Постанова № 31216043, 17.05.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3235/13-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Завальнюка І.В.,

за участю секретаря - Чернобай А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Ізмаїльської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії про визнання незаконними дій, визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом, в якому просить визнати протиправними дії відповідача в частині не прийняття своєчасного рішення, що передбачено законодавством про МСЕК; визнати недійсним рішення відповідача від 18.12.2012 року; зобов'язати відповідача поновити позивачу статус інваліда з 01.08.2012 року, встановлений у 2010 році.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в липні 2012 року він був оглянутий Ізмаїльською МСЕК, в результаті чого було прийнято рішення про направлення позивача на консультацію в обласну МСЕК № 2, у зв'язку із труднощами в питанні встановлення позивачу інвалідності. За результатами огляду позивача в МСЕК № 2 прийнято рішення про відсутність підстав для встановлення йому інвалідності. На думку позивача, МСЕК № 2 не прийнято до уваги клінічний діагноз, який підтверджує факт стійкого порушення функцій організму, що призвело до прийняття неправомірного рішення. Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач оскаржив його до МСЕК № 1, якою у свою чергу, було прийнято рішення про направлення позивача для проходження обстеження в Дніпропетровський науково-дослідницький інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України. В січні 2013 року позивач отримав довідку про те, що за результатами огляду позивача 18.12.2012 року Ізмаїльською МСЕК позивач не визнаний інвалідом. Позивач вважає, що рішення Ізмаїльською МСЕК порушені його права на соціальний захист, при наявності підстав для набуття статусу інваліда, у зв'язку із чим звернувся за судовим захистом.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що 14.08.2012 року обласна МСЕК № 2 за наслідками огляду ОСОБА_1 (акт № 309 від 14.08.2012), після вивчення наданих останнім результатів медичних обстежень та досліджень, оцінювання соціальних потреб ОСОБА_1, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, дійшла до висновку, що наявні у ОСОБА_1 порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, не обмежують його життєдіяльність до стану, який би надавав можливість відповідно до вимог п.п. 26 та 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року, визнати ОСОБА_1 інвалідом. Оскільки ОСОБА_1 не був визнаний інвалідом та рішення відносно нього не приймалося, - останньому довідка встановленої форми, а також витяг з протоколу огляду Обласної МСЕК № 2 не видавалися. ОСОБА_1 скористався своїм правом оскаржити рішення МСЕК до Обласної МСЕК № 1, в результаті чого 12.09.2012 року позивач був оглянутий Обласною МСЕК № 1, що підтверджується Актом № 74 від 12.09.2012 року. За наслідками огляду Обласною МСЕК № 1 було прийнято рішення про те, що клініко-функціональні порушення стану здоров'я ОСОБА_1 у легкої ступені обмежують життєдіяльність позивача, але не дають підстав визнати його інвалідом. Зважаючи на те, що Ізмаїльська МСЕК діяла у межах своїх повноважень, та у спосіб визначений законами та іншими нормативними актами України, будь-яких порушень прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1 не допускала, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову. Також представник відповідача зазначив, що заявлені позовні вимоги фактично орієнтовані на оцінку стану здоров'я позивача, що є компетенцією відповідних медичних закладів.

Вислухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що під час огляду ОСОБА_1 комісією експертів Ізмаїльської МСЕК, який проводився 24.07.2012 року, згідно акту огляду № 144, позивач наполягав на встановленні 3-й групи інвалідності.

Оскільки медичні документи (направлення на МСЕК, висновки лікувально-профілактичних закладів) не містили відповідних об'єктивних даних, які б вказували на наявність у ОСОБА_1 такого розладу функцій організму, зумовленим захворюванням, наслідком травм або з уродженими дефектами, що призводить до обмеження життєдіяльності, та до необхідності в соціальній допомозі і захисті, у комісії експертів виникли складнощі в оцінці соціальних потреб, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, у зв'язку із чим рішення відносно ОСОБА_1 про визнання його інвалідом або не визнання його таким прийнято не було.

За згодою позивача останній був направлений на консультацію до Обласної МСЕК № 2, куди відповідачем супровідним листом № 97 від 06.08.2012 року також була направлена медична справа позивача.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317 затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення), яке визначає процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.

Відповідно до п.11 Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають: ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків; потребу інвалідів у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв; потребу інвалідів, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування; причини смерті інваліда або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого; медичні показання на право одержання інвалідами спеціального автотранспорту і протипоказання до керування ним.

Згідно з абз.2 п.14 Положення комісії мають право направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, до лікувально-профілактичних закладів для проведення огляду з метою уточнення діагнозу і призначення відповідного лікування.

Відповідно до п.17 Положення медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Таким чином, в силу приписів вищенаведених норм, Ізмаїльська МСЕК у передбачений законодавством спосіб направила ОСОБА_1 на консультацію до Обласної МСЕК № 2.

14.08.2012 року Обласна МСЕК № 2 за наслідками огляду позивача ОСОБА_1 (акт № 309 від 14.08.2012 року), після вивчення наданих останнім результатів медичних обстежень та досліджень, оцінювання соціальних потреб ОСОБА_1 визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, дійшла до висновку, що наявні у ОСОБА_1 порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, не обмежують його життєдіяльність до стану, який би надавав можливість відповідно до вимог п.п. 26 та 27 «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1317 від 03.12.2009 року (далі - Критерії) визнати ОСОБА_1 інвалідом.

У зв'язку із цим Обласна МСЕК № 2 прийняла рішення про те, що виявлені функціональні порушення у хворого ОСОБА_1 не роблять останнього інвалідом, тобто не виявила у ОСОБА_1 таких обмежень порушень функцій організму, які б надавали правові підстави відповідно до Критеріїв визнати його інвалідом.

Даний висновок рішення комісії експертів Обласної МСЕК № 2 відображений у акті № 309 від 14.08.2012 року. Зазначений висновок Обласної МСЕК № 2 було усно доведено до ОСОБА_1, що не заперечувалось останнім в судовому засіданні.

Згідно з абз.1 та абз.3 п.24 Положення комісія видає особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому інвалід перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги; видача особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акта огляду комісії на руки забороняється.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не був визнаний інвалідом та рішення відносно нього не приймалося, - довідка встановленої форми, а також витяг з протоколу огляду Обласної МСЕК № 2 позивачу не видавалися.

Пунктом 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317, передбачено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або інвалід має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Не погодившись із рішенням Обласної МСЕК № 2 від 14.08.2012 року ОСОБА_1 14.08.2012 року звернувся до із заявою на ім'я голови Обласної МСЕК № 2, в якій просив направити його на переогляд в Обласну МСЕК № 1.

12 вересня 2012 року у порядку оскарження рішення обласної МСЕК № 2 від 14.08.2012 року, ОСОБА_1 був оглянутий Обласною МСЕК № 1, за результатами якого складений акт № 74 від 12.09.2012 року.

За наслідками огляду Обласною МСЕК № 1 було прийнято рішення про те, що клініко-функціональні порушення стану здоров'я ОСОБА_1 у легкої ступені обмежують життєдіяльність позивача, але не дають підстав визнати його інвалідом.

У зв'язку з незгодою ОСОБА_1 з вищезазначеним рішенням Обласної МСЕК № 1, позивачу було рекомендовано проходження обстеження у Дніпропетровському науково-дослідницькому інституті медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України.

У періоді з 13.11.2012 року по 16.12.2012 року ОСОБА_1 знаходився на обстеженні у зазначеному державному закладі. Пройти повне та всебічне обстеження позивач ОСОБА_1 не забажав, самостійно поїхав з інституту, у зв'язку з чим на комісію не представлявся, що підтверджується витягом з історії хвороби № 6587.

Отже посилання позивача на порушення відповідачем вимог п.17 Положення щодо не проведення необхідних обстежень є необґрунтованим, адже позивач самостійно та свідомо перервав таке обстеження.

У зв'язку з цим, після повернення медичної справи ОСОБА_1 до Ізмаїльської МСЕК, 18 грудня 2012 року відносно ОСОБА_1 експертною комісією було винесено рішення про невизнання його інвалідом, яке відображено у протоколі № 8 від 18.12.2012 року, про що позивач був сповіщений належним чином. 09.01.2013 року позивач отримав довідку № 15 з експертним рішенням про невизнання його інвалідом.

Оцінюючи оскаржуване рішення за правилами ч.5 ст.82, ст.86 КАС України, суд не вбачає підстав для визнання його неправомірним, позаяк позовні вимоги обґрунтовані виключно суб'єктивним уявленням позивача про відповідність стану здоров'я критеріям встановлення інвалідності. При цьому судом встановлено, що Ізмаїльська МСЕК засідала у належному складі лікарів відповідно до вимог п.1 з Положення про медико-соціальну експертизу, відповідно до п.25 Положення дані експертного огляду занесені до акта огляду та протоколу засідання МСЕК, підстав для встановлення однієї з груп інвалідності не встановлено.

Суд також критично оцінює посилання позивача на порушення відповідачем п.15 Положення, що виразилося у неприйнятті своєчасного рішення, оскільки даною нормою не передбачено конкретного строку на прийняття рішення. Натомість, матеріали справи свідчать про дотримання Ізмаїльською МСЕК процедури проведення медико-соціальної експертизи, з урахуванням фактичних обставин, встановлених відповідачем при огляді ОСОБА_1

Крім того, не підлягає задоволенню вимога позивача щодо встановлення йому групи інвалідності з огляду на те, що такий висновок можуть дати лише встановлені законодавством уповноважені органи Медико-соціальної експертизи, до переліку яких не відносяться суди. До суду може бути оскаржений лише висновок медико-соціальної експертизи про відмову у наданні певної групи інвалідності.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, який встановлює, що не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов'язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду.

При цьому позивач не позбавлений права повторно звернутись до МСЕК для огляду в загальному порядку у випадку погіршення стану здоров'я та отримання негативного клініко-лікувального прогнозу наявних в нього захворювань.

Вирішуючи спір, суд зважає, що в силу вимог ч.2 ст.49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений ст.8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами ч.1 ст.71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов'язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при прийнятті оскаржуваного рішення та при проведенні процедури медико-соціальної експертизи, відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно та своєчасно.

Отже, з'ясувавши обставини у справі та перевіривши всі доводи і заперечення сторін, надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв'язку із чим в задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Ізмаїльської міжрайонної медико-соціальної експертної комісії про визнання незаконними дій, визнання рішення недійсним та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 17 травня 2013 року.

Суддя _____ І.В. Завальнюк