Ухвала суду № 31194928, 15.05.2013, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження: № 22-ц-/790/2607/13 Головуючий: 1 інстанції

Справа: № 2029/10419/2012 Шевченко С.В.

Категорія: стягнення заборгованості Доповідач: Даниленко В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2013 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого: судді - Даниленка В.М.,

Суддів: Малінської С.М., Піддубного Р.М.,

при секретарі: Каменській Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 березня 2013 року по справі за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2012 року позивач - Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі: КП «ХТМ») звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що відповідач ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання, які централізовано надаються позивачем.

Однак, впродовж багатьох років надані йому житлово-комунальні послуги відповідач ОСОБА_2 оплачував лише періодично та не в повному обсязі, а останнім часом взагалі припинив їх оплату, в зв'язку з чим за період з 01 серпня 2001 року по 30 вересня 2012 року утворилася значна заборгованість, загальний розмір якої становить 8 273 грн. 47 коп.

Посилаючись на вказані обставини позивач - КП «ХТМ» просив суд у примусовому порядку стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь заборгованість з оплати наданих житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у вищезазначеному розмірі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги й наполягав на їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 заявлені до нього позивачем вимоги не визнав, посилаючись на те, що будь-яких договірних відносин між ним та КП «ХТМ» щодо надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання не існує, позаяк відповідного договору про надання цих послуг між сторонами ніколи не укладалось.

Крім того, відповідач посилався й на те, що позивачем - КП «ХТМ» пропущено строк позовної давності для звернення до суду з вищезазначеним позовом.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 березня 2013 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено частково.

Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача 3 609,61 грн. у рахунок погашення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з вересня 2009 року по вересень 2012 року.

У задоволенні решти заявлених КП «ХТМ» позовних вимог судом першої інстанції відмовлено.

При цьому судом першої інстанції вирішено й питання судових витрат по справі, стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь КП «ХТМ» 214 грн. 60 коп. судового збору, сплаченого останнім при зверненні до суду.

Не погодившись із таким рішенням районного суду, відповідач ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених КП «ХТМ» позовних вимог у повному обсязі за їх безпідставністю.

В обґрунтування своєї скарги апелянт посилається на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.

Зокрема, апелянт вказує на те, що приймаючи рішення у справі суд першої інстанції не звернув уваги на відсутність між сторонами спору будь-яких договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг, а саме: відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, що є обов'язковою умовою для надання та користування цими послугами, а також підставою для виникнення взаємних прав та обов'язків сторін згідно з чинним законодавством, а тому безпідставно задовольнив заявлені позивачем - КП «ХТМ» вимоги, хоча й частково.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не вбачає підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК| України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу|, якщо| встановлює, що| суд першої інстанції ухвалив|постановивши| рішення з додержанням| вимог| матеріального і процесуального| права.

Не може| бути| скасовано| правильне| по суті і справедливе рішення суду з одних лише| формальних| міркувань.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог суд першої інстанції повно й всебічно дослідив обставини справи, представлені докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон їх регулюючий, і надав їм належну правову оцінку.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовьязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори, правочини, інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону житлово-комунальні послуги - це результат господарської

діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Балансоутримувачем будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і

поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

В залежності від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на комунальні послуги, якими є централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо, та інші житлово-комунальні послуги, примірний перелік яких та їх склад визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до статті 7 цього Закону встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та затвердження норм споживання та якості житлово-комунальних послуг, контроль за їх дотриманням відноситься до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 32 вказаного Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг визначені статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Зокрема, обов'язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору.

Особливості укладання договорів у багатоквартирному будинку передбачені статтею 29 вказаного Закону.

Згідно з цією правовою нормою договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг з іншим виконавцем.

Обов'язок власника, наймача (орендаря) квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачений також п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 572 від 8.10.1992 року, п.п. 18, 20, 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. N 630 з наступними змінами та доповненнями, які регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (виконавець), і фізичною та юридичною особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а також ст.ст. 67, 68 ЖК України.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований і проживає у квартирі АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання, що централізовано надаються мешканцям житлового будинку виконавцем цих послуг - КП «ХТМ», однак зазначені послуги на протязі тривалого часу відповідач взагалі не оплачує.

При цьому з будь-якими скаргами про невідповідність кількісних чи якісних показників наданих йому комунальних послуг затвердженим нормативам (нормам) споживання останній до позивача не звертався, від отримання вказаних комунальних послуг не відмовлявся й питання про відключення займаного ним житлового приміщення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання в установленому законом порядку не вирішував.

Згідно з розрахунком, наданим КП «ХТМ», загальна сума заборгованості споживача ОСОБА_2 з оплати наданих йому послуг з централізованого опалення та гарячого постачання за період з 01 серпня 2001 року по 30 вересня 2012 року становить 8 273 грн. 47 коп. (а.с. 6).

Зазначений розрахунок існуючої заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг відповідачем ОСОБА_2 не спростовано й будь-якого іншого розрахунку цієї заборгованості останнім не представлено.

За таких обставин, враховуючи наведене вище, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті та приймаючи рішення у справі, обґрунтовано задовольнив заявлені позивачем - КП «ХТМ» вимоги, стягнувши з відповідача ОСОБА_2, як фактичного споживача житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, на користь останнього заборгованість з їх оплати в межах строку загальної позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України, на застосуванні якої безпосередньо наполягав відповідач.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_2, наведених на її обґрунтування, з посиланням на відсутність договірних правовідносин між сторонами спору щодо надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, то ці доводи апелянта судова колегія оцінює критично та відхиляє, оскільки укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, як зазначалося вище, є обов'язком, саме споживача, а сама по собі неврегульованість відносин сторін з приводу надання зазначених комунальних послуг на безпосередніх чи опосередкованих договірних засадах, в даному випадку не звільняє відповідача від їх оплати.

Інші доводи апеляційної скарги, які фактично зводяться до незгоди з ухваленим судом по справі рішенням, є несуттєвими, рішення суду, прийняте по суті розглянутого цивільно-правового спору не спростовують, і не дають підстав для висновку| про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи| процесуального| права, які призвели| або| могли призвести| до неправильного вирішення справи.

Таким чином, враховуючи наведене вище та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06 березня 2013 року - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 для зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп. судового збору, несплаченого ним при подачі апеляційної скарги.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: