Ухвала суду № 31210350, 25.04.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-775/4407/13 Головуючий 1 інстанції Якуша Н.В.

Категорія 45 Доповідач Кішкіна І.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2013 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Новосядлої В.М.,

суддів Алексєєва А.В., Кішкіної І.В.,

при секретарі Мишко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за зустрічним позовом ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, до ОСОБА_3, відділу Держземагенства м. Слов'янська, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Слов'янської міської ради про усунення перешкод у користування суміжними земельними ділянками,

в с т а н о в и в :

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2013 року позов ОСОБА_3. до ОСОБА_1. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою задоволено.

ОСОБА_1. зобов'язано не чинити перешкод в користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з боку земельної ділянки по АДРЕСА_2 в межах від А-Б - 11,00 м; від Б до В - 24,00 м; 05,15 м; 45,56 м. З ОСОБА_1. на користь держави стягнутий судовий збір в сумі 114,70 грн. та на користь ОСОБА_3. витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн.

В задоволені позову ОСОБА_1. до ОСОБА_3., відділу Держземагенства м.Слов'янська, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», Слов'янської міської ради про усунення перешкод у користування суміжними земельними ділянками відмовлено.

З вказаним рішенням не погодився відповідач ОСОБА_1. та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить рішення скасувати, провадження по справі за позовом ОСОБА_3. закрити, задовольнити його позовні вимоги, з тих підстав, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Суд не врахував, що в порядку ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції 1992 року) саме йому належить земельна ділянка, розташована в АДРЕСА_2 на підставі Державного акту від 27 січня 1997 року, а тому просив визнати за ним право приватної власності на земельну ділянку в межах від А до Б - 7,15 м; від Б до В - 75,35 м (46,75+4,50+24,10); від В до Г - 17,50 м; від Г до А - 7,15 м за адресою: АДРЕСА_2, у відповідності до акту встановлення та узгодження меж земелекористування на місцевості, складеним земельно-кадастровим бюро при відділі земельних ресурсів м. Слов'янська 13 січня 1997 року, визнати його право постійного користування земельною ділянкою площею 308, кв.м, зареєстрованого у відповідності до рішення Слов'янської міської ради від 11 травня 1955 року за ОСОБА_4, його спадкодавцем, по АДРЕСА_1, визнати його право тимчасового користування земельною ділянкою площею 106,1 кв.м, по АДРЕСА_1 відповідно до рішення депутатів Слов'янської міської ради від 11 травня 1955 року про залишення зазначеної земельної ділянки ОСОБА_4 у тимчасове користування, визнати план земельної ділянки АДРЕСА_2 виготовлений 10 лютого 1955 року на підставі неіснуючого рішення Слов'янської міської ради від 20 жовтня 1962 року про відвід ОСОБА_4 (ОСОБА_1.) земельної ділянки площею 600 кв.м під індивідуальне будівництво жилого будинку, недійсним, визнати план земельної ділянки АДРЕСА_1 виготовлений 10 лютого 1955 року на підставі сфальсифікованого рішення депутатів Слов'янської міської ради від 20 квітня 1955 року про відвід ОСОБА_5. (ОСОБА_6.), ОСОБА_7 (ОСОБА_8) земельної ділянки площею 940 кв.м під індивідуальне будівництво жилого будинку недійсним.

Відповідач ОСОБА_1. в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивач ОСОБА_9 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за його відсутності.

Представник позивача ОСОБА_10, який дії на підставі договору, в судовому засіданні апеляційного суду просив відхилити апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача відділу Держземагенства м. Слов'янська в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення, згідно якого просить справу розглянути за відсутності представника, апеляційну скаргу відхилити.

Представник відповідача КП «Бюро технічної інвентаризації» в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав лист, згідно якого просить справу розглянути за відсутності представника, апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без змін.

Представник відповідача Слов'янської міської ради в судове засідання апеляційної інстанції не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву, згідно якої просить справу розглянути за відсутності представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1. та представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_9 придбав у ОСОБА_8, ОСОБА_6. житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями та спорудами під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці Слов'янської міської ради загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 1414100000:01:006:0877, про що було укладено договір купівлі - продажу будинку від 30 березня 2012 року (т.1 а.с.6).

ОСОБА_8 та ОСОБА_6. на праві приватної власності на підставі свідоцтв на право на спадщину належав будинок АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожній. Відповідно до свідоцтв спадщина складалась з житлового будинку, сараю, колодязю, огорожі, що знаходяться на землях Слов'янської міської ради загальною площею 1045 кв.м., що також підтверджується викопіровкою, складеною КП «БТІ м. Слов'янська» (т.1 а.с.95,96, 84).

