Постанова № 31210695, 25.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 808/2498/13-а

25 квітня 2013 року 12год. 18хв. м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Дуляницької С.М., за участю секретаря судового засідання Федорук І.В., та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Демченко А.А.

відповідача: представник Харламова О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Комунального підприємства "Водоканал" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач - Комунальне підприємство "Водоканал" (далі по тексту постанови - КП "Водоканал") - звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 18.02.2013 № 0000012800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 237228,00 грн., в тому числі: 158152 грн. - за основним платежем, 79076,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовані з покликанням на те, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є необґрунтованими. При цьому позивач зазначає, що КП "Водоканал" придбало вугілля для здійснення господарської діяльності у сфері торгівлі в межах оподатковуваних операцій, передбачених ст.ст. 194, 195, Податкового кодексу України. До податкового кредиту віднесені суми ПДВ згідно з наданими податковими накладними від постачальника. Також позивач зазначає, що КП "Водоканал" не здійснювало перевезення, завантаження на склади та передання на відповідальне зберігання товару безпосередньо, оскільки придбане вугілля в день його отримання від ТОВ НВП "Метал" було передано комісіонеру ТОВ "Компанія енергетичних систем". Місцем приймання вугілля від продавця та його передачі комісіонеру є склад ДП ГЗФ "Богучарська". Позивачем здійснювала передплата за вугілля. Податкові накладні, на підставі яких позивачем формувався податковий кредит, мають усі необхідні реквізити. А відтак, позивачем правомірно сформовано податковий кредит. Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Позов просив задовольнити повністю.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, що співпадають з позицією, викладеною в запереченнях, а зокрема пояснив, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ НВП "Метал" по операціях з придбання вугілля на підставі договору поставки від 18.06.2012 року №1806 та податкових угод від 02.07.2012, від 14.08.2012 №2 та від 05.10.2012 №3. Відповідно до умов договору ТОВ НВП "Метал" зобов'язується передати у власність позивача вугілля марок АШ (0-6), АС (6-13), АКО (25-100), АМ (13-25). ТОВ НВП "Метал" виписано 2 податкові накладні на загальну суму 948912,00 грн., в т.ч. ПДВ - 158152,00 грн. Також, відповідач зазначає, що відповідно до умов Договору товар постачається на склад ДП ГЗФ "Богучарська", але до перевірки не надавались договори зберігання вугілля з ДП ГЗФ "Богучарська" або з ТОВ НВП "Метал". А відтак, до перевірки не надано документів, що можуть свідчити про фактичну поставку ТОВ НВП "Метал" вугілля на адресу позивача. Крім того, податкова накладна від 26.10.2012 № 1 виписана на поставку вугілля марок АС, АМ та АКО, однак передплата позивачем здійснена лише за марки АС та АКО. ТОВ НВП "Метал" не подавало то податкового органу податкову декларацію з екологічного податку, що свідчить про відсутність складських приміщень та запасів на них. ТОВ НВП "Метал" в жовтні 2012 року сформовано податковий кредит виключно за рахунок постачальника ПП "АТМ", яке не знаходиться за юридичною адресою. Актом ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21.12.12 встановлено, що ПП "АТМ" здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідач вважає прийняте податкове повідомлення - рішення законним та обґрунтованим, підстав для його скасування не вбачає, у зв'язку з чим просив суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення. При цьому суд виходив з такого.

Позивач - Комунальне підприємство «Водоканал» зареєстроване як юридична особа. Статутом підприємства передбачено, що КП «Водоканал» може здійснювати інші види діяльності, що відповідають меті підприємства і здійснюються у відповідності до вимог діючого законодавства України.

В період з 10.01.2013 по 30.01.2013 року посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка Комунального підприємства «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ НВП «Метал», результати якої оформлено актом перевірки від 31.01.2013р. № 53/28-0/03327121 (а.с.22-30).

За результатами перевірки встановлено порушення КП «Водоканал» вимог п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 158152 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року у сумі 150000 грн., за листопад 2012 року у сумі 8152 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 18.02.2013 року №0000012800, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 237228,00грн. (в тому числі: 158152 грн. - за основним платежем, 79076 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями) (а.с.31).

