Постанова № 31203797, 30.04.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 квітня 2013 року 11:38 № 2а-7816/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю:

представника позивача - Магомедової М.П. (довіреність від 07.12.2012 р. № 08-8805)

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомКиївського міського центру зайнятостідо ОСОБА_2про стягнення коштів у розмірі 5 604, 78 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Київський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів у розмірі 5 604, 78 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 (справа № 2а-7816/10/2670) позовні вимоги задоволено повністю та стягнуто з відповідача спірну суму грошових коштів.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2010 апеляційну скаргу відповідача на постанову суду від 24.06.2010 повернуто скаржнику.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від19.04.2012 скасовано ухвалу КААС від 27.09.2010, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для вирішення питання прийняття апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.06.2012 апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2010 залишено без змін.

У той же час, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.03.2013 касаційну скаргу відповідача задоволено та скасовано постанову суду першої інстанції від 24.06.2010 і ухвалу апеляційної інстанції від 08.06.2012, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Зокрема, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції ВАСУ зазначив, що про факт перебування у договірних відносинах з ТОВ "Євролайф Україна ЛТД" та намір отримувати винагороду за цивільно-правовим договором, як при написанні заяви про надання статусу безробітного, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітний, ОСОБА_2 позивачу не повідомив, чим порушив обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України у вищезгаданій ухвалі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі та стягнув отриману допомогу по безробіттю за періоди з 16.06.2009 по 02.08.2009 та з 07.10.2009 по 25.03.2010. Тобто, як зазначається в ухвалі ВАСУ, судами не було встановлено, чи мав відповідач підстави для отримання допомоги по безробіттю у період з 07.10.2009 по 25.03.2010, коли дія договору № 09885/533 від 22.11.2007 року скінчилась.

Ухвалою від 28.03.2013 р. справу прийнято до провадження суддею Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіним О.А. та призначено справу до судового розгляду на 30.04.2013 р. Сторонами запропоновано надати пояснення/заперечення з урахуванням висновків та вказівок, викладених в ухвалі Вищого адміністративного суду України.

У зв'язку з цим позивачем подано пояснення відносно обставин, викладених у позові, та зазначено, що відповідача зареєстровано безробітним 09.06.2009 р. Відповідно до заяви відповідача від 16.06.2009 р. йому було надано статус безробітного та з 16.06.2009 року відповідач перебував на обліку як безробітний та отримував допомогу. На підставі заяви від 03.08.2009 р. відповідача знято з обліку. У той же час, на підставі його заяви від 07.10.2009 року йому було поновлено статус безробітного та поновлена виплата допомоги. У той же час, перевіркою встановлено, що на момент реєстрації 09.06.2009 р. відповідач перебував у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» на підставі договору від 22.11.2007 р., дія якого припинена 01.08.2009 р., а відтак, як зазначає позивач, відповідач незаконно перебував на обліку як безробітний та отримував матеріальне забезпечення.

Оскільки договір було припинено 01.08.2009 р., відомості надані відповідачем центру зайнятості, як зазначає позивач, є недостовірними. Виходячи з цього, як зазначає позивач, центром зайнятості було проведено розрахунок незаконно отриманих відповідачем матеріальних виплат та вартості навчання, сума яких становить 5 604,78 грн., про що свідчать довідки від 06.04.2010 р. №№ 1054, 1055.

Виходячи з наведеного та наведених у позові положень законодавства України, позивач вважає позовні вимоги законними та обґрунтованими та просить задовольнити позов.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що перевірка і встановлення факту отримання коштів відповідачем не проводилась, доказів наявності відносин із зазначеним підприємством (акти виконаних робіт, відомості на отримання коштів) позивач не надав. З цієї причини сам договір, як зазначає позивач, не може бути доказом. Інформацією про нарахування податку і сплату його податковій, як зазначає відповідач, він не володів, тому ні яких відомостей про обставини, що впливають на умови виплат та надання соціальних послуг центром зайнятості, не мав подати. У той же час, як зазначає позивач, відповідачем було передано вищезгаданому підприємству заяву ОСОБА_3 про волевиявлення на страхування у 2008 році, коли позивач не знаходився на обліку. І якби, ТОВ «Євролайн» своєчасно зробило нарахування коштів у 2008 році, інциденту з центром зайнятості, як зазначає відповідач, ні у якому разі не могло трапитися.

Тобто, як зазначає відповідач, ним де-факто розірвано стосунки і договір з ТОВ «Євролайн», коли у центрі зайнятості він не перебував. Доказом, як зазначає позивач, є відсутність результатів роботи із зазначеним товариством на протязі 6-ти місяців, тобто він не передавав жодної заяви від страхувальників відповідно до п. 4.1.3.6. договору, договір з відповідачем було розірвано автоматично 01.08.2009 р.

