Рішення № 31216125, 13.05.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.05.2013р. Справа № 905/2079/13

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.,

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою відкритого акціонерного товариства "Факторімпекс" смт. Чинадієво Закарпатської області (ідентифікаційний код 00310189)

до відповідача приватного підприємства "Дінікс-Компані" м. Горлівка (ідентифікаційний код 30585302)

про стягнення 18163,46 грн.

за участю представників:

від позивача: не з’явився

від відповідача: не з’явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява відкритого акціонерного товариства "Факторімпекс" смт. Чинадієво Закарпатської області до приватного підприємства "Дінікс-Компані" м. Горлівка про стягнення 18163,46 грн.

Ухвалою суду від 28.03.2013 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №905/2079/13, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про надання послуг б/н від 27.11.2009р. в частині здійснення платежів.

Позивач у жодне судове засідання не прибув, вимоги ухвал суду не виконав, витребуваних судом документів не надав. Надіслав лист б/н від 10.04.2013р. в якому позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд розглянути спір без участі його представника та повідомив про відсутність документів, які були витребувані ухвалою суду від 28.03.2013р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у жодне судове засідання не прибув, письмовий відзив на позов не надав, вимоги ухвал суду не виконав, причин такого не повідомив, хоча про дати та час судових засідань був повідомлений належним чином.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з вищенаведеним, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням , суд встановив:

Між Відкритим акціонерним товариством "Факторімпекс" (виконавець) та Приватним підприємством "Дінікс-Компані" (замовник) укладено договір про надання послуг б/н від 27.11.2009р. (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов’язання надати послуги по пропарюванню та сушінню пиломатеріалів породи бук (далі Товар).

Договір вступає в силу з моменту його підписання представниками сторін та діє до 31.12.2010р., при умові повного виконання сторонами договірних зобов’язань (п.6.1 Договору).

Оскільки позовними вимогами є стягнення виниклої на підставі вказаного Договору суми заборгованості з відповідача в сумі 18163,46 грн., суд при розгляді таких вимог виходить з наступного.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під регулювання статей 901-907 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За приписами ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п. 2.1. Договору вартість послуг:

- по пропарюванню Товару встановлюється в гривнях та складає 75 грн. з ПДВ за 1 м. куб;

- по сушінню Товару встановлюється в гривнях та складає 15 грн. з ПДВ за 1 м. куб. за добу.

При цьому п.2.2. Договору передбачено, що повний розрахунок за надані виконавцем послуги здійснює замовник на протязі одного банківського дня з моменту підписання акту про надання послуг. Відвантаження товару замовнику буде здійснюватись після отримання Виконавцем на свій рахунок повної оплати вартості наданих послуг.

Всупереч ухвал суду від 28.03.2013р., 16.04.2013р. позивач не надав суду актів про надання послуг, які б свідчили про сам факт надання послуг по зазначеному Договору. До того ж зазначені акти є правовою підставою для виникнення обов’язку у відповідача здійснити оплату послуг по спірному Договору, а у позивача права вимагати від відповідача такої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи позивач в підтвердження факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем надав товаротранспортні накладні №28 від 26.02.2010р., №27 від 24.02.2010 р., №26 від 22.02.2010 р. на загальну суму 24106,68 грн.

Відповідно до п.5.2. Договору кількість Товару визначається по товаро-супровідним документам.

Об’єм виконаних робіт визначається по фактично завезеній кількості Товару. Якість надання послуг засвідчується актом, який складається та підписується представниками сторін (п.5.3. Договору).

З огляду на вищевикладене, надані позивачем товаротранспортні накладні лише підтверджують назву та кількість товару, який підлягає передачі уповноваженому представнику відповідача. Враховуючи наведене, з огляду на той факт, що у матеріалах справи відсутні довіреності на уповноважених осіб відповідача, які отримували товар згідно зазначених товаротранспортних накладних та невідомо які саме особи підписували зазначені накладні після отримання товару, суд не приймає товаротранспортні накладні в якості належного доказу виконання сторонами договору та виникнення у відповідача перед позивачем боргу.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В світлі означених правових норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

В силу частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України, особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Системний аналіз вказаних правових норм вказує на те, що право на позов виникає у особи після порушення її права, а захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Шляхом дослідження всіх наявних у справі документів, господарський суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт надання послуг по спірному Договору та виникнення зобов’язання у відповідача здійснити оплату на користь позивача на підставі такого Договору та вимагати її здійснення.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст.ст. 526, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відкритого акціонерного товариства "Факторімпекс" смт. Чинадієво Закарпатської області до приватного підприємства "Дінікс-Компані" м. Горлівка про стягнення 18163,46 грн. відмовити.

У судовому засіданні 13.05.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2013р.

Суддя Ю.В. Сич