Відповідно до викопіювання з чергового кадастрового плану м.Слов'янськ земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га має кадастровий номер 1414100000:01:006:0887 та межі від А до Б-11,00 м, від В до Г - 16,30 м, від А до Г 68,93 м, від Б до В -24,00 м; 05,15 м; 45,56 м.

Зазначена земельна ділянка перебувала у користуванні попередніх власників будинку у межах, визначених технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування жилого будинку в господарських будівель.

Відповідно до листа відділу Держкомзему в м. Слов'янську від 06 липня 2012 року №1021 вбачається, що для визначення за рахунок яких земель відбулось самовільне зайняття земельної ділянки площею 0,0089 га необхідно виконати геодезичну зйомку земельних ділянок, з якими межує земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18).

Відповідно до листа приватного підприємства «Терра-Віта» від 25 травня 2012 року №19/1 було встановлено, що при встановлені межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) було виявлено порушення межі зі сторони земельної ділянки по АДРЕСА_2 (ОСОБА_1). Фактичні лінійні проміри та площа ділянки по АДРЕСА_1 не співпадають із лінійними промірами та площею згідно з матеріалами БТІ. Фактична площа ділянки -0,0930 га, згідно з матеріалами БТІ -0,1019 га (т.1 а.с. 22).

Як вбачається з листа відділу Держкомзему в м. Слов'янську земельна ділянка за АДРЕСА_2 належала ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю від 27 січня 1997 року серії ДН №001232, який рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2005 року та рішенням апеляційного суду Донецької області від 20 жовтня 2005 року було визнано недійсним (т.1 а.с.20).

Ухвалою апеляційного суду м. Київ від 03 жовтня 2007 року касаційна скарга ОСОБА_1 була задоволена, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 22 липня 2005 року та рішення апеляційного суду Донецької області від 20 жовтня 2005 року були скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.2 а.с.68-70).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року за №549/2 ОСОБА_1 було передано у приватну власність земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 площею 0,0600 га(т.2 а.с.43).

У заяві ОСОБА_1. на адресу Слов'янської міської ради від 04 листопада 1996 року про передачу земельної ділянки безоплатно у власність було зазначено, що на ділянці знаходиться житловий будинок та господарські споруди, які належать заявнику на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 06 січня 1988 року (т.2 а.с.236).

Відповідно до зазначеного свідоцтва спадкоємцем майна ОСОБА_4 є її син ОСОБА_1. Спадкове майно складається з житлового будинку та господарських споруд, розташованих в АДРЕСА_2 на земельній ділянці розміром 600 кв.м (т.2 а.с.204). Дане свідоцтво було видано ОСОБА_1. на підставі його заяви від 01 червня 1987 року (т.2 а.с. 197).

ОСОБА_1. був виданий державний акт на право приватної власності на землю від 29 січня 1997 року серії ДН №001232 на земельну ділянку площею 0,0620 га на підставі рішення депутатів Слов'янської міської ради від 26 грудня 1996 року № 549/2.

Право власності на 1/2 частку будинку АДРЕСА_1 первинно зареєстровано на підставі договору дарування, посвідченого Другою Слов'янською державною нотаріальною конторою, реєстровий №4046 (т.2 а.с.88) за ОСОБА_5, після прийняття житлового будинку до експлуатації на підставі акту прийому від 20 травня 1982 року №58/05-82 (т.1 а.с.181).

Дарувався недобудований будинок готовністю 55 % (т.1 а.с.176,178), а реєструвався після добудови.

Після цього право власності на 1/2 частку будинку №16 було зареєстровано за ОСОБА_6. на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 05 вересня 2005 року, реєстровий №1-3248 Стрійською державною нотаріальною конторою (т.2 а.с.55,87), тобто виконані вимоги ст.ст. 1217, 1299 ЦК України.

Право власності на іншу 1/2 частку будинку АДРЕСА_1, первинно зареєстровано на підставі свідоцтва про право власності, виданого Міськкомунгоспом виконкому Слов'янської міської ради від 26 липня 1982 року за ОСОБА_7, після прийняття житлового будинку до експлуатації на підставі акту прийому від 20 травня 1982 року №58/05-82 (т.1 а.с.181).

Крім того, в матеріалах справи міститься рішення виконкому Слов'янської міської ради від 15 листопада 1972 року, згідно якого ОСОБА_7 та ОСОБА_11 дозволено побудувати новий будинок замість старого непридатного до проживання (т.2 а.с.179).

