Рішення № 31197539, 18.04.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №1805/13646/2012 Головуючий у суді у 1 інстанції - Клімашевська Ірина ВалентинівнаНомер провадження 22-ц/788/947/13 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А., Собина О. І.,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2013 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2013 року задоволено позов ОСОБА_4.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 24000 грн. та понесені судові витрати в сумі 2017,22 грн.

Зазначене рішення відповідач оскаржила в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_3 зазначає, що оспорювані грошові кошти були перераховані їй в якості завдатку, тому не підлягають поверненню, оскільки саме позивач порушив зобов'язання щодо купівлі автомобіля. Крім того, за попередньою домовленістю з позивачем отримані нею кошти були використані на ремонт автомобіля. Також наполягає на тому, що вона повернула позивачу кошти в сумі 3000 грн., чого безпідставно не врахував суд.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 про задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно платіжного доручення № 01 від 27 грудня 2010 року ОСОБА_4 перерахував ОСОБА_3 кошти в сумі 24000 грн. в якості попередньої оплати за автомобіль (а.с.4).

Однак купівля-продаж автомобіля не відбулась, у зв'язку з чим 14 грудня 2012 року позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу про повернення грошових коштів в сумі 24000 грн. протягом семи днів з дня отримання цієї вимоги, яка була отримана нею 17 грудня 2012 року (а.с.5, 6), що підтверджується відповідними письмовими доказами, в той же час грошові кошти ОСОБА_3 не повернула.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки сторонам не вдалося укласти договір купівлі-продажу автомобіля, однак, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 отримала від ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 24000 грн. як аванс, але вподальшому підстава, на якій вони були нею набуті, відпала, тому суд стягнув вказані кошти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4, як набуті без достатньої правової підстави.

З таким висновком суду першої інстанції колегії суддів погоджується частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ст.570 ЦК передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

З аналізу ст.ст.546, 547 ЦК України вбачається, що завдаток, як вид забезпечення виконання зобов'язання, має вчинятись тільки в письмовій формі.

Як передбачено ч.1, п.3 ч.3 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні.

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів судом першої інстанції правильно встановлено, що ОСОБА_4 частково виконав свої зобов'язання стосовно придбання у відповідача ОСОБА_3 автомобіля, в рахунок чого передав їй аванс в сумі 24000 грн., однак договір купівлі-продажу автомобіля не був укладений, тому інша сторона, тобто ОСОБА_3, повинна повернути все отримане нею тій стороні, яка зобов'язання виконала частково, тобто ОСОБА_4

Заперечення відповідачки стосовно того, що вона отримала від позивача грошові кошти в якості завдатку, який вона має лишати у себе, так як порушення зобов'язання стосовно придбання автомобіля сталося з вини позивача, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки положення ст.570 ЦК України, якими визначено поняття завдатку, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, тому передані відповідачці грошові кошти необхідно вважати авансом, так як відповідачкою не доведено належними, допустимими, обґрунтованими та переконливими доказами, що сторони в письмовій формі укладали між собою правочин про завдаток в якості забезпечення майбутнього зобов'язання придбати автомобіль.

До того ж ОСОБА_3 не довела, що порушення зобов'язання сталося з вини саме позивача ОСОБА_4

В той же час доводи апеляційної скарги про часткове повернення відповідачем коштів у сумі 3000 грн. у зв'язку з неукладенням договору купівлі-продажу автомобіля колегія суддів вважає такими, що заслуговують на увагу, так як вони підтверджені належними та допустимими доказами, а саме: платіжними дорученнями від 08 квітня 2011 року та від 06 травня 2011 року (а.с.43, 44), а також даного факту не заперечує і сам позивач, про що вказано в запереченнях на апеляційну скаргу.

Отже, з урахуванням того, що відповідач ОСОБА_3 ставила в суді першої інстанції питання про зменшення суми стягнення у зв'язку з частковим поверненням позивачу коштів у сумі 3000 грн., а також враховуючи те, що сам позивач не заперечує проти зміни рішення в частині зменшення суми стягнення безпідставно набутих коштів на 3000 грн., тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду в зазначеній частині змінити, частково задовольнивши, тим самим апеляційну скаргу.

Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що отримані від позивача кошти були використані на ремонт автомобіля, то вони не впливають на висновки суду про часткове задоволення позову, так як фактично зобов'язання стосовно придбання автомобіля не було виконано і він залишився у відповідача.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення в частині стягнення грошових коштів без урахування суми повернених відповідачем грошових коштів у сумі 3000 грн., тобто з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду в зазначеній частині необхідно змінити, зменшивши суму стягнення на 3000 грн., у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, встановленому ст.88 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги задоволені на 87,5 % = (21000 грн. * 100% / 24000 грн.), то поверненню підлягає сума судового збору за подачу позовної заяви та заяви про забезпечення позову з урахуванням задоволених позовних вимог, яку необхідно стягнути з відповідача на користь позивача у розмірі 281,66 грн. = ((214,60 грн. + 107,30 грн.) * 87,5%).

Також з урахуванням розміру задоволених позовних вимог колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір стягнутої правової допомоги до 1461,18 грн. = (1669,92 грн. * 87,5%).

Крім того, так як вимоги апеляційної скарги задоволені на 12,5% = (100% - 87,5%), колегія суддів дійшла висновку, що з позивача на користь відповідача необхідно стягнути судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у сумі 14,34 грн. (114,70 грн. * 12,5%).

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.3, 309 ч.1 п.п.3, 4, 314 ч.2, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 20 березня 2013 року в даній справі змінити, зменшивши суму стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 безпідставно набутих грошових коштів до 21000 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 281 грн. 66 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати на правову допомогу, пов'язані з розглядом справи в суді першої інстанції в сумі 1461 грн. 18 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір за апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції у сумі 14 грн. 34 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, і з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -