Ухвала суду № 31214893, 15.05.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року Справа № 15064/11/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Савицької Н.В. та Костіва М.В.,

при секретарі судового засідання - Васильків А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. в адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Ужгородське автотранспортне підприємство 12107» до Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

28.07.2006р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Дар» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, із врахуванням кінцево сформульованих позовних вимог, просив визнати недійсними винесені відповідачем Державною податковою інспекцією /ДПІ/ у м.Ужгороді Закарпатської обл. податкові повідомлення-рішення № 0000032341/0/33/23-0/32215960/466 від 10.01.2006р., № 0000032341/1/879/23-0/32215960/5492 від 03.03.2006р., № 0000032341/2/2209/23-0/32215960/12554 від 15.05.2006р., № 0000032341/3/3168/23-0/32215960/20392 від 24.07.2006р.; стягнути з відповідача понесені судові витрати (Т.1, а.с.2-5, 96, 233-236).

Справа розглядалася судами неодноразово (Т.1, а.с.105-108, 149-152, 197-200).

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. заявлений позов задоволено (Т.2, а.с.36-41).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у м.Ужгороді Закарпатської обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог (Т.2, а.с.44-47).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведення позивачем експортної операції по поставці добавки «Суперпотентин-флора» не підтверджується оригіналом п'ятого основного аркуша примірника вантажної митної декларації /ВМД/ форми МД-2 (МД-3); розрахунки за кінцевого отримувача товару проведені третьої особою, за даними міжнародних правоохоронних організацій вказаний нерезидент та склад, на який поставлено товари, є відсутніми. Також у документах на перевезення товару наявні розбіжності, що ставлять під сумнів їхню дійсність.

У зв'язку із реорганізацією ТзОВ «Дар» шляхом приєднання до Публічного акціонерного товариства /ПАТ/ «Ужгородське автотранспортне підприємство 12107», яке є правонаступником останнього, судом апеляційної інстанції в порядку ст.55 КАС України допущено заміну позивача його правонаступником - ПАТ «Ужгородське автотранспортне підприємство 12107» (Т.2, а.с.62-67).

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представників позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в Акті перевірки № 723/23-0/10/32215960 від 28.12.2005р. (Т.1, а.с.8-27), про порушення позивачем вимог пп.6.1.1 п.6.1 ст.6, пп.7.4.3 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого донараховано ПДВ у сумі 3040833 грн. та зменшено бюджетне відшкодування з цього податку на 9696 грн.

Такий висновок пов'язаний з тим, що позивачем (комітент) було укладено договір комісії № 17-03/04 від 11.03.2004р. з ТзОВ «Нафтапродукт» (комісіонер), відповідно до якого ТзОВ «Нафтапродукт» реалізувало нерезиденту 188100 шт. упаковок біологічно активної добавки «Суперпотентин-флора» на загальну суму 2829024 дол.США.

Операція з експорту продукції відображена ТзОВ «Дар» у податковій декларації з ПДВ за червень 2004 року, яка була подана до ДПІ у м.Ужгороді 20.07.2004р. без подання оригіналу 5-го примірника вантажно-митної декларації від 11.06.2004р.

Заперечуючи проти застосування позивачем нульової ставки ПДВ, відповідач вважає, що надані платником податку докази вказують на фіктивність господарської операції з вивезення товару за межі митного кордону України.

Вирішуючи наведений спір колегія суддів виходить з того, що розглядувані правовідносини регулюються приписами п.6.1 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Підпунктом 6.2.1 п.6.2 ст.6 цього Закону передбачено, що податок за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України. Товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України в разі, якщо їх вивезення (експортування) засвідчене належно оформленою митною вантажною декларацією.

Згідно з п.10 Порядку підтвердження відомостей про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, затв. наказом Державної митної служби України, Державної податкової адміністрації України № 163/121 від 21.03.2002р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), підставою для експортного (бюджетного) відшкодування податку на додану вартість платникові податку, що здійснив операцію з вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України (експорт), є разом з іншими передбаченими чинним законодавством документами оригінал п'ятого основного аркуша («примірник для декларанта») ВМД форми МД-2 (МД-3) з відповідним записом митного органу, засвідчений гербовою печаткою митного органу.

Згідно наявних матеріалів справи, в рамках укладеного з ТзОВ «Нафтопродукт» договору комісії № 17-03/04 від 11.03.2004р., позивач доручив своєму контрагенту реалізувати 188100 шт. упаковок біологічно активної добавки «Суперпотентин-флора» на загальну суму 2829024 дол.США (Т.1, а.с.60-66, 68).

Факт передачі товару на комісію стверджується актом приймання-передачі від 09.04.2004р., місце передачі товару - м.Київ (Т.1, а.с.67).

Перевезення товару з м.Києва до м.Судак, а в подальшому до м.Луганська і аеропорту здійснювалася СПД ОСОБА_3, що засвідчується складеними рахунком на оплату від 14.04.2004р., актами виконаних робіт, товарно-транспортною накладною від 27.04.2004р. і договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 25.04.2004р. (Т.1, а.с.239-242, Т.2, а.с.75).

На підставі контракту № 03/03 ІМР від 25.03.2004р., укладеного із нерезидентом - фірмою «Monolux L.L.C» (США), комісіонер експортував дані товари через митний склад «Varda Sped KFT», що розташований на території Угорщини (Т.1, а.с.69-76).

При цьому, митним органом була оформлена ВМД № 702000001/4/005754 від 11.06.2004р. фактурною вартістю 15056065 грн. 73 грн., на зворотному боці якої здійснено напис про вивезення товару 14.06.2004р. (Т.1, а.с.59).