Після цього право власності на іншу 1/2 частку будинку №16 було зареєстровано за ОСОБА_8 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 19 серпня 2004 року, реєстровий №1-1865 Першою Слов'янською державною нотаріальною конторою (т.2 а.с.75).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» №33728261 від 05 квітня 2012 року право власності на будинок АДРЕСА_1 зареєстрований за ОСОБА_3 (т.1 а.с.8).

Рішення виконавчого комітету Слов'янської міської ради народних депутатів від 21 липня 1982 року №473/3 (т.2 а.с.182) «Про оформлення права приватної власності на 1/2 частину домоволодіння по АДРЕСА_1, на підставі якого ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право приватної власності на будівлю від 26 липня 1982 року (т.2 а.с. 183) не скасовано і є чинним.

Задовольняючи позовні вимог ОСОБА_3. суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_9 на підставі договору купівлі - продажу будинку від 30 березня 2012 року набув право користування земельною ділянкою, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Відповідач не заперечував, що користується земельною ділянкою АДРЕСА_1 саме в межах, які огороджені парканом та взагалі зазначав, що є власником будинку та земельної ділянки АДРЕСА_2 і не визнає, що ОСОБА_9 правомірно користується будинком та земельною ділянкою, які розміщені по АДРЕСА_2.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1. суд першої інстанції виходив з того, що ним не додано жодного доказу на підтвердження позовних вимог.

З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції.

Так, згідно із ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У відповідності до ст.10 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 11,15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь - яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини. Захист же цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально правові заходи примусового характеру, за допомогою яких і проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Відповідно до ч. 2 ст. 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді земельних справ» власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 і 6 ст. 203 ЦПК України.

У відповідності до ст. 655 ЦК України договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій саме формі, що і договір.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, які беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони цього правочину. ОСОБА_1., ОСОБА_2 стороною оспорюваного правочину не є.

В цьому зв'язку, права особи, що вважає себе власником майна, яке знаходиться у володінні інших осіб підлягають захисту із застосуванням механізму передбаченого ст. 388 ЦК України, а саме шляхом пред'явлення віндикаційного позову про повернення майна з чужого володіння, а не застосуванням реституції.

Відповідно до Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, що затверджена наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 траня 1999 року за №43, складання державного акту на право власності на земельну ділянку при переоформленні правоустановчих документів на цю земельну ділянку, проводиться після відновлення межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією. Розробку технічної документації зі складанням державного акту на право власності на земельну ділянку здійснюють суб'єкти господарювання, які отримали ліцензії на провадження господарської діяльності щодо проведення землевпорядних робіт. Відділу зазначеної ліцензії не надавалось, виконувати вищевказані роботи відділ не має підстав. Замовником технічної документації може виступати лише землевласник або уповноважена ним особа. Заповнення державного акту на право власності на земельну ділянку покладається на Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦПК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим кодексом.

Відповідно до п. 4 постанови «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України» самочинним вважається будівництво житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництв; або відведення не для цієї мети; або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту; або з істотним порушенням будівельних норм і правил, та які є тимчасовою спорудою.

Відповідно до ст. 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

В абз. 3 п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду Ук.аїни від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно Указу Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 06 квітня 2011 року №401/2011 утворено Державну реєстраційну службу України, яка стала головним органом у системі центральних органів виконавчої влади в тому числі з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

З 01 січня 2013 року ст. 126 ЗК України (2001 року) діє у наступній редакції: право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-1V.

Отже, з 01 січня 2013 року в Україні державна реєстрація речових прав на нерухоме майно провадиться органом державної реєстрації за місцем розташування нерухомого майна. Орган державної реєстрації здійснює первинну реєстрацію речового права на нерухоме майно, а також усіх прав на нерухоме майно, які виникли до 01 січня 2013 року. Нотаріусами реєструється перехід права власності на нерухоме майно, тобто здійснюється вторинна державна реєстрація нерухомості. Право власності на земельну ділянку здійснюється після державної реєстрації цієї земельної ділянки в Державному земельному кадастрі. Орган, який здійснює ведення Державного земельного кадастру одночасно з проведенням державної реєстрації земельної ділянки надає органу державної реєстрації прав інформацію про зареєстровані земельні ділянки, що містяться в державному земельному кадастрі, а саме дату реєстрації, кадастровий номер, площу, місце розташування, кадастровий план у електронному вигляді, наявність обмежень на використання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЦПК України граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20 грудня 2011 року передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи; і, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних-дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається відповідному судовому рішенні.

Апеляційний суд визнає доводи апеляційної скарги не обґрунтованими.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 15 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді