Постанова № 31206308, 15.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2013 року № 810/661/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

від відповідача: Мороз В.М.,

за результатами розгляду адміністративної справи

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1доЯготинської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області

проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 17.01.2013 № 0000021700, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 371961, 95 грн. (за основним платежем - 247974,63 грн. та за штрафними санкціями - 123987,32 грн.).

У ході судового розгляду справи позивачем уточнено позовні вимоги шляхом відмови у частині позовних вимог щодо заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3333,33 грн. за травень 2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковим органом зроблено помилковий висновок про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами угод і неправомірно нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, надано заперечення суду у письмовій формі. В обґрунтування заперечень відповідачем зауважено, що контрагенти позивача, зокрема, ТОВ «Бізнес-столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення» здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по поставці товарів, робіт та послуг, тому правочини, укладені між позивачем та вказаними контрагентами, є нікчемними і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Водночас, відповідачем зауважено, що ФОП ОСОБА_1 частково не надав до перевірки податкові накладні, що слугували підставою для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту. Вказані порушення призвели до безпідставного формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, посадовими особами Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правомірності визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту у деклараціях з ПДВ за період з 01.08.2011 по 30.06.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 26.12.2012 № 780/1700/НОМЕР_2 (надалі - Акт перевірки).

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, статті 193 Податкового кодексу України, що виявилось у заниженні податкового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 3333,33 грн. за травень 2012 року. Проте, позивачем даний факт не оскаржується.

Водночас перевіряючими також встановлено порушення позивачем положень пунктів 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 201.6 та 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 244641,30 грн., у тому числі: за серпень 2011 року на суму 4098,24 грн., за вересень 2011 року на суму 15666,67 грн., за листопад 2011 року на суму 16254,00 грн., за грудень 2011 року на суму 33208,30 грн., за лютий 2012 року на суму 18521,00 грн., за березень 2012 року на суму 10726,42 грн., за квітень 2012 року на суму 50500,00 грн., за травень 2012 року на суму 59166,67 грн., за червень 2012 року на суму 36500,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується, зокрема, на встановлених у ході перевірки позивача розбіжностях між сумою задекларованого позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та сумами податкового зобов'язання, що задекларовано контрагентами позивача.

Окрім того, перевіряючими, під час аналізу господарських операцій позивача та його контрагентів, взято до уваги висновки матеріалів податкових перевірок таких контрагентів, а саме:

- акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 12.11.2012 № 922/3-22-80-33461895 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Бізнес-столиця» з питань правильності та своєчасної сплати податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ «ТД ОСА» за лютий 2012 року;

- акту перевірки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 01.08.2012 № 501/3-22-30-36557181 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Київжитлоспецсервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 11.08.2009 по 30.06.2012;

- акту перевірки ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13.08.2012 № 723/22-817-38077106 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Європейські ділові рішення» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за березень та квітень 2012 року.

Так, як то вбачається зі змісту вказаних актів перевірок, податковими органами зроблено висновок про неможливість фактичного здійснення ТОВ «Бізнес-столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення» господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, чим встановлено порушення статей 203, 207, 215, 228 Цивільного кодексу України у частині недодержання їх вимог в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Поряд із цим, податковий орган дійшов висновку про відсутність у контрагентів позивача об'єктів оподаткування податком на додану вартість, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України.

За висновками перевіряючих, контрагенти позивача здійснювали діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, а тому діяльність таких підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ним угод, як із постачальниками, так і з покупцями. Відтак, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

Також, як вбачається зі змісту акту перевірки, перевіряючими вказано на ненадання позивачем до перевірки жодних первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних щодо взаємовідносин із ТОВ «Лукойл», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Солстрой», ТОВ «Укрнафта» та ТОВ «Будівельна компанія «Гранд-Тектоніка», що також призвело до встановлення безпідставного формування позивачем податкового кредиту по ПДВ за господарськими операціями із зазначеними підприємствами.

Не погоджуючись із висновками акту перевірки, позивачем надано відповідачеві заперечення на акт перевірки та додаткові документи на підтвердження правомірності формування ним податкового кредиту за перевіряємий період, за результатами розгляду яких відповідачем заперечення позивача залишено без задоволення, а акт перевірки - без змін, про що позивача повідомлено листом від 17.01.2013 № 10/10/17-008/1.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.01.2013 № 0000021700, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 371961, 95 грн. (за основним платежем - 247974,63 грн. та за штрафними санкціями - 123987,32 грн.).

