Постанова № 3120915, 02.12.2008, Дніпровський районний суд м.Херсона

Справа №2а-3275/08

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2008 року. Дніпровський районний суд міста Херсона у складі:

головуючого судді Стамбули М.І.

при секретареві Ігнатенко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Херсоні адміністративний позов ТОВ «Крес Автогруп» до посадових осіб Державної податкової інспекції міста Херсона ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції міста Херсона, визнання незаконним Акту перевірки Державної податкової інспекції міста Херсона

в с т а н о в и в :

ТОВ «Крес Автогруп» звернувся з адміністративним позовом до посадових осіб Державної податкової інспекції міста Херсона ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання неправомірними дій посадових осіб державної податкової інспекції м. Херсону, про визнання недійсним Акту перевірки №744/23-5/32479587 від 11.08.2008 р. в частині положень що випливають із висновку перевіряючих щодо нікчемності Додаткової угоди №1 від 26.12.2007р. до Дилерського договору від 03.01.2007р., укладеного між ТОВ «Херсонський автоскладальний завод «Анто-Рус» і ТОВ «Підприємство «Автопром».

Вважав, що у перевіряючих не було підстав для визнання нікчемною Додаткової угоди №1 від 26.12.2007 р. до Дилерського договору від 03.01.2007 р., укладеного між ТОВ «Херсонський автоскладальний завод «Анто-Рус» і ТОВ «Підприємство «Автопром», так як відповідно до діючого законодавства України - ст.234 Цивільного кодексу України, нікчемною (фіктивною) є угода, яка вчинена без наміру породити правові наслідки, які обумовлювалися цим правочином, у той час як висновок перевіряючих щодо нікчемності зазначеної Додаткової угоди спростовується об’ємом реально здійснених на виконання умов поставок товарів, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000154 від 04.01.2008 р., №РН-0000139 від 18.01.2008 р., №РН-0000089 від 21.01.2008 р., №РН-0000068 від 23.01.2008 р., №РН-0000090 від 28.01.2008 р., №РН-0000196 від 01.02.2008 р., №РН-0000456 від 02.02.2008 р., №РН-0000185 від 04.02.2008 р., №РН-0000239 від 25.02.2008 р., №РН-0000458 від 03.03.2008 р., №РН-0000457 від 28.03.2008 р.

Вважав, що довільно трактуючи норми Законів, посадові особи податкової інспекції, протиправно включили до акту перевірки недостовірну інформацію, що порушує його права, так як вона є підставою для застосування фінансових санкцій. З приводу цього просить визнати дії посадових осіб неправомірними.

Представник позивача позовні вимоги підтримав за підставами, вказаними у адміністративному позові.

Відповідач позов не визнав, вважав позов таким, що не підлягає задоволенню.

Суд встановив:

Посадовими особами державної податкової інспекції м. Херсона з 27.06.2008 р. по 01.08.2008 р. була проведена виїзна планова перевірка ТОВ «Крес Автогруп», на підставі якої складено акт № 744/23-5/32479587 від 11.08.2008 р. В акті перевіряючими зроблено висновки про нікчемність Додаткової угоди №1 від 26.12.2007 р. до Дилерського договору від 03.01.2007 р., укладеного між ТОВ «Херсонський автоскладальний завод «Анто-Рус» і ТОВ «Підприємство «Автопром», та з приводу цього зафіксовано завищення ТОВ «Крес Автогруп» (ТОВ «Підприємство «Автопром») валових витрат на загальну суму 6 103 250 грн. та неправомірне віднесення до податкового кредиту ПДВ у сумі 1 220 650 грн.

Вивчивши обставини справи, суд вважає, що позов позивача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства товариством з обмеженою відповідальністю “Крес Автогруп” (Далі – Позивач) за період з 01.04.07 по 31.03.08 проводилась на підставі направлення від 27.06.08 № 1127/23-5 та направлення від 24.07.08 № 1263/23-5, виданих ДПІ у м. Херсоні, ОСОБА_2 головним державним податковим ревізор-інспектором відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні інспектором податкової служби 1 рангу; ОСОБА_1 головним державним податковим ревізор-інспектором відділу супроводження податкового аудиту великих платників податків управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні радником податкової служби ІІ рангу; ОСОБА_3 головним державним податковим ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у м. Херсоні, радником податкової служби ІІІ рангу; на підставі п.1 ст. 11’ Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” (далі – Закон № 509) та, відповідно до плану–графіка проведення документальних перевірок суб’єктів господарювання, а також відповідно до затвердженого плану перевірки.

Пунктом 1 статті 10 Закону України Закону № 509 за державними податковими інспекціями в містах без районного поділу закріплено функцію здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів). ДПІ у м. Херсоні, службовими особами якої є Відповідачі, за своєю адміністративно – територіальною структурою відноситься до суб’єктів, яким така функція надана. З іншого боку, Позивач, ТОВ „Крес Автогруп”, є платником податків, зареєстрованим саме в ДПІ у м. Херсоні, а отже, обидва з наведених суб’єктів, Позивач при сплаті податків, а ДПІ у м. Херсоні при контролі за повнотою сплати таких податків та контролю за своєчасністю їх сплати, керуються такою статтею.

Так, на виконання такої функції органам державної податкової служби надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі). Таке право закріплено у статті 11 Закону № 509 наряду з іншими правами органів державної податкової служби.

У статтях 11 – 1, 11 – 2 Закону № 509 висовується ряд застережень, дотримання яких є необхідним для законності та легітимності перевірки, зокрема, основними вимогами в таких статтях є наступне.

Плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Позивача сповіщено про проведення планової виїзної перевірки повідомленням від 20.05.08 за № 109/23-1, яке отримано головним бухгалтером ТОВ “Крес Автогруп” 10.06.08 .

За статтею 11 – 2 Закону № 509, - посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Згідно направлення за № 1127/23 – 5 від 27.06.2008р., підписаного начальником ДПІ у м. Херсоні, ОСОБА_4 , та скріпленого печаткою ДПІ у м. Херсоні, ДПІ у м. Херсоні повідомила Позивача про проведення в нього планової документальної перевірки з 27.06.2008р. по 24.07.2008р. зі вказівкою на склад службових осіб, які проводитимуть перевірку. 27.06.2008р. головний бухгалтер Позивача, ОСОБА_5 , отримав таке направлення, згідно розписки за № 1127/23-5. Наказом ДПІ у м. Херсоні від 22.07.2008р. за № 532 продовжено термін проведення планової виїзної перевірки Позивача терміном на 6 робочих днів, про що Позивачу надано направлення від 24.07.2008р. за № 1263/23-5, згідно розписки за № 1263/23-5 від 24.07.2008р., на якої знаходиться підпис головного бухгалтера, ОСОБА_5 Термін проведення перевірки з 25.07.2008р. по 01.08.2008р.

Перевірку проведено з відома генерального директора ТОВ “Крес Автогруп” ОСОБА_7 та в присутності головного бухгалтера ОСОБА_5 .

У журналі реєстрації перевірок суб’єкта господарювання вчинено запис від 27.06.2008 р. за №№ 12, 13, від 15.07.08 № 14.

Перевірка проводилась з 27.06.08 по 01.08.08.

Відповідно до Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), затвердженого Постановою КМУ від 21.05.2005р. № 619 та зареєстрованого в Мінюсті, за результатами проведення перевірок службові особи кожного контролюючого органу складають акт.

Завданням адміністративного судочинства у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, згідно частини 3 статті 2 КАС України, - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; - обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); - своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши матеріали справи та встановивши фактичні обставини справи з посиланням на юридичні норми, наведені вище, суд дійшов висновку щодо законності дій Відповідачів при проведенні перевірки Позивача, оскільки посадові особи діяли на підставі статті 11 Закону №509 у спосіб, передбачений статтями 11, 11-1, 11-2 Закону №509 на виконання делегованих повноважень, наданих статтею 10 такого Закону, а отже, Відповідачами дотримані приписи статей 11, 11-1, 11-2 Закону №509, відтак, позовні вимоги щодо визнання дій Відповідачів незаконними задоволенню не підлягають. Перевірка проведена у строк, передбачений Законом №509 для проведення планових виїзних документальних перевірок.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін щодо інших позовних вимог ТОВ „Крес Автогруп” (далі – Позивач), суд вважає їх обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, зважаючи на наступне.

