Постанова № 31204417, 16.05.2013, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

13.05.2013 р. справа №908/380/13-г

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий: Дучал Н.М.

Судді: Богатир К.В., Склярук О.І.

При секретарі Сабада Г.О.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Погосян М.А., за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосінтез», м.Запоріжжя на ухвалу господарського судуЗапорізької областівідвід 20.02.2013р.у справі№ 908/380/13-г (суддя Соловйов В.М.)за позовомПриватного акціонерного товариства «Запоріжбіосінтез», м.Запоріжжядо Запорізької митниці, м.Запоріжжя провизначення коду товару

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосінтез», м.Запоріжжя, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Запорізької митниці, м.Запоріжжя про визначення коду товару, який поставляється на територію України відповідно до ексклюзивного контракту №08XY121201 від 12.12.2008р., а саме гранули (порошок) з 20% вмістом хлор тетрацикліну згідно з УКТ ВЕД - 3003200000.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що між позивачем та відповідачем виник спір щодо визначення коду товару, який поставляється на територію України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.01.2013р. порушено провадження у справі №908/380/13-г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.02.2013р. припинено провадження у справі №908/380/13-г на підставі п.1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу суду мотивовано тим, що спір про визначення коду товару, який поставляється на територію України відповідно до ексклюзивного контракту №08XY121201 від 12.12.2008р., а саме гранули (порошок) з 20% вмістом хлор тетрацикліну згідно з УКТ ВЕД - 3003200000, не підвідомчий господарським судам.

Не погодившись з ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство «Запоріжбіосінтез», м.Запоріжжя, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2013р. по справі №908/380/13-г та направити справу для розгляду до господарського суду Запорізької області.

Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та наполягає, що між позивачем та відповідачем існують відносини, які виникли при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. В судовому засіданні представник позивача висловився на підтримку апеляційних вимог.

Представник Запорізької митниці в судове засідання не з'явився, надіславши клопотання про перенесення розгляду справи. В обґрунтування клопотання заявником покладено перебування Запорізької митниці відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2013р. №229 «Про утворення територіальних органів міністерства доходів і зборів» в стадії реорганізації шляхом приєднання до Запорізької митниці Міндоходів, строк якої відповідно до наказу Держмитслужби від 26.04.2013р. №106 «Про утворення комісій з проведення реорганізації митниць» становить три місяці.

Судом апеляційної інстанції не задоволено означене клопотання.

За приписами ст.102 ГПК України апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Положеннями ст.77 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право відкладення розгляду справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2013р. про порушення апеляційного провадження сторони не зобов'язувалися забезпечити явку повноважних представників в судове засідання, крім того сторін було попереджено, що у разі нез'явлення їх представників у судове засідання, апеляційну скаргу буде розглянуто за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи, що відповідачем не наведено жодних обставин, які перешкоджають вирішенню спору в даному судовому засіданні, скорочені терміни розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду, згідно зі ст. ст. 75, 99 ГПК України, скаргу розглянуто за наявними матеріалами, які є достатніми для розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2013р.

Згідно з положеннями ст.ст. 101, 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішень та ухвал місцевого господарського суду в повному обсязі.

У відповідності до п.п. 2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі ст.ст. 42, 43 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Вивчивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

За приписами ст.ст. 4, 13 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Підвідомчість це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів; 7) справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України; 8) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до порушення справи про банкрутство.

Відповідно до положень ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб'єктів господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Натомість, підставою для припинення провадження у справі за приписами пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України є непідвідомчість господарським судам України певного спору, що виникає та має місце між особами - суб'єктами спірних правовідносин.

За приписами ст. 68 Митного кодексу України ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п. 1.1., 2.1. Положення про Запорізьку митницю, затвердженого наказом Державної митної служби України від 26.08.2007р. №797 (у редакції наказу Державної митної служби України від 14.07.2011р. №628), Запорізька митниця є органом виконавчої влади в галузі митної справи, який безпосередньо забезпечує дотримання законодавства України з питань митної справи, справляння податків, зборів та інших платежів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України. Основними завданнями Митниці є здійснення митної справи, контроль за додержанням юридичними та фізичними особами законодавства України з питань митної справи, застосування відповідно до закону заходів тарифного й нетарифного регулювання при переміщенні товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України, тощо.

Відповідно до ч. ч. 2, 4, 7 ст. 69 Митного кодексу України митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Рішення митних органів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов'язковими. У разі незгоди з рішенням митного органу щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення у порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Зі змісту позовної заяви №137/12/13 від 14.01.2013р. вбачається, що взаємовідносини між сторонами спору виникли не з цивільних чи господарських правовідносин, в яких сторони виступають на рівних засадах; позов не стосується виконання цивільно-правового чи господарсько-правового договору, укладеного сторонами, відшкодування матеріальної або моральної шкоди, тощо.

Відповідач, який є державним органом виконавчої влади, виступає у спірних митних правовідносинах не як суб'єкт господарської діяльності, а як суб'єкт владних повноважень, і звернення з позовом здійснено позивачем з метою реалізації відповідачем своїх управлінських повноважень в митній сфері.

Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, за приписами пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, є суб'єктом владних повноважень.

На правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму поширюється юрисдикція адміністративних судів (ч.1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України). Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (п. 1 ч. 2 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України).

За пунктом 1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, є справою адміністративної юрисдикції.

Таким чином, аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин у даній справі свідчить, що позов до митного органу про визначення коду товару не підвідомчий господарським судам.

Зазначене свідчить про правомірність застосування місцевим судом положень п. 1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

За наведених вище обставин Донецький апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обґрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 Господарського процесуального кодексу України та спростовуються наявними в матеріалах справи документами

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм процесуального права при прийнятті ухвали не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали господарського суду Запорізької області від 20.02.2013р. у справі №908/380/13-г, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на заявника апеляційної скарги.

Результати апеляційного провадження у справі №908/380/13-г оголошені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Запоріжбіосінтез», м.Запоріжжя на ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2013р. у справі №908/380/13-г залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 20.02.2013р. у справі №908/380/13-г залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Н.М. Дучал

Судді: К.В. Богатир

О.І. Склярук

Надруковано 5 екз.:

1 - позивачу, 1-відповідачу,

1-у справу,

1-ДАГС,1-ГСЗО