Рішення № 31194525, 14.05.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий в 1 інстанції Богун О.О.

Доповідач Пономарьова О.М.

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Янчук Т.О., Кіянової С.В.,

при секретарі Трибраті О.Г.,

за участю:

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування додаткових витрат на лікування та моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я,-

в с т а н о в и в:

У вересні 2012 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та зазначала, що

24 березня 2010 року відповідач їй заподіяв тілесні ушкодження середньої тяжкості, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України. Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» і провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 128 КК України закрито, цивільний позов залишений без розгляду. Внаслідок дій відповідача заподіяна шкода здоров'ю і 20 липня 2010 року висновком МСЕК позивачка визнана інвалідом 2 групи безстроково, потребує постійного догляду, не здатна до самообслуговування. На лікування отриманої травми та ускладнень після неї вона витратила 3721,31 грн., що підтверджено фіскальними чеками. Також їй заподіяна моральна шкода, бо вона перенесла моральні та фізичні страждання, які оцінює в 30000 грн. Вказані суми позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь.

Рішенням Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені частково і на її користь з ОСОБА_1 про відшкодування додаткових витрат на лікування стягнуто 3006,77 грн., на відшкодування моральної шкоди - 3000 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 321,90 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, оскільки рішення неправильне та незаконне, постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права..Суд необгрунтовано послався на постанову по кримінальній справі, в той час як він заперечував проти звинувачення його за ст. 128 КК України, оскільки потерпілим від дій позивачки є він. Суд не врахував, що інвалідність позивачки не пов'язанна з отриманою 24 березня 2010 року травмою. Суд не врахував при стягненні матеріальної та моральної шкоди, що позивачці була надана безоплатна медична допомога і документи, які підтверджують витрати на лікування позивачки, суд не перевірив.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Позивачка ОСОБА_3 в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилася, про час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача та його представника, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з відповідача додаткових витрат на лікування у розмірі 3006 грн.77 коп., суд першої інстанції виходив з положень ст. 1195 ЦК України і того, що відповідач, який завдав позивачці шкоду, повинен відшкодувати останній додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків, та не прийняв до уваги в якості доказів витрат на лікування надані позивачкою 14 фіскальних чеків, оскільки позивачка не довела, що придбані за ними препарати були прописані їй лікарем та були нею використані саме для лікування тих тілесних ушкоджень, які причинені відповідачем.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна.

Відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2010 року внаслідок дій відповідача позивачка отримала перелом шийки правої стегнової кості, тобто тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 жовтня 2011 року ОСОБА_1 звільнений від кримінальної відповідальності на підставі п. «г» ст. 1 Закону України «Про амністію» і провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_1 за ст. 128 КК України закрито.

Звертаючись до суду з позовом до відповідача про відшкодування понесених витрат на лікування в розмірі 3721,31 грн., позивачка надала суду фіскальні чеки на придбання лікарських препаратів на зазначену суму, проте ніяких доказів, в підтвердження необхідності їх придбання у зв'язку з отриманою травмою, та того, що придбані за цими чеками препарати прописані лікарем та використані саме для лікування тих тілесних ушкоджень, які причинені відповідачем, позивачка суду не надала.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв в якості доказів витрати на лікування надані позивачкою по 14 фіскальним чекам, а саме: № 0036481 0034714 від 20.06.2010 року; № 0143 від 26.05.2010 року; № від 22.06.2010 року; № 0194 від 16.04.2010 року; № ... від 27.03.2010 року; № 4124 від 25.04.2010 року; № 0194 від 11.09.2009 року; № 5600 від 25.03.2010 року; № 3744 від 19.06.2010 року; № 5207 від 23.04.2010 року; № 0939 від 02.04.2010 року; № 0029 від 24.05.2010 року; № 28 від 03.04.2010 року; № 25 від 31.08.2010 року, оскільки позивачкою не доведено що придбані за ними препарати були прописані їй лікарем та були нею використані саме для лікування тих тілесних ушкоджень, які були спричинені відповідачем, а самі найменування препаратів (від кашлю, гумові вироби, послаблюючи тощо) викликають обґрунтовані сумніви в тому, що вони мають відношення до лікування переламу шийки правої стегнової кістки.

Проте, стягуючи на користь позивачки додаткові витрати на лікування в меншому розмірі 3006,77 грн., суд допустив суперечливі висновки з приводу доведеності витрат на лікування в цій суми, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження необхідності їх придбання та того, що придбані за цими чеками препарати прописані лікарем та використані саме для лікування тих тілесних ушкоджень, які заподіяні відповідачем. Крім того, ті фіскальні чеки про придбання лікарняних засобів, які суд прийняв як доказ, містять перелік тих самих ліків та засобів, які зазначені у вищевказаних 14 фіскальних чеках, які суд не прийняв як докази.

Апеляційний суд вважає, що позивачка не довела необхідність придбання лікарняних препаратів, які вказані в наданих нею фіскальних чеках, для лікування тілесних ушкоджень, отриманих від дій відповідача, а оскільки відповідач не визнає заявлені нею вимоги щодо відшкодування додаткових витрат на лікування, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування додаткових витрат на лікування, оскільки судом при ухваленні рішення в цій частині з порушенням вимог процесуального закону зроблені висновки, які не відповідають обставинам, що відповідно до положень ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача моральної шкоди відповідає вимогам закону і доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості стягнення з нього на користь позивачки моральної шкоди висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, в тому числі, у душевних стражданнях які фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку протиправною поведінкою щодо неї самої.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово, або шляхом здійснення щомісяця платежів.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що сам факт завдання ОСОБА_3 тілесних ушкоджень внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_1 свідчить про те, що потерпіла зазнала у зв'язку з цим душевних страждань, а тому відповідно до ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди.

Відповідач ОСОБА_1, як особа, яка протиправними винними діями завдала позивачу моральної шкоди, згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України зобов'язаний відшкодувати її в повному обсязі. Обраний позивачем спосіб відшкодування моральної шкоди - грішми та одноразовим платежем, відповідає як вимогам закону так і фактичним обставинам справи.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд врахував роз'яснення, викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, характер страждань, стан здоров'я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, засади розумності, виваженості та справедливості.

Доводи апелянта про відсутність його вини в заподіянні шкоди позивачки є безпідставними та спростовуються постановою Будьоннівського районного суду м. Донецька від 19 жовтня 2011 року.

Рішення суду в частині стягнення з відповідача судового збору підлягає зміні з наступних підстав.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір 0,1 розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду .

Статтею 8 Закону України від 06 грудня 2012 року № 5515 - VI «Про Державний бюджет України на 2013 рік» на 01 січня 2013 року установлено, що мінімальна заробітна плата у місячному розмірі складає 1147 гривню.

Оскільки позивачка за законом звільнена від сплати судового збору, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір в розмірі 114,70 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області,-

в и р і ш и в :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 частково задовольнити.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2013 року в частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 3006, 77 грн. скасувати та ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування додаткових витрат на лікування.

Рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2013 року в частині стягнення судового збору змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець міста Донецька, ІНН НОМЕР_1) на користь держави судовий збір в розмірі 114 (сто чотирнадцять) гривень 70 копійок.

В решті рішення Будьоннівського районного суду м. Донецька від 28 лютого 2013 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Т.О. Янчук

С.В. Кіянова