Постанова № 31204436, 15.05.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2013 р. Справа № 924/38/13-г

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Філіпова Т.Л.

судді Саврій В.А. ,

судді Тимошенко О.М.

при секретарі Басюку Р.О.

за участю представників сторін:

позивача - Єноров В.С.

відповідача - Ткач В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.13 р. у справі № 924/38/13-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" м.Шепетівка

про стягнення 289 928,72 грн., з яких 18 034,65-інфляційні втрати, 54 741,96 - 3% річних, 217152,11-пеня

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 року у справі №924/38/13-г (суддя Субботіна Л.О.) позов Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" про стягнення 289 928,72 грн., з яких 18 034,65-інфляційні втрати, 54 741,96 - 3% річних, 217152,11- пені задоволено частково.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 214 645,63 грн. пені, 54 160,12 грн. 3% річних, 5 376,12 грн. судового збору.

В стягненні 2 506,48 грн. пені, 18 034,65 грн. - інфляційних втрат та 581,84 грн. -3% річних відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013р. у справі №924/38/13-г відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013р. у справі №924/38/13-г в частині задоволення у стягненні 54 160,12 грн. 3% річних, 214 645,63 грн. пені, 5 376,12 грн. судового збору - скасувати. Прийняти нове рішення, за яким відмовити в повному обсязі у стягненні на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»» зазначених сум.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" посилається на ту обставину, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що п.7.2. Договору встановлено, що неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Відтак, скаржник зазначає, що початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день початку шестимісячного терміну, перед зверненням стягувача до суду.

Виходячи з цього суд першої інстанції неправомірно задовольнив вимоги позивача в частині стягнення пені на суму 214 645,63грн., оскільки у відповідності із п.7.7. Договору неустойка нараховується Продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Апелянт стверджує, що оскільки позов подано до суду 10.01.2013 року, то, пеня може бути нарахована за період з 10.07.2012р. по 10.01.2013р..

За таких обставин відповідач вважає, що стягнення з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" 214 645,63 грн. пені, 54 160,12 грн. 3% річних, 5 376,12 грн. судового збору є таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.04.2013р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" у справі №924/38/13-г прийнято до провадження, справу призначено до слухання.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 14 травня 2013 року внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М.

15.05.2013р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надало Рівненському апеляційному господарському суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" без задоволення, а рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013 р. у справі №924/38/13-г без змін.

У судове засідання представник відповідача з'явився та підтримав доводи апеляційної скарги, а також надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм чинного законодавства, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А01 № 303696 від 22.12.2009р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зареєстроване як юридична особа за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд.6, код 20077720. У відповідності до пункту 5 Статуту позивача метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (п. 21 Статуту).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 23-07/4308-30 від 28.12.2012р., публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" зареєстроване як юридична особа за адресою: Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул.Економічна, буд. 29, код 03361394.

30.09.2011р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - Продавець) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" (далі - Покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №14/2067/11, згідно якого продавець зобов'язувався передати у власність покупцю у IV кварталі 2011 року та у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2011 року по 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 40130,0 тис. куб. м. Обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку. Допускається відхилення місячного обсягу переданого газу в розмірі +- 5% від узгодженого сторонами згідно з п. 2.1 договору планового обсягу продажу газу без коригування планового обсягу.

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надавати підписані та скріплені печаткою покупця продавцеві два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.3, 3.4 договору).

Згідно п. 5.1 договору ціна на природний газ установлюється НКРЕ. Пунктом 5.2 договору визначена ціна за 1000 куб. м. природного газу, який використовується населенням, залежно від об'єму споживання, наявності газових лічильників.

У разі зміни НКРЕ ціни на природний газ сторони вносять зміни до п. 5.2 цього договору з дати набрання чинності встановленої НКРЕ ціни (п. 5.3. договору).

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2 договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу.

Згідно п. 7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Неустойка нараховується продавцем протягом шести місяців, що передують моменту звернення з вимогою, претензією, позовом.

