Постанова № 31205158, 16.05.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2013 року № 810/1582/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Литвиненко Д.О.,

від відповідача: Василенко Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка»доДержавної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської областіпроскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» (надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 08.08.2012 № 0000952300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 56364,00 грн. (за основним платежем - 45091,00 грн., за штрафними санкціями - 11273,00 грн.).

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2012, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2013, позов задоволено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18.03.2013 скасовано постанову Київського окружного адміністративного суду від 12.10.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2013, справу скеровано до суду першої інстанції на новий розгляд.

Як то вбачається з мотивувальної частини ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.03.2013, підставою для направлення справи на новий розгляд є неповне встановлення обставин справи, зокрема, з'ясування питання щодо можливості здійснення операцій за договорами, з урахуванням оперативності, технічних можливостей та наявності товарно-транспортних накладних на встановлення фактичного перевезення ґрунту та будівельного сміття, отримання товару та реального його транспортування.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2012 адміністративну справу № 810/1582/13-а прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів і податкових накладних сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, податковим органом зроблено помилковий висновок про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентом угод і неправомірно нараховано грошове зобов'язання по податку на додану вартість.

Позивачем також зазначено про відсутність у відповідача законодавчо визначених підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на положення пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України. Тому, на думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представником позивача у судовому засіданні підтримано позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідачем позов не визнано, заперечення надано суду у письмовій формі. За поясненнями відповідача правочини, укладені між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива», є нікчемними, оскільки спрямовані на порушення публічного порядку, а контрагент позивача здійснював поставку товару та надання послуг без мети реального настання правових наслідків, що призвело до безпідставного формування позивачем податкового кредиту. Таким чином, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято ним з урахуванням вимог чинного законодавства, оскільки відповідач діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством України.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував з мотивів, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

У червні 2012 року на адресу податкового органу надійшла постанова старшого слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 21.05.2012 про призначення позапланової перевірки ТОВ «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за весь період діяльності за наслідками здійснення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Буд-Перспектива».

На виконання вказаної вище постанови відповідачем, на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Буд-Перспектива» за весь період діяльності.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.07.2012 № 246/22-2/34509314 (надалі-акт перевірки).

У ході перевірки перевіряючими встановлено порушення позивачем положень пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми податкового кредиту по податку на додану вартість за перевіряємий період у розмірі 45090,73 грн., а саме: за липень 2011 року - 28557,40 грн. та за серпень 2011 року - 16533,33 грн.

Як то вбачається зі змісту акту перевірки позивача, такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача матеріалів досудового слідства, а саме: постанови старшого слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 21.05.2012 про призначення позапланової перевірки ТОВ «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка», яка винесена за результатами розгляду кримінальної справи № 13-9256, що порушена за ознаками складів злочинів передбачених частиною першої статті 205 та частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Досудовим слідством встановлено, що наприкінці 2010 року невідома особа, використовуючи дані паспорту та ідентифікаційного коду громадянина ОСОБА_4 перереєструвала на його ім'я ТОВ «Буд-Перспектива», надалі реквізити даного підприємства використовувалися з метою прикриття незаконної діяльності, яка полягала в підробці документів укладення начебто виконання господарських угод з іншими суб'єктами господарської діяльності, отримання за це грошових коштів без нарахування і сплати податків та подальшого використання вказаних документів, як підстави для фіктивного формування валових витрат та податкового кредиту для контрагентів ТОВ «Буд-Перспектива».

Так, перевіряючими у ході перевірки позивача взято до уваги пояснення керівника та засновника науково-дослідного експертно-криміналістичного центру громадянина ОСОБА_4, який повідомив, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності даного підприємства, банківські рахунки не відкривав, будь-яких угод від імені чи в інтересах ТОВ «Буд-Перспектива» не укладав, первинних документів та податкових звітностей не складав, не підписував та не подавав.

На підтвердження вказаного відповідач посилається на висновки почеркознавчого дослідження від 29.09.2011 № 1639 та від 25.11.2011 № 1981 (а.с.125-141 Том І), проведеного науково-дослідним експертним-криміналістичним центром сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, згідно яких встановлено, що підписи від імені директора ТОВ «Буд-Перспектива», громадянина ОСОБА_4, на документах податкової звітності виконано, ймовірно, іншою особою.