Факт вивезення товарів за межі митної території України стверджується договором № 03/03-Н/04 від 30.03.2004р., укладеним між ТзОВ «Нафтопродукт» і ТзОВ «Авіакомпанія «АероВіз», актом виконаних робіт від 15.06.2004р., авіаційною вантажною накладною від 14.06.2004р. (Т.1, а.с.77-83), при цьому надані документи свідчать про перенесення запланованого авіаперевізником рейсу від 31.03.2004р. через неготовність вантажу до перевезення товару на іншу дату - 14.06.2004р.

Також листом начальника Луганської митниці № 1-20/832 від 30.01.2007р. підтверджено факт вивезення товару за межі митної території України на підставі ВМД № 702000001/4/005754 від 11.06.2004р. (Т.2, а.с.140).

Розрахунки за поставлений товар з комісіонером проведено нерезидентом фірмою «Technologic Investment LLC» на підставі укладеного з фірмою «Monolux L.L.C» договору № 4 від 25.03.2004р. про перевід боргу (Т.1., а.с.237-238).

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із експорту товарів реальний характер, яким чином вивозилися за межі митної території товари, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Аналіз вищевикладених обставин справи вказує на те, що, між позивачем та його контрагентом в дійсності були виконані вищевказані господарські операції, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, безпідставного отримання податкової вигоди.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Також представленими документами стверджується реальність проведених господарських операцій та їх товарний характер.

В частині доводів податкового органу про відсутність у платника податків належно оформленого примірника ВМД слід врахувати те, що оригінал ВМД № 702000001/4/005754 від 11.06.2004р. перебуває у Генеральній прокуратурі України, що стверджується постановою про проведення виїмки від 06.10.2004р., протоколом виїмки від 08.10.2004р. та листом УДСБЕЗ УМВС України в Закарпатській обл. № 6/2214 від 15.12.2006р. (Т.1, а.с.87-88, 89-91, 217).

Також судом першої інстанції вживалися заходи для витребування цього документа, однак судові запити були залишені без відповідного реагування (Т.1, а.с.221, Т.2, а.с.22).

Факт наявності у позивача оригіналу вказаної ВМД і представлення її податковому органу стверджується приписами Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997р. (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якими передбачено подання податкової декларації з ПДВ разом з необхідними додатками.

Окрім цього, податкова декларація з ПДВ за червень 2004 року прийнята відповідачем без зауважень, проведеною камеральною перевіркою не виявлено будь-яких порушень.

Таким чином, доводи податкового органу про відсутність факту експортування товарів за межі митної території України з урахуванням відсутності у платника податків спірної ВМД не відповідають фактичним обставинам справи.

Також відповідачем жодним чином не спростовані твердження представників позивача про помилкове повернення ревізорами податкового органу під час проведення наступних перевірок оригіналу ВМД, через що останні правомірно взяті до уваги судом першої інстанції.

Оцінюючи представлені податковим органом докази про відсутність реєстрації отримувача товарів - нерезидента фірми «Monolux L.L.C» (США), митного складу «Varda Sped KFT», що розташований на території Угорщини, колегія суддів враховує, що під час судового розгляду були надані фірмова виписка митного складу «Varda Sped KFT», а також електронна виписка щодо фірми «Monolux L.L.C» (Т.2, а.с.87-98).

Окрім цього, перерахування коштів на банківський рахунок комісіонера за поставлені товари проведено третьою особою - нерезидентом фірмою «Technologic Investment LLC» на підставі укладеного з фірмою «Monolux L.L.C» договору № 4 від 25.03.2004р. про перевід боргу.

Не знайшов свого підтвердження й факт відсутності рейсу щодо вивезення товарів за межі митної території України, оскільки позивачем представлено авіаційну вантажну накладну від 14.06.2004р. на перевезення товару.

В частині фактів порушення кримінальних справ стосовно посадових осіб ТзОВ «Нафтопродукт» та митних органів колегія суддів враховує, що наведена інформація витребовувалася апеляційним судом від відповідача, останнім скеровані відповідні запити до правоохоронних органів. Разом з тим, у встановлені строки вказана інформація адресатами звернень не надана, а відповідь Генеральної прокуратури України № 17/1-122 вих-13 від 14.03.2013р. за своїм змістом не стосується розглядуваної справи (Т.2, а.с.82-85, 105).

Окрім цього, із змісту листа Управління Служби Безпеки України № 3/100/3905 від 13.09.2005р. убачається підтвердження фактів митного оформлення та експортного вивезення ТзОВ «Нафтопродукт» за межі митної території України товарів (Т.2, а.с.32).

Слід також врахувати, що у розглядуваній справі податковий орган не представив належних доказів обізнаності позивача щодо діяльності контрагентів, зокрема щодо створення їх з протиправною метою і несплати ними податків, наявності зговору на викрадення коштів державного бюджету шляхом безпідставного формування податкового кредиту та валових витрат тощо; суду не були надані докази про встановлення таких фактів у рішеннях інших судів тощо.

При винесенні постанови по справі колегія суддів враховує рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між; вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у позивача були достатні підстави та документи первинного бухгалтерського обліку для відображення операції з відчуження за межі митної території України товарно-матеріальних цінностей на підставі договору комісії № 17-03/04 від 11.03.2004р. у податковому обліку за нульовою ставкою ПДВ.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Ужгороді Закарпатської обл. на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. в адміністративній справі № 2а-1981/10/0770 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Савицька

М.В.Костів