Цей договір набуває чинності з дати його укладення і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до повного погашення заборгованості (п. 11.1 договору).

Договір підписаний та скріплений ,печатками сторін.

30.09.2011 р. між продавцем та покупцем підписано додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу природного газу №14/2067/11 від 30.09.2011 р., в якій сторони змінили ціну газу з 01 жовтня 2011 року.

31.01.2012 р. сторонами підписано додаткову угоду № 2 до договору купівлі-продажу природного газу №14/2067/11 від 30.09.2011 р. про зміну ціни газу з 1 січня 2012 року.

На виконання умов договору НАК "Нафтогаз України" протягом жовтня - грудня 2011 року та січня - березня 2012 року передало, а ПАТ "Шепетівкагаз" прийняло природний газ власного видобутку для подальшої реалізації населенню в загальному обсязі 24 539 164 куб. м. на загальну суму 9 281 081,20 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2011р., 30.11.2011р., 31.12.2011р., 31.01.2012р., 30.06.2012р., 31.03.2012р.

Станом на 26.12.2012р. відповідач розрахувався лише частково на суму 830431554 грн., що підтверджується реєстром прийнятих платежів на користь НАК "Нафтогаз України" від ПАТ "Шепетівкагаз" через АТ "Ощадбанк" за період з 31.01.2011 по 04.01.2013 вкл., складеним начальником головного операційного управління ПАТ "Державний ощадний банк України", поданою позивачем сальдовою відомістю по підприємству "Шепетівкагаз ПАТ". Заборгованість за договором за використаний природний газ складала 976765,66 грн. Тому позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 1266694,38 грн., з яких 976765,66 грн. основний борг, 18034,65 - інфляційні втрати, 54741,96 - 3% річних, 217152,11 - пеня.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 28.02.2012р. припинено провадження у справі № 924/38/13-г за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" м.Київ до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" м. Шепетівка в частині стягнення 976 765,66 грн. основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Отже, предметом спору є стягнення 289 928,72 грн., з яких 18 034,65 - інфляційні втрати, 54 741,96 - 3% річних, 217 152,11 - пеня.

Відповідачем на підтвердження наявності винятких обставин для зменшення пені надано в матеріали справи баланс на 31.12.2011р., сальдові відомості по рахунку 3611 за жовтень 2011 року-грудень 2012 року, банківські виписки.

Позивачем подано звіт про фінансові результати за 2012 рік, згідно якого сума чистого збитку позивача за звітний період склала 10 271 185 тис. грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював оплату за газ частинами, остаточний розрахунок за газ в кожному місяці проводився з порушенням строків, визначених договором. В повному обсязі заборгованість була сплачена 30.01.2013р., що підтверджується відміткою банку про оплату на платіжному дорученні відповідача №191 від 23.01.2013р.

Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Господарські зобов'язання згідно положень ст.173 Господарського кодексу України, можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Спірний договір за правовою природою є договором купівлі-продажу. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов"язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Спірні відносини регулюються також положеннями цивільного закону щодо поставки.

В силу ч.1, ч.2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, належним виконанням спірного договору від 30 вересня 2011р. № 14/2067/11 є своєчасна та у повному обсязі оплата відповідачем товару - узгодженого об'єму природного газу за встановленою ціною, боржником у цьому зобов'язанні. Ураховуючи положення ст.ст.527,610 ЦК України відповідачем зобов'язання належним чином не виконано.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 3 % річних в розмірі 54 741,96 грн. Нарахування 3 % річних здійснено по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

Однак, при перерахунку суми 3% річних судом першої інстанції встановлено, що період нарахування починається з 11-го числа кожного місяця, в якому мало місце прострочення оплати, оскільки відповідно до п. 6.2 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10-го числа наступного за місяцем поставки газу. Тому позивачем безпідставно нараховано 3 % річних на заборгованість за 10-те число кожного місяця.