Відтак, податковим органом встановлено відсутність ТОВ «Буд-Перспектива» за юридичною адресою та відсутність волевиявлення у посадових осіб контрагента на укладання правочинів. З наведених підстав перевіряючі дійшли висновку, що ТОВ «Буд-Перспектива» здійснювало діяльність, спрямовану на надання податкової вигоди третім особам, шляхом проведення безтоварних операцій, а отже усі операції купівлі-продажу не спричиняють реального настання правових наслідків.

На думку податкового органу, у результаті порушення контрагентом позивача приписів цивільного та господарського законодавства правочини, укладені з ним, мають протиправний характер та є нікчемними. Тому надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 № 0000952300, за яким позивачеві нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 56364,00 грн. (за основним платежем - 45091,00 грн., за штрафними санкціями - 11273,00 грн.).

В той же час, позивач вважає податкове повідомлення-рішення щодо визначення грошового зобов'язання з податку додану вартість таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд звертає увагу на таке.

З метою всебічного і повного з'ясування обставин справи судом під час судового розгляду справи витребувано від позивача докази на підтвердження факту надання послуг та поставки товару за спірними угодами.

Судом встановлено, що 15.06.2011 між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива» укладено договір № 1506 (а.с.21-22 Том І).

За умовами договору, виконавець (ТОВ «Буд-Перспектива») прийняв на себе зобов`язання надати замовнику (ТОВ «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка») послуги, пов`язані з перевезенням (вивезенням) ґрунту та будівельного сміття на його об'єктах, а позивач зобов`язався прийняти вказані послуги та оплатити їх вартість. Надання послуг здійснюється за попередньою письмовою або усною заявкою замовника. Оплата вартості наданих послуг здійснюється після підписання сторонами акту про надання послуг.

Як то передбачено умовами договору, 07.07.2011 року між сторонами підписано акт приймання-здачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору від 15.06.2011 № 1506, відповідно до якого позивачем прийнято послуги ТОВ «Буд-Перспектива» з вивезення 730 т ґрунту та 160 т будівельного сміття та оцінено їх вартість на загальну суму 51344,40 грн., у тому числі ПДВ - 8557,40 грн.(а.с.21 Том І).

Поряд із цим, ТОВ «Буд-Перспектива» виписало на адресу позивача податкову накладну, наявність якої не заперечується відповідачем, а саме, від 07.07.2011 № 35 на загальну суму 51344,40 грн. (у тому числі ПДВ - 5887,40 грн.) (а.с.23 Том І).

Поряд із цим, 26.07.2011 між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива» укладено договір № 2607 (а.с.26-28 Том І).

За умовами договору, постачальник (ТОВ «Буд-Перспектива») зобов'язується організувати та забезпечити повне та своєчасне постачання замовнику (ТОВ «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка») товару, а позивач зобов`язується прийняти товари та оплатити їх вартість. Поставка товару здійснюється за письмовою або усною заявкою замовника.

Як то встановлено судом та не заперечується сторонами, предметом договору є придбання позивачем асфальтобетонної суміші.

На підтвердження факту поставки товару за угодою ТОВ «Буд-Перспектива» виписало позивачеві видаткові накладні:

від 29.07.2011 № 29/07-24 на загальну суму 120000,00 грн. (а.с.31 Том І);

від 31.08.2011 б/н на загальну суму 99200,00 грн. (а.с.45);

Також, ТОВ «Буд-Перспектива» виписало на адресу позивача податкові накладні, наявність якої не заперечується відповідачем, а саме:

від 29.07.2011 № 236 на загальну суму 120000,00 грн. (у тому числі ПДВ - 20000,00 грн.) (а.с.29 Том І);

від 31.08.2011 № 320 на загальну суму 99200,00 грн. (у тому числі ПДВ - 16533,33 грн.) (а.с.30 Том І);

Окрім того, на підтвердження факту транспортування ґрунту, будсміття та асфальтобетонної суміші, позивачем надано належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних (а.с.23-62 Том ІІ).

Загальна вартість наданих послуг та отриманих товарів, поставлених позивачеві ТОВ «Буд-Перспектива», становить - 270544,40 грн. (у тому числі ПДВ - 45090,73 грн.).

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.25, 33-34 Том І).

Судом встановлено, що за даними перевірки суми податку на додану вартість по зазначеним вище податковим накладним включені позивачем до складу податкового кредиту та відображені у відповідних податкових деклараціях по податку на додану вартість у липні та серні 2011 року на загальну суму 45090,73 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Як то встановлено судом, податкові зобов'язання визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту у складі ціни придбаних товарів та послуг. Оскільки, на думку податкового органу, товари та послуги фактично не надавались, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, така угода є нікчемною, тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено позивачем незаконно.

Відтак, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Згідно положення частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до частини 5 статті 203 Цивільного Кодексу України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, частиною 1 статті 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу на таке. Відповідно до частини першої статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що, відповідно до презумпції правомірності правочину, всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлена судом.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Буд-Перспектива», недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано правової позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як то вбачається з акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ «Буд-Перспектива», пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Поряд із цим, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива» та ураховуючи вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 18.03.2013, судом досліджено питання щодо реальності отримання позивачем товарів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За даними матеріалів справи позивач здійснює господарську діяльність, пов'язану, зокрема, з будівництвом доріг, аеродромів, будівель, улаштуванням поверхні спортивних споруд, іншими спеціалізованими будівельними роботами, малярними роботами та склінням.

Зазначені обставини підтверджуються даними, наведеними у довідці Головного управління статистики у Київській області серії АА № 282522, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.56 Том І).

Водночас, згідно даних спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.91-93 том і), до видів діяльності ТОВ «Буд-Перспектива» відносяться, зокрема, будівництво будівель, оптова торгівля будівельними матеріалами та виробництво неметалевих мінеральних виробів, що згідно з КВЕД включає у собі виготовлення виробів із асфальту або подібних матеріалів, у тому числі, зв'язувальних речовин на основі асфальту.

В свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат із господарською діяльністю платника податків може бути встановлено з урахуванням якісних характеристик придбаного товару, які б однозначно свідчили про призначення його для використання в господарській діяльності платника податків та відповідали б змісту цієї діяльності.

У судовому засіданні представником позивача надано пояснення, що надання послуг із вивозу ґрунту та будсміття, а також придбання асфальтобетонної суміші здійснювалося позивачем з метою належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань перед іншими суб'єктами господарювання, з якими позивач мав договірні відносини.

Так, судом встановлено, що вказані матеріальні активи та виконані роботи використані ТОВ «Доравтосервіс - Петропавлівська Борщагівка» під час виконання ним будівельних робіт з зобов'язаннями перед підприємством «Троїцька артіль» - релігійної громади Української Православної Церкви парафії Святої Трійці відповідно до умов укладеного ними договору від 01.07.2011 № 7821-1. На підтвердження вказаного позивачем надано копії первино-бухгалтерських документів, зокрема, локального кошторису, протоколу договірної ціни та довідок форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт» (а.с.78-90 Том І).

Як то вбачається зі змісту вищевказаних документів, перевезення будсміття та ґрунту проводилось на замовлення позивача на об`єкті підприємства «Троїцька артіль» релігійної громади Української Православної Церкви парафії Святої Трійці з метою улаштування асфальтобетонних покриттів на Дальнопечерній площі.

У свою чергу, використання позивачем придбаних у ТОВ «Буд-Перспектива» 274 т асфальтобетонної суміші, під час виконання вказаних вище робіт на користь підприємства «Троїцька артіль» релігійної громади Української Православної Церкви парафії Святої Трійці, підтверджується також актом внутрішнього обліку асфальтобетону від 15.09.2011 (а.с.90 Том І).

Між тим, наявність у позивача на балансі спеціальних транспортних засобів, а саме: асфальтоукладача (свідоцтво про реєстрацію машини серії АС № 010451(а.с.35 Том І) та дорожнього катка (свідоцтво про реєстрацію великотонажного транспортного засобу або іншого технологічного транспортного засобу серії АІ № 000929 (а.с.36 Том І) свідчить про можливість виконання позивачем будівельних робіт з використанням асфальтобетонної суміші.

Позивачем зауважено, що вказані господарські операції було використано виключно у власній господарській діяльності.

Щодо підтвердження фактичного надання послуг позивачеві з перевезення вантажу, суд звертає увагу на таке.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та пункту 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна визначена як обов'язковий документ, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом та зберігатися як у вантажовідправника, так і у вантажоодержувача. Згідно пункту 1 зазначених Правил, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, а дорожній лист - документ установленого законодавством зразка для визначення та обліку роботи автомобільного транспортного засобу. Тому для отримання транспортних послуг, оприбуткування товарів та підтвердження їх отримання обов'язково використовувати ТТН.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 N 207 "Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні", наявність товарно-транспортної накладної вимагається від водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах.