В той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення у частині визначення грошового зобов'язання з податку додану вартість у розмірі 244641,30 грн. таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до Порядку заповнення податкової накладної, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Із системного аналізу положень статей 198-201 Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

Відтак, відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків валових витрат та податкового кредиту, оскільки господарська операція має бути фактично здійснена, а первинні документи мають відображати її реальність, що і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суд звертає увагу, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Відтак, факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи судом під час розгляду справи витребувано від позивача докази на підтвердження факту поставки послуг за спірними угодами Із наданих позивачем документів вбачається таке.

Щодо взаємовідносин із ПП «Київжитлоспецсервіс».

Судом встановлено, що між позивачем та ПП «Київжитлоспецсервіс» укладено договір підряду без дати та номеру (а.с.87-88 Том І).

За умовами договору підрядник (ФОП ОСОБА_1) доручає, а субпідрядник (ПП «Київжитлоспецсервіс») зобов'язується виконати роботи: по улаштуванню зовнішніх та внутрішніх стін з пеноблоків та кератерму, за ціною 295,00 грн. за 1 м3; улаштуванню стін з керамічної цегли, за ціною 295,00 грн. за 1 м3; улаштуванню перегородок з цегли та пеноблоків, за ціною 60,00 грн. за 1 м2., на будівництві житлового будинку по вул. Звіринецькій в Печерському районі, м. Київ.

Факт отримання виконаних робіт підтверджується довідками форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та довідкою форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (пункт 5.1 договору підряду).

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та ПП «Київжитлоспецсервіс» підписано акти КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт, а саме: за березень 2012 року (а.с.91-92 Том І), за квітень 2012 року (а.с.95-96 Том І), за травень 2012 року (а.с.101-102 Том І), за червень 2012 року (а.с.105-106 Том І) , за червень 2012 року (а.с.109-110 Том І).

Також, між позивачем та ПП «Київжитлоспецсервіс» підписано довідки КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт , а саме: за березень 2012 року на суму 158000,00 грн. (а.с.90 Том І), за квітень 2012 року на суму 147000,00 грн. (а.с.94 Том І), за травень 2012 року на суму 160000,00 грн. (а.с.100 Том І), за червень 2012 року на суму 57000,00 грн. (а.с.104 Том І) , за червень 2012 року на суму 54000,00 грн. (а.с.108 Том І).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що ПП «Київжитлоспецсервіс» виконувалися будівельні роботи по муруванню зовнішніх та внутрішніх стін на об'єкті: житловий будинок по вул. Звіринецька, 47, м. Київ.

Поряд із цим, ПП «Київжитлоспецсервіс» виписало на адресу позивача податкові накладні, а саме:

від 30.03.2012 № 3 на загальну суму 158000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26333, 33 грн.) (а.с.89 Том І);

від 30.04.2012 № 3 на загальну суму 147000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24500,00 грн.) (а.с.93 Том І);

від 31.05.2012 № 250 на загальну суму 54000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.) (а.с.97 Том І);

від 31.05.2012 № 251 на загальну суму 57000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн.) (а.с.98 Том І);

від 31.05.2012 № 252 на загальну суму 49000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8166,67 грн.) (а.с.99 Том І);

від 29.06.2012 № 258 на загальну суму 57000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9500,00 грн.) (а.с.103 Том І); від 29.06.2012 № 257 на загальну суму 54000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.) (а.с.104 Том І).

Як то встановлено судом та не заперечувалось сторонами, загальна вартість послуг, наданих позивачеві ПП «Київжитлоспецсервіс» у березні - червні 2012 року, становить - 576000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 96000,00 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.111-113 Том І).

Судом встановлено, що за даними перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені у відповідних податкових деклараціях по податку на додану вартість на загальну суму 96000,00 грн.

