, передбачених статтею 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Таким чином не підлягає доказуванню обставина часткової сплати коштів за договором, оскільки визнається сторонами.

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

Оскільки судом встановлено, що сторонами договору від 22 листопада 2006 року про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території є комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» та ОСОБА_3, суд вважає, що зобов'язання щодо надання комунальних послуг та їх оплати виникло між цими сторонами на підставі договору, яким встановлені відповідні умови таких зобов'язань. З цих підстав у первісного відповідача ОСОБА_4, за переконанням суду, не має жодних зобов'язань перед первісним позивачем щодо сплати комунальних послуг, оскільки такі зобов'язання за договором взяла на себе ОСОБА_3. Суд вважає, що у задоволенні первісного позову в частині стягнення коштів з ОСОБА_4 слід відмовити, оскільки право первісного позивача на виконання зобов'язань по оплаті наданих послуг нею не порушене за відсутності у неї такого зобов'язання, а тому відновленню та захисту не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, первісний відповідач ОСОБА_3 визнавала користування житлово-комунальними послугами, що надавались комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», оскільки частково сплачувала кошти за договором від 22 листопада 2006 року про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території. Відповідно до розрахунків заборгованість за послуги первісного відповідача ОСОБА_3 перед первісним позивачем по сплаті комунальних послуг становить 10627 грн. 41 коп. (а.с.а.с. 12, 72).

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.

В силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦКУ, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги», особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач, який залежно від цивільно-правових угод може бути споживачем, виконавцем або виробником. Згідно п. 6 ч.1 ст. 24 цього Закону балансоутримувач має право звертатися до суду про звернення стягнення на майно осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг або відшкодовувати завдані збитки майну, що перебуває на його балансі.

За таких обставин, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об'єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, застосовуючи відповідні норми матеріального права, утверджуючи та забезпечуючи права людини і основоположні свободи сторін, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, суд вважає встановленим порушення первісним відповідачем ОСОБА_3 права первісного позивача на виконання договірних зобов'язань по оплаті комунальних послуг, у зв'язку з чим для відновлення зазначеного права цього позивача з первісного відповідача ОСОБА_3 на користь первісного позивача слід стягнути заборгованість за утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території в розмірі 10627 гривень 41 копійка.

Вимоги зустрічного позову ОСОБА_3 до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про визнання недійсним договору від 22 листопада 2006 року про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, укладеного між цими особами, суд вважає безпідставними, оскільки зустрічним позивачем не доведено жодної обставини, передбаченої ст. 215 ЦК України, а тому у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з первісного відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір на кристь первісного позивача в розмірі 229,40 грн.

На підставі викладеного, ст.ст. 215, 526, 610-611 ЦК України, ст. 68 Житлового кодексу України, ч. 4 ст. 19, п. 5 ч. 3 ст. 20, п. 6 ч.1 ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», керуючись нормами цивільного процесуального законодавства, зокрема, ст.ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 Цивільно-процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Первісний позов комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2, на користь комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», код в ЄДРПОУ 31025659, місцезнаходження: вул. Дніпровська набережна, буд. № 25 «б», м. Київ, 10627 гривень 41 копійку заборгованості за утримання будинку АДРЕСА_1 та прибудинкової території.

Стягнути з ОСОБА_3, ідентифікаційний № НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2, на користь комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс», код в ЄДРПОУ 31025659, місцезнаходження: вул. Дніпровська набережна, буд. № 25 «б», м. Київ, 229,40 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» про визнання недійсним договору про участь у витратах на утримання будинку - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Бойчук О.В.