Водночас суд зауважує, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні та Закон України «Про автомобільний транспорт» регулюють питання організації роботи автотранспорту як галузі господарства і містять вказівки саме для перевізників, тобто ці акти не регулюють питання податкового обліку, до яких відноситься визначення валових витрат

Суд зазначає, що податкове законодавство не передбачає обов'язкову наявність ТТН як форми бухгалтерської звітності під час формування податкового кредиту при придбанні ТМЦ, вона є супровідним документом на підтвердження перевезення товару та не містять в собі контрольну звітність під час визначення підприємством показників за здійсненими господарськими операціями.

Як зазначалося вище, на вимогу суду позивачем надано товарно-транспортні накладні (а.с.23-62 Том ІІ), які підтверджують факт та спосіб вивезення будсміття та ґрунту, а також доставки асфальтобетонної суміші за договорами укладеними між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива».

Зі змісту наданих документів судом встановлено, що вивезення будсміття та ґрунту здійснено автопідприємством - ТОВ «Буд-Перспектива», вантажовідправником є ТОВ «Доравтосервіс - Петропавлівська Борщагівка», пункт навантаження - м. Київ, Києво-Печерська Лавра, пункт розвантаження - м. Київ, Позняки.

В свою чергу, поставку асфальтобетонної суміші здійснено автопідприємством - ТОВ «Буд-Перспектива» на замовлення вантажовідправника - ТОВ «Доравтосервіс - Петропавлівська Борщагівка», пункт навантаження - Київська область, с. Стоянка, пункт розвантаження - м. Київ, Києво-Печерська Лавра.

Відтак, вказані документи дають змогу встановити, який вантаж, у якій кількості, ким та куди було доставлено.

З огляду на вищевикладене, факт придбання позивачем послуг та продукції підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському, податковому обліку та в податковій звітності позивача; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Таким чином, враховуючи правочини, предметом яких є надання послуг із вивезення будсміття та ґрунту, а також придбання асфальтобетонної суміші, беручи до уваги вид діяльності позивача та наявність підтверджуючої документації щодо подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ «Буд-Перспектива» підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари та послуги було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, висновки податкового органу про нікчемність укладених правочинів ґрунтуються виключно на матеріалах досудового слідства по кримінальній справі, зокрема, на постанові старшого слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 21.05.2012 про призначення позапланової перевірки ТОВ «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка», яка винесена за результатами розгляду кримінальної справи № 13-9256, що порушена за ознаками складів злочинів передбачених частиною першої статті 205 та частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України, поясненнях осіб наданих у ході розслідування даної справи та висновках почеркознавчих досліджень.

Дослідивши надані документи суд дійшов висновку, що відомості, які відображені у них, не можуть слугувати безперечним доказом неправомірності дій позивача та фіктивності його контрагента з огляду на таке.

Так, зміст окреслених вище матеріалів зводиться лише до встановлених досудовим слідством фактів, що невстановлені особи організували злочинну схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету.

При цьому, жодних чітких фактів і доказів на підтвердження неправомірності діяльності та порушення законодавства саме ТОВ «Буд-Перспектива» такі матеріали не містять, як і не містять доказів створення підприємства за фіктивними документами та без наміру здійснення господарської діяльності.

Суд зазначає, що для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби (пункт 83.1 статті 83 Податкового кодексу України).

Таким чином, законодавством не передбачено можливості використання під час проведення перевірок платників податків та складання акта перевірки матеріалів досудового слідства. Це співвідноситься, зокрема, і з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України й з доктриною процесуального права України, відповідно до яких заздалегідь є встановленим і не потребує доведення та доказування вирок суду в кримінальній справі, який набрав законної сили. Тобто преюдиціальний характер має лише вирок суду, який набрав законної сили, а не матеріали досудового слідства, особливо постанова про порушення кримінальної справи та протоколи допиту. Факт порушення кримінальної справи має наслідком та зумовлює законне проведення уповноваженими органами дізнання та досудового слідства певних слідчих дій з метою підтвердження або спростування факту вчинення певного злочину конкретною особою, але не може безперечно свідчити про винуватість такої особи, що підтверджується і закріпленим статтею 62 Конституції України принципом невинуватості особи у вчиненні злочину.

Посилання відповідача на висновки почеркознавчого дослідження від 29.09.2011 № 1639 та від 25.11.2011 № 1981 (а.с.125-141 Том І), проведеного науково-дослідним експертним-криміналістичним центром сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи Святошинського РУ ГУМВС України в м. Києві, не може бути взяте судом до уваги на підтвердження фіктивності угод, оскільки вказані висновки стосується підписів від імені директора ТОВ «Буд-Перспектива», громадянина ОСОБА_4 лише на податкових деклараціях підприємства. Відносно виписаних ТОВ «Буд-Перспектива» на користь позивача податкових накладних, та інших первинних документів, складених між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива» почеркознавча експертиза не проводилась.

Крім того, висновки експерта не містить чіткої відповіді на питання щодо виконання громадянином ОСОБА_4 підпису на досліджуваних документах, оскільки експерт зазначив, що підписи від його імені виконані, ймовірно, іншою особою.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагента позивача - ТОВ «Буд-Перспектива», оскільки такі висновки можливо зробити лише за наявності належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Проте, податковими органами не здійснювалась перевірка первинно-бухгалтерських документів ТОВ «Буд-Перспектива», не перевірялося наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання, щодо надання послуг або виконання робіт.

Суд звертає увагу, що податковим органом до матеріалів справи надано службову записку від 13.05.2013 № 201/172 (а.с.78 Том ІІ), згідно якої ТОВ «Буд-Перспектива» було подано до податкового органу звіти форми 1 ДФ, починаючи з І квартал 2004 року по ІІІ квартал 2010 року, штатна кількість працівників становить: за І квартал 2010 року - 12 осіб, за ІІ квартал 2010 року - 10 осіб, за ІІІ квартал 2010 року - 9 осіб.

Між тим суд зауважує, що сам факт неподання контрагентом позивача звітності форми 1 ДФ за період взаємовідносин із позивачем не є доказом відсутності трудових ресурсів та персоналу. Втім, відсутність матеріальних ресурсів у контрагента не може слугувати підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції та, як наслідок, завищення податкового кредиту, оскільки, по-перше, з характеру операцій вбачається можливість її здійснення без залучення значної кількості як трудових, так і матеріальних ресурсів, по-друге, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ «Буд-Перспектива» матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано. Окрім того, у законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

З приводу пояснень засновника та директора ТОВ «Буд-Перспектива» громадянина ОСОБА_4, який пояснив, що не має відношення до діяльності підприємства та не підписував документів фінансово-господарської діяльності підприємств, суд зазначає, що дані свідчення до уваги не беруться з підстав того, що, з однієї сторони, вони не стосуються предмету доказування - здійснення господарської операції, а з іншої сторони - є недопустимим доказом, оскільки відповідно до частини першої статті 217 Цивільного кодексу України, рішення суду щодо недійсності правочину не може ґрунтуватися на показах свідків.

Суд також звертає увагу на інший аспект даної справи: правовідносини з приводу укладення та виконання договорів про надання послуг та придбання товарів, які позивач вважає нікчемними, виникли між двома юридичними особами, а фізичні особи, які проставляли підписи на договорах та інших ділових паперах, діяли як представники цих юридичних осіб.

В силу частини четвертої статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Як установлено під час судового розгляду, на момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та на день судового розгляду справи сторони правочинів є правоздатними і перебувають в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відтак, на час укладення і виконання правочинів контрагент позивача був зареєстрований юридичною особою та платникам податку на додану вартість. Крім того, в акті перевірки та в запереченнях відповідача немає жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Буд-Перспектива» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладення чи виконання правочину.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Буд-Перспектива», мали реальний характер (послуги були виконані, а товари отримані), то укладення правочинів відповідало волі сторін договорів (юридичних осіб).

Таким чином, сам лише факт того, що певна фізична особа вчинила правочин (певні дії, що мають юридичне значення) в інтересах юридичної особи без її доручення або з перевищенням повноважень не має наслідком нікчемності такого правочину, адже такого наслідку законом не передбачено.

У той же час, відповідачем не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими.

Системний аналіз вищевказаних норм призводить до висновку, що правочином є лише ті зобов'язання сторін, які витікають із цивільно-правового (господарського) договору

Правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків, не може були підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

Між тим, суд звертає увагу, що в акті перевірки позивача відсутні посилання на ухилення контрагента позивача від уплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань та винесення вироків посадовим особам підприємств або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення правочинів з метою, що порушує публічний порядок.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог частини п'ятої статті 203, частини першої та другої статті 215, статті 216 Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Відтак, оскільки належними та допустимими доказами відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не доведено обґрунтованості висновків акту перевірки, суд дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем із ТОВ «Буд-Перспектива», відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаним підприємством, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Щодо заниження позивачем податку на додану вартість, суд зазначає таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Поняття платників податку на додану вартість, об'єктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/ послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України на час вчинення спірних операцій та видачі податкової накладної).

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

Суду не надано доказів того, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача не були зареєстровані як платники податку на додану вартість, а тому не мали права видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивачем сформовано податковий кредит, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим статтею 201 Податкового кодексу України.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд звертає увагу, що для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобов'язань у разі неналежного дотримання платником податків законодавства, контролюючому органу у даному випадку первинно слід встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

В ході судового розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів, а саме: досліджених судом договорів, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, тощо.

Наявні в матеріалах справи видаткові й податкові накладні, розрахункові (платіжні) документи, в силу Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Так, згідно податкових накладних позивачем включено відповідні суми до складу податкового кредиту та податкових зобов'язань за відповідні періоди та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України, вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт поставки товару позивачеві документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товару у судовому засіданні не було доведено, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарської операції.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Такий висновок також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що «платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності».

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість, з підстав визнання спірних правочинів нікчемними, є безпідставними.

Щодо прийняття спірного податково-повідомлення рішення, суд зазначає таке.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами в цій частині, судом встановлено, що перевірку позивача було проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до якого, документальна перевірка здійснюється у випадку отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадження.

Як то вбачається з матеріалів справи, підставою для проведення перевірки слугувала постанова старшого слідчого СВ Києво-Святошинського РВ ГУ МВС України в Київській області від 21.05.2012 про призначення позапланової перевірки ТОВ «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка», яка винесена за результатами розгляду кримінальної справи № 13-9256, що порушена за ознаками складів злочинів передбачених частиною першої статті 205 та частиною першою статті 358 Кримінального кодексу України.

Відтак, перевірку позивача було призначено відповідно до кримінально-процесуального закону, а об'єктом злочину є, в тому числі, і ухилення від сплати податків та зборів.

Суд звертає увагу на ту обставину, що в силу положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України у редакції, чинній на момент проведення перевірки та винесення оскаржуваного рішення (липень 2012 року), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом із висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Однак, як на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, так і на дату розгляду справи по суті заявлених позовних вимог суду не надано доказів набрання законної сили рішенням суду по кримінальній справі № 13-9256.

Суд звертає увагу, що приписи пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України безальтернативно визначають обов'язок податкового органу не приймати податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону, не встановлюючи при цьому взаємозв'язок між його прийняттям (неприйняттям) та об'єктом (предметом) злочину, що розслідується.

В той же час законодавець визначає, що матеріали такої перевірки з висновками про порушення платником податків податкового законодавства та визначеною сумою податкового зобов'язання приєднуються до матеріалів кримінальної справи як відповідний доказ наявності об'єктивної сторони злочину та з метою визначення кваліфікації такого злочину. Остаточне рішення за результатами такої перевірки приймається судом у кримінальній справі шляхом ухвалення обвинувального або виправдовувального вироку.

З огляду на викладене та враховуючи, що перевірка ТОВ «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» була призначена відповідно до кримінально-процесуального закону і відсутні докази набрання законної сили відповідним рішенням суду, у відповідача були відсутні правові підстави для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи суд дійшов висновку про те, що оскаржуване податкове-повідомлення рішення, прийнято відповідачем безпідставно та підлягає скасуванню.

Водночас, судом ураховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірних господарських операції суд неодноразово витребував у податкового органу докази, які можуть підтвердити доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Проте, при розгляді даної справи відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких належних доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача як платника податків або про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди або доказів того, що контрагент позивача був виключений з реєстру платників податку на додану вартість, а його свідоцтво платника податку на додану вартість було анульовано у встановленому чинним законодавством порядку.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано суду достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не доведено правомірності свого рішення. Так, податковим органом не доведено, що спірні господарські операції є фіктивними або безтоварними, оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочинів ґрунтується виключно на матеріалах досудового слідства та службових документах, а отже є припущенням, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Київської області від 08.08.2012 № 0000952300, за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» нараховано грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» у розмірі 56364,00 грн. (за основним платежем - 45091,00 грн., за штрафними санкціями - 11273,00 грн.).

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Доравтосервіс-Петропавлівська Борщагівка» сплачений судовий збір у розмірі 595 (п'ятсот дев'яносто п'ять) грн. 83 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 16 травня 2013 р.