Постанова № 31201216, 09.04.2013, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2013 року

Справа № 2а-7026/10/0870

м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Філоненко Ю.М.

розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд»

до: Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі

м. Запоріжжя

про: визнання дій протиправними та зобов’язання вчини певні дії

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд» звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання протиправними дії щодо відображення в акті перевірки № 152/23-508/30421048 від 16.08.2010 відомостей про завищення позивачем від’ємного значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 273 197 грн. та зобов’язання відкликати акт перевірки в зазначеній частині.

10 січня 2013 року через канцелярію суду надійшло клопотання ТОВ «Тітан Трейд» щодо збільшення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить: зобов’язати суб’єкта владних повноважень ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя виключити з акту перевірки інформацію, що не відповідає законодавству та фактичним обставинам справи, а саме ТОВ «Тітан Трейд» порушено п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено від’ємне значення рядка 26 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість по періодам: квітень 2009 року – 25000 грн., травень 2009 року – 25667 грн., червень 2009 року – 26117 грн., липень 2009 року – 65150 грн., серпень 2009 року – 65150 грн., вересень 2009 року – 187454 грн., жовтень 2009 року – 187454 грн., листопад 2009 року – 187454 грн., грудень 2009 року – 273647 грн., січень 2010 року – 273647 грн., лютий 2010 року – 273647 грн., березень 2010 року – 273647 грн. та заборонити відповідачу використовувати дану інформацію при відображенні позивачем даних в декларації з податку на додану вартість. Судом прийнято уточнені позовні вимоги.

Відповідно до позовної заяви та письмових пояснень у період з 06.07.2010 по 09.08.2010 ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010.

За результатами наведеної перевірки було складено акт перевірки №152/23-508/30421048 від 16.08.2010, за висновками якого встановлено порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено від’ємне значення рядка 26 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість. В мотивувальній частині акту відповідач визначив неправомірне віднесення до складу податкового кредиту та завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість згідно податкових накладних виписаних контрагентами позивача – ТОВ «Лектра», ТОВ «Електрод – Сервіс» та ТОВ «Фабрика «Башмачок».

ТОВ «Тітан Трейд» вважає, що дії відповідача по визнанню нікчемними правочинів укладених між позивачем з ТОВ «Лектра», ТОВ «Електрод – Сервіс» та ТОВ «Фабрика «Башмачок» є протиправними та ґрунтуються на неправомірних висновках та порушеннях, зроблених при проведені податкової перевірки позивача.

Відповідачем не було додержано вимог діючого законодавства при проведенні документальної невиїзної перевірки ТОВ «Тітан Трейд», а при оформленні її результатів не було дотримано вимог податкового та цивільного законодавства, висновки акту перевірки мають суттєві недоліки, містять необґрунтовані висновки, базуються на припущеннях і не підтверджуються жодними доказами та даними господарської діяльності позивача та зроблені посадовими та службовими особами ДПІ з перевищенням власних повноважень.

Позивач також вважає, що самостійна зміна відповідачем у подальшому в Деталізованій базі співставлення показників податкового кредиту та податкових зобов’язань позивача без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків), буде порушувати його права та інтереси, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов’язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності.

На підставі викладеного просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до поданих заперечень представник відповідача в задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі. Крім того зазначив, що при дослідженні фінансових та інших бухгалтерських документів не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств постачальників ТОВ «Лектра», ТОВ «Електрод – Сервіс» та ТОВ «Фабрика «Башмачок» підприємству ТОВ «Тітан Трейд», та підприємствами постачальниками, що свідчить про те, що правочини між вказаними суб’єктами укладались без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України є нікчемними та не створюють юридичних наслідків.

Представники сторін надали до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 1 ст.41 КАС України суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Керуючись приписами ст. 41 КАС України суд розглянув справу на підставі наявних доказів, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Фахівцями відділу перевірок платників податків відповідно до плану – графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ «Тітан Трейд» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010.

За результатами наведеної перевірки було складено акт перевірки №152/23-508/30421048 від 16.08.2010, за висновками якого встановлено порушення п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено від’ємне значення рядка 26 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість по періодам: квітень 2009 року – 25000 грн., травень 2009 року – 25667 грн., червень 2009 року – 26117 грн., липень 2009 року – 65150 грн., серпень 2009 року – 65150 грн., вересень 2009 року – 187454 грн., жовтень 2009 року – 187454 грн., листопад 2009 року – 187454 грн., грудень 2009 року – 273647 грн., січень 2010 року – 273647 грн., лютий 2010 року – 273647 грн., березень 2010 року – 273647 грн.

Щодо позовних вимог про відображення в акті перевірки № 152/23-508/30421048 від 16.08.2010 відомостей про завищення позивачем від’ємного значення рядка 26 декларації з податку на додану вартість на загальну суму 273 197 грн., зобов’язання відкликати акт перевірки в зазначеній частин та зобов’язання суб’єкта владних повноважень ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя виключити з акту перевірки інформацію, що не відповідає законодавству та фактичним обставинам справи, а саме ТОВ «Тітан Трейд» порушено п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.5, 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого завищено від’ємне значення рядка 26 «залишок від’ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» декларації з податку на додану вартість по періодам: квітень 2009 року – 25000 грн., травень 2009 року – 25667 грн., червень 2009 року – 26117 грн., липень 2009 року – 65150 грн., серпень 2009 року – 65150 грн., вересень 2009 року – 187454 грн., жовтень 2009 року – 187454 грн., листопад 2009 року – 187454 грн., грудень 2009 року – 273647 грн., січень 2010 року – 273647 грн., лютий 2010 року – 273647 грн., березень 2010 року – 273647 грн. суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів;

Відповідно до ст. 11-1 цього ж закону плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна перевірка проводиться за сукупними показниками фінансово-господарської діяльності платника податків за письмовим рішенням керівника відповідного органу державної податкової служби не частіше одного разу на календарний рік.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу було вручено особисто повідомлення про проведення перевірки та особисто отримано ним акт перевірки.

В той же час, слід зазначити, що відповідно до п.3, р. І, п.п. 5.2 п.5 р. ІІ, п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженої наказом Державної податкової служби України №984 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, в котрому факти виявлених порушень викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

За наведених обставин суд вважає, що акт перевірки ДПІ не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов’язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків, а тому не може бути оскарженим та скасованим, як і дії, щодо складання такого акту.

Як встановлено судом, податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки та на підставі акту не приймалось. Проте, інформація на підставі висновків акту може бути використана в базі даних «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України».

Отже відповідач, використовуючи висновки акту за результатами перевірки не вчинив жодних з передбачених законом дій, а саме не прийняв, а ні рішення, а ні довідку.

На думку суду, поведінка суб'єкта владних повноважень у такий спосіб ставить суб'єкта господарювання (позивача) у правову невизначеність, оскільки, з одного боку, є висновки акту перевірки про встановлені порушення закону, а з іншого боку, такі дії відповідача зачіпають не лише законні інтереси позивача, а й позбавляють його можливості для оскарження такого акту або визнання його незаконним.

Також, з приводу зазначеного, слід звернути увагу на те, що податкова декларація, відповідно до п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» – це розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

У відповідності до ст.. 4.1.1 та 4.1.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом «г» підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Якщо службова (посадова) особа контролюючого органу порушує норми абзацу першого цього підпункту, платник податків зобов'язаний до закінчення граничного строку подання декларації надіслати таку декларацію поштою з описом вкладеного та повідомленням про вручення, до якої долучається заява на ім'я керівника відповідного контролюючого органу, складена у довільній формі, із зазначенням прізвища службової (посадової) особи, яка відмовилася прийняти декларацію, та/або із зазначенням дати такої відмови. При цьому декларація вважається поданою в момент її вручення пошті, а граничний десятиденний строк, встановлений для поштових відправлень підпунктом 4.1.7, не застосовується.

