Постанова № 311932, 12.09.2006, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала

Іменем України

Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції

№ АС-03/267-06 Суддя –Подобайло З.Г.

Доповідач по 2-й інстанції

Суддя –Шутенко І.А.

07 вересня 2006 р. м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Шутенко І.А., суддів Істоміної О.А., Твердохліба А.Ф.

При секретарі – Міраков Г.А.

За участю представників сторін:

позивача – Грузкова О.Г. за довіреністю №1 від 01.01.2006р., Осьмухіна С.А. за довіреністю №2 від 01.01.2006р. та Хоменко О.О. за довіреністю №3 від 01.01.2006р.,

відповідача – Данько Л.В. за довіреністю №6713/10/10-025 від 19.06.2006р. та Крайник Л.Б. за довіреністю №6919/10/10-025 від 22.06.2006р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу (вх. № 3014Х/2) ДПІ у Київському районі м. Харкова на постанову господарського суду Харківської області від 04.07.2006 р. по справі № АС-03/267-06

за позовом ТОВ НВФ «Сантал’Д», м. Харків

до ДПІ у Київському районі м. Харкова

про скасування повідомлення, -

встановила:

Позивач, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 12.04.2006 р. № 0000172303/1 ДПІ у Київському районі м. Харкова.

Постановою господарського суду Харківської області від 04.07.2006р. (у повному обсязі постанову складено 10.07.2006р.) по справі № АС-03/267-06 позов задоволено. Скасовано повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова від 18.05.2006 р. № 0000172303/1 про визнання суми податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 550460,00 грн.: основний платіж 404500,00 грн., штрафні санкції у розмірі 145960,00 грн., яке оскаржується позивачем. Стягнуто з державного бюджету України на користь НВФ «Сінтал’Д» - ТОВ витрати по сплаті державного мита в сумі 3,40 грн.

Відповідач з постановою господарського суду Харківської області від 04.07.2006 р. по справі № АС-03/267-06 не погоджується, подав заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищевказану постанову господарського суду Харківської області від 04.07.2006р. та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994р., із змінами та доповненнями, позивач повинен вести податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

На думку апелянта, не віднесення транспортно-заготівельних витрат до складу собівартості придбаних запасів є не тільки порушенням правил ведення бухгалтерського обліку, а й призвело до заниження суми валових доходів. Апелянт вважає, що це пов'язано з тим, що витрати на транспортно-заготівельні витрати, потрапляючи до первісної вартості запасів, беруть участь у перерахунку балансової вартості запасів та згідно із п.5.9 ст. З Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, у разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

Також апелянт зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що відповідачем не враховано попередній договір від 28.02.2005 р. є необґрунтованим, оскільки, даний договір є лише наміром, який може змінитися протягом дії договору. У бухгалтерському обліку зазначений договір не проведено, а відповідно п.2 ст. З Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Дана операція відображена позивачем по рахунку бухгалтерського обліку 15 "Капітальні інвестиції" у тому числі субрахунок 151 "Капітальне будівництво".

Апелянт вважає, що твердження суду про неправомірність виключення відповідачем в складу валових витрат суми 721 231,74 грн. є безпідставним, оскільки п. 8.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” чітко регламентує що, будь-які ремонти та поліпшення основних засобів, які платники податків мають право віднести до складу валових витрат, у сумі, що не перевищує 10 відсотків. Зазначеним законом не визначено термін "аварійний ремонт", а договори підряду надані позивачем не свідчать про те що, позивачем здійснено саме аварійний ремонт.

Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону України №334 "Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ніш операції з особами, які с резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначено у статті 10 цього закону (крім платників податку, зазначених у п.7.2 ст.7 цього закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку, або не є його суб'єктом згідно із законодавством, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової)."

Сума витрат, яка підлягає включенню до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток підприємства, поданої до ДПІ у Київському районі м. Харкова за 2005 рік на підставі п.п. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами і доповненнями складає 1123306,99 грн., що відповідає даті фактичного отримання платником податку товарів. Тобто, на думку апелянта, в порушення п.п. 11.2.3 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994р. із змінами і доповненнями необґрунтовано включено до складу валових витрат суму у розмірі 1063109,68 грн.

Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає постанову господарського суду Харківської області законною та обґрунтованою, а апеляційну скаргу відповідача такою, що не підлягає задоволенню. Свої заперечення позивач обґрунтовує тим, що перевіряючими недостатньо вивчені надані для перевірки документи та не проаналізована господарська діяльність товариства, висновки акту документальної перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства України, а відповідно прийняте за такими висновками рішення є неправомірним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Під час апеляційного провадження було встановлено, що ДПІ у Київському районі м. Харкова проведена планова документальна перевірка дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.05 р. по 31.12.05 р., про що складений акт від 30.03.06 р. №779/23-3/14073681, за висновками якого встановлені порушення п.5.1, пп.5.2.3 п.5.3, п.5.9 ст.5, пп. 8.7.1 ст. 8, п.11.2.3 п.11.2 ст.11, п.22 ст.22 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження податку на прибуток за 2005 р. у розмірі 404500,0 грн.

На підставі вказаного акту було прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.04.06 р. за № 0000172303/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 550460,00 грн.: основний платіж 404500,0 грн., штрафні санкції у розмірі 145960,0 грн.

Позивач не погодився з прийнятим рішенням та відповідно ст. 5 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" 27.04.06 р. направив до ДПІ первинну скаргу та доповнення до неї, яка за

Виходячи з вищевикладеного, оскаржене рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства та у відповідності до фактичних обставин справи, у зв'язку з чим немає підстав для його скасування.

За таких обставин, постанову господарського суду Сумської області від 20.03.2006 р. по справі № АС-8/607-04 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови. рішенням ДПІ від 16.05.2006 року про результати розгляду скарги не була задоволена , а оскаржуване податкове повідомлення - рішення залишено без змін.

На підставі вказаного рішення від 16.05.2006 року ДПІ було прийнято 18.05.2006 р. податкове повідомлення - рішення за № 0000172303/1 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 550460,0 грн.: основний платіж 404500,00 грн., штрафні санкції у розмірі 145960,0 грн., яке оскаржується позивачем.

Колегією суддів встановлено, що підставою для визначення підприємству суми податкового зобов'язання з податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням став встановлений перевіркою факт порушення позивачем п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження скоригованого валового доходу за період з 01.01.05 р. по 31.12.05 р. у сумі 2420,7 тис. грн. за рахунок заниження за 3 квартал 2005р. у сумі 30078,93 грн. та за 4 квартал 2005р. у сумі 2736385,21 грн., що сталося у зв'язку з тим, що у період з серпня 2005р. по грудень 2005р. підприємство НВФ фірма "Сінтал’Д" здійснювало операції з придбання та переробки цукрового буряка, кінцевим продуктом виробництва є готова продукція - цукор, реалізація якого здійснюється підприємством протягом року, у бухгалтерському обліку дані операції відображені відповідними проводками: Дебет 201 Кредит 631 оприбуткування цукрового буряка; Кредит 201 Дебет 2301 виробництво із цукрового буряка; Кредит 2301 Дебет 26 оприбутковується готова продукція із цукрового буряка; Кредит 26 Дебет 901 списання собівартості реалізації готової продукції; Кредит 901 Дебет 701 дохід від реалізації готової продукції. Транспортування цукрового буряка здійснювалось частково за рахунок покупця - НВФ "Сінтал'Д" згідно договорів із сторонніми підприємствами та СПД - фізичними особами та відображалось за даними бухгалтерського обліку відповідними проводками Д -т 85 К-т 631, Д-т 641 К-т 631. На підставі актів виконаних робіт за перевіряємий період сума транспортно-заготівельних витрат віднесена підприємством до складу валових витрат у розмірі 4080,9 тис. грн., а перевіркою був здійснений розподіл транспортно-заготівельних витрат.

Як свідчать матеріали справи, одним із основних видів діяльності НВФ «Сінтал'Д»ТОВ є виробництво цукру. Транспортування сировини для виробництва цукру (цукрового буряка) здійснювалось частково за рахунок НВФ «Сінтал'Д»- ТОВ шляхом укладання договорів із сторонніми підприємствами та суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами. На підставі актів виконаних робіт сума транспортних витрат була віднесена до валових витрат. Згідно з п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. із змінами та доповненнями (далі Закон № 334) суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку в підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У підпункті 5.3.-5.7. Закону № 334 не міститься ніяких обмежень, що стосуються віднесення до складу валових витрат підприємства транспортних витрат. Витрати на перевезення (транспортні витрати) цукрового буряка (сировини) у цих пунктах Закону не вказані.