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що у жовтні 2012 року позивач здійснював господарські операції з придбання вугілля у ТОВ НВП «Метал» згідно договору №ДП1806 від 18.06.2012 року по податкових накладних № 1 від 26.10.2012 (сума ПДВ - 150000,00 грн.) та № 2 від 31.10.2012 (сума ПДВ - 8152,00 грн.). До перевірки товарно-транспортні накладні, залізничні накладні та інші документи, які підтверджують факт транспортування вугілля не надавалися. Відсутні акти приймання-передачі вугілля. У ТОВ НВП «Метал» кількість працюючих - 4 особи, в декларації на прибуток за ІІІ квартали 2012 року ТОВ НВП «Метал» відсутній додаток АМ, що свідчить про відсутність основних засобів (складських приміщень, автотранспорту). ТОВ НВП «Метал» не є виробником продукції, а є посередником. Податковий кредит за жовтень 2012 року ТОВ НВП «Метал» сформовано за рахунок ПП «АТМ», яке відсутнє за місцезнаходженням. ПП «АТМ» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб. У ПП «АТМ» відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток.

А відтак, відповідачем було зроблено висновок, що КП «Водоканал» не підтверджено документально фактичне здійснення господарських операцій у жовтні 2012 року з придбання у ТОВ НВП "Метал" вугілля.

Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Відповідно до вимог статті 185.1 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно статті 187.1. Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що підставою для формування податкового кредиту є наявність первинних документів та податкових накладних, що підтверджують сформований податковий кредит. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності та спрямовані на отримання в майбутньому прибутку.

При цьому суд враховує, що згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Даючи оцінку господарським операціям позивача з ТОВ НВП "Метал" суд вважає за необхідне зазначити таке.

Між позивачем та ТОВ НВП «Метал» укладено договір поставки від 18.06.2012 року №ДП1806 (а.с.34-35). Відповідно до умов вказаного договору, Продавець (ТОВ НВП «Метал») зобов'язується передати у власність, а Покупець (КП «Водоканал») прийняти та оплатити товар. Між позивачем та ТОВ НВП «Метал» були укладені додаткові угоди до договору від 18.06.2013 №ДП1806: від 02.07.2012 (а.с.36 зворот), від 14.08.2012 №2 (а.с.36), від 05.10.2012 №3 (а.с.36 зворот). За змістом вказаних додаткових угод, покупець здійснює перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця шляхом попередньої оплати; товар постачається на складі ДП «ГЗФ «Богучарська»: Донецька область, місто Сніжне, смт. Северне, вул. Ковпака, 36; період поставки: жовтень-грудень 2012 року.

Господарські операції позивача з ТОВ НВП «Метал» щодо поставки вугілля супроводжувались складанням відповідної первинної документації, зокрема: видаткова накладна від 31.10.2012 року № РН-0000056) (сума ПДВ - 158152,00 грн.) (а.с.38), податкові накладні від 26.10.2012 № 1 (сума ПДВ - 150000,00 грн.) та від 31.10.2012 № 2 (сума ПДВ- 8152,00 грн.) (а.с.40, 105). Розрахунки між сторонами здійснено в безготівковій формі шляхом передплати (а.с. 41, 228). Придбаний позивачем товар оприбутковано (а.с.39, 107-108).

По вказаних господарських операціях позивача з ТОВ НВП «Метал» на підставі зазначених первинних документів позивачем сформовано податковий кредит (а.с.109-125).

Як вбачається з матеріалів справи, придбаний позивачем у ТОВ НВП «Метал» товар передано на комісію Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія енергетичних систем» згідно договору комісії № ДК0510 від 05.10.2012 року (а.с.43-46). За вказаним договором комісіонер (ТОВ «Компанія енергетичних систем») за обумовлену комісійну плату зобов'язується за дорученням і за рахунок комітента (КП «Водоканал») вчинити в інтересах останнього від свого імені правочин з продажу на експорт товару комітента: вугілля АС, вугілля АКО, вугілля АМ, а також укласти договори щодо транспортування, декларування товару та інші правочини з метою експорту товару комітента. Відповідно до акта прийому-передачі товару на комісію (а.с.47) КП «Водоканал» передав а ТОВ «Компанія енергетичних систем» прийняв для продажу на експорт вугілля АС, вугілля АКО, вугілля АМ. Товар передається на умовах: склад ДП «ГЗФ «Богучарська» (Донецька область, м.Сніжне, смт. Северне, вул. Ковпака, 36). Обставини щодо здійснення комісіонером продажу товару на експорт підтверджуються актами виконаних робіт, звітами комісіонера (а.с.177-181), вантажно-митними деклараціями (а.с.97-104), дублікатами накладних (а.с.190-220), копією контракту № 01/12 від 01.04.2012 з додатком № 8 від 25.10.2012 (а.с.233-237).

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що фактичне виконання господарських операцій позивача з ТОВ НВП «Метал» підтверджується податковими та видатковими накладними, прибутковим ордером, банківськими виписками.

Отриманий товар в подальшому використаний позивачем у власній господарській діяльності, зокрема передано комісіонеру для подальшого продажу.

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією, про що зазначається в акті перевірки.

Суд зазначає, що податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно зазначених податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість, копія якої наявна у матеріалах справи.

Тобто, з наведеного вбачається, що всі господарські операції позивача з ТОВ НВП «Метал» проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне отримання товару та розрахунки з постачальником такого товару, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податковій декларації з ПДВ.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ НВП «Метал» на момент здійснення господарської операції зареєстрований в Єдиному державному реєстрі, мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, доказів в підтвердження визнання недійсним або анулювання свідоцтва про державну реєстрацію до суду не надано (а.с.229-232).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", від 15.05.2003 року №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Таким чином, відомості, якими позивач володів на момент здійснення господарських операцій з контрагентом відповідають тим, що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними.

А відтак, господарські операції позивача з ТОВ НВП «Метал» повністю підтверджені відповідними первинними документами.

При цьому, як вбачається з акту перевірки, на підставі якого винесено спірне податкове повідомлення-рішення, висновки відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту, крім іншого, ґрунтуються на підставі висновків, викладених у акті документальної позапланової невиїзної перевірки фінансово-господарської діяльності ПП «АТМ» № 7198/22-4/24606641 від 21.12.2012 (а.с.145-173), акті від 24.12.2012 № 1457/229/2406641 про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «АТМ» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами (а.с.139-141).

Судом такі доводи податкового органу не приймаються з огляду на наступне.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на формування податкового кредиту.

В силу закону отримання податковим органом акту перевірки, довідки зустрічної звірки або акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в котрих викладені висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт перевірки контрагента або акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Таким чином, не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати актів перевірок контрагентів позивача та результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

При дослідженні факту здійснення господарських операцій, що були підставою для формування податкового кредиту платника податків, оцінювати слід відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку. Відносини між учасниками попередніх ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи.

Щодо покликань відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних, суд вважає за необхідне відмітити наступне. За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не придбання товару.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків-покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит. Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях. Самого по собі факту відсутності транспортних документів про перевезення товару при факті оприбуткування покупцем товару та наявності інших первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції недостатньо для висновку про безтоварність такої операцій з придбання товару.

Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивачем транспортування товару не здійснювалося, оскільки місцем приймання товару від ТОВ НВП «Метал» є склад ДП «ГЗФ «Богучарська» та місцем передачі товару на комісію є цей же склад. Тобто, приймання позивачем товару від ТОВ НВП «Метал» та передача цього ж товару комісіонеру здійснювалося в одному місці. Таким чином, як вбачається доданих до матеріалів справи документів, позивач не здійснював перевезення, завантаження на склади чи передавання на відповідальне зберігання товару, оскільки придбане вугілля в день його отримання від продавця ТОВ НВП «Метал», 31.10.2012 року, було продано комісіонеру ТОВ «Компанія енергетичних систем» за актом прийому передачі від 31.10.2012 року.

Щодо покликань відповідача на відсутність у ТОВ НВП «Метал» трудових ресурсів та виробничо-промислових потужностей, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV, основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України. Тому, обставини, наведені відповідачем, не можуть бути доказом нездатності контрагента виконати взяті на себе зобов'язання по продажу товару. Крім того, такий вид діяльності, як торгівля, не завжди вимагає від суб'єкта господарської діяльності наявності сировини, матеріалів, виробничого обладнання, оскільки торгівля може здійснюватися готовою продукцією, а трудові ресурси можуть залучатися за необхідністю на підставі цивільно-правових угод.

Щодо покликань відповідача на те, що в податковій накладній № 1 від 26.10.2012 року зазначено про поставку трьох марок вуггілля, а передоплату здійснено лише за одну, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна переписка позивача з ТОВ НВП "Метал" щодо зміни призначення платежу (а.с.42, 188, 189).

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, свідчить про те, якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

У справі «БУЛВЕС А.Д. проти Болгарії» (заява №399/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, висновки відповідача про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ по господарських операціях з контрагентом ТОВ НВП «Метал» суперечать чинному законодавству та не відповідають фактичним обставинам справи.

А відтак, відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби від 18.02.2013 № 0000012800 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі Державної податкової служби від 18.02.2013 року № 0000012800.

Присудити на користь позивача Комунального підприємства "Водоканал" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2294 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя С.М.Дуляницька