Постанова № 31204444, 13.05.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2013 р. Справа № 5004/1648/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Тимошенко О.М. ,

суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Ващук К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу керуючого санацією Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" на рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2013 року у справі № 5004/1648/12 (суддя Якушева І.О.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат"

до Приватного акціонерного товариства "Волинський шовковий комбінат"

про стягнення 115727904,18 грн.

за участю представників:

позивача - Кірющенко Д.М., за довіреністю,

Агафонова І.М., за довіреністю.

відповідача - Пасічник О.О. (голова правління ПАТ "Волинський шовковий комбінат")

за участю прокурора - Дейнека Н.В.

В судовому засіданні 13.05.2013 року відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Волинської області від 26.11.2007 року у справі № 7/90-38 було затверджено мирову угоду, укладену між ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (позивач) і ЗАТ "Волинський шовковий комбінат" (відповідач), за умовами якої відповідач визнав і підтвердив суму заборгованості за договором № 30/11-Б/1440 від 30.11.2004 року з додатками № 1 від 30.11.2004 року, № 2 від 04.01.2005 року в загальному розмірі 115727904,18 грн., з яких: основний борг 110 830 532, 75 грн.; пеня 4871753,43 грн.; витрати по сплаті державного мита 25500,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 118,00 грн. (п. 1 мирової угоди); відповідач у строк до 31.12.2007 року перераховує на розрахунковий рахунок позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. та державне мито в розмірі 25500,00 грн. (п. 3 мирової угоди); відповідач в рахунок погашення заборгованості перед позивачем за договором № 30/11-Б/1440 від 30.11.2004 року з додатками № 1 від 30.11.2004 року, № 2 від 04.01.2005 року, розмір якої становить 115702286,18 грн., поставляє, а позивач приймає у власність бавовняне волокно (1,2 сортів 4 та 5 типу) в кількості 12171 тон ± 5% на умовах договору № 30/11-Б/1440 від 30.11.2004 року (п. 4 мирової угоди); пунктом 7 мирової угоди визначено конкретні строки та обсяги поставок відповідачем бавовняного волокна. Провадження у справі № 7/90-38 припинено.

24.12.2012 року позивач звернувся з позовною заявою до господарського суду Волинської області, в якій, посилаючись на невиконання відповідачем умов мирової угоди від 26.11.2007 року, просить стягнути з нього 115727904,18 грн. заборгованості.

Рішенням господарського суду Волинської області від 21.02.2013 року у справі № 5004/1648/12 позов задоволено частково. Стягнуто із ПАТ "Волинський шовковий комбінат" на користь ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" грошові кошти в розмірі 25618,00 грн.; 12,87 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору. В позові про стягнення 115702286,18 грн. відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, керуючий санацією Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2013 року у справі № 5004/1648/12 в частині відмови в позові та постановити в цій частині нове рішення, яким задоволити позовні вимоги та стягнути 115702286,18 грн. При цьому, позивач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

В судовому засіданні представники позивача, прокурор підтримали доводи та вимоги викладені в апеляційній скарзі та просили задоволити останню.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечив, вважав її такою, що не спростовує доводів, викладених в оскаржуваному рішенні суду, відтак просив відмовити в задоволенні останньої, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно ст. 78 ГПК України сторони мають право укласти мирову угоду, яка стосується лише прав і обов'язків сторін щодо предмету спору у разі затвердження якої суд виносить ухвалу. Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження" до яких відносяться, зокрема, ухвали господарських судів.

Згідно п. 3.19 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні п. 2 ч. 2 ст. 17 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у ст. 18 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про зобов'язання виконати мирову угоду, у випадку задоволення якого господарський суд видає наказ. Відповідний позов може мати як майновий, так і немайновий характер у залежності від змісту умов мирової угоди.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвала господарського суду Волинської області від 26.11.2007 року у справі № 7/90-38 про затвердження мирової угоди не містить дати набрання ухвалою законної сили та строку її пред'явлення до виконання, що свідчить про її невідповідність вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження".

Враховуючи вище викладене, суд першої інстанції, встановивши порушення відповідачем умов мирової угоди та невідповідність ухвали господарського суду Волинської області від 02.04.2012 року у справі № 5023/261/12 про затвердження мирової угоди вимогам ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", дійшов правильного висновку про необхідність звернення ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" із позовом до суду, предметом якого за своєю правовою природою є спонукання виконати умови зазначеної мирової угоди. При цьому, місцевим господарським судом правомірно зазначено, що згідно п. 4 мирової угоди відповідач в рахунок погашення заборгованості в розмірі 115702286,18 грн. зобов'язувався поставити позивачу бавовняне волокно (1, 2 сортів 4 та 5 типу) в кількості 12 171 тонн ± 5%. Пунктом 7 мирової угоди сторони погодили строки та обсяги поставок бавовняного волокна. Отже, господарським судом Волинської області вірно встановлено, що за умовами мирової угоди, затвердженої судом, відповідач в рахунок погашення заборгованості в розмірі 115702286,18 грн. зобов'язувався передати позивачу саме бавовняне волокно, відтак правові підстави для задоволення позову в частині спонукання відповідача до виконання умов мирової угоди шляхом стягнення з нього грошових коштів у сумі 115702286,18 грн. відсутні. Вказане не позбавляє позивача права на звернення до суду із позовом про спонукання відповідача до виконання умов мирової угоди шляхом поставки бавовняного волокна.

Водночас, відповідно до п. 3 мирової угоди відповідач зобов'язувався перерахувати позивачу витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. та державне мито в розмірі 25500,00 грн. у строк до 31.12.2007 року, що в силу приписів Глави 47 ЦК України є грошовим зобов'язанням. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо правомірності стягнення 25618,00 грн. та задоволення в цій частині позову, як такого, що прийнятий у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права та з урахуванням фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доводи наведені позивачем в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування рішення господарського суду Рівненської області судом апеляційної інстанції.

З урахуванням вищезазначеного, апеляційний суд вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу керуючого санацією Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 21.02.2013 року у справі № 5004/1648/12 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.