При цьому, відповідач звертає увагу суду, що за роботу виконану у березні-травні 2008 року відповідачу нарахували комісійну винагороду в сумі 209,48 грн. тільки у червні 2009 року. Нараховані гроші, як зазначає відповідач, він не отримував та дізнався про це нарахування відповідач, як зазначає останній, з повідомлення центру зайнятості. Цей факт, як зазначає відповідач, підтверджено довідкою товариства.

В контексті наведеного відповідач також зазначає, що позивач не довів, не надав суду доказів і не перевіряв, діяв чи ні договір на час взяття відповідача на облік в статусі безробітного, виконував чи ні які-небудь обов'язки. Тому, як зазначає відповідач, підстав стверджувати перебування відповідача в цивільно-правових відносинах не існує.

З огляду на наведене відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

16.06.2009 р. відповідачем подано до Деснянського районного центру зайнятості заяву, в якій відповідач просив до вирішення питання його працевлаштування надати статус безробітного відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», та встановити виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» з 16.06.2009 р.

У цій заяві відповідач засвідчив, що на час подання заяви не є найманим працівником, не укладав договір цивільно-правового характеру, не отримує пенсію на пільгових умовах, не зареєстрований як фізична особа-підприємець і не є членом особистого селянського господарства.

У заяві зазначено, що відповідач ознайомився з пам'яткою про права та обов'язки.

У цій же заяві відповідач вказав, що зобов'язується своєчасно повідомляти службу зайнятості про всі зміни його даних, які внесені в персональну картку.

У вказаній картці містяться засвідчені відповідачем відомості про останнє місце роботи - ТОВ «Аскон Кр», з якої відповідач був звільнений за згодою сторін 29.05.2009 р.

Згідно з наказом № 10637 від 16.06.2009 р. ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.

03.08.2009 р. відповідачем подано заяву про зняття з обліку з причин від'їзду з міста по сімейним обставинам.

Згідно з наказом центру зайнятості від 03.08.2009 р. № 14032 припинено виплату відповідачу допомоги по безробіттю.

Відповідно до наказу від 03.08.2009 р. № 14033 відповідача знято з обліку на підставі його заяви.

07.10.2009 р. відповідач знову звернувся до центру зайнятості із заявою про поновлення статусу безробітного та про встановлення виплати допомоги по безробіттю.

Зазначена заява містить той же зміст, що і попередня заява, зокрема, позивачем засвідчено те, що він не є найманим працівником, не уклав договір цивільно-правового характеру, що він ознайомлення з пам'яткою про права та обов'язки та зобов'язується своєчасно повідомляти службу зайнятості про всі зміни його даних, які внесені в персональну картку.

У зазначеній персональній картці, як і у попередній, зазначено про останнє місце роботи ТОВ «Аскон-Кр», з якої відповідач звільнений 29.05.2009 р.

Згідно з наказом від 07.10.2009 р. № 18747 відповідачу поновлено статус безробітного з 07.10.2009 р.

Згідно з наказом центру зайнятості від 07.10.2009 р. № 18749 відповідачу поновлено виплату допомоги по безробіттю з 07.10.2009 р.

На підставі п. 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та п. 5 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Мінпраці, ДПА України від 13.02.2009 р. № 60/62, центром зайнятості видано наказ № 481 від 23.12.2009 р. Згідно із цим наказом вирішено провести перевірку достовірності документів, які є підставою для надання статусу безробітного ОСОБА_2

Зазначений наказ позивачем не оскаржувався.

22.01.2010 року Шевченківським районним центром зайнятості складено Акт розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 19 від 22.01.2010 р.

Згідно із зазначеним актом здійснювалась перевірка відомостей відносно відповідача у ТОВ «Євролайф Україна ЛТД».

Перевіркою встановлено, що відповідач перебував в цивільно-правових відносинах із зазначеним товариством згідно договору від 22.11.2007 року № 09885/533, дія якого була припинена 01.08.2010 р.

Зазначений акт підписано директором зазначеного товариства.

Згідно з умовами зазначеного договору, відповідач визначався у статусі консультанта, який зобов'язується надавати послуги, як страхового посередника на страховому ринку України від імені та за дорученням страховиків, а товариство зобов'язується виплачувати консультанту винагороду (комісійні).

Згідно з п. 1.2. цього договору консультант погодився з тим, що товариство буде утримувати з комісійних усі податки та збори та з тим, що товариство буде повідомляти про проведені виплати і зроблені утримання податковому органу.

Консультант самостійно обирає методи здійснення своєї діяльності.

