Рішення № 31204332, 15.05.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2013 року

Справа № 912/585/13

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Глушкова М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес", Волинська область, Луцький район, с. Липини

до відповідача: приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус", м. Кіровоград

про стягнення 23027,77 грн.

Представники сторін:

від позивача: участі не брав;

від відповідача: участі не брав.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (надалі - ТОВ "Тигрес") звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовом про стягнення з приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус" (надалі - ПП "Ацинус") за договором поставки №ТВ12-138 від 30.11.2012 року 19462,43 грн. основного боргу, 821,51 грн. пені, 2196,86 грн. 40% річних та 19,42 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Позов мотивовано неналежним виконанням ПП "Ацинус" взятих на себе зобов'язань щодо оплати поставленого товару за договором поставки №ТВ12-138 від 30.11.2012 року.

Ухвалою господарського суду від 10.04.2013 року позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Від сторін витребувано необхідні для розгляду справи докази.

Ухвалою суду від 23.04.2013 року розгляд справи відкладався.

Представником позивача в судовому засіданні 23.04.2013 року подано клопотання про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2013 року, в якому останній просить стягнути з ПП "Ацинус" 19462,43 грн. основного боргу, 965,15 грн. пені, 2580,77 грн. 40% річних та 19,42 грн. інфляційних втрат, всього 23027,77 грн., з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

Також, представником позивача в судовому засіданні 23.04.2013 року було подано клопотання про відшкодування витрат пов’язаних з розглядом справи, в якому ТОВ "Тигрес" просить стягнути з відповідача транспортні витрати пов'язані з розглядом справи у розмірі 440,64 грн. та 675, 00 грн. - вартість добових, які нараховуються працівникам в межах відряджень по території України.

На підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вказані клопотання прийняті господарським судом до розгляду.

Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, відзив на позов не подав, позовні вимоги не заперечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 25.04.2013 року №0052231 4.

Станом на час проведення судового засідання заяви та клопотання від ПП "Ацинус" до господарського суду не надходили.

Згідно з ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

В С Т А Н О В И В:

30.11.2012 року між ТОВ "Тигрес" (продавець) та ПП "Ацинус" (покупець) укладено договір поставки №ТВ12-138 (надалі - договір поставки), за умовами якого продавець зобов'язується поставляти окремими партіями та передавати у власність покупцю товари, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати їх (п. 1.1. договору поставки).

Відповідно до п.п. 5.1. - 5.3. договору поставки продавець повинен поставити партію товару покупцю у строк погоджений сторонами, але у будь-якому разі не пізніше 5 робочих днів з моменту отримання замовлення. Доставки товару здійснюється за рахунок продавця. Доставка може здійснюватись транспортом та за рахунок покупця, що погоджується сторонами. Поставка товару здійснюється на умовах DDP відповідно до Міжнародених правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс-2000", з урахуванням умов Договору, за місцезнаходженням складу покупця (місця доставки), вказаною в замовленні/видатковій накладній на поставлений товар.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що оплата партії переданого товару здійснюється протягом 21-го календарного дня з дати поставки партії товару. Датою оплати товару вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця (п. 7.3. договору поставки).

Договір вступає в дію з дати його підписання і діє до 31.12.2013 року, а в частині виконання сторонами своїх до повного виконання відповідно до п. 10.1. договору поставки.

Договір підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27996,18 грн., що підтверджується видатковими накладними: №9127 від 01.12.2012 року; №9128 від 01.12.2012 року; №9129 від 01.12.2012 року (а.с.12-15) та актом звіряння розрахунків №57 (а.с. 18).

Оскільки, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару у сумі 27996,18 грн. в строк визначений в договорі поставки не виконав, позивач з метою досудового врегулювання спору направив на адресу ПП "Ацинус" грошову вимогу №13 від 25.01.2013 року про стягнення основного боргу та штрафних санкцій з вимогою негайного погашення заборгованості за договором поставки №ТВ12-138 від 30.11.2012 року (а.с. 19).

В свою чергу відповідач, на виконання умов договору поставки, частково виконав вимоги ТОВ "Тигрес", повернув позивачу товар на суму 2533,75 грн., що підтверджується накладною на повернення товару №8-воз-пост від 12.03.2013 року (а.с.16), а також частково оплатив поставлений товар на суму 6000,00 грн.

Згідно акта звірки №293 взаємних розрахунків між сторонами (а.с.17) заборгованість ПП "Ацинус" перед ТОВ "Тигрес" станом на 24.03.2013 року склала 19462,43 грн. Вказаний акт взаємних розрахунків підписано повноважними представниками сторін без зауважень та скріплено печатками підприємств.