У відповідності із ст. 5.3.9. Закону № 334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Порушень вказаної норми в ході перевірки відповідачем не встановлено та у відповідності до ст. 71 КАС України в суді не доведено.

Згідно з п. п. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334 до валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Оскільки транспортно-заготівельні витрати пов'язані з підготовкою, організацією і веденням господарської діяльності позивача, то, керуючись пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334 підприємство мало право віднести їх до складу валових витрат звітного періоду.

Крім того, згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Колегією суддів встановлено, що податок на додану вартість у складі вищевказаних транспортних витрат включено позивачем до складу податкового кредиту відповідних періодів згідно податкових накладних, включених в реєстр отриманих та виданих податкових накладних. Перевіркою , оформленою актом ДПІ від 30.03.06 р. №779/23-3/14073681, не встановлено порушень підприємством норм Закону України "Про податок на додану вартість" при включенні ПДВ у складі транспортних витрат до податкового кредиту, тобто в акті від 30.03.06 р. ДПІ підтверджено, що вищезгадані витрати відносяться до складу валових витрат.

Твердження апелянта про особий порядок віднесення витрат на транспортування сировини згідно п. 5.9 Закону № 334 з урахуванням Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 безпідставні тому, що в цій нормі Закону немає ніяких посилань на застосування платниками податків положень (стандартів) бухгалтерського обліку. Крім того , Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 „Запаси" ( ст.1) визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності, тобто цей стандарт регулює порядок відображення транспортних витрат у бухгалтерському обліку та

фінансовій звітності та ніяким чином не регулює порядок віднесення транспортний витрат до валових витрат у податковому обліку.

Колегія суддів вважає необхідним відмітити, що транспортні витрати не відносяться до дії п. 5.9 Закону № 334/94-ВР, а згідно до п п. 5.2.1 , п.5.2, пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 цього Закону включаються до валових витрат платника податків, а коригування валового доходу відповідачем є неправомірним. Крім того, згідно п. 5.11 Закону № 334/94-ВР установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені в цьому законі, не дозволяється.

Також, колегією суддів встановлено, що підставою для визначення підприємству суми податкового зобов'язання з податку на прибуток оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням став встановлений перевіркою факт заниження загальної суми валових витрат за 2005 р. у розмірі 802,6 тис. грн.. за рахунок порушення пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , що призвело до завищення валових витрат за 2005 рік в сумі 1643582,06 грн., у т.ч.: за 3 квартал 2005р. у сумі 57838,73 грн.; за 4 квартал 2005р. у сумі 1585743,33 грн., у зв'язку з тим, що у перевіряємому періоді підприємством НВФ "Сінтал'Д" (Замовником) було укладено договір №3202/05-КБ підряду на капітальне будівництво від 02.07.2005р. , генпідрядник - фірма "Т.М.М." ТзОВ згідно якого Генеральний підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва галереї, жомосушильного відділення на складу сухого жому на Конфесівському цукровому заводі, що знаходиться за адресою: Харківська область, Золочівський район, с.Олександрівка, вул. Набережна, 1. На підставі наданих на перевірку документів встановлено, що генпідрядником виконано робіт з будівництва галереї, жомосушильного відділення на складі сухого жому на Конгресівському цукровому на загальну суму 1972298,47 грн. у т.ч. ПДВ-328716,41 грн., до складу валових витрат сума робіт з будівництва галереї, жомосушильного відділення на складі сухого жому на Конгресівському цукровому була включена в повному обсязі у розмірі 1643582,06 грн. , за даними бухгалтерського обліку дана операція відображена по рахунку бухгалтерського обліку 15 "Капітальні інвестиції" у т.ч. субрахунок 151 "Капітальне будівництво" без введення в дію та прийняття в експлуатацію.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та „Т.М.М." ТзОВ був укладений договір № 3202/05-КВ від 02.07.2005 р. на капітальне будівництво, за яким НВФ „Сінтал'Д” ТОВ є замовником, а фірма „ТММ" ТзОВ є генеральним підрядником. До підписання цього договору на капітальне будівництво був укладений попередній договір від 28.02.2005 р. між НВФ „Сінтал'Д" - ТОВ та ТОВ „Агроком", у якому згідно до статті 2 НВФ „Сінтал'Д" - ТОВ є продавцем майна, а ТОВ ”АГРОКОМ" є покупцем майна.

У ст. З попереднього договору зазначено, що під майном, яке за основним договором придбає у власність ТОВ „Агроком", розуміється єдиний комплекс сушки та грануляції жому, який складається з жомосушильного відділення, галереї прийому жому та складу сухого та гранульованого жому, розташований за адресою Харківська область, Золочівський район, село Олександрівка, тобто той єдиний комплекс капітального будівництва, який вказаний за договором № 3202/05-КБ від 02.07.2005р.

У ст. 4 попереднього договору визначена продажна вартість майна, у ст. 5 попереднього договору визначений строк укладення основного договору 01.10.2006 р., у ст. 6 попереднього договору визначені штрафні санкції за відмову сторін від укладання основного договору.

Про відсутність у позивача наміру використання споруд для переробки жому для власних потреб свідчить попередній договір від 28.02.2005р., з якого вбачається мета будівництва - продаж об'єкту іншому власнику. На його виконання позивач, уклавши з генпідрядником договір підряду на капітальне будівництво певного об'єкту повинен здійснити продаж цього об'єкту іншому власнику у відповідності до статті 635 Цивільного Кодексу України.

У зв'язку з тим, що витрати на капітальне будівництво у 2005 році відбувалися за рахунок коштів НВФ „Сінтал'Д" - ТОВ без попереднього фінансування замовника за попереднім договором -ТОВ „Агроком", позивач, керуючись Законом та податковим роз'ясненням ДПА України, затвердженого наказом № 74 від 15.02.2002р., в якому зазначено, що об'єкти незавершеного будівництва, що будуються платниками податків, у бухгалтерському обліку відносяться до необоротних активів. Витрати на будівництво, в тому числі авансові платежі для фінансування будівництва та вартість устаткування, що підлягає монтажу в процесі будівництва, обліковуються на субрахунку 151 „Капітальне будівництво" рахунку 15 „Капітальні інвестиції", тому ці витрати були відображені позивачем у бухгалтерському обліку саме на вказаних рахунках для урахування витрат на капбудівництво до завершення будівництва або укладення основного договору з покупцем ТОВ „Агроком", ці бухгалтерські проводки ні яким чином не можуть вплинути на відображення фактичних витрат у податковому обліку валових витратах, не потребують коригувань податкових зобов'язань платника податку та це не може бути порушенням Закону України „Про порядок оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, основними фондами платника податків є матеріальні цінності, що призначаються нимі для використання у господарській діяльності протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, тобто законодавець пов'язує наведене поняття не тільки з наміром використання у власній діяльності, але й з терміном більше року з дня вводу в експлуатацію, тому твердження відповідача про те, що ці споруди є основними фондами підприємства є неправомірним.

Крім того, відповідно до податкового роз'яснення ДПА України, затвердженого наказом № 74 від 15.02.2002р. в якому зазначено, оскільки об'єкти незавершеного будівництва, балансова вартість яких складається із нарахованих витрат на придбання (створення таких об'єктів), до введення їх в дію (прийняття в експлуатацію) не використовуються у господарській діяльності платника податку, то такі об'єкти до цього часу не вважаються основними фондами, тобто з метою оподаткування об'єкти незавершеного будівництва не підпадають під визначення "основні фонди" і витрати на придбання і будівництво до введення таких об'єктів в експлуатацію амортизації не підлягають.

Отже, колегія суддів зазначає, що відповідачем неправомірно виключено із складу валових витрат позивача суму 1643582,06 грн. , оскільки фактично уклавши з генпідрядником договір підряду на капітальне будівництво певного об'єкту та попередній договір від 28.02.2005 р. здійснити продаж цього об'єкту іншому власнику, позивачем здійснюється діяльність по виготовленню товару з метою його продажу, а всі витрати по виготовленню повністю узгоджуються з поняттям „валові витрати" в розумінні п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Загальний обсяг виконаних робіт за договором № 3202/05-КБ від 02.07.2005 р. на капітальне будівництво що не був врахований ДПІ складає 1585743,33 грн., також відповідачем не були враховані договір на перевезення вантажу від 01.07.2005 р., акт виконаних робіт від 31.07.2005 р. та акт виконаних робіт від 31.08.2005 р., за якими виконувалося перевезення обладнання (жомосушки) для цього об'єкту капітального будівництва на загальну суму 57838,73 грн.