Однією з підстав припинення договору є відсутність результатів роботи консультанта протягом 6 місяців (п/п. 4.1.3.6. договору).

Згідно з повідомленням ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» від 22.01.2010 р. за № 16 на адресу центру зайнятості, відповідач дійсно перебував в цивільно-правових відносинах з підприємством на підставі вищезгаданого договору.

На виконання умов договору відповідач та підпорядковані йому консультанти в січні 2009 року надали товариству послуги, надавши останню заяву на страхування ОСОБА_3.

У 2 кварталі 2009 року відповідачу була нарахована комісійна винагорода за роботу виконану в березні-травні 2008 року, а саме - червень 2009 року - 209,48 грн., прибутковий податок - 31,42 грн.

Після подання останньої заяви відповідач жодних послуг товариству не надавав і, відповідно до п. 4.1.3.6. договору, дія договору була припинена 01.08.2009 року.

При цьому, у листі товариства зазначено, що акти виконаних робіт не були підписані, у зв'язку з чим винагорода фактично виплачена не була.

Відповідно до наказу Деснянського центру зайнятості № 103 від 22.03.2010 р., у зв'язку з виявленням факту подання безробітним ОСОБА_2 недостовірних даних, що спричинило незаконну виплату матеріального забезпечення на випадок безробіття за період з 16.06.2009 р. по 02.08.2009 р. та з 07.10.2009 р. по 01.03.2010 р., головного бухгалтера центру зайнятості зобов'язано визначити суму незаконно отриманих коштів відповідачем, повідомити особу про результати перевірки та прийняте рішення у цьому наказі.

22.03.2010 р. за № 26-1031 центром зайнятості за підписом директора сформовано повідомлення відповідачу, де проінформовано про проведену перевірку та незаконність отримання допомоги з вини відповідача. Повідомлено про необхідність повернення коштів у сумі, яка згідно з розрахунком складає 5 604,78 грн. У повідомленні також зазначено банківські реквізити для перерахування коштів.

Згідно з актом від 23.03.2010 р., складеним співробітниками центру зайнятості, відповідач був запрошений в бухгалтерію для отримання повідомлення про повернення коштів та ознайомлення з вищезгаданим актом перевірки № 19 від 22.02.2010 р., однак, ознайомившись з актом, відповідач підписати його відмовився.

У той же час, у запереченнях на позов від 21.07.2010 р. позивач зазначає про надходження до нього зазначено повідомлення від 22.03.2010 р. за № 26-1031 та вищезгаданого наказу № 103 від 22.03.2010 р.

25.03.2010 р. центром зайнятості видано наказ № 4209, відповідно до якого припинено виплату відповідачу допомоги по безробіттю.

Згідно з наказом по центру зайнятості від 25.03.2010 р. № 4210 відповідача знято з обліку.

Згідно з наявними у справі довідками центру зайнятості про доходи, позивачем отримано допомогу:

- у період з 16.06.2009 р. по 02.08.2009 р. у розмірі 1 562,16 грн. (червень 2009 р. - 487,95 грн., липень 2009 р. - 1008,43 грн., серпень 2009 р. - 65,78 грн.),

- у період з 07.10.2009 р. по 01.03.2010 р. у сумі 4042,62 грн. (жовтень 2009 - 813,25 грн., листопад 2009 - 891,40 грн., грудень 2009 - 806,93 грн., січень 2010 - 821,81 грн., лютий 2010 - 686,46 грн., березень 2010 р. - 22,77 грн.

Отримання відповідачем цих сум не оспорюється.

Вирішуючи виходячи з наведеного спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про зайнятість населення» (від 01.03.1991 р. № 803-XII) держава гарантує працездатному населенню у працездатному віці в Україні, зокрема, виплату безробітним в установленому порядку допомоги по безробіттю матеріальної допомоги по безробіттю, матеріальної допомоги по безробіттю членам сім'ї, які перебувають на їх утриманні, та інших видів допомоги.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України «Про зайнятість населення» (від 01.03.1991 р. № 803-XII) для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

Державна служба зайнятості складається з: Державного центру зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України, центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських, районних, міськрайонних, міських і районних у містах центрів зайнятості, центрів організації професійного навчання незайнятого населення і центрів професійної орієнтації населення, інспекцій по контролю за додержанням законодавства про зайнятість населення.

