Ухвала суду № 31213200, 23.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5808/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРЕТІ-Хмельницький» до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2011 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АРЕТІ-Хмельницький» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача форми «Ш» від 05 квітня 2011 року № 0000801630, за яким ТОВ «АРЕТІ-Хмельницький» зобов'язано сплатити штраф в розмірі 2 665,22 грн. за порушення підприємством граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 652,17 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року даний позов задоволено.

Відповідач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог даного позову.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25 березня 2011 року працівниками Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції було проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "АРЕТІ-Хмельницький" (далі - ТОВ "АРЕТІ-Хмельницький") з питань своєчасності сплати платежів до бюджету за період з 30.01.2011 р. по 01.03.2011 р., за результатами якої складено акт №237/16/34382474 від 25.03.2011 року (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п. 57.1 ст. 57 розділу 2 Податкового кодексу України, що призвело до порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

На підставі Акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 05.04.2011р. 10000801630, за яким ТОВ «АРЕТІ-Хмельницький» зобов'язано сплатити штраф в розмірі 2 665,22 грн. за порушення підприємством граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 26 652,17 грн.

Позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням та мотивує свої доводи тим, що підприємством були дотримані встановлені законом терміни сплати узгодженого податкового зобов'язання з ПДВ, оскільки за його твердженням граничним строком його сплати є 30 січня 2011 року.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року.

Пунктом 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; - при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

За приписами п. 57.1 ст. 57 зазначеного Кодексу платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

За загальним правилом, встановленим статтею 126 Податкового кодексу України («Порушення правил сплати (перерахування) податків»), у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно з п. 203.1 ст. 203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пункту 203.2 статті 203 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Виходячи з вищевказаних норм податкового законодавства, термін сплати податку на додану вартість за грудень 2010 року, самостійно визначеного позивачем у відповідній податковій декларації сплив 30 січня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив податок на додану вартість в сумі 51 785,00 грн. 28 січня 2011 року, що підтверджується платіжним дорученням № 69 від 28.01.2011, тобто своєчасно. Однак, відповідач зарахував з вищевказаної суми у сплату ПДВ за грудень 2010 року лише 25 331,63 грн. Решту коштів у сімі 26 463,37 грн. відповідач всупереч нормам діючого законодавства зарахував у погашення наявного у позивача податкового боргу по сплаті ПДВ за листопад 2010 року.

З наявних в справі доказів вбачається, що податкового боргу по сплаті ПДВ за листопад 2010 року у позивача перед відповідачем не існувало. Зокрема, термін сплати ПДВ за листопад 2010 року сплинув 30 грудня 2010 року. Позивач сплатив податок на додану вартість за листопад 2010 року саме 28 грудня того ж року в сумі 31 043,00 грн. про що свідчить платіжне доручення № 895 від 28.12.2010, тобто своєчасно.

01 березня 2011 року ТОВ «АРЕТІ-Хмельницький» було сплачено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за січень 2011 року відповідно до платіжного доручення від 01.03.2011 р. № 177 на суму 56 820,00 грн.

Таким чином, 1 березня 2011 року позивач сплатив зобов'язання з податку на додану вартість, яке виникло у нього за січень 2011 року, а не зобов'язання, яке виникло за грудень 2010 року.

Отже, узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року у розмірі 51 785,00 грн. позивач погасив у повному обсязі до закінчення граничного строку його сплати.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відхилення доводів відповідача щодо зарахування коштів, які спрямовувались позивачем на сплату податкових зобовязань з податку на додану вартість за січень 2011 року, на погашення суми податкового боргу, що виник раніше.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Положеннями ст. 203 Подакового кодексу України встановлено, що податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 05 квітня 2011 року № 0000801630, а тому дане рішення є таким, що суперечить нормам діючого законодавства та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають до задоволення.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про задоволення вимог даного позову колегія суддів знаходить обгрунтованими та такими, що не спростовуються доводами апелянта.

Згідно зі ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Апелянтом не було надано доказів на підтвердження заявлених ним вимог, а тому доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення суду першої інстанції ґрунтується на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень матеріального і процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Повний текст ухвали виготовлено - 29.04.13 р.

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.