В результаті проведення виїзної планової перевірки Позивача у справі Відповідачами складено акт Про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Крес Автогруп” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. від 11.08.08р. за № 2349/23-5/32479587 . Так, в розділі 4 вказаного акту (сторінка 32) викладені висновки щодо порушення Позивачем податкового та валютного законодавства, які допущені за перевіряємий період. Фактичні обставини та юридичне обґрунтування таких порушень наводиться у відповідних розділах акту, таких як : - підпункт 3.1.2 пункту 3.1 розділу 3, підпункт 3.1.4 пункту 3.1 розділу 3; - підпункт 3.1.5 пункту 3.1 розділу 3. Позивачем в пункті 4 позовних вимог адміністративного позову ставиться прохання щодо скасування дії акту, складеного Відповідачами, в частині визначення нікчемності додаткової угоди від 26.12.07 за № 1 до договору на дилерське обслуговування від 03.01.07 б/н, укладеного між ТОВ „Підприємство „Автопром” ( ТОВ ”Крес Автогруп” ) та ТОВ «АЗ «Анто - Рус» (м. Херсон, код 31048021 ).

Наведений пункт позовних вимог кореспондується у висновки, викладені у зазначених вище підпунктах акту перевірки, а саме, - підпунктів 3.1.2 (юридичне, економічне та фактичне обгрунтування не підтвердження формування „валових витрат”); - 3.1.5 (обгрунтування порушення Позивачем Закону України „Про податок на додану вартість”); - підпункт 3.1.4 (обгрунтування порушення Позивачем вимог визначення валового доходу), які потягли за собою висновок про порушення підприємством норм податкового та валютного законодавства. Як наслідок, такі порушення підсумовані у пунктах 1, 2 розділу 4 акту перевірки Позивача, дію якого Позивач просить скасувати у відповідній частині.

Відповідачі, скориставшись наданим їм правом заперечують проти адміністративного позову, зокрема, серед іншого зазначають, що вказаний акт перевірки Позивача не є рішенням суб’єкта владних повноважень, відповідно, не може бути предметом позовних вимог. Заперечення Відповідачів, після повної оцінки викладеного, судом не сприймаються, з огляду на наступне.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005р. за № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005р. за № 925/11205, затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового валютного та іншого законодавства (далі – Порядок), згідно якого і оформлено Акт, частина якого є предметом адміністративного позову. Пунктом 1.3 такого порядку визначено, що за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка. Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

З наведеного суд дійшов висновку, що при наявності складеного акту перевірки, як службового документа, у суб’єктів, які його склали (відповідачі у справі) та у суб’єкта по відношенню до якого його склали, а також у інших зацікавлених осіб, виникає певний взаємопов’язаний системний комплекс прав та обов’язків.

Згідно пункту 4.1 Порядку, - податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Отже, у керівника податкового органу з’являється обов’язок застосувати до певного суб’єкта, у відношенні якого складено акт перевірки, певні фінансові санкції, надати відповідь на заперечення (у випадку їх наявності) до акту перевірки, а у суб’єкта щодо якого такий акт складено з’являється право надати заперечення на такий акт в строк, передбачений Порядком, право відмови від підписання такого акту (тощо). Дія акту перевірки полягає у його реалізації (складанні, підписанні, реєстрації) наслідком якої є притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності за те чи інше порушення зафіксоване таким актом.

Згідно імперативних приписів статті 2 КАС України, за правилами якого провадиться судочинство у даній справі, - завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, якщо Відповідачі у справі – службові особи органу державної влади, допустили порушення прав Позивача, неправильно оцінивши та кваліфікувавши певні обставини, як порушення Позивачем податкового законодавства, що зафіксовано у відповідному акті, то лише на підставі реалізації дії такого акту Позивач притягується до фінансової відповідальності, а отже, суд змушений захистити (відновити) законне порушене право, скасувавши дію такого акту, тобто, зупинивши його реалізацію, як підставу притягнення Позивача до відповідальності. Дія Акту перевірки проявляється у вигляді прийняття податкового повідомлення – рішення, яке, вже як індивідуальна санкція, застосовується до Позивача. Відсутність складеного та зареєстрованого акту перевірки не дає можливості притягти Позивача до фінансової відповідальності.

З наведеного суд дійшов висновку, що вказаний акт є носієм певної інформації про порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, а реалізація такого документу призведе до застосування окремих індивідуально - визначених санкцій до Позивача зі сторони ДПІ у м. Херсоні.

Позивач правомірно вважає, що фактичні обставини, які на думку Відповідачів, свідчать про порушення Позивачем вимог наведених комплексних галузей законодавства не є порушеннями, а отже, оскаржуємий Акт не підлягає реалізації.

Вимоги Позивача щодо скасування дії акту перевірки в окремій частині цілком правомірні та фактично зводяться до визнання судом певних обставин такими, що не є порушеннями податкового та валютного законодавства. Суд може визнати обставини або окремі дії Позивача такими, що не є порушенням податкового та валютного законодавства, але в межах адміністративного позову та заявлених позовних вимог шляхом скасування дії акту перевірки в окремій частині. Суд, скасовуючи дію Акту перевірки Позивача, попереджує настання негативних наслідків для Позивача у вигляді застосування до нього фінансової санкції, так і для Відповідачів, запобігаючи реалізації ними, так і іншими зацікавленими особами, своїх службових обов’язків у вигляді реєстрації такого акту, складанні та винесенні податкових повідомлень – рішень, в частині такого акту перевірки, дію яких (частин) Позивач просить скасувати.

Окрім того, згідно частини 2 статті 124 Конституції України, - юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судом встановлено, що оскаржуємий Акт перевірки має свою спеціальну юридичну дію, пов’язану з результатом його реалізації, а отже, Позивач правомірно просить суд скасувати таку юридичну дію Акту.

Щодо викладених в Акті обставин, то суд вважає, що вказані обставини не є порушенням Позивачем окремих норм законодавства та не можуть породжувати чи зумовлювати необхідність застосування до Позивача окремих санкцій, з огляду на окреслене нижче.

Між Позивачем та ТОВ „АЗ”АнтоРус” 03.01.207р. укладено договір на дилерське обслуговування б/н. За вказаним договором ТОВ «АЗ»АнтоРус» виступає виробником, а ТОВ „Підприємство „Автопром” ( ТОВ ”Крес Автогруп” ) виступає дилером (продавцем), наданої від ТОВ „АЗ”АнтоРус” продукції. Згідно підпункту 1.1 наведеного договору, ТОВ «АЗ «Анто - Рус» (виробник) передає, а ТОВ „Підприємство „Автопром” ( ТОВ ”Крес Автогруп” ) – дилер (продавець), приймає у власність товар для його реалізації на території України від свого імені.

Додаткова угода за № 1 від 26.12.2007р. до договору на дилерське обслуговування від 03.01.2007р. б/н підписано обома сторонами від ТОВ „АЗ „Анто – Рус” в особі генерального директора ОСОБА_6 , від - ТОВ „Підприємство „Автопром” (ТОВ „Крес-Автогруп”) в особі генерального директора ОСОБА_6

З викладених обставин Відповідачі дійшли помилкового висновку, що при укладанні такого правочину Позивачем порушено пункт 2 статті 203 Цивільного кодексу України (далі – ЦК), оскільки договір укладено з порушенням стороною меж її цивільної дієздатності, а отже, вказаний договір є недійсним за законом та таким, що не створює певних юридичних наслідків для Позивача, що, в свою чергу, не надає йому права відносити зобов’язання за цим договором до складу валових витрат та визначати об’єкт оподаткування з урахуванням такого складу валових витрат. Вказані обставини не відповідають дійсності, а висновки Відповідачів є хибними, відтак, такі обставини (дії Позивача) не є порушенням норм податкового законодавства, оскільки, договір є дійсним, зважаючи на таке.

