Ухвала суду № 31199634, 02.04.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2013 р.Справа № 2-а-4947/10/2170

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Коваля М.П.

- Семенюка Г.В.

при секретарі - Алексєєвої Н.М.

за участю представника позивача приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" - Шатило Михайла Володимировича

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду 21 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Приватне акціонерне товариство "Завод крупних електричних машин" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби з вимогою про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.09.2010р. № 0012212301/0 про зменшення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Вимоги обґрунтовані доводами позовної заяви.

21.02.2011 року Херсонським окружним адміністративним судом по даній справі винесена постанова якою позов задоволено та суд постановив:

- Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби від 13.09.2010р. № 0012212301/0;

- Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з постановою суду податковим органом подано апеляційну скаргу в якій зазначається, що рішення суду щодо незадоволених позовних вимог винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує посиланням на п.п. 7.7.1., п.п. 7.7.2, п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7, п. 7.1, 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В зв'язку з викладеним апелянтом ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, яке оскаржено, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази, вислухавши думку учасників процесу, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, судом першої інстанції встановлено, що У серпні 2010 р. ДПІ у м. Нова Каховка Херсонської області було проведено невиїзну документальну перевірку ПАТ " Завод крупних електричних машин " з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за липень 2008р., червень 2009р., травень 2010р. За результатами перевірки складено акт від 31.08.2010 р.№ 1211/230-30769085.

Перевіркою встановлено порушення п.п. 7.7.1. п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.97 № 168 97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168 97-ВР). Позивачем, завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на загальну суму 174007.00 грн. в тому числі: за червень 2009 року - 19149.00 грн.. за липень 2008 року - 154032.00 грн.. за травень 2010 року - 826.00 грн.

Відповідно до виявлених в ході перевірки порушень ДПІ у м. Нова Каховка прийняте податкове повідомлення - рішення від 13.09.2010р. № 0012212301/0 про зменшення заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму174007,00 грн.

В акті перевірки вказано, що підприємства, які були основними постачальниками металопрокату у 2008 році відсутні за місцезнаходженням, що у основних постачальників металопрокату у 2009 році відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності і таким чином операції з ПАТ «Завод крупних електричних машин» проведені без реального настання правових наслідків, а лише для формування податкового кредиту.

Таким чином відповідачем зроблено висновки про завищення суми бюджетного відшкодування з податку па додану вартість позивачем за 2008,2009,2010 роки.

При вирішенні питання суд першої інстанції виходив з того, що обов'язки контролю за правильністю нарахування та сплати ПДВ покладено на податковий орган, а не позивача. Тому немає підстав для позбавлення позивача права на бюджетне відшкодування через можливе порушення податкового законодавства постачальниками товару (послуг) по ланцюгу. Оскільки, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність саме для цієї особи. А тому, правові наслідки для зменшення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ відсутні.

Колегія суддів вважає правильним такий висновок суду першої інстанції виходячи з наступного.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) визначено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а п.1.7 ст.1 цього ж Закону встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст7 Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; в) залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання, виготовлення, будівництва, спорудження

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4 ст.7 Законом не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 ст. 7 цього Закону. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом пунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що актами перевірок не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податки на додану вартість.

У судовому засіданні суду першої інстанції досліджені договори, на підставі яких позивачу його контрагентами був поставлений товар, поставка підтверджується прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, оплата проведена у повному обсязі у безготівковому порядку, продавці виписали позивачу податкові накладні, що за своїм змістом та формою повністю відповідають вимогам законодавства - тобто встановлена реальність здійснення господарських операцій.

Позивачем до суду першої інстанції надано видаткові накладні про видачу матеріалів (металопрокат, ізоляційні матеріали) на виробничі дільниці, що підтверджують використання придбаних матеріалів для виготовлення продукції, тобто використання підприємством товару у своїй господарській діяльності.

Дослідивши акти про відсутність за місцезнаходженням колегія суддів дійшла до висновку, що останні складено після здійснення господарський операцій. Доказів, які б підтверджували відсутність контрагентів за юридичною адресою на час оформлення ними податкових накладних колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів звертає увагу, що в акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, або податкові накладні оформлені із порушеннями пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Більше того, позивачем надані докази, що при укладенні договорів позивач переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних.

Колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обов'язкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету, а у разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій. Недобросовісність учасників господарських правовідносин в ланцюгу постачання не може слугувати підставою для притягнення до юридичної відповідальності позивача. Суб'єкт господарювання (добросовісний учасник господарських операцій) за власною ініціативою не наділений можливістю з'ясування обставин сплати податків та зборів контрагентами (тим більше третіми особами в ланцюгу постачання товарів (послуг) та контролю за сплатою податків іншими суб'єктами підприємницької діяльності. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Більше того, Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить в залежність підтвердження правомірності віднесення суб'єктом господарювання до податкового кредиту сум податку на додану вартість від отримання результатів перевірок контрагентів суб'єкта оподаткування, якщо платник податків (в даному випадку позивач) виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтвердили той факт, що під час здійснення господарської діяльності з безпосередніми контрагентами позивач був обізнаний про обставини діяльності його контрагентів та контрагентів по другому та третьому ланцюгам. ДПІ не доведено, що господарські правовідносини АТ «Завод крупних електричних машин»з безпосередніми постачальниками металопродукції мають ознаки про одержання позивачем доходу саме за рахунок податкової вигоди - відшкодування податку на додану вартість з бюджету за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Колегія суддів вважає, що податковим органом, при проведенні перевірки не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, а також не надано суду першої та апеляційної інстанцій доказів нереальності господарських операцій АТ «Завод крупних електричних машин», невірно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до прийняття незаконного повідомлення-рішення. В свою чергу позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів.

При розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана відповідна правова оцінка. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 185, 195, 197, 199 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206 КАС України, суд

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Нова Каховка Херсонської області залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 21 лютого 2011 року по справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" до Державної податкової інспекції у м. Новій Каховці Херсонської області Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали виготовлено 4 квітня 2013 року

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Семенюк Г.В.

Коваль М.П.