Колегія суддів погоджується із вище наведеним твердженням, оскільки, із пункту 6.2. договору випливає, що момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного періоду окремо, і як наслідок, 3 % річних також має нараховуватись на суму боргу за кожний місяць окремо.

Таким чином, за період з 11.11.2011 р. по 26.12.2012р. 3% річних складає 54 160,12 грн. В стягненні 3% річних в сумі 581,84 грн. (54 741,96 - 54 160,12 = 581,84) необхідно відмовити.

Також позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 18034,65 грн. З поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснив інфляційне нарахування за період з листопада 2011року по вересень 2012 року, не враховуючи при цьому місяці прострочення заборгованості з травня по серпень 2012 року ( період дефляції).

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто метою такого майнового захисту є компенсація втрат за увесь період користування чужими грошовими коштами, оскільки саме такий період прямо передбачений нормами ст. 625 ЦК України.

Отже, якщо кредитор звертається за стягненням суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). Аналогічна позиція викладена в абз. 3 п. 2) інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права", рекомендаціях відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі Верховного Суду України N 62-97р від 03.04.97р., постанові ВГСУ у справі № 5013/1365/12 від 18.02.2013р.

Колегія суддів звертає увагу на те, що за період з листопада 2011 року по вересень 2012 року розмір інфляційних втрат має від'ємне значення та становить -5375,11 грн., що свідчить про дефляцію за вказаний період. Тому позовні вимоги про стягнення 18034,65 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п.7.2 договору позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 10.01.2012р. по 09.10.2012р. в розмірі 217 152,11 грн.

Стосовно доводів апеляційної скарги суд апеляційної інстанції не знаходить підстав для її задоволення, враховуючи наступне.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте, законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в ст. 256 ЦК України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Порядок обчислення позовної давності в силу вимог ч. 2 ст. 260 ЦК України не може бути змінений за домовленістю сторін.

Відтак, частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Враховуючи викладене, позивачем обґрунтовано проведено нарахування пені за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України без застосування положень пункту 7.2 договору. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 11.12.2012 року у справі №10/065-11, від 11.12.2012 року у справі №15/046-11.

Позивачем здійснено розрахунок пені по кожному періоду наявності заборгованості з урахуванням розміру боргу за вказаний період.

При перерахунку пені судом встановлено, що період нарахування пені починається з 11-го числа кожного місяця, в якому мало місце прострочення оплати. Тому позивачем безпідставно нарахована пеня за 10-те число кожного місяця.

Оскільки момент прострочення відповідачем виконання зобов'язання встановлюється щодо кожного періоду окремо, то розмір пені, нарахованої на заборгованість становить:

- за газ, отриманий в грудні 2011 року, за період з 11.01.2012р. по 26.01.2012р. - 3301,25грн.;

- за газ, отриманий в січні 2012 року, за період з 11.02.2012р. по 26.03.2012р. - 26206,08грн.;

- за газ, отриманий в лютому 2012 року, за період з 11.03.2012р. по 09.09.2012р. - 72803,95грн.;

- за газ, отриманий в березні 2012 року, за період з 11.04.2012р. по 09.10.2012р. - 112334,35грн.

Таким чином, за період з 11.01.2012 р. по 09.10.2012р. пеня, нарахована на суму заборгованості, складає 214 645,63 грн. Відтак в стягненні пені в сумі 2 506,48 грн. (217152,11 - 214645,63 = 581,84) відмовлено правомірно.

З урахування вище викладеного, доводи апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" суд апеляційної інстанції не вважає переконливими та відхиляє.

У Постанові Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012р. "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення суду першої інстанції указаним вимогам відповідає.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав для скасування або зміни рішення, встановлених статтею 104 Господарського процесуального кодексу України, не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105,109,110 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Шепетівкагаз" на рішення господарського суду Хмельницької області від 26.03.2013р. у справі №924/38/13-г - залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Справу №924/38/13-г повернути до господарського суду Хмельницької області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.