Апелянт зазначає, що позивачем порушено пп.8.7.1 п.8.7 ст.8, п.22.2 ст.22 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94 ВР, що призвело до завищення валових витрат за 2005 рік в сумі 721231,74 грн., у т.ч.: за 3 квартал 2005р. у сумі 30464,22 грн.; за 4 квартал 2005р. у сумі 690767,52 грн. у зв'язку з тим, що у 3-4 кварталі підприємство НВФ "Сінтал'Д" на підставі договорів, укладених із сторонніми підприємствами та СПД - фізичними особами, здійснювало поточний і капітальний ремонт, реконструкцію, модернізацію та інші види поліпшення основних фондів 2-4 групи, а сума, пов'язана із здійсненням таких робіт була включена підприємством до складу валових витрат у повному обсязі у розмірі 936787,75 грн. За даними підприємства балансова вартість основних фондів 2-4 групи станом на 01.01.2005 р. дорівнює 2155560,11 грн., тобто, 10 відсотків сукупної балансової вартості 2-4 групи основних фондів станом на 01.01.2005р. дорівнює 215556,01 грн.

Колегія суддів відмічає, що згідно пп. 8.7.1. п. 8.7. статті 8 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94 ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Відповідно до пп. 8.4.6. п. 8.4. статті 8 Закону № 334/94-ВР вказаний порядок збільшення та зменшення балансової вартості груп основних фондів, а саме у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється. Зворотне введення таких основних фондів в експлуатацію після проведення їх ремонту, реконструкції та модернізації збільшує баланс групи тільки на суму витрат, пов'язаних з цими роботами.

Таким чином, Законом вказаний порядок, за яким поточний ремонт і модернізація (поліпшення) основних фондів відбувається - спочатку виводу із експлуатації для проведення ремонту та модернізації, а потім обов'язково вводу в експлуатацію цих же основних фондів.

Порядок вводу із експлуатації основних фондів будь-якої групи визначений у пп. 8.7.1. п. 8.7. статті 8 Закону № 334/94-ВР та здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом, а проведення будь-яких робіт, пов'язаних з поліпшенням основних фондів, без наявності вказаних вище вказаних документів не є свідченням про виведення таких основних фондів із експлуатації.

Колегією суддів встановлено, що технологічний процес виробництва цукру є безперервним і позивач не мав можливості вивести і не вивів із експлуатації основні виробничі фонди, так як такі дії призвели б до зупинення всього виробничого обладнання, а ним виконаний аварійний ремонт без зупинки виробництва цукру та без виводу із експлуатації основних виробничих фондів, який підтримує їх у робочому стані, а не з метою поліпшення або модернізації основних фондів, про що свідчать договір підряду № 66 від 20.04.2005р. на послуги по ремонту обладнання цукрових заводів та акти виконаних робіт за вересень 2005р. та за жовтень 2005р. на суму 277625,0 грн. (без ПДВ ), договір підряду № 039-2005 від 04.01.2005р. - аварійний ремонт виробничого комплексу цукрового заводу та актів виконаних робіт за січень 2005р. на суму 485977,52 грн. (без ПДВ) , на загальну суму 763602,52 грн.

Оскільки аварійний ремонт не може впливати на підвищення балансової вартості основних виробничих фондів, віднесення цих витрат на проведення аварійного ремонту повинно враховуватися у складі валових витрат платника податку і не повинні амортизуватися у подальшому, тому виключення відповідачем із складу валових витрат суми 721231 , 74 грн. є неправомірним.