Як висновок, за змістом вищезазначених норм платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а у випадку заниження або завищення ним суми податкових зобов'язань, обов'язок визначати податкове зобов'язання платника податків або повідомляти про необхідність внесення відповідних змін до податкової звітності покладено на податковий орган шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення.

Згідно даних перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216 ЦК України, а саме визнано нікчемними правочини по ланцюгу постачання до «вигодонабувачів», однак, як зазначалось, таке рішення не приймалось.

Таким чином, визнаючи договори позивача нікчемними, а також, визнаючи недійсними дані відображені ним у деклараціях за перевіряємий період, відповідач зобов'язаний був зняти з підприємства податкові зобов'язання, отримані ним у зв'язку з виконання таких договорів, та прийняти відповідне рішення з подальшим внесенням відомостей до інформаційних баз. А інакше з вчинених відповідачем дій можна (невинесення ППР) зробити висновок, що він фактично, визначаючи суми податкових зобов'язань позивачу, порушив та втрутився в його особисте право на самостійне їх декларування.

Суд звертає увагу, що визнання податковим органом недійсним задекларованого податкового кредиту чи податкових зобов’язань як спосіб реагування на виявлені порушення податкового законодавства чинним законодавством не передбачені.

Суть висновків акту перевірки полягає у тому, що позивач порушив вимоги ряду статей Цивільного кодексу України щодо реальності та дійсності правочинів з постачальником ТОВ «Лектра», ТОВ «Електрод – Сервіс» та ТОВ «Фабрика «Башмачок», а тому сформований позивачем у вказаних періодах податковий кредит та податкові зобов'язання з покупцями відповідач вважає недійсними.

Позивач надав суду копії первинних бухгалтерський документів щодо оспорюваних правочинів. Таким чином, належними доказами підтверджено, що на момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем ТОВ «Лектра», ТОВ «Електрод – Сервіс» та ТОВ «Фабрика «Башмачок» .

Аналіз наданих позивачем податкових та видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, декларацій з ПДВ, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкових зобов’язань по операціям з ТОВ «Лектра», ТОВ «Електрод – Сервіс» та ТОВ «Фабрика «Башмачок», які були предметом перевірки.

Аналізуючи в рамках невиїзної документальної перевірки лише декларації позивача та данні «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідач дійшов висновку, що правочини укладені між позивачем та ТОВ «Лектра», ТОВ «Електрод – Сервіс» та ТОВ «Фабрика «Башмачок» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Проте, окремо слід зазначити, що стаття 215 ЦК України розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно вказаної статті ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Отже, в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оспорена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

З цією нормою ЦК України узгоджуються і положення ч.1 ст. 207 Господарського кодексу України, за якою господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на його оспорюваність.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчинених позивачем правочинів з зазначеними контрагентами законом прямо не встановлена, то такі правочини слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в акті перевірки висновки ДПІ про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними.

Крім того, сказані правочини та господарські операції позивача з ТОВ «Лектра», ТОВ «Електрод – Сервіс» та ТОВ «Фабрика «Башмачок» були досліджені під час розгляду адміністративної справи №2а-6974/10/0870. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.11.2010 (яка набрала законної сили 14.06.2012) встановлено, що суми ПДВ, що були віднесені до складу податкового кредиту у зв’язку з придбанням товарів у ТОВ «Лектра», ТОВ «Електрод – Сервіс» та ТОВ «Фабрика «Башмачок», підтверджені належним чином оформленими податковими накладними, які були досліджені посадовими особами, які проводили перевірку.

Щодо позовних вимог про заборону відповідачу використовувати дану інформацію при відображенні позивачем даних в декларації з податку на додану вартість суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог в цій частині, так як така форма захисту прав сформульована на майбутнє та за своєю сутністю є виключною компетенцією органів податкової служби України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності вчинення ним дій з внесення відомостей за результатами перевірки позивача до інформаційних баз.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Тітан Трейд» до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов’язання вчини певні дії відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні – з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.О. Артоуз