Ухвала суду № 31198608, 08.05.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------У Х В А Л А

08 травня 2013 року Справа № 811/1530/13-а

Суддя Кіровоградського окружного адміністративного суду Кармазина Т.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Кіровоградського обласного військового комісаріату про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить визнати незаконним рішення Кіровоградського обласного військового комісаріату щодо відмови у виплаті компенсації за недоотримане речове забезпечення та зобов'язати Кіровоградський обласний військовий комісаріат виплатити грошові кошти у сумі 7615,69 грн., як компенсацію за недоотримане речове забезпечення.

Пунктом 1 частини 1 статті 3 КАС України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, справою адміністративної юрисдикції є, зокрема, публічно-правовий спір щодо оскарження рішень (у формі нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

КАС України не містить визначення нормативно - правового акту або правового акту індивідуальної дії, проте усталеними в теорії права поняттями, під нормативно-правовим актом слід розуміти офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на це суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, спрямований на регулювання суспільних відносин, що містить норми права, має неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб'єктом владних повноважень документ, прийнятий з метою реалізації положень нормативно-правового акту щодо конкретних обставин, та стосується прав і обов'язків конкретного суб'єкта суспільних відносин та якому він адресований.

Обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.

Згідно п.12 Положення про військові комісаріати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. №1235 військові комісари мають право видавати згідно із законодавством у межах своєї компетенції накази та розпорядження.

З аналізу вищенаведених норм КАС України вбачається, що відповідь військового комісара Кіровоградського обласного військового комісаріату від 16.04.2013р. за №1068 не є тим рішенням суб'єкта владних повноважень, який би породжував певні правові наслідки, був спрямований на регулювання тих чи інших відносин і мав обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, та, відповідно, міг бути предметом розгляду адміністративним судом.

Враховуючи вищевикладене, відповідь військового комісара Кіровоградського обласного військового комісаріату від 16.04.2013р. за №1068 на заяву ОСОБА_1 не є правовим актом індивідуальної дії, а тому даний позов в частині визнання незаконним рішення Кіровоградського обласного військового комісаріату не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Що стосується позовної вимоги про зобов'язання відповідача виплатити грошові кошти у сумі 7615,69 грн., як компенсацію за недоотримане речове забезпечення, суд зазначає наступне.

Згідно п.1 ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Частиною першою статті 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При цьому, згідно ч.3 ст.99 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства. Такі строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Предметом даного позову є стягнення грошової компенсації за не отримане речове забезпечення, яке являється видом утримання яке повинно здійснюватись при проходженні публічної служби, тобто правовідносини пов'язані з проходженням публічної служби.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 проходив військову службу, яка в розумінні пункту 15 частини 1 статті 3 КАС України є публічною.

Таким чином, спір між ОСОБА_1 та Кіровоградським обласним військовим комісаріатом виник у сфері публічно-правових відносин з приводу проходження та звільнення з публічної служби.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України №1058 від 29 грудня 2012 року позивача звільнено з військової служби у запас за ч.6 п.в (за віком) з правом носіння військової форми одягу та наказом Військового комісара Кіровоградського обласного військового комісаріату №1 від 01.01.2013 року, позивача з 02 січня 2013 року виключено із списків особового складу військового комісаріату, всіх видів забезпечення і направлено для зарахування на військовий облік до Кіровоградського ОМВК Кіровоградської області.

Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням; військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Оскільки позивач був виключений зі списків особового складу військової частини 02.01.2013р., тому саме з цього дня він повинен був дізнатися про порушення свого права на отримання грошової компенсації замість речового майна з боку відповідача.

Доводи позивача, що строк звернення до суду слід обчислювати з 16.04.2013 року, з дня надання відповідачем відповіді №1068 від 16.04.2013р., судом до уваги не приймаються, оскільки про порушення своїх прав позивач знав у січні 2013 року. Оскільки при звільненні, виплата всіх сум, що належить до виплати, провадиться в день звільнення.

Між тим, даний позов позивач подав до суду лише 07.05.2013р., тобто після закінчення місячного строку, встановленого частиною 3 статті 99 КАС України.

Посилання позивача на ту обставину, що військова частина обіцяла виплатити йому належну компенсацію за недоотримане речове майно, однак, незважаючи на запевнення і обіцянки, кошти до цього часу не виплатила, суд не може визнати за поважні причини, оскільки ці обставини не свідчать про наявність непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними труднощами для вчинення позивачем дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права протягом встановленого строку.

На думку суду, позивач пропустив строк звернення до суду з адміністративним позовом без поважних причин, оскільки не навів суду обставин, які б свідчили про позбавлення його можливості своєчасно звернутися до суду із адміністративним позовом.

Згідно зі ст.100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи те, що з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 07 травня 2013 року, про що свідчить відмітка суду на позовній заяві, тобто позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку на звернення до адміністративного суду.

До того ж, суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справи "Девеер проти Бельгії" рішення від 27.02.80, "Голдер проти Сполученого Королівства" рішення від 21.02.75).

Отже, за сукупністю наведених обставин, перевіривши поважність причин пропуску строку на звернення до суду та визнавши їх неповажними, суд вважає, що адміністративний позов, в частині позовних вимог щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, підлягає залишенню без розгляду.

Вбачається, що за подання даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 114,70 грн., про що свідчить квитанція ПАТ КБ "Приватбанк" №981516.365.2 від 22.04.2013.

Частиною 2 статті 87 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням).

Частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Керуючись, ч. 2 ст.5, ст.ст.99, 100, 109, 160, 165 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровоградського обласного військового комісаріату про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо визнання незаконним рішення Кіровоградського обласного військового комісаріату від 16.04.2013р. за №1068.

Роз'яснити позивачу, що повторне звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кіровоградського обласного військового комісаріату про визнання незаконним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в частині позовних вимог щодо зобов'язання Кіровоградський обласний військовий комісаріат виплатити грошові кошти у сумі 7615,69 грн., як компенсацію за недоотримане речове забезпечення - залишити без розгляду.

Повернути ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 114, 70 грн. (сто чотирнадцять гривень 70 копійок), сплачену квитанцією №981516.365.2 від 22.04.2013 через ПАТ КБ "Приватбанк" до Державного бюджету на банківські реквізити: отримувач коштів - УДКС України у м. Кіровограді, код отримувача - 38037409, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Кіровоградській області, код банку отримувача (МФО) - 823016, рахунок отримувача - 31210206784002.

Повернення судового збору здійснити відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, після набрання даною ухвалою законної сили.

Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подання в 5-денний строк з дня отримання копії ухвали, апеляційної скарги, копія якої одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя підпис

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Т.М. Кармазина