Водночас, попереднім актом перевірки від 21.11.2012 № 641/1700/НОМЕР_2 з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення» за березень 2012 року, податковим органом вже було встановлено завищення позивачем податкового кредиту за березень 2012 року у розмірі 26333,33 грн. по операціям із ПП «Київжитлоспецсервіс». Відтак, відповідачем у ході даної перевірки позивача встановлено завищення позивачем податкового кредиту за квітень - травень 2012 року у розмірі 69666,67 грн. (96000,00 грн.-26333,33грн.) по операціям із ПП «Київжитлоспецсервіс».

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Бізнес-столиця».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Бізнес-столиця» укладено договори підряду від 01.08.2011 (а.с.48-49 Том І) та від 15.10.2011(а.с.62-63 Том І).

За умовами договору підрядник (ФОП ОСОБА_1) доручає, а субпідрядник (ТОВ «Бізнес-столиця») зобов'язується виконати роботи: по улаштуванню зовнішніх та внутрішніх стін з пеноблоків та кератерму, за ціною 295,00 грн. за 1 м3; улаштуванню стін з керамічної цегли, за ціною 295,00 грн. за 1 м3; улаштуванню перегородок з цегли та пеноблоків, за ціною 60,00 грн. за 1 м2. на будівництві житлового будинку по вул. Білецькій в Подільському районі м. Київ.

Факт отримання виконаних робіт підтверджується довідками форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та довідкою форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (пункт 5.1 договору підряду).

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та ТОВ «Бізнес-столиця» підписано акти КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт, а саме: за вересень 2011 року (а.с.52-53 Том І), за листопад 2011 року (а.с.56-57 Том І), за грудень 2011 року (а.с.60-61 Том І), за лютий 2012 року (а.с.66-67 Том І) , за лютий 2012 року (а.с.70-71 Том І), за березень 2012 року (а.с.74-75 Том І).

Також, між позивачем та ТОВ «Бізнес-столиця» підписано довідки КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт , а саме: за вересень 2011 року на суму 94000,00 грн. (а.с.51Том І), за листопад 2011 року на суму 90000,00 грн. (а.с.55 Том І), за грудень 2011 року на суму 195000,00 грн. (а.с.59 Том І), за лютий 2012 року на суму 48000,00 грн. (а.с.65 Том І) , за лютий 2012 року на суму 60000,00 грн. (а.с.69 Том І), за березень 2012 року на суму 48000,00 грн. (а.с.73 Том І).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що ТОВ «Бізнес-столиця» виконувалися будівельні роботи по муруванню зовнішніх та внутрішніх стін на об'єктах: житловий будинок по вул. Звіринецька, 47, м. Київ та по вул. Білецькій в Подільському районі м. Київ.

Поряд із цим, ТОВ «Бізнес-столиця» виписало на адресу позивача податкові накладні, а саме:

від 30.09.2011 № 22 на загальну суму 94000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15666,67 грн.) (а.с.50 Том І);

від 30.11.2011 № 22 на загальну суму 90000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15000,00 грн.) (а.с.54 Том І);

від 30.12.2011 № 2 на загальну суму 195000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32500,00 грн.) (а.с.58 Том І);

від 02.02.2012 № 9 на загальну суму 48000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.) (а.с.64 Том І);

від 08.02.2012 № 16 на загальну суму 60000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 10000,00 грн.) (а.с.68 Том І);

від 13.03.2012 № 13 на загальну суму 48000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8000,00 грн.) (а.с.72 Том І).

Як то встановлено судом та не заперечувалось сторонами, загальна вартість послуг наданих позивачеві ТОВ «Бізнес-столиця» за період з вересня 2011 року по березень 2012 року становить - 535000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 89166,67 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.79-86 Том І).

Судом встановлено, що за даними перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені у відповідній податковій декларації по податку на додану вартість на загальну суму 89166,67 грн. Відповідачем у ході даної перевірки позивача встановлено завищення позивачем податкового кредиту з вересня 2011 року по березень 2012 року у розмірі 89166,67 грн. по операціям із ТОВ «Бізнес-столиця».

Щодо взаємовідносин із ТОВ «Європейські ділові рішення».

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Європейські ділові рішення» укладено договір підряду без дати та номеру (а.с.114-115 Том І).

За умовами договору підрядник (ФОП ОСОБА_1) доручає, а субпідрядник (ТОВ «Європейські ділові рішення») зобов'язується виконати роботи: по улаштуванню зовнішніх та внутрішніх стін з пеноблоків та кератерму, за ціною 295,00 грн. за 1 м3; улаштуванню стін з керамічної цегли, за ціною 295,00 грн. за 1 м3; улаштуванню перегородок з цегли та пеноблоків, за ціною 60,00 грн. за 1 м2., на будівництві житлового будинку по вул. Звіринецькій в Печерському районі м. Київ.

Факт отримання виконаних робіт підтверджується довідками форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт" та довідкою форми № КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати" (пункт 5.1 договору підряду).

На підтвердження факту виконання робіт між позивачем та ТОВ «Європейські ділові рішення» підписано акти КБ-2в приймання виконаних підрядних робіт, а саме: за березень 2012 року (а.с.117-118 Том І), за квітень 2012 року (а.с.122-123 Том І), за травень 2012 року (а.с.129-130 Том І), за червень 2012 року (а.с.133-134 Том І) , за червень 2012 року (а.с.137-138 Том І).

Також, між позивачем та ТОВ «Європейські ділові рішення» підписано довідки КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт , а саме: за березень 2012 року на суму 150000,00 грн. (а.с.116 Том І), за квітень 2012 року на суму 156000,00 грн. (а.с.121 Том І), за травень 2012 року на суму 195000,00 грн. (а.с.128 Том І), за червень 2012 року на суму 54000,00 грн. (а.с.132 Том І) , за червень 2012 року на суму 54000,00 грн. (а.с.136 Том І).

Зі змісту вказаних документів вбачається, що ТОВ «Європейські ділові рішення» виконувалися будівельні роботи по муруванню зовнішніх та внутрішніх стін на об'єкті: житловий будинок по вул. Звіринецька, 47, м. Київ.

Поряд із цим, ТОВ «Європейські ділові рішення» виписало на адресу позивача податкові накладні, а саме:

від 30.03.2012 № 3 на загальну суму 150000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 25000,00 грн.) (а.с.119 Том І);

від 30.04.2012 № 3 на загальну суму 156000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 26000,00 грн.) (а.с.120 Том І);

від 31.05.2012 № 255 на загальну суму 40000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 6666,67 грн.) (а.с.124 Том І);

від 31.05.2012 № 254 на загальну суму 47000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 7833,33 грн.) (а.с.125 Том І);

від 31.05.2012 № 256 на загальну суму 54000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.) (а.с.126 Том І);

від 31.05.2012 № 253 на загальну суму 54000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.) (а.с.127 Том І);

від 29.06.2012 № 260 на загальну суму 54000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.) (а.с.131 Том І); від 29.06.2012 № 259 на загальну суму 54000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9000,00 грн.) (а.с.135 Том І).

Як то встановлено судом та не заперечувалось сторонами, загальна вартість послуг, наданих позивачеві ТОВ «Європейські ділові рішення» у березні - червні 2012 року, становить - 609000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 101500,00 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.139-142 Том І).

Судом встановлено, що за даними перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені у відповідних податкових деклараціях по податку на додану вартість на загальну суму 101500,00 грн.

Водночас, попереднім актом перевірки від 21.11.2012 № 641/1700/НОМЕР_2 з питань дотримання позивачем вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення» за березень 2012 року, податковим органом вже було встановлено завищення позивачем податкового кредиту за березень 2012 року у розмірі 25000,00 грн. по операціям із ТОВ «Європейські ділові рішення». Відтак, відповідачем у ході даної перевірки позивача встановлено завищення позивачем податкового кредиту за квітень - травень 2012 року у розмірі 76500,00 грн. (101500,00 грн.-25000,00 грн.) по операціям із ТОВ «Європейські ділові рішення».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

Як то встановлено судом, між позивачем та ТОВ «Бізнес-столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» і ТОВ «Європейські ділові рішення» було укладено договори підряду, предметом яких є виконання будівельно-монтажних робіт.

Загальні вимоги щодо договорів будівельного підряду закріплено, зокрема, у Цивільному кодексі України.

Так, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів визначено Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень Цивільного кодексу України та затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 (надалі-Загальні вимоги).