Також відповідачем під час перевірки було встановлено порушення позивачем пп.11.2.3 п. 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення валових витрат за 2005 рік в сумі 1063109,67 грн., у зв'язку з не обґрунтованим віднесенням до складу валових витрат передплати, перерахованої СВК ім. Фрунзе на закупку цукрового буряка, відповідно договору №157/2005-КСЗ від 25.05.2005 р., який не є платником податку на прибуток на загальних підставах, а у 2005 році до ДПІ Дергачівського району Харківської області розрахунок ФСП. Відповідно виписок байку, підприємством НВФ "Сінтал'Д" було здійснено передплату СВК ім. Фрунзе за цукровий буряк по договору №157/2005-КСЗ від 25.05.2005 р.: № 000909 від 26.05.2005 р. у сумі 323700,0 грн. (до складу валових витрат віднесено 01.07.2005р. та відображено у складі валових витрат у декларації з податку на прибуток підприємства за 3 квартали 2005 р. у сумі 269750 грн., № 000144 від 31.08.2005 р. у сумі 2300000,0 грн. (до складу валових витрат віднесено 31.08.2005р. та відображено у складі валових витрат декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2005 р. у сумі 1916666,67 грн. Під зазначені передплати НВФ "Сінтал'Д" було оприбутковано цукрового буряка у 3 кварталі 2005 року на суму 180478,34 грн. (без ПДВ), у 4 кварталі 2005 року на суму 942828,66 грн. (без ПДВ).Таким чином, сума витрат, яка підлягає включенню до складу валових витрат по декларації з податку на прибуток за 2005 рік на підставі п.п.11.2.3 п. 11.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" складає 1123306,99 грн., що відповідає даті фактичного отримання платником податку товарів. Тобто, за даними підприємства до складу валових витрат було віднесено суму передплат по СВК ім. Фрунзе у розмірі 2186416,67 грн. (без ПДВ), а сума фактично отриманого цукрового буряка складає 1123306,99 грн.

Колегією суддів встановлено, що 25.05.2005 р. між СВК "їм. Фрунзе" (Продавець) та НВФ "Сінтал'Д" –ТОВ (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 157/2005-КСЗ від 25.05.2005 р. за яким Продавець мав намір продати Покупцю цукровий буряк врожаю 2005 року в кількості 7000 тон на, загальну суму 1295 000,0 грн., порядок розрахунків повинен був виконаний трьома; платежами, перший платіж (ст. 14 договору) 323700,0 грн. у строк до 01.06.2005 р. , другий платіж (ст. 15 договору) складає 40% від фактично переданого продавцем у власність покупця товару у заліковій вазі, згідно вартості фактично переданого та прийнятого товару і третій платіж (кінцевий розрахунок) покупець повинен здійснити у строк до 01.06.2006 р. За умовами договору Покупець виконав свої зобов'язання щодо проведення першого платежу та 26.05.2005 р. платіжним дорученням № 909 перерахував на Продавцю 323700,0 грн. Після проведення посівних робіт Продавець запропонував Покупцю переглянути умови договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 157/2005-КСЗ від 25.05.2005 р. та збільшити обсяг продажі цукрового буряку та переглянути умови розрахунків. Сторони прийшли до згоди, про що склали додаткову угоду від 26.05.2005 р., якою збільшили кількість продажу цукрового буряку до 14600 тон вартістю 2701000,0 грн., відповідно був змінений порядок розрахунків: другий платіж складав 2300000,0 грн., який 31.08.2005 р. платіжним дорученням № 144 перераховано на рахунок . Також був змінений порядок розрахунку за третім платежем, але після обстеження продавцем біологічної врожайності цукрового буряку на своїх полях , зрозумів про неможливість виконання зобов'язань по кількості продажу цукрового буряку у повному обсязі та запропонував Покупцю переглянути умови договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 157/2005-КСЗ від 25.05.2005 р. та зменшити обсяг продажу цукрового буряку і переглянути умови розрахунків. Сторони прийшли до взаємної згоди, про що склали додаткову угоду від 01.09.2005 р. : кількість цукрового буряку склала 7 300 тон вартістю 1350500,0 грн., сума другого платежу, що здійснений 31.08.2005 р. підлягала поверненню Покупцю. Сума другого платежу була зменшена до 1014000,0 грн., залишок перерахованих Покупцем коштів у сумі 1286000,0 грн. 00 коп. повинен бути повернутий на рахунок Покупця згідно акту звірки взаємних розрахунків від 01.09.2005р. Продавець виконав своє зобов'язання за додатковою угодою від 01.09.2005 р. , але при проведенні перерахування у платіжному дорученні № 656 від 01.09.2005р. помилково не вказав у тексті призначення платежу "1286000,0 грн. як повернення кредиторської заборгованості за цукровий буряк за договором № 157/2005-КСЗ від 25.05.2005 р. у т.ч. ПДВ - 214333,33 грн. Після надходження коштів на поточний рахунок Покупця, останній звернувся до Продавця про негайне виправлення помилки. Для виправлення помилки Продавець листом за № 159 від 01.09.2005 р. надіслав в адресу Покупця змінений текст призначення платежу за платіжним дорученням № 656 від 01.09.2005р., а також листом № 160 від 01.09.05 р. на адресу ХФКБ „Приват-банк". Ці дії відповідають Інструкції НБУ № 22 від 21.01.04 р.