У статті 19 цього Закону визначено обов'язки та права державної служби зайнятості, до яких, зокрема відносяться: розпоряджатися в установленому законодавством порядку коштами Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; в установленому законодавством порядку подавати громадянам допомогу по безробіттю та матеріальну допомогу по безробіттю, припиняти і відкладати їх виплати.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Особи, визнані у встановленому порядку безробітними, мають право на одержання допомоги по безробіттю (ч. 2 ст. 11 зазначеного Закону), розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» допомога по безробіттю є одним з видів матеріального забезпечення на випадок безробіття.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1 цього Закону поняття зайнятість, визначено як діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Згідно п/п. «б» п. 3 ст. 1 зазначеного Закону, до зайнятого населення і відповідно такого, що не можуть бути визнані безробітними, належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві.

Статтею 31 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» встановлено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі: призначення виплати на підставі документів, що містять неправдиві відомості.

Відповідно до ст. 36 цього Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до частини третьої статті 36 цього Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до п. 6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, якщо під час одержання допомоги по безробіттю безробітний своєчасно не подав відомості про обставини, що впливають на умови її виплати, з безробітного стягується сума виплаченої допомоги по безробіттю з моменту виникнення цих обставин.

В даному випадку, як встановлено під час розгляду справи, з 16.06.2009 р. ОСОБА_2 надано статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю. Відповідно до наказу від 03.08.2009 р. припинено виплату відповідачу допомоги по безробіттю за його заявою.

За зазначений період відповідач було виплачено 1 562,16 грн.

У той же час, в період з 22.11.2007 р. по 01.08.2010 р. відповідач перебував у цивільно-правових відносинах з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД», здійснював дії по його виконанню та мав намір отримувати винагороду в рамках виконання зазначеного договору.

При цьому, як встановлено під час розгляду справи, у 2 кварталі 2009 року (у червні 2009 р.) відповідачу була нарахована комісійна винагорода за роботу, виконану у березні-травні 2008 року, у розмірі 209,48 грн., яка, однак, не була виплачена у зв'язку з не підписанням акту виконаних робіт.

У той же час, не підписання цього акту не спростовує факт перебування відповідача із зазначеним підприємством у цивільно-правових відносинах, в рамках яких відповідач зобов'язувався виконувати роботи, мав намір отримувати винагороду та йому нараховувалась винагорода.

Виходячи з наведеного та наведених вище норм законодавства України, в період перебування відповідача у цивільно-правових відносинах із вищезгаданим товариством, який охоплює і період первинного призначення та виплату відповідачу допомоги по безробіттю, відповідач відносився до зайнятого населення.

Однак, про факт перебування у договірних відносинах з ТОВ «Євролайф Україна ЛТД» та намір отримувати винагороду за цивільно-правовим договором, як при написанні заяви про надання статусу безробітного, так і під час перебування у центрі зайнятості як безробітний, ОСОБА_2 позивачу не повідомив, чим порушив обов'язок своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати допомоги по безробіттю, на що звернув увагу Вищий адміністративний суд України у своїй ухвалі по даній справі.

Виходячи з наведеного, сума виплаченої відповідачу допомоги по безробіттю за наведений вище період з 16.06.2009 р. по 02.08.2009 р. у сумі 1 562,16 грн. є отриманою за відсутності законних підстав та, враховуючи відсутність доказів повернення зазначеної суми центру зайнятості, підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується виплати відповідачу допомоги по безробіттю за період з 07.10.2009 р. по 01.03.2010 р. у сумі 4042,62 грн., слід зазначити, що станом на дату поновлення його статусу як безробітного та поновлення виплат допомоги відповідачу, дія договору із вищезгаданим товариством була припинена з 01.08.2009 року відповідно до умов п. 4.1.3.6. договору та, відповідно, відповідач не відносився до категорії зайнятих осіб.

Відносно належності відповідача до категорії зайнятих осіб у цей період, під час розгляду справи позивачем не надано відповідних доказів та не наведено обставин, які б виключали можливість отримання відповідачем допомоги у цей період або вказували на необхідність нарахування допомоги в іншому розмірі, а відтак і не доведено незаконності отримання відповідачем допомоги у цей період. Більш того, під час розгляду справи представником позивача зазначено, що у випадку, якби відповідач вперше звернувся 07.10.2009 р. із заявою про надання статусу безробітного та виплати допомоги, йому зазначений статус був би наданий. Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, позов підлягає задоволенню частково, а саме шляхом стягнення з відповідача сум безпідставно отриманої ним допомоги по безробіттю, як зазначено вище, у розмірі 1 562,16 грн.

Керуючись ст. ст. 69 - 71, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1; адреса АДРЕСА_1) на користь Київського міського центру зайнятості (01033, м. Київ, вул.. Жилянська, 47-Б, код ЄДРПОУ 03491091) 1 562,16 грн. (одну тисячу п'ятсот шістдесят дві гривні 16 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 13.05.2013 р.