Оригінали зазначених документів були надані суду для огляду в судовому засіданні.

Вирішуючи даний спір, господарський суд враховую положення ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, якими передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на викладені обставини та враховуючи те, що відповідач не заперечив заявлену до стягнення суму заборгованості, доказів погашення вказаної заборгованості в сумі 19462,43 грн. на момент розгляду справи суду не надав, а також враховуючи довідку позивача від 08.05.2013 року №86 про підтвердження наявності заборгованості відповідача за поставлений товар по договору №ТВ12-138 (а.с.68), господарський суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 23.04.2013 року, 2580,77 грн. - 40% річних та 19,42 грн. - інфляційних втрат.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.4. договору поставки передбачено, що у разі якщо покупець не оплатив вартість поставленого товару в визначений строк, то він зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сорок процентів річних від простроченої суми.

Згідно обґрунтованого розрахунку позивача сума 40% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за період з 23.12.2012 року по 22.04.2013 року складає 2580,77 грн., а сума інфляційних втрат за період з 23.12.2012 року по 04.04.2013 року складає 19,42 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню за прострочення проведення розрахунків за товар відповідно до договору поставки, яка згідно розрахунку позивача за період з 23.12.2012 по 22.04.2013 року становить 965,15 грн.

В п. 8.3. договору поставки сторони погодили, що за прострочення покупцем платежів, передбачених договором, останній сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний календарний день прострочення за весь час прострочення без обмеження. Позовна давність щодо вимоги про стягнення пені згідно цього пункту становить 3 роки.

З огляду на положення п. 8.3. договору поставки та положення ст. ст. 216, 230 Господарського кодексу України, за також ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України вимоги позивача про стягнення 965,15 грн. пені а період з 23.12.2012 по 22.04.2013 року підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи клопотання позивача про відшкодування транспортних витрат пов'язаних з розглядом справи б/н від 23.04.2013 року, в якому ТОВ "Тигрес" просить стягнути з відповідача вартість проїзду представника позивача, який є штатним працівником ТОВ "Тигрес" на посаді юрисконсульта згідно з наказом №7-К від 01.06.2012 року (а.с. 59), у розмірі 440,64 грн. та 675, 00 грн. - розмір добових, які нараховуються працівникам в межах відряджень по території України, суд вважає, що вказані витрати не відносяться до судових витрат з наступних причин.

До інших витрат, пов'язаних з розглядом господарських спорів та визначених ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, можна віднести суми, що підлягають виплаті особам, викликаним до господарського суду відповідно до ст. 30 Господарського процесуального кодексу України, а також витрати, понесені сторонами підприємствами і організаціями у зв'язку із наданням документів або матеріалів, необхідних для вирішення господарського спору в порядку статті 38 цього Кодексу, витрати на проведення огляду і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження в порядку статті 39 цього Кодексу, а також витрати, пов'язані з розглядом справи безпосередньо на підприємстві або в організації, яка є стороною по справі, та інші витрати.

Крім того, відповідно до положень абз. 2 п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" до інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України можуть відноситись витрати сторін та інших учасників судового процесу, пов’язані з явкою їх або їхніх представників у засідання господарського суду, лише за умови, що таку явку судом було визнано обов’язковою.

Явка представника позивача в судові засідання, у відповідності до положень п. 7 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковою не визнавалась. Участь сторін в господарських засіданнях відповідно до ч. 1 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до прав сторін, а тому не є обов'язковою.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд прийшов до висновку, що транспортні витрати позивача пов'язані з розглядом справи у розмірі 440,64 грн. та 675, 00 грн. добових, які нараховуються працівникам в межах відряджень по території України, не є іншими витратами, що пов'язані з розглядом справи та не підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати пов'язані зі сплатою судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 64, 75, 82, 84, 85, 87, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства приватної виробничої фірми "Ацинус" (25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 65; ідентифікаційний номер 20635255) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тигрес" (45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, 25; ідентифікаційний код 38143461) 23027,77 грн. заборгованості, з яких 19462,43 грн. основний борг, 965,15 грн. пеня, 2580,77 грн. відсотки річних, 19,42 грн. інфляційні втрати, а також 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Засвідчений належним чином примірник рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення позивачу за адресою: 45601, Волинська область, Луцький район, с. Липини, вул. Перемоги, 25; відповідачу за адресою: 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 65.

Повне рішення складено 15.05.2013 року.

Суддя М.С. Глушков