Ухвала суду № 31210857, 14.05.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" травня 2013 р. м. Київ К/800/11776/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року

у справі № 1170/2а-1197/11

за позовом Приватного підприємства «Завод залізобетонних шпал Кременчука»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Завод залізобетонних шпал Кременчука» (далі по тексту - позивач, ПП «Завод залізобетонних шпал Кременчука»), звернулося до суду з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, ОДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2012 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року апеляційну скаргу ОДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу ОДПІ залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «Завод залізобетонних шпал Кременчука» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт № 285/2300/35713592 від 01.12.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4.1 пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР, а саме: завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту за вересень 2010 року на суму 11200 грн.; пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. абзацу «а» пп. 7.7.7 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - ПП «Завод залізобетонних шпал Кременчука» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за вересень 2010 року на суму ПДВ 2462697 грн.; пп. 7.7.2 «б» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням п. 3 Розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України № 2275-VІ від 20.05.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - ПП «Завод залізобетонних шпал Кременчука» завищено значення рядка 26 декларації за вересень 2009 року на суму 2943439 грн.; пп. 7.7.2 «б» п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» з урахуванням п. 3 Розділу ІІ «;Прикінцеві положення» Закону України № 2275-VІ від 20.05.2010 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ПП «Завод залізобетонних шпал Кременчука» занижено суму яка підлягає нарахуванню в бюджет за серпень 2010 року на суму 213552 грн.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що ПП «Завод залізобетонних шпал Кременчука» сума бюджетного відшкодування 2462697 грн. за вересень 2010 року вже була заявлена платником у червні 2010 року. Актом Світловодської ОДПІ від 23.07.2010 року № 80 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на підставі пп. 7.7.11 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було відмовлено у наданні бюджетного відшкодування згідно податкового повідомлення-рішення В3 №0000451600 по декларації №9002775395 від 20.07.2010 року.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 14.12.2010 року № 0001012300/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2462697 грн. та № 0001022300/0 та визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 298972 грн., в т.ч. 213552 грн. за основним платежем та 85420,80 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративних оскаржень, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарги позивача без задоволення та прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 06.01.2011 року №0001012300/1, №0001022300/1 та від 15.03.2011 року №0001012300/2 та №0001022300/2.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно пп. 7.7.1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР) (в редакції, чинній до 31.03.2005 року) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2 Закону N 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг),

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону).

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону N 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

- дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів;

- або дата отримання податкової накладної.

Згідно п. 3 Розділу ІІ «Прикінцеві положення» з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20 травня 2010 року №2275-УІ, до 1 січня 2011 року зупиняється дія пп. «б» пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та в цей період застосовується в наступній редакції: залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, у перевіряємому періоді позивач отримував податкові накладні від постачальників, за товар, поставлений в попередніх звітних періодах та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, а в подальшому заявив до бюджетного відшкодування, що підтверджується реєстрами отриманих накладних. Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в період отримання товарів. Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, судами першої та апеляційної інстанцій вірно зроблено висновок, що сума бюджетного відшкодування розрахована позивачем у відповідності з п. 7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для її задоволення.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 222, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2012 року - залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов