Ухвала суду № 31197575, 23.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1817/4055/12 Головуючий у суді у 1 інстанції - СтепаненкоНомер провадження 22-ц/788/988/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 5

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Таран С. А.,

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 26 березня 2013 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Садівської сільської ради Сумського району Сумської області, Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, треті особи: Комунальне підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації», голова Садівської сільської ради, про визнання права власності на квартиру,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 26 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2.

На зазначене рішення позивач подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неповне встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог є суперечливим та невмотивованим. Крім того, вказівка в оскаржуваному рішенні суду про те, що позивач не позбавлений можливості приватизувати спірну квартиру є безпідставною, оскільки саме у зв'язку з неможливістю реалізувати своє право на безоплатну приватизацію спірної квартири позивач звернувся до суду з даним позовом.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_2 і його представника ОСОБА_3 про задоволення апеляційної скарги, пояснення представника відповідача Сумської МДПІ Сіренко І.С. та Садівської сільської ради Сумського району Масалітіної Н.І. про розгляд справи відповідно до закону, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції послався на недоведеність та необґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, оскільки вони є законними і обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно положень ч.1 ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Положеннями ч.ч.1, 4 ст.344 ЦК України (набрав чинності з 01 січня 2004 року) передбачено, що особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, за рішенням суду набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

В силу п.8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, правила вказаної статті поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набуте як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить на праві власності іншій особі.

Спосіб набуття права власності базується на сукупності обставин - тривалого, добросовісного, відкритого та безперервного володіння майном, як своїм власним.

Отже, за змістом ст.344 ЦК України набувальна давність поширюється на випадки фактичного, безтитульного (незаконного) володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу, наприклад, договору найму, оренди, зберігання тощо, виключає застосування набувальної давності.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у 1999 році позивач був призначений на посаду дільничного інспектора міліції Сумського РВ УМВС України в Сумській області по обслуговуванню території Садівської сільської ради Сумського району.

Рішенням виконкому Садівської сільської ради від 21 червня 1999 року однокімнатній квартирі АДРЕСА_1, житловою площею 16,45 кв.м, яка перебувала на балансі Садівської сільської ради, було надано статус службової і цим же рішенням позивачу був наданий ордер № 1 від 21 червня 1999 року на вселення в дану квартиру на сім'ю з трьох осіб: позивача, його дружини - ОСОБА_7 та дочки ОСОБА_8 24 червня 1999 року позивач разом з сім'єю вселився і був зареєстрований у наданій квартирі (а.с.7 на звороті, 8, 22).

У 2000 році позивач звільнився з органів внутрішніх справ, але залишався перебувати на квартирному обліку у виконкомі сільської ради на загальній черзі, як потребуючий поліпшення житлових умов. В 2000 році шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 був розірваний, але дружина та дочка позивача залишились проживати разом з ним в спірній квартирі.

Рішенням виконавчого комітету Садівської сільської ради від 20 березня 2008 року № 28 позивач був прийнятий на квартирний облік на загальну чергу в складі сім'ї його одного (а.с.9).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Садівської сільської ради від 23 грудня 2009 року № 186 було знято статус «службового» з займаного позивачем житлового приміщення-квартири АДРЕСА_1 (а.с.10).

В порядку поліпшення житлових умов рішенням виконкому Садівської сільської ради від 28 лютого 2011 року позивачу була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_2, житловою площею 20,5 кв.м із зняттям його з квартирного обліку (а.с.12), де він зареєструвався (а.с.7 на звороті). Після отримання вказаної вище квартири позивач та його колишня дружина ОСОБА_7, яка залишилась основним наймачем квартири АДРЕСА_1, звернулись до Садівської сільської ради з заявами про обмін квартирами.

Рішенням виконкому Садівської сільської ради від 30 грудня 2011 року № 27 їм був наданий дозвіл на обмін однокімнатної квартири АДРЕСА_2, житловою площею 20,5 кв.м на квартиру АДРЕСА_1, займану колишньою дружиною ОСОБА_7 і дочкою та видані обмінні ордери (а.с.13).

В подальшому, рішенням Садівської сільської ради від 13 квітня 2012 року № 28 позивачу був наданий дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 з передачею йому у власність (а.с.14), після чого з'ясувалось, що вказана квартира зареєстрована в КП «Сумське МБТІ» на праві власності за державою в особі Державної податкової інспекції Сумської райдержадміністрації на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 січня 1996 року № 71 (а.с.21, 44, 68), тобто вирішення вказаного питання не було доведено до кінця.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що позивач ОСОБА_2 протягом всього часу проживання у спірній квартирі користувався нею на законних підставах, а саме: на праві користування службовим жилим приміщенням та на підставі найму житлового приміщення, що випливає з відповідних ордерів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним у справі доказам, з яких не вбачається, що позивач набув право власності на спірну квартиру в порядку набувальної давності, так як він володів і користувався нею весь час на законних підставах, тобто у нього був певний юридичний титул щодо цього, тому дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову із заявлених підстав, оскільки застосування до встановлених у справі правовідносин набувальної давності виключається.

Доводи апеляційної скарги про те, що право позивача на приватизацію спірної квартири не може бути реалізовано не заслуговують на увагу колегії суддів, так як виходять за межі апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, оскільки не були окремим предметом позову.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 26 березня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -