Постанова № 31198070, 14.05.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2013 р.

Справа № 5024/1836/2012

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Петрова М.С.

суддів: Разюк Г.П., Колоколова С.І.

при секретарі судового засідання: Соколовій Ю.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений

від відповідача: не з’явився, про час і місце судового засідання належним чином повідомлений

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Український силікат”

на ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.04.2013 р. про відмову в задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства „Український силікат” про розстрочку виконання рішення

по справі № 5024/1836/2012

за позовом Публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль”

до Приватного акціонерного товариства „Український силікат”, м. Херсон

про стягнення 43 122 грн. 20 коп.

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Херсонської області від 28.01.2013 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства „Херсонська теплоелектроцентраль” задоволено частково. Припинено провадження в частині стягнення з ПАТ „Український силікат” основної суми заборгованості в розмірі 1000 грн. 00 коп. Зобов’язано ПАТ „Український силікат” сплатити на користь ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль” 41 269 грн. 49 коп. основного боргу, 142 грн. 44 коп. - 3% річних, 710 грн. 27 коп. пені та 1609 грн. 50 коп. витрат по оплаті судового збору.

15.02.2013 року на виконання зазначеного рішення господарським судом Херсонської області видано відповідний наказ.

02 квітня 2013 року до господарського суду Херсонської області надійшла заява приватного акціонерного товариства "Український силікат" про розстрочку виконання рішення суду від 28 січня 2013 року по справі 5024/1836/2012 рівними частинами на 6 (шість) місяців, починаючи з 01 квітня 2013 року до 30 вересня 2013 року з щомісячним погашенням по 7 288 грн. 62 коп.

В обґрунтування вказаної заяви, ПАТ „Український силікат” посилається на скрутне фінансове становище, що склалося на його підприємстві у зв’язку із тим, що на утриманні ПАТ „Український силікат” знаходиться державне майно - гуртожиток, мешканці якого є споживачами послуг ПАТ „Херсонська теплоелектроцентраль” і заборгованість яких станом на 28.02.2013р. складає 98489,52 грн.

Крім того, ПАТ „Український силікат” зазначає не те, що проводить технічне переоснащення промислової бази з реконструкцією цеху із виробництва силікату натрію на що було витрачено в період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року 746760,71 грн.

До того ж більшість договорів з контрагентами ПАТ „Український силікат” є договорами поставки з відстроченням платежів, а тому гроші від контрагентів на підприємство надходять дрібними частками не частіше ніж раз на місяць.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 09.04.2013р. (суддя Людоговська В.В.) в задоволені заяви ПАТ „Український силікат” про розстрочку виконання рішення господарського суду Херсонської області від 28.01.2013 року відмовлено з підстав недоведеності та необґрунтованості належними доказами скрутного фінансового становища підприємства, а відповідно із цим і наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення.

Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду, ПАТ „Український силікат” звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу господарського суду, оскільки місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про недоведеність обставин, які унеможливлюють та ускладнюють виконання судового рішення і є підставами для розстрочки його виконання.

Так, скаржник вважає, що надані ним документи на підтвердження заборгованості мешканців гуртожитку по сплаті комунальних послуг на суму 98489,52 грн., витрат у сумі 746760,71 грн. з технічного переоснащення промислової бази з реконструкцією цеху із виробництва силікату натрію в період з 01.01.2012 року по 28.02.2013 року є належними доказами на підтвердження скрутного фінансового становища підприємства і є підставами для розстрочки виконання судового рішення.

Представники сторін в судове засідання 14.05.2013 року не з'явилися без поважних причин, про причини неявки суд не повідомили, будь-яких клопотань не заявляли, хоча були належним чином повідомлені про час та місце слухання справи. Так, 29.04.2013 року Одеським апеляційним господарським судом було винесено ухвалу про прийняття апеляційної скарги ПАТ „Український силікат” до провадження та призначення її до розгляду на 14.05.2013 року о 10.00 год. Того ж дня, копії ухвали були направлені поштою усім учасникам процесу, про що свідчать відповідні відмітки на зворотній стороні ухвали. Даний факт також підтверджується реєстром на відправку рекомендованої пошти з повідомленням відділу документального забезпечення Одеського апеляційного господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ГПК України, апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п’ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Оскільки представники сторін в судове засідання 14.05.2013 року не з’явилися, строк розгляду апеляційної скарги, згідно ч.2 ст. 102 ГПК України, закінчується та ніхто із сторін не заявив клопотання про продовження строку розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає за можливе розглянути скаргу за відсутністю представників сторін за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки судом першої інстанції встановлених фактичних обставин справи і застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія приходить до наступного.

В силу ст. 115 ГПК України, рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що приймається ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Згідно із п. 7.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи – наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо би було звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Поняття „фінансовий стан підприємства” визначено спільним наказом Міністерства фінансів України та фонду держмайна України №49/121 від 26.01.2001 року, яким затверджено положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації. Так, фінансовий стан підприємства – це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання ресурсів підприємства, реальні й потенційні фінансові можливості підприємства. Пунктом 3 положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації основним джерелом інформації для фінансового аналізу є фінансова звітність підприємства за два останні календарні роки та за останній звітній період. Фінансовий аналіз підприємства складається з таких етапів: оцінка майнового стану підприємства та динаміка його зміни; аналіз фінансових результатів діяльності підприємства; аналіз ліквідності; аналіз ділової активності; аналіз платоспроможності (фінансової стійкості); аналіз рентабельності.

Доказами матеріального становища можуть бути фінансова звітність відповідача, в тому числі Форма 1 „Баланс”; співвідношення загального обсягу кредиторської та дебіторської заборгованості – звіт про фінансові результати і дебіторську та кредиторську заборгованість (форма N1-Б); наявність або відсутність грошових коштів на розрахункових рахунках підприємства – Форма 2 „Звіт про рух грошових коштів”; наявність або відсутність основних та оборотних засобів та їх вартість; розмір та вартість інших матеріальних активів підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем надані оборотно-сальдові відомості по рахункам №3772, №15, поточні договори про надання послуг, що ніяким чином не може свідчити про відсутність оборотних засобів, оскільки жодних відомостей про залишок коштів на розрахункових рахунках вони не містять. Дані з оборотно - сальдових відомостей по рахунках 3772 „Розрахунки з іншими дебіторами” та 15 „Капітальні інвестиції” (Згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №291 від 30.11.1999 року), окремо від інших фінансових показників підприємства не впливають на ознаки неплатоспроможності або незадовільного фінансового становища.

Крім того, скаржником не наведено жодних даних або розрахунків, виходячи з дійсного фінансового становища боржника, щодо наявності ознак неплатоспроможності згідно Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених Наказом Міністерства економіки України №14 від 19.01.2006 року.

З огляду на вищенаведене та наявні матеріали справи, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо ненадання заявником належних доказів щодо його тяжкого фінансового становища та наявності виняткових обставин, які можуть бути підставою для розстрочки виконання судового рішення.

За таких обставин, судова колегія вважає, що судом 1 інстанції правомірно відмовлено ПАТ „Український силікат” в задоволенні заяви про розстрочку виконання судового рішення від 28.01.2013р., а тому апеляційна скарга ПАТ „Український силікат” підлягає залишенню без задоволення, ухвала господарського суду Херсонської області від 09.04.2013р. – без змін.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105,121 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Український силікат” залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Херсонської області від 09.04.2013р. – без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено в касаційному порядку.

Повний текст постанови складено 15.05.2013 р.

Головуючий суддя Петров М.С.

Суддя Разюк Г.П.

Суддя Колоколов С.І.