Постанова № 31205218, 25.04.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-12813/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М.

Суддя-доповідач: Ганечко О.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Ганечко О.М.,

суддів: Коротких А.Ю., Хрімлі О.Г.,

при секретарі: Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфтек-Україна» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфтек-Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2012 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на незаконність, необ'єктивність, необґрунтованість рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу, постанову суду першої інстанції скасувати та задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача просив залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15 серпня 2012 року по 20 серпня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі міста Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Гіфтек-Україна» з питань правомірності дотримання податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Геотехкомплект» за червень 2011 року, за результатами якої складено Акт № 5492/22-02/32820750 від 21 серпня 2012 року.

В ході перевірки податковим органом встановлено порушення вимог п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п.201.7, п.201.8, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на додану вартість за червень 2011 року на суму 122 620, 00 грн. та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 141 013, 00 грн.

12 вересня 2012 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС, на підставі Акта перевірки № 5492/22-02/32820750 від 21 серпня 2012 року, прийняла податкові повідомлення-рішення:

- № 000474222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 122 621, 00 грн., з якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 122 620, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн.;

- № 000475222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 141 013, 00 грн.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ "Гіфтек-Україна" отримано товари (папір, витратні матеріали для друку та ін.) від ТОВ «Геотехкомплект» на загальну суму 613 100 грн., в т.ч. ПДВ 122 620 грн. Відповідні суми включено позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції, 17 травня 2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС складено Акт № 1347/22-4/37192481 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Геотехкомплект» щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками та покупцями за період 01.01.2001 року по 31.12.2011 року.

Пунктом 73.5 статті 73 ПК України, визначено, що з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Відповідно до висновку, викладеному у вказаному акті, вбачається, що звіркою не встановлено факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Геотехкомплект» за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. Встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг), які підпадають під визначення ст. 22, ст. 185 Податкового кодексу України.

В той же час, як вбачається з висновку Відповідача, викладеному в акті перевірки Позивача, правочини, укладені між ТОВ "Гіфтек-Україна" та ТОВ «Геотехкомплект», не спричинили жодних правових наслідків для його сторін.

Однак, судом першої інстанцій не було враховано припис акту цивільного законодавства України, викладений в частині 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України, міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України, у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

А тому, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не мав правових підстав встановлювати недійсність правочину між позивачем та контрагентами.

Стаття 20 Податкового кодексу України та Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затверджений наказом ДПА України від 22.12.10 № 984, не надає посадовим особам податкової служби права юридичної оцінки договорів, у т.ч. і права робити висновок стосовно їх відповідності чинному законодавству і можливої недійсності.

Відповідно до п.1 та п.2 ст. 9 Закону України №996-ХГУ від 16.07.1999 р. "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п. 2.1 та п.п.2.4 п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції; та для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вбачається з матеріалів справи, всі первинні документи, наведені позивачем містять обов'язкові реквізити, встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарської операції між сторонами.

Колегією судів встановлено, що позивачем надано подорожні листи від 01.07.2011 року, 03.07.2011 року та 07.07.2011 року, які свідчать про виконання зобов'язань за угодою, яку відповідач вважав нікчемною. Також встановлено наявність накладних, довіреностей на отримання товару, з яких вбачається, що товари за угодою між позивачем та ТОВ «Геотехкомплект» фактично було передано позивачу та використано ним в подальшому.

Відповідно до п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податковий кодекс передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями.

Однак, порушення контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення № 000474222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 122 621, 00 грн., з якого сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 122 620, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 1, 00 грн. та № 000475222, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму основного платежу 141 013, 00 грн., винесені неправомірно та не у відповідності до вимог чинного законодавства, висновки відповідача, що операції не спрямовані на їх реальне настання є не обґрунтованими та такими, що не відповідають матеріалам справи.

А тому, постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені у зазначеній постанові, у зв'язку з чим є підстави для її скасування, з постановлениям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195,196,197,198,202,205,207,212,254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфтек-Україна» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2012 року - скасувати та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Гріфтек-Україна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000474222 та № 000475222 від 12.09.2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: О.М.Ганечко

Судді: А.Ю.Коротких

О.Г.Хрімлі

Головуючий суддя Ганечко О.М.

Судді: Коротких А. Ю.