Постанова № 31214504, 09.04.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 р. Справа № 804/3782/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кальника В.В.

при секретарі судового засідання Шкуті А.А.

за участю представників:

позивача Бублейника В.А.

відповідача Нікітенко Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського Учбово-виробничого об'єднання «Луч» УТОС до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське Учбово-виробниче об'єднання «Луч» УТОС звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 5 березня 2013 року №0000781503.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, прийнято на підставі неправомірних висновках відповідача, є протиправним та підлягає скасуванню.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що висновки перевірки є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, податкова інспекція при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 5 березня 2013 року №0000781503 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що у період з 20 по 25 лютого 2013 року на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України посадовою особою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ДУВО «Луч» УТОС (код ЄДРПОУ 03967576) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку у сумі 683235 грн., відображених у податковій декларації з ПДВ за грудень 2012 року, поданій за відповідний звітний (податковий) період (вх. №9004494771 від 6 лютого 2013 року).

Направлення від 20 лютого 2013 року №249 та копію наказу ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 15 лютого 2013 року №208 вручено головному бухгалтеру ДУВО «Луч» УТОС Геравасовій А.Б. під розписку 19 лютого 2013 року.

Перевірку проведено з відома генерального директора підприємства та у присутності головного бухгалтера ДУВО «Луч» УТОС. У журналі реєстрації перевірок суб'єкта господарювання вчинено запис від 20 лютого 2013 року №55.

За результатами перевірки складено акт від 25 лютого 2013 року №532/152/03967576, згідно висновків якого:

- в порушення абзацу а) пункту 185.1 статті 185, абзацу а) пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4, 200.14 статті 200 Податкового кодексу України ДУВО «Луч» УТОС завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ по періоду грудень 2012 року на суму ПДВ 22923,06 грн.;

- перевіркою підтверджено достовірність визначення ДУВО «Луч» УТОС бюджетного відшкодування податку на додану вартість по податковій звітності з ПДВ по періоду грудень 2012 року на суму ПДВ - 660312 грн.

На підставі акту перевірки Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська прийнято податкове повідомлення-рішення від 5 березня 2013 року №0000781503, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за податковою декларацією від 6 лютого 2013 року №9004494771 на суму 22923 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 11462 грн.

Згідно акту перевірки податковим органом здійснено висновок про те, що в порушення вимог Податкового та Цивільного кодексу України, зокрема, вчинення нікчемних правочинів із контрагентами - постачальниками, а також на підставі акта перевірки ДУВО «Луч» УТОС від 29 січня 2013 року №212/152/03967576 встановлено, що ДУВО «ЛУЧ» УТОС завищено від'ємне значення податку на додану вартість у жовтні 2012 року на 400,00 грн., у листопаді 2012 року - на 22523,06 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування ПДВ, задекларованого у грудні 2012 року на суму ПДВ 22923,00 грн.

Відповідач посилається на вчинення нікчемних правочинів у вказані податкові періоди з ТОВ «ФЕРРІТ- Д» та ФОП ОСОБА_4.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції - контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов'язань, станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Податковим кодексом України.

В акті перевірки контролюючим органом не відображено інформацію про те, що до перевірки документи фінансово-господарської діяльності підприємства надані у повному обсязі. Будь-яких зауважень з приводу дефектності таких документів з боку працівників податкової інспекції не надходило.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що порушення податкового законодавства, яке вчинено позивачем у перевіряємий період полягає у формуванні податкового кредиту від підприємств ТОВ «ФЕРРІТ-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) та ФОП ОСОБА_4 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Відповідач після проведення перевірки зробив висновок про нікчемність укладених правочинів із вказаними суб'єктами господарювання. Також зазначено, що взаємовідносини із вказаними суб'єктами господарювання вже були предметом дослідження контролюючих органів. Зокрема, податковий орган посилається на те, що у відношенні вказаних підприємств відповідачем складено акти документальних позапланових перевірок, якими встановлено порушення вимог статті 185 Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на додану вартість безтоварних операцій по ланцюгу постачання товарів.

Так, саме на підставі актів перевірок контрагентів позивача, зокрема, акту документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ФЕРРІТ-Д» (код ЄДРПОУ 364412061) від 21 грудня 2012 року за №7210/224/36441206, акту перевірки ФОП ОСОБА_4 (код 29663168401) від 1 лютого 2013 року №293/17-2/НОМЕР_1 та акту документальної позапланової виїзної перевірки ДУВО «Луч» УТОС (код ЄДРПОУ 03967576) від 29 січня 2013 року №212/152/03967576 податкова інспекція дійшла висновку про завищення суми податкового кредиту у звітних (податкових) періодах по придбанню товарно-матеріальних цінностей у наступних контрагентів-постачальників: ТОВ «ФЕРРІТ-Д» (код ЄДРПОУ 36441206) та ФОП ОСОБА_4 (код НОМЕР_1).

Суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 березня 2013 року у справі №804/2551/13-а за позовом Дніпропетровського Учбово-виробничого об'єднання «Луч» УТОС до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасовано податкові повідомлення-рішення від 5 лютого 2013 року №0000041504 та №0000051504, винесені на підставі акту перевірки від 29 січня 2013 року №212/152/03967576.

Тобто висновки, викладені у вказаному акті перевірки, не можуть слугувати будь-якою доказовою основою, оскільки оскаржені платником податку в судовому порядку.

Суд зазначає, що як вбачається зі змісту акту перевірки від 25 лютого 2013 року №532/152/03967576 більше підстав для формування висновків про нікчемність укладених позивачем правочинів, а відповідно і підстав для висновку щодо завищення позивачем від'ємного значення з ПДВ за грудень 2012 року не зазначено.

В акті перевірки відповідач фактично договори, укладені позивачем із вказаними постачальниками, відносить до категорії нікчемних.

У відповідності до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем правочинів зі своїми контрагентами.

Позивачем на вимогу суду надано наступні документи, на підставі яких було сформовано податковий кредит підприємства та відображено від'ємне значення з податку на додану вартість за грудень 2012 року: договір поставки з ТОВ «ФЕРРІТ- Д», який укладено у спрощений спосіб; видаткові та податкові накладні на отриманий товар; акти приймання-сдачі товару на складі підприємства, шляхові листи з копіями реєстраційних документів на транспортні засоби, якими здійснювалось перевезення придбаного товару; лімітно-заборні карти, що підтверджують отримання товару зі складу для процесу виробництва; матеріальні звіти про використання товару у виробництві готової продукції

На думку суду, вказані документи фінансово-господарської звітності підприємства підтверджують реальну зміну матеріального становища позивача та підтверджують реальність здійснених господарських операцій.

Відповідна правова позиція узгоджується з позицією, що відображена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року у справі №К/9991/50772/12 та у Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 1 листопада 2011 року №1936/11/13-11.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржувані рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 5 березня 2013 року №0000781503 прийнято податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 березня 2013 року №0000781503, прийняте Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 14 квітня 2013 року.

Суддя В.В. Кальник