Рішення № 31195321, 15.05.2013, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

15.05.2013

справа № 2/489/1104/13

рішення

Іменем україни

15 травня 2013 року м.Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого суддіКоваленко І.В.при секретарі Коденко К.В.за участю:

представника позивача Коваль В.А.

відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», третьої особи - Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту

встановив:

У березні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») звернулося до суду з позовом про звільнення з-під арешту майна, що належить ОСОБА_4, а саме квартири АДРЕСА_1 та автомобілю марки Subaru, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та направлення рішення для виконання відповідним державним органам для виконання.

Позивач зазначав, що 27.04.2006 між Банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 25000,00 доларів США. В забезпечення повернення кредиту 03.05.2006 ОСОБА_4 передав Банку в заставу належний йому на праві власності легковий автомобіль марки Subaru, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім того, відповідно до кредитного договору від 16.11.2007, укладеного між Банком та ОСОБА_4, останньому надано кредит в сумі 234130,00 грн. У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки від 16.11.2007 передав в іпотеку банку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Також, на підставі договору застави від 01.04.2009 ОСОБА_4, на виконання грошових зобов'язань позичальника ПП «Кольоровий світ» по кредитному договору від 15.05.2008, повторно передав в заставу Банку автомобіль Subaru, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

На цій підставі до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено записи про те, що єдиним обтяжувачем зазначеного транспортного засобу та вказаної квартири є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Незважаючи на це, в забезпечення виконання рішення Ленінського районного суду м.Миколаєва від 16.03.2011 про стягнення з ОСОБА_4 боргу на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції (далі - ВДВС) описав та наклав арешт на на вказані квартиру і транспортний засіб боржника.

Посилаючись на непогашення заборгованості за кредитними договорами, яка перевищує вартість заставного майна боржника, а також на те, що договори застави та іпотеки не втратили своєї чинності, позивач вважає, що вказане майно неправомірно включено до акту опису і арешту, а тому підлягає звільненню з-під арешту.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити.

Інші учасники процесу, крім відповідача ОСОБА_4, який позов та заборгованість перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» визнав в повному обсязі, в судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується розпискою в матеріалах справи.

Представник відповідача ПАТ «ПУМБ» до суду надав письмові заперечення в яких вказав на наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки аналогічні позови ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» вирішено постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.12.2011 та рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26.12.2012.

Суд, заслухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши матеріали справи і оцінивши зібрані в ній докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

У ході розгляду справи встановлено, що ОСОБА_4 за умовами кредитного договору № 014/08-112/40313, укладеного 27.04.2006 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» отримав кредитні кошти в розмірі 25000,00 доларів США. З метою забезпечення повернення кредиту 03.05.2006 між ним та банком укладено договір застави, предметом якого є належний йому на праві власності легковий автомобіль Subaru, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до кредитного договору № 014/08-112/71171 від 16.11.2007, укладеного між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4, останньому надано кредит в сумі 234130,00 грн. У забезпечення виконання цього кредитного договору ОСОБА_4 на підставі договору іпотеки від 16.11.2007 передав в іпотеку банку належну йому на праві власності трикімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Крім цього, на забезпечення виконання грошових зобов'язань ПП «Кольоровий світ» по кредитному договору від 15.05.2008 № 010/01-04/08-323 ОСОБА_4 повторно передав в заставу Банку автомобіль Subaru, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.

На цих підставах до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено записи № 4979700 від 18.05.2007, № 9583475 від 03.03.2010 та № 6045826 від 16.11.2007, які свідчать про те, що на дату внесення цих записів єдиним обтяжувачем вказаного транспортного засобу та зазначеної квартири був ПАТ «Райффайзен Банк Аваль».

Із витягів з державних реєстрів обтяжень рухомого і нерухомого майна також вбачається, що 17.05.2011 на підставі постанови ВДВС від 16.05.2011 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження накладено додаткове обтяження на спірне майно (записи №№ 11177481, 11177473).

Із матеріалів справи видно, що додаткове обтяження накладено державним виконавцем у зв'язку із примусовим виконанням виконавчого листа Ленінського районного суду м.Миколаєва № 2-419 від 20.04.2011 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 105863,00 дол.США, що еквівалентно 840626,32 грн.

Вказані обставини присутніми учасниками процесу не оспорювалися, крім того вони встановлені рішенням апеляційного суду від 26.12.2012, на яке посилається представник ПАТ «ПУМБ» у письмових запереченнях.

Із змісту позову та пояснень представника позивача слідує, що накладення арешту на спірний автомобіль та спірну квартиру порушує право ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на першочергове задоволення вимог шляхом реалізації заставленого майна, як іпотекодержателя та заставодержателя.

Відповідно до частин 3, 4, 5, 6 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі, якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються утримання, передбачені статтею 43 цього Закону, після чого кошти використовуються для задоволення вимог заставодержателя. У разі якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. За рахунок заставленого майна заставодержатель має право

задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.

Право застави виникає з моменту укладання договору застави (стаття 16 України «Про заставу»).

Крім того, Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що обтяженням є право обтяжувача на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду або з інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна. Відповідно до обтяження в обтяжувача і боржника виникають права і обов'язки, встановлені законом та/або договором (стаття 3).

Згідно статті 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до статті 23 цього Закону обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі якщо інша ніж обтяжувач особа набула права стягнення на предмет обтяження.

З наведеного слідує, що застава, як правовий інститут цивільного законодавства виконує забезпечувальну функцію, тобто спрямований на те, щоб гарантувати кредитору-заставодержателю задоволення його вимог за рахунок певного, заздалегідь визначеного сторонами майна, незалежно від майнового стану боржника, і наявності у нього заборгованості перед іншими кредиторами, отже застава встановлюється для гарантування майнових інтересів кредитора-заставодержателя.

Таким чином, відповідно до частин третьої, шостої статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на заставлене майно допускається якщо його вартість перевищує розмір заборгованості боржника перед заставодержателем.

У підтвердження розмір заборгованості позивач надав суду довідки від 09.04.2013 відповідно до яких станом на 09.04.2013 заборгованість ОСОБА_4 перед ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» за:

- кредитним договором № 014/08-112/40313 від 27.04.2006 складає 72185,56 грн.;

- кредитним договором № 014/08-112/71171 від 16.11.2007 складає 344412,04 грн.;

- додатковим договором № 010/01-04/08-323/8 від 31.05.2010, укладеним з до кредитного до кредитного договору № 010/01-04/08-323 від 15.05.2008, позичальником по якому є ПП «Типографія Кольоровий світ», зобов'язання якого забезпечені договором застави № 010/01-04/08-323/5 від 01.04.2009, складає 124992,81 грн.

Загальна сума заборгованості за довідками складає 541590,41 грн., яку ОСОБА_4 визнав у судовому засіданні.

Із пояснень представника позивача встановлено, що ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» із позовом про стягнення заборгованості з ОСОБА_4 до суду не звертався.

З матеріалів справи також видно, що станом на 21.06.2012 проводилася оцінка спірного транспортного засобу, ринкова вартість якого на дату її проведення склала 107300,00 грн., та нерухомого майна - ринкова вартість якого склала 312000,00 грн.

Згідно договору застави від 23.05.2006 заставна вартість автомобіля Subaru, 2006 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 сторонами встановлена на рівні 155000,00 грн.(пункт 1.3), а договору застави від 01.04.2009 на рівні 114700,00 грн. (пункт 1.3). Вартість нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, яка є предметом іпотеки відповідно до договору від 16.11.2007, сторонами визначена в сумі 334482,00 грн. (пункт 1.3).

З огляду на наведене, вбачається, що права ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», як заставодержателя виникли з вказаних договорів застави та іпотеки, а розмір заставленого автомобіля та нерухомого майна є меншим фактичного розміру заборгованості ОСОБА_4 перед позивачем.

Тому, у випадку стягнення державним виконавцем з ОСОБА_4 на користь ПАТ «ПУМБ» заборгованості в сумі 840626,32 грн. за рахунок примусової реалізації арештованого майна до складу якого входять спірні автомобіль та нерухоме майно, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги з погашення кредитної заборгованості за рахунок арештованого майна, що потягне порушення гарантованих йому законом прав як заставодержателю.

У зв'язку із наведеним, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову в частині звільнення майна з-під арешту та його задоволенню.

Щодо вимоги про направлення на виконання до відповідних органів рішення про зняття арешту з майна, дана вимога задоволення не підлягає, оскільки при ухваленні судом рішення про звільнення майна з-під арешту як позивач, так і державний виконавець не позбавлені завернутися на підставі судового рішення до відповідних державних органів для внесення відповідних записів до реєстрів обтяжень.

Доводи представника відповідача - ПАТ «ПУМБ» про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України, суд вважає помилковими.

Так, дійсно Миколаївським окружним адміністративним судом 14.12.2011 прийнято постанову про відмову у задоволенні позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до державної виконавчої служби про зняття арешту з спірного автомобіля та нерухомого майна. Відмовляючи у задоволенні позову адміністративний суд виходив з того, що позивач обрав неналежний спосіб захисту порушеного права. Крім того, відповідачами до участі у вказаній справі ОСОБА_4 та ПАТ «ПУМБ» не залучалися.

Щодо рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26.12.2012, то підставою для скасування рішення суду першої інстанції було порушення процесуального права в частині відповідачів, участь яких є обов'язковою відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису». При цьому, апеляційним судом правова оцінка скасованому рішенню суду на предмет відповідності матеріальному праву не надавалася.

Тому, відмова судом у задоволенні позову з наведених підстав не позбавляє права позивача повторно звернутися до суду з позовом предмет якого є аналогічний попередньому позову, але іншим складом відповідачів.

На підставі статті 88 ЦПК України у рівних частинах з відповідачів на користь позивача підлягають понесені останнім при зверненні до суду витрати на оплату судового збору у розмірі 114,70 грн.

Керуючись статтями 10, 11, 60, 88, 212 - 214 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - задовольнити частково.

Звільнити з-під арешту майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки автомобіль марки «SUBARU», модель, рік випуску - 2006, номер державної реєстрації НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 (іден. номер НОМЕР_2), який накладено постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, винесену державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції 16.05.2011 у меж виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа Ленінського районного суду м.Миколаєва по справі № 2-419/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_4 по стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стягнути у рівних частинах з ОСОБА_4 іден. номер НОМЕР_2) та Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір у розмірі 114,70 грн.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Миколаївської області через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

Повний текст рішення підписано 16.05.2013.