Відповідно до пункту 2 Загальних умов, умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду у будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

Пунктом 3 Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

Водночас, пунктом 5 Загальних умов визначено істотні умови договору підряду, а саме: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

Досліджуючи надані позивачем договори підряду суд звертає увагу на той факт, що всі договори складено за однаковою формою з таких розділів: предмет договору, характер робіт, що виконуються підрядником, строки виконання робіт, ціна договору, розрахунки та платежі, відповідальність сторін, інші умови.

З огляду на зміст договорів підряду, наявних у матеріалах справи, вбачається, що вони суттєво відрізняються від типового договору підряду та не містять обов'язкових істотних умов, зокрема, щодо порядку забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умов страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядку забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядку залучення субпідрядників; вимог до організації робіт; порядку здійснення замовником контролю за якістю ресурсів. Відтак, зміст договорів підряду не відповідає вимогам законодавства.

Поряд із цим суд зауважує, що будь-якої проектно-кошторисної документації, яка конкретизує предмет договорів, позивачем суду не надано. Як і не надано графіку робіт, передбаченого пунктом 3.1 договорів підряду.

Окрім того, судом встановлено, що договори, укладені позивачем із ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення» не містять дати їх складання, а у наявної у матеріалах справи ксерокопії договору підряду від 15.10.2011 (а.с.62-63), укладеного із ТОВ «Бізнес-столиця», міститься запис кульковою ручкою щодо дати його складання.

Суд також зауважує, що вищевказані договори підряду не містять прізвищ та посад осіб, уповноважених на проведення господарської операції і підписання документів, які давали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для визначення обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві за даними журналу обліку виконаних робіт шляхом їх вимірювання та оцінки складається Акт приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою N КБ-2в і Довідка про вартість виконаних підрядних робіт типової форми N КБ-3, які затверджені наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21 червня 2002 року N 237/5. Відображення в бухгалтерському обліку доходу підрядника та витрат забудовника в сумі вартості виконаних робіт здійснюється на підставі акта приймання виконаних робіт.

Судом встановлено, що надані позивачем до матеріалів справи Акти приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою N КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми N КБ-3 заповнені не у відповідності до типових форм. Зокрема, дані документи не містять дати їх складання, а у актах приймання виконаних підрядних робіт за формою N КБ-2в не заповнені графи щодо замовника будівництва, реквізитів договору підряду та реквізитів кошторису.

Окрім того, згідно типової форми Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми N КБ-3, вона підписується також замовником будівництва. Надані позивачем довідки не містять такого підпису.

Між тим, судом також встановлено, що у актах приймання виконаних підрядних робіт за формою N КБ-2в, що підписані між позивачем та ТОВ «Бізнес-столиця» на виконання умов договору підряду від 15.10.2011 за лютий 2012 року (а.с.66-67 Том І), за лютий 2012 року (а.с.70-71 Том І), за березень 2012 року (а.с.74-75 Том І), найменування об'єкта вказано - житловий будинок 47 по вул. Звіринецькій в Печерському районі м. Київ, у той час, як за умовами договору будівельні роботи виконуються на об'єкті по вул. Білецькій в Подільському районі м. Київ.

Відтак, із наданих позивачем документів неможливо встановити та ідентифікувати як періоду виконання зобов'язань, так й робіт, що були виконані та на якому об'єкті.

Як вже зазначалося судом, для надання юридичної сили первинними документам вони повинні бути складені у відповідності до вимог законодавства та містити обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до пункту 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів, зокрема підпису особи, що брала участь у господарській операції.

При цьому, пунктом 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку передбачено, що забороняється приймати до виконання (у тому числі для включення до регістрів бухгалтерського обліку) первинні документи, що суперечать законодавству, зокрема статті 9 зазначеного Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, тобто документами, які містять відомості про господарську операцію і підтверджують її здійснення (фіксують факт здійснення господарської операції) та складаються під час її здійснення, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення). Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції.

Однак, надані позивачем документи, на підтвердження виконання договорів підряду, як і самі договори, не мітять прізвища та посади особи, яка їх виписала, дати складання та не відповідають порядку заповнення типових форм, передбачених законодавством, що є порушенням вимог законодавства, а тому також не можуть бути належним доказом підтвердження товарності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Бізнес-столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» і ТОВ «Європейські ділові рішення».

Суд зауважує, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків на відповідності їх дійсному економічному змісту.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку. Зокрема, якщо наведені у договорах товари (послуги) фактично не поставлялися (не надавалися), то придбання таких товарів (послуг) не відбулося.

Дана позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в листі від 02.06.2011 p. N 742/11/13-11, відповідно до якого витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому необхідною умовою є необхідність перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Як то вбачається з матеріалів справи, зокрема, змісту актів перевірок контрагентів, податковими органами встановлено відсутність у підприємств майна, виробничих потужностей та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій виробничих потужностей та трудових ресурсів, на підтвердження чого відповідачем надано копії податкових декларацій з податку на прибуток ТОВ «Бізнес-столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення». Зміст наданих документів свідчить про невідображення контрагентами позивача показників щодо витрат у вигляді амортизаційних відрахувань та витрат на оплату праці, що підтверджує висновки податкового органу про відсутність у даних підприємств адміністративно-господарських можливостей неможливості для здійснення підприємствами взятих на себе зобов'язань.

Також судом ураховано той факт, що предметом договорів підряду є будівельні роботи, які потребують відповідних дозвільних документів. Проте позивачем не надано суду наявності, зокрема, у ТОВ «Європейські ділові рішення» таких дозволів. При цьому, суд звертає увагу, що за даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Європейські ділові рішення» (а.с.166-167 Том і), у переліку видів діяльності підприємства взагалі не зазначено будь-якої діяльності пов'язаної, із будівництвом.

Ураховуючи правочини, предметом яких є будівельні роботи, беручи до уваги вид діяльності ТОВ «Європейські ділові рішення», у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з даним підприємством не підтверджуються.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що залучення субпідрядних організацій та придбання послуг із монтажно-будівельних робіт здійснювалося позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, з якими позивач мав договірні відносини, зокрема, із ТОВ «Житлобудінвест» та ТОВ «Міськбуд-4». На підтвердження вказаного позивачем надано суду фінансово-господарські документи.

Проте, із наданих позивачем документів, а саме, договорів, податкових накладних, банківських виписок, кошторисів та актів приймання виконаних підрядних робіт форми N КБ-2в та довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми N КБ-3 (а.с.23-176 Том ІІ) не вбачається можливим встановити ті обставини, що виконані позивачем будівельно-монтажні роботи проводилися саме із залученням субпідрядників - ТОВ «Бізнес-столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення».

Тому, надані позивачем документи не можуть слугувати беззаперечними та належними доказами, що свідчать про реальність виконання робіт контрагентами позивача.

Відтак, досліджені докази дають суду підстави стверджувати, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Бізнес-столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» і ТОВ «Європейські ділові рішення» не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, отже здійснені без мети реального настання правових наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Позивачем не надано документів, які б підтверджували присутність посадових осіб в місцях прийому/передачі товарів (робіт, послуг) що ставить під сумнів факт здійснення суб'єктами господарювання задекларованого основного виду діяльності.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним саме по собі не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності .

Наведені обставини та досліджені судом докази в їх сукупності є достатніми для висновку про те, що господарські операції не мали товарного характеру, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договорами, а оформлені лише документально, що в свою чергу призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено витрат на придбання послуг належними первинними документами та їх зв'язку із його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність зняття податковим органом позивачеві податкового кредиту, сформованого за операціями із ТОВ «Бізнес-столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» і ТОВ «Європейські ділові рішення» та донарахування йому грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Поряд із цим перевіряючими вказано на порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, яке виявилось у ненаданні позивачем до перевірки первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних щодо взаємовідносин із ТОВ «Лукойл», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Солстрой», ТОВ «Укрнафта» та ТОВ «Будівельна компанія «Гранд-Тектоніка».

За рахунок операцій з даними підприємствами позивачем сформовано податковий кредит по податку на додану вартість у розмірі 9307,96 грн., а саме:

у серпні 2011 року на суму 4098,24 грн., у тому числі: по операціям із ТОВ «Лукойл» на суму 3010,00 грн., по операціям із ТОВ «Епіцентр К» на суму 866,67 грн., по операціям із ТОВ «Солстрой» на суму 221,57 грн.;

у листопаді 2011 року на суму 1254,00 грн., по операціям із ТОВ «Укрнафта»;

у грудні 2011 року на суму 708, 30 грн., по операціям і ТОВ «Будівельна компанія «Гранд-Тектоніка»;

у лютому 2012 року на суму 521,00 грн., по операціям із ТОВ «Лукойл»;

у березні 2012 року на суму 2726,42 грн., по операціям із невизначеними постачальником (ІПН 321627826546).

За поясненнями позивача, наданими у ході судової розгляду справи, відповідачем не вимагалося від нього надання будь-яких документів щодо взаємовідносин із вказаними контрагентами.

З цього приводу суд звертає увагу на таке.

Статтею 20 Податкового кодексу України передбачено права органів державної податкової служби, до яких відноситься, зокрема, право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.

Судом встановлено, що посадовими особами Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції у Київській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача на підставі пункту 75.1 статті 75 та пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Підстави перевірки позивачем не оскаржуються.

За приписами підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка може проводитись, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Як то вбачається з матеріалів справи, відповідачем сформовано письмовий запит від 04.12.2012 № 682/10/17-008/144 на отримання інформації, який отримано позивачем 04.12.2012 (а.с.220 Том І), що підтверджується його підписом.

Зі змісту вказаного вбачається, що податковим органом витребовувалося у позивача фінансово-господарські документи на підтвердження формування податкового кредиту за період з серпня 2011 року по червень 2012 року. Проте, доказів надання відповідачеві документів позивачем суду не надано.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Згідно пункту 85.4 статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Водночас, згідно з пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень.

За приписами абзацу другого пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення (абзац другий пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Відтак, нормами податкового законодавства надано платнику податків право надавати документи, пов'язані з предметом перевірки, не тільки у ході проведення перевірки, але й у строк до прийняття відповідного податкового повідомлення рішення, зокрема, шляхом надання заперечень на акт перевірки із документами, які визначені в акті перевірки як відсутні.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, ознайомившись зі змістом акту перевірки, скористався таким правом та надав відповідачеві заперечення на акт перевірки та додаткові документи на підтвердження правомірності формування ним податкового кредиту за перевіряє мий період лише по взаємовідносинах із ТОВ «Бізнес-столиця», ПП «Київжитлоспецсервіс» та ТОВ «Європейські ділові рішення».

Абзацом першим пунктом 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Отже, після початку перевірки податковий орган має право вимагати, а платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки, а у випадку, якщо платник податків до закінчення перевірки не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними, а у разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Дана норма права є імперативною та не підлягає розширеному тлумаченню.

Як то встановлено у ході судового розгляду справи, позивачем не надано під час перевірки первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних щодо взаємовідносин із ТОВ «Лукойл», ТОВ «Епіцентр К», ТОВ «Солстрой», ТОВ «Укрнафта» та ТОВ «Будівельна компанія «Гранд-Тектоніка». Доказів на підтвердження протилежного позивачем суду не надано.

Судом неодноразово зобов'язувалось позивача надати суду належні та допустимі докази на підтвердження правомірності формування податкового кредиту у розмірі 9307,96 грн.

Посилання позивача на неможливість надання витребуваних судом доказів з підстав їх надання до планової перевірки, що на даний час проводиться відповідачем, судом до уваги не береться, оскільки, як то вбачається із супровідного листа позивача від 08.04.2013 та повідомлення відповідача від 01.04.2013 (а.с.34, 41-45 Том ІІІ), планова перевірка діяльності позивача проводиться з 11.04.2013, у той час як із даним позовом позивач звернувся до суду 12.02.2013 року.

Відтак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, на підтвердження наявності поважних підстав, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами перешкоджання позивачеві виконати свій податковий обов'язок щодо надання документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту.

За таких підстав, ураховуючи наявність обставин, з якими законодавець пов'язує відсутність у платника податків права для віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість непідтвердженими на момент перевірки податковими накладними, суд дійшов висновку про правомірність рішення відповідача щодо донарахування грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 9307,96 грн.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність свого рішення, а висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 185, 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, є обґрунтованими.

Водночас, докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог та були спростовані доводами відповідача, а відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, звільнених від сплати судового збору, а також за відсутності їх витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 158-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 травня 2013 р.