Однак, відповідач не врахував при перевірці взаємовідносини між СВК "їм. Фрунзе" (Продавець) та НВФ "Сінтал'Д" - ТОВ (Покупець) за договором купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 157/2005-КСЗ від 25.05.2005 р., додатковими угодами від 01.09.2005 р., не прийняв до уваги лист директора СВК "їм. Фрунзе" вих. № 159 від 01.09.2005 р. , а також лист № 160 від 01.09.05 р. на адресу ХФКБ „Приват-банк" та виключив із валових витрат суму повернутих грошових коштів в якості кредиторської заборгованості у сумі 1063109,68 грн.

Крім того, в ході перевірки при визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 550460,00 грн.: основний платіж 404500,00 грн., штрафні санкції у розмірі 145960,00 грн. оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 18.05.06 р. за № 0000172303/1 був врахований перевіряючими як факт завищення валового доходу у сумі 345,8 тис. грн. ( за 3 кв. 2005 р. у сумі 940,8 тис. грн. завищено, за 4 кв. 2005 р. занижено на 595,0 тис. грн.) у зв'язку з перекрученням даних податкового обліку приросту (убутку) балансової вартості товарів по договору від 02.08.2005 р. з ВАТ „Турбоатом" , накладна від 01.09.2005 р. по придбанню комплектуючих турбіни на суму 1132053,60 грн. (ПДВ 188675,60 грн.), які в подальшому експортовані по контракту від 10.03.2005 р. з ТОВ „Енерготехпроект", ВМД від 07.09.05 р. за рахунок несвоєчасного відображення операцій по бухгалтерському обліку так і факт заниження підприємством суми валових витрат у декларації за 4 квартал 2005 р. у розмірі 4230,5 тис. грн. по господарській операції з ТзОВ „Т.М.М." по договору від 05.12.2005 р., а також з урахуванням випадків неправомірності віднесення до складу валових витрат при заповненні декларацій з податку на прибуток за 1 півріччя 2005 року, 3 квартали 2005 року, 2005 рік передплати на закупку цукрового буряка у ТОВ АФ „Агрокомплекс1, ФГ „Альянс", СФГ „Альфа", ТОВ „Михайлівське", СТОВ „Україна Нова", які не є платником податку на прибуток : за 1 півріччя 2005 р. суму передплат у розмірі 169,6 тис.грн. (право на включення до складу валових витрат виникає при заповненні декларації по рядку 04.1: за 3 квартали 2005 р. у розмірі 136,1 тис.грн. та за 2005 рік у розмірі 33,5 тис.грн. ); за 3 квартали 2005 р. суму передплат у розмірі 672,5 тис.грн. (право на включення до складу валових витрат виникає при заповненні декларації по рядку 04.1: за 2005 р. у розмірі 672,5 тис.грн. та за 2005 рік у розмірі 33,5 тис.грн.).

Оскільки визначення зобов'язання з податку на прибуток у вигляді основного платежу у розмірі 404500,0 грн., (податок на прибуток самостійно донарахований ДПІ) здійснено ДПІ неправомірно, відповідно і санкції у розмірі 145960,0 грн. згідно пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України № 2181-111 від 21.12.2000 р. із змінами та доповненнями „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовані таж неправомірно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

За таких обставин, постанову господарського суду Харківської області від 04.07.2006р. по адміністративній справі № АС-03/267-06 прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Харківської області від 04.07.2006р. по адміністративній справі № АС-03/267-06 залишити без змін.

Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий суддя

Судді