За змістом частини 3 статті 237 ЦК, - п редставництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно частини 1 статті 239 ЦК, - правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.

За приписами частини 3 статті 238 ЦК, - представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

За змістом частин 1,2 статті 243 ЦК, - комерційним представником є особа, яка постійно та самостійно виступає представником підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності. Комерційне представництво одночасно кількох сторін правочину допускається за згодою цих сторін та в інших випадках, встановлених законом. У відповідності до наведеного та наданих сторонами документів, які досліджені в судовому засіданні, суд дійшов висновку про фактичну наявність в діях ОСОБА_6 ознак комерційного представництва, що підтверджується наступним.

ОСОБА_6 , згідно протоколу загальних зборів засновників:

• від 01.03.07 № 01-03/07 є генеральним директором ТОВ „АЗ „Анто Рус”;

• від 08.04.06 № 08/04-06 є генеральним директором (ТОВ „Підприємство „Автопром”) ТОВ „Крес Автогруп”;

За приписами пункту 5 статті 65 Господарського кодексу України (далі – ГК), - керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами. Таким чином, ОСОБА_6 , перебуваючи на посаді генерального директора Позивача та його контрагента за договором постійно та самостійно виступає представником підприємств, які очолює, при укладенні ними договорів у сфері підприємницької діяльності, за що, згідно до наданих документів ОСОБА_6 отримує щомісячну винагороду у вигляді заробітної платні. Крім того, за нормами Кодексу законів про працю України відсутні будь – які обмеження чи застереження щодо перебування особи одночасно керівником декількох підприємств, якщо власники (працедавці за КЗпПУ) згодні. Так, у адміністративно – трудових або установчих чи реєстраційних документах ТОВ „АЗ”АнтоРус”, як і ТОВ „Крес Автогруп”, відсутні будь – які обмеження чи інші негативні явища щодо перебування ОСОБА_6 генеральним директором обох юридичних осіб одночасно. Відсутність застережень в КЗпПУ щодо перебування однієї особи керівником декількох підприємств знаходить своє відображення у вже наведеній вище статті ЦК, - статті 243, а отже, ОСОБА_6 правомірно є фактично комерційним представником одночасно обох згаданих вище суб’єктів господарювання. Крім того, представництво ОСОБА_6 Позивача та ТОВ „АЗ” АнтоРус” виникло на підставі п. 5 статті 65 ГК, тобто, ОСОБА_6 є представником сторін правочину за законом. Встановивши такі обставини, суд приходить до висновку, що у відповідності до положень статті 627 ЦК, якою визначено, що відповідно до цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, з чого вбачається, що додаткова угода від 26.12.07 № 1 до договору про дилерське обслуговування від 03.01.2007р. б/н, що додатково підтверджується наступним.

Частина 1 статті 202 ЦК обумовлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Таким чином, особи, Позивач та ТОВ „Підприємство”Автопром” своїми діями набули для себе прав та обов’язків уклавши договір про дилерське обслуговування та додаткову угоду до такого договору. Сторонами за таким правочином є юридичні особи, які набувають для себе прав та обов’язків через свої органи або посадових осіб, уповноважених на те у встановленому законом порядку. Обидві із сторін добровільно прийняли на себе права і обов’язки за наведеними вище правочинами.

«Факт реального виконання договору та додаткової угоди підтверджується відповідними видатковими накладними: № РН-0000154 від 04.01.2008 р., № РН-0000139 від 18.01.2008 р., № РН-0000089 від 21.01.2008 р., № РН-0000068 від 23.01.2008 р., № РН-0000090 від 28.01.2008 р., № РН-0000196 від 01.02.2008 р., № РН-0000456 від 02.02.2008 р., № РН-0000185 від 04.02.2008 р., № РН-0000239 від 25.02.2008 р., № РН-0000458 від 03.03.2008 р., № РН-0000457 від 28.03.2008 р.» та актами приймання – передачі, дослідженими в судовому засіданні. Отже, сторони визнають зобов’язання один перед одним та не здійснюють будь – яких дій, спрямованих на розірвання або не визнання правочину, хоча таке право їм надано нормами ЦК, що свідчить про згоду таких сторін на те, що ОСОБА_6 є комерційним представником одночасно обох сторін за правочином, як цього вимагає стаття 243 ЦК.

За імперативними приписами частини 1 статті 229 ЦК передбачено, що, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. В наявності Відповідачів відсутнє судове рішення про визнання договору недійсним. Отже, ОСОБА_6 , представник одночасно обох юридичних осіб – сторін угоди, навіть при перевищенні свого права на укладання правочину від імені обох сторін та скоєні цим самим охарактеризованої вище статтею 229 ЦК помилки, не спричинив цим самим нікчемність укладеного договору.

Суд дійшов висновку про безпідставність доводів Відповідачів щодо нікчемності додаткової угоди від 26.12.2007р.за № 1 до договору про дилерське обслуговування від 03.01.2007р. б/н , укладеному між Позивачем та ТОВ „АЗ”АнтоРус”, зважаючи на викладене вище. Таким чином, обставини, викладені в акті Про результати виїзної планової перевірки ТОВ „Крес Автогруп” з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007р. по 31.03.2008р. від 11.08.08р. за № 2349/23-5/32479587 , зокрема, в підпункті 3.1.2 (юридичне, економічне та фактичне обгрунтування не підтвердження формування „валових витрат”); - 3.1.5 (обгрунтування порушення Позивачем Закону України „Про податок на додану вартість”), не є порушенням Позивачем норм Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” та Закону України „Про податок на додану вартість”. Тобто, Позивачем на підставі укладеного правочину цілком правомірно сформовано склад валових витрат та податкового кредиту. Для захисту законних інтересів Позивача у справі суд вирішує скасувати дію вказаного Акту перевірки в частині визнання нікчемної додаткової угоди від 26.12.2007р. за № 1 до Договору про дилерське обслуговування від 03.01.2007р. б/н та зобов’язує Відповідачів, як і інших уповноважених на це законом службових осіб, не застосовувати до Позивача будь – яких санкцій за наслідком визнання додаткової угоди від 26.12.2007р. за № 1 до договору про дилерське обслуговування від 03.01.2007р. нікчемною (недійсним за законом), оскільки така додаткова угода є дійсною та цілком відповідає вимогам статті 203 ЦК.

За пунктом 1 частини 2 статті 162 КАС України встановлено, що, задовольняючи позов, суд виносить постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення. Окрім цього, згідно частини 2 пункту 8 частини 2 статті 162 КАС України, - суд, при задоволенні позову, уповноважений прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Керуючись ст.ст.2,4,8,71, Кодексу адміністративного судочинства України, ст.234 Цивільного Кодексу України, ст.1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», відповідно, п.23 ст.1 Митного кодексу України, ст..ст.10,111,112 Закону України „Про державну податкову службу в Україні”, суд –

п о с т а н о в и в :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати недійсним Акт перевірки № 744/23-5/32479587 від 11.08.2008 р. в частині положень що випливають із висновку перевіряючих щодо нікчемності Додаткової угоди №1 від 26.12.2007 р. до Дилерського договору від 03.01.2007 р., укладеного між ТОВ «Херсонський автоскладальний завод «Анто-Рус» і ТОВ «Підприємство «Автопром», викладених у Розділі 3 «Перевірка правильності ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), неподаткових доходів встановлених законодавством, а також дотримання вимог валютного та іншого законодавства» та в Розділі 4 «Висновки» (пункти: 1, 2) акту перевірки № 744/23-5/32479587 від 11.08.2008 р.

У задоволенні позовних вимог щодо визнання дій посадових осіб ДПІ м.Херсона неправомірними відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги або заяви про апеляційне оскарження з подальшим поданням апеляційної скарги протягом 20 днів через Дніпровський районний суд м.Херсона, з подачею